ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 500/8015/23

адміністративне провадження № К/990/27247/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Каверіна Сергія Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (суддя: Дерех Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року (судді: Кузьмич С.М., Гудим Л.Я., Качмар В.Я.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )(далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_2 за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року у сумі 4463,15 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що у період проходження ним військової служби відповідач не нараховував і не виплачував йому в належному розмірі індексацію грошового забезпечення. Позивач вважав, що відповідач з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року мав застосовувати до його грошового забезпечення базовий місяць - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року - відповідно до приписів абзаців 4, 3, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виплачувати на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн у місяць. З огляду на податкові правила позивач також вважав, що відповідач повинен нарахувати й виплатити йому індексацію із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково:

визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_2 за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум.

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Своє рішення суди першої та апеляційної інстанції мотивували тим, що згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, базовим при проведенні індексації є місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових). Суди попередніх інстанцій зазначили, що починаючи з січня 2008 року (від дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців) посадовий оклад позивача не змінювався, такий змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Тому базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення у період з січня 2015 року по грудень 2018 року відповідач застосував березень 2015 року, лютий 2016 року та березень 2018 року як місяць для обчисленні індексу споживчих цін, з огляду на це суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) протиправними та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період з урахуванням базового місяця - січня 2008 року.

Суди першої та апеляційної інстанції також встановили, що при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року, відповідач не врахував вимоги пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»).

У зв`язку з цим суди першої та апеляційної інстанції вважали за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не вбачали підстав для зазначення конкретної суми, що підлягає виплаті позивачу, вказавши на те, що ці питання охоплюються процедурою виконання рішення суду, в разі набрання ним законної сили, та належать до повноважень відповідача, який уповноважений здійснювати розрахунок та виплату позивачу індексації. Тому суди вважали, що ці вимоги є передчасними та не можуть бути задоволенні.

Також суди попередніх інстанцій залишили без задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Суди зазначили, що суми індексації не перераховані та невиплачені позивачу, а отож немає підстав вважати, що відповідач порушить право позивача на компенсацію податку з доходів фізичних осіб при виплаті вказаних видів грошового забезпечення позивача.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Адвокат Каверін Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу. У касаційній скарзі він посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували положення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та не вжили заходів щодо оцінки та дослідження доказів, які мали суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме щодо підтвердження або спростування факту перевищення розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, суми індексації у березні 2018 року та встановлення або спростування права позивача на отримання індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу відповідно до норм абзаців 3, 4, 6 Порядку №1078 шляхом порівняння розміру підвищення грошового доходу позивача. Суди у справі проігнорували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року у справі №240/23550/21, від 14 травня 2024 року у справі №420/659/23, від 20 червня 2024 року у справі №620/14086/23. Це призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю у конкретних розрахованих сумах.

Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пунктів 2-4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 у правовідносинах, які виникли при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII, а саме без урахування відповідних висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі №580/602/22.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 09 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25 вересня 2019 року №323-ос, позивача з 25 вересня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно з листом військової частини НОМЕР_1 від 25 вересня 2023 року, на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону з метою здійснення відповідної виплати направлено запит (№11/9074-23-Вих від 22 вересня 2023 року) про здійснення розрахунку з ОСОБА_2 та надано довідку щодо належної до виплати індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні.

Позивач вважаючи, що відповідач в період з 01 грудня 2015 року по 25 вересня 2019 року нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення не у повному розмірі, звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.

Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови № 1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - постанова КМУ №1294).

Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення:

за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб (позовні вимоги № 1 та № 2);

за період з 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб (позовні вимоги №3 та №4).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали протиправними дії відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Також суди попередніх інстанцій визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_2 за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року;

Разом з тим, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року у конкретній сумі на місяць.

Також суди попередніх інстанцій відхилили вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію за згадані періоди з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

В цьому касаційному провадженні судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржується позивачем в частині відмовлених вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року у конкретно визначеному розмірі та індексацію грошового забезпечення за спірні періоди з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, з огляду на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/2121 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року у справі №240/23550/21, від 14 травня 2024 року у справі №420/659/23, від 20 червня 2024 року у справі №620/14086/23, та щодо застосування пунктів 2-4 Порядку № 44 у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі №580/602/22.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Порядок №1078, у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

З 01 грудня 2015 року норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 07 грудня 2023 року у справі №360/381/23, з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд, внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що, ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

При цьому, у своїй практиці Верховний Суд також зазначав, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 ведуть мову про суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися у березні 2018 року, якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців. З огляду на це суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року у якості місяця підвищення доходу, а не березня 2018 року.

У випадку ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій не дотрималися вказаного підходу, не перевірили обґрунтованість розрахованої позивачем суми індексації-різниці, не розрахували її і, відповідно, не вказали у судовому рішенні конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити йому.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов в частині вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року у сумі 4463,15 грн на місяць задоволенню не підлягає, оскільки обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача.

Проте Верховний Суд не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій.

У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22).

У цих постановах Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про передчасність вимог щодо нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23.

З огляду на викладене Суд погоджується з доводами касаційної скарги про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, що вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року в 4463,15 грн на місяць та вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію за спірні періоди з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб не можуть бути вирішені судом.

Вказане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права і не з`ясували усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

Водночас суд касаційної інстанції, у силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій справі в межах своїх повноважень та підстави для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, щодо нарахування та виплатити індексації-різницю грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року у сумі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи в указаній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в указаній частині - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у цій частині суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Стосовно іншої частини позовних вимог, які були частково задоволені судами попередніх інстанцій, то в цій частині касаційна скарга не містить доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому у вказаній частині судові рішення Верховний Суд не перевіряє. Відповідно до правил статті 350 КАС України у цій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Каверіна Сергія Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №500/8015/23 скасувати в частині позовних вимог щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; щодо нарахування й виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 25 вересня 2019 року у сумі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко