ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 500/805/19
адміністративне провадження № К/9901/32462/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 (колегія у складі суддів Судової-Хомюк Н.М., Пліша М.А., Святецького В.В.)
у справі № 500/805/19
за позовом ОСОБА_1
до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з суми 46516,80 грн та за період з 01.01.2019 з суми 50715,20 грн без обмежень граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 позов задоволено частково:
- визнано дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 з суми 46516,80 грн, відповідно до довідки виданої Апеляційним судом Тернопільської області №1630/18 від 20.12.2018, та за період з 01.01.2019 з суми 50715,20 грн, відповідно до довідки виданої Апеляційним судом Тернопільської області №493/19 від 22.01.2019, протиправними;
- зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 з суми 46516,80 грн, відповідно до довідки виданої Апеляційним судом Тернопільської області №1630/18 від 20.12.2018, та за період з 01.01.2019 з суми 50715,20 грн, відповідно до довідки виданої Апеляційним судом Тернопільської області №493/19 від 22.01.2019, без обмежень граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.07.1998 згідно Указу Президента України від 17.06.1998 позивач став до роботи на посаді судді Тернопільського міського суду Тернопільської області. З 27.03.2004 по 10.09.2012 працював на посаді судді Тернопільського міськрайонного суду, а з 11.09.2012 по 16.12.2016 - на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області.
7. Рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 №3133/0/15-16 позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області у відставку у зв`язку з поданням заяви, відповідно до п. 9. ч. 5 ст. 126 Конституції України.
8. На виконання рішення Вищої ради юстиції 16.12.2016, наказом голови Апеляційного суду Тернопільської області №265-к позивача звільнено з посади у зв`язку із відставкою.
9. Листом від 03.02.2017 за № 35/о-11 Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повідомило позивача про те, що при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховано стаж 36 років 1 місяць 6 днів, з яких стаж на посаді судді 18 років 5 місяців 12 днів. Позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
10. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.07.2017 у справі №607/5454/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі Львівському ордена Леніна державному університеті ім. І. Франка, період роботи на посадах стажиста прокуратури, стажиста слідчого прокуратури, слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури в органах прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська, прокурора слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області, помічника прокурора області та старшого помічника прокурора Тернопільської області. Також, зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з часу звільнення в розмірі 90 % грошового утримання судді, з суми 28160,00 грн, без обмежень граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.
11. 04.12.2018 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-7/2018 (4062/15) від 04.12.2018 №11-р/2018 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини третьої, десятої статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 245З-IV «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
12. Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».
13. Таким чином, з 04.12.2018 втратили чинність положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІII та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції.
14. Оскільки, на підставі вказаного рішення Конституційного Суду України змінилась суддівська винагорода суддів Апеляційного суду Тернопільської області, позивач 21.12.2018 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 1630/18 від 20.12.2018, видану Апеляційним судом Тернопільської області, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 46516,80 грн, у тому числі посадовий оклад 29073,00 грн, доплата за вислугу років 17443,80 гривень.
15. Також, оскільки з 01.01.2019 збільшилися складові суддівської винагороди працюючих суддів, у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму з 1762 грн до 1921 грн, позивач 23.01.2019 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №493/19 від 22.01.2019, видану Апеляційним судом Тернопільської області, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 50715,20 грн, у тому числі посадовий оклад 31697,00 грн, доплата за вислугу років 19018,20 гривень.
16. Листом від 25.03.2019 №95/О-11 Тернопільське об`єднане управління ПФ України Тернопільської області повідомило позивача про те, що йому проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 та з 01.02.2019 в розмірі 80% грошового утримання судді.
17. Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80%, а не 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян. Тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 та з 01.01.2019 повинен бути проведений в розмірі 90%.
19. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2018 посадовий оклад суддів встановлювався, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762,00 гривні. Тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є обставиною, що обумовлює необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Законом України "Про Державний бюджет України" на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 1921 грн з 01.01.2019.
Отже, відповідачем протиправно відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 з суми 46516,80 грн, відповідно до довідки, виданої Апеляційним судом Тернопільської області №1630/18 від 20.12.2018, та за період з 01.01.2019 з суми 50715,20 грн, відповідно до довідки, виданої Апеляційним судом Тернопільської області №493/19 від 22.01.2019.
Додатково суд зазначив, що Конституційний Суд України у рішенні від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) зазначив, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів, а тому, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 мотивувальної частини).
21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «стаж роботи на посаді судді» з поняттям «робота на посаді судді».
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів, зараховується також робота на інших посадах, визначених законом, та служба в армії і половина строку навчання у вищому навчальному закладі.
При цьому, право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням стажу роботи на посаді судді, автоматично не тягне за собою зарахування такого стажу для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання. З урахуванням положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за № 1402-VІІ від 02.06.2016 (в редакції чинній на момент звільнення позивача), розмір довічного грошового утримання повинен становити 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.
Оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, а позивач пропрацював на посаді судді 18 років 5 місяці 12 днів, то немає підстав для зарахування інших періодів, як-то роботи, навчання чи служби в армії до роботи на посаді судді.
22. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
23. Скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не досліджував позовні вимоги про виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 з суми 46516,80 грн (відповідно до довідки від 20.12.2018 № 1630/18) та за період з 01.01.2019 з суми 50715,20 грн (відповідно до довідки від 22.01.2019 від 493/19), а не з 01.01.2019 та 01.02.2019.
Спірним питанням у справі є не перерахунок стажу роботи, а перерахунок відповідних сум грошового утримання судді у відставці.
Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №607/5454/17, у якій було встановлено його право на відставку з отриманням щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
24. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
26. Щодо дати, з якої необхідно здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, то подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а, від 23.12.2020 у справі № 240/8156/19, від 04.11.2021 у справі № 240/8159/19 та від 12.07.2022 у справі № 620/1863/19, Суд дійшов наступного висновку:
« 04.12.2018 Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч. 3, 10 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") ухвалено рішення №11-р/2018, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд").
<…> саме з 04.12.2018 виникає необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"), відтак змінено розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
…
<…> перерахунок, який просить здійснити позивач за грудень 2018 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав громадян з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №11-р/2018, а саме 04.12.2018. Разом із тим, перерахунок, який просить здійснити позивач за січень 2019 року, обумовлений підвищенням суддівської винагороди через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік", а дію вказаного Закону поширено на весь 2019 рік, в тому числі і на січень 2019 року, що вказує на виникнення права позивача на перерахунок довічного грошового утримання згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" саме з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни.
Натомість п. 4 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог ст. 142 Закону № 1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді.
Вирішуючи спірні правовідносини щодо визначення часу, з якого зобов`язаний орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів виходить з приписів ч. 3 ст. 7 КАС України, згідно з якими у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, у спірних правовідносинах Пенсійному органу слід керуватись законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами, які такому закону суперечать.»
27. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
28. Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 згідно довідки, виданої Апеляційним судом Тернопільської області №1630/18 від 20.12.2018, та за період з 01.01.2019 згідно довідки, виданої Апеляційним судом Тернопільської області №493/19 від 22.01.2019.
29. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.07.2017 у справі № 607/5454/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, було встановлено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди, внаслідок зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, періоду роботи на посадах стажиста прокуратури, стажиста слідчого прокуратури, слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури в органах прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська, прокурора слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області, помічника прокурора області та старшого помічника прокурора Тернопільської області.
30. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
31. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
32. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
33. У зв`язку із чим, Суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 необхідно скасувати, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 - залишити в силі.
34. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
35. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
36. Відповідно до квитанцій від 20.11.2019, позивачем сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі суми 1536,80 гривень.
37. Отже, враховуючи задоволення касаційної скарги, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у розмірі суми 1536,80 гривень.
Керуючись статтями 139 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року скасувати.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №500/805/19 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб