ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року

м. Київ

справа № 500/8902/21

провадження № К/990/39947/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Самуляка Михайла Юрійовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (у складі головуючого судді - Осташа А.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого-судді - Бруновської Н.В., суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.) у справі №500/8902/21,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація, позивач) 07 грудня 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з підготовкою та утриманням в Інституті спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - Інститут) у період з 01.08.2015 по 31.03.2017 у розмірі 186 377, 04 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби 31.03.2017 за пунктом 173 Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Держспецзв`язку, затвердженого Указом Президента України від 31.07.2015 № 463 (зі змінами) та пунктом «е» частини восьмої статті 26 (через службову невідповідність) Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції, чинній на день звільнення відповідача з військової служби (навчання) та виключено зі списків особового складу 31 березня 2017 року; при звільненні відповідач власноруч в написаному письмовому зобов`язанні взяв на себе обов`язок добровільно, протягом року, відшкодовувати витрати, пов`язані з його підготовкою та утриманням в Інституті; у 2017 році ОСОБА_1 добровільно почав відшкодовувати витрати, пов`язані з підготовкою та утриманням в Інституті, але з 09.02.2018 такі виплати припинились, що свідчило про відмову відповідача від взятого на себе зобов`язання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено Адміністрації строк на звернення до суду з цим позовом. Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

4. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, позов задоволено.

5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

6. Суд апеляційної інстанції додатково погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення строків звернення з даним позовом до суду, оскільки такий пропущений з поважних причин, зокрема, через тривалий розгляд справи Солом`янським районним судом м. Києва, зміну практики Верховного суду, тощо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

7. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, представник ОСОБА_1 - адвокат Самуляка Михайла Юрійовича (далі - представник відповідача), звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, із врахуванням уточнених вимог, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 по справі №500/8902/21 і передати справу на новий розгляд.

8. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про порушення норм процесуального права, оскільки, на його думку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наступних постановах Верховного Суду у складі: 1) колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №922/1467/19 від 15.05.2020; 2) колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1.380.2019.001042 від 22.07.2020; 3) колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/11650/21 від 23.09.2021.

9. Скаржник вважає, що строк звернення до суду із цим позовом розпочався 03.01.2019 (дата оприлюднення в ЄДРСР постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16. Зазначає, що строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з цим позовом - два роки і одинадцять місяців, оскільки лише 03 грудня 2021 року позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом. На переконання представника відповідача, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом не можуть бути визнані поважними.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Касаційна скарга представника відповідача до Верховного Суду надійшла 28.11.2023.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Самуляка Михайла Юрійовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №500/8902/21.

14. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.2015 - 31.03.2017 проходив службу (навчання) курсантів в Інституті спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

16. 01 липня 2015 року з відповідачем укладено контракт про проходження служби (навчання) курсантами спеціалізованого навчального закладу та контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами навчального закладу Держспецзв`язку від 04.12.2015 в Інституті.

17. 31 березня 2017 року Наказом начальника Інституту «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено з військової служби (навчання) за пунктом 173 Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Держспецзв`язку, затвердженого Указом Президента України від 31.07.2015 №463 (зі змінами) та пунктом «е» частини восьмої статті 26 (через службову невідповідність) Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та виключено зі списків особового складу.

18. Із змісту наказу видно, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби через службову невідповідність було його особисте небажання продовжувати військову службу (навчання) в Інституті (відповідно до підпункту 3 пункту 147 Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 01.07.2015 №463).

19. 29 березня 2017 року відповідач особисто подав рапорт з клопотанням про його відрахування, а 31 березня 2017 року власноруч в письмовому зобов`язанні взяв на себе зобов`язання добровільно протягом року відшкодовувати витрати, пов`язані з його підготовкою та утриманням в Інституті.

20. Згідно довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з підготовкою та утриманням ОСОБА_1 в Інституті від 31.03.2017 №154 фактичні витрати за період з 01.08.2015 - 31.03.2017 складають - 187 748,40 грн. Із вказаною довідкою відповідач був ознайомлений під особистий підпис.

21. У 2017 році ОСОБА_1 добровільно почав частково відшкодовувати витрати, пов`язані з підготовкою та утриманням в Інституті, що підтверджується виписками від 31.07.2017, від 25.09.2017, від 24.10.2017, від 07.12.2017, від 08.02.2018. Проте, у зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував кошти, а саме 186 377,04 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Як видно зі змісту касаційної скарги, стороною відповідача ставиться питання виключно стосовно повноти дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом та наявності підстав для поновлення такого процесуального строку. По суті спору та правильності застосування норм матеріального права, відповідач судові рішення не оскаржує.

25. Отже, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення позивачу строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.

26. За своєю категорією дана справа відноситься до справ з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема військова служба, яку і проходив позивач.

27. Глава 6 Розділу І КАС України (статті 118-123) врегульовує питання щодо процесуальних строків в адміністративному судочинстві.

28. Так, відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

29. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

30. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

31. Таким чином, для цієї категорії справ встановлено місячний строк для звернення до суду. Указаний висновок відповідає сталій та послідовній практиці Верховного Суду.

32. Згідно із положеннями частин першої, третьої, четвертої та шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

33. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

34. Верховним Судом неодноразово зазначалося, що встановлення законодавцем обмеженого строку звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на звернення до суду.

35. У випадку пропуску такого строку, виключними підставами для визнання судом поважних причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

36. З наведеного убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.

37. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

38. Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

39. Повертаючись до матеріалів даної справи, при зверненні до суду із цим позовом в грудні 2021 року, позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із цим позовом з додатками (том 1, а.с. 38-59).

40. Обґрунтовуючи таку заяву, позивач зазначав, що за час розгляду справи в Солом`янському районному суді міста Києва, Верховним Судом було змінено свою правову позицію щодо підсудності цієї категорії справ; 16.02.2021 за результатами розгляду справи №760/5476/18-ц було постановлено ухвалу, якою закрито провадження у справі та направлено справу для розгляду за встановленою юрисдикцією до Окружного адміністративного суду міста Києва.

41. Позивач зазначав, що був позбавлений можливості звернення до суду із позовом до відповідача в порядку адміністративного судочинства, оскільки було одночасно ухвалено направити справу для подальшого розгляду до адміністративного суду, і позивач правомірно розраховував на подальше вирішення справи в порядку адміністративного судочинства. Сторона позивача вважала, що підстави для пред`явлення позову до відповідача в порядку адміністративного судочинства з 16.02.2021 по 11.11.2021 були відсутні, оскільки ухвала суду про закриття провадження та направлення справи до адміністративного суду на той час не набрала законної сили, а одночасне пред`явлення позову з тих же підстав та предмету можливо було розцінити як зловживання процесуальними правами.

42. Позивач вказував, що ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2021 була скасована в частині направлення справи до адміністративного суду ухвалою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; 18.11.2021 представник позивача отримав повний текст зазначеної ухвали апеляційного суду.

43. Звертаючись із клопотанням про залишення позову без розгляду, представник відповідача наголошував, що строк звернення з позовними вимогами у даній справі розпочався 03.01.2019 - датою оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16. На переконання сторони відповідача, позивач не був обмежений у праві на подання заяви про закриття провадження у цивільній справі до першого судового засідання - до 01.03.2019.

44. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції в ухвалі від 18.07.2023 виходив з того, що з 11.11.2021, після завершення розгляду справи в порядку цивільного судочинства, у позивача виникла об`єктивна можливість звернутися з цим позовом до відповідача в порядку адміністративного судочинства. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом.

45. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із такими висновками та зазначає таке.

46. У справах цієї категорії право на звернення до адміністративного суду із позовом у суб`єкта владних повноважень виникає або з моменту з моменту оприлюднення в ЄДРСР постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16, або з моменту закінчення строку на добровільне відшкодування, або з моменту закриття провадження у цивільній справі, в залежності від індивідуальних обставин кожного публічно-правового спору. Доказом цього є ряд правових позицій Верховного Суду.

47. Так, у справі №340/685/19 (постанова від 30.09.2019) Верховний Суд звертав увагу, що відповідачці було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з її утриманням у закладі вищої освіти до 17 листопада 2018 року, у зв`язку з чим, починаючи з 18 листопада 2018 року розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку; в свою чергу, позивач звернувся до суду з цим позовом 11 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

48. У справі №420/4661/19 (постанова від 24.02.2021) Верховний Суд звертав увагу, що позивач звернувся до місцевого адміністративного суду через більш ніж місяць після закриття провадження у справі в суді загальної юрисдикції. При цьому суд касаційної інстанції констатував, що жодних аргументів щодо наявності обставин, які би свідчили про відсутність об`єктивної можливості вчасно звернутись до суду з цим позовом, позивач не навів, відповідних доказів до суду не надав.

49. У справі №140/721/19 (постанова від 10.10.2019) Верховний Суд звертав увагу, що відповідачу було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти до 14 грудня 2018 року, у зв`язку з чим, починаючи з 15 грудня 2018 року, розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку; в свою чергу, позивач звернувся до суду з цим позовом 15 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

50. У справі №560/1942/19 (постанова від 29.04.2020) Верховний Суд звертав увагу, що позивач зазначав, що про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків) дізнався з постанови Луганського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, натомість з позовом до суду звернувся лише 26.06.2019; при цьому, підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду надано не було.

51. У справі №520/8425/19 (постанова від 17.09.2020) Верховний Суд звертав увагу, що 06.12.2018 позивач звернувся із даним позовом в порядку ЦПК України до Уманського міськрайонного суду Черкаської області; постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02.04.2019 справа передана на розгляд до Московського районного суду м. Харкова; ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2019, яка надійшла на адресу позивача 19.06.2019, провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що дана категорія справ підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; разом з тим, з позовом до суду позивач звернувся за допомогою засобів поштового зв`язку лише 19.08.2019, тобто через більш ніж два місяці після закриття провадження у справі ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2019; жодних аргументів щодо наявності обставин, які би свідчили про відсутність об`єктивної можливості вчасно звернутись до суду з цим позовом, позивач не навів, відповідних доказів до суду не надав.

52. Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 у справі №1.380.2019.001042, на неврахування висновків якої зазначає скаржник погодився із підходом, застосованим судами попередніх інстанцій, та виходив з відсутності підстав визнавати поважними причини пропуску строку на звернення до суду.

53. Згідно встановлених обставин у справі №1.380.2019.001042, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 3 січня 2019 року.

Яворівський районний суд Львівської області ухвалою від 03.01.2019 у справі №460/5922/18 відмовив у відкритті провадження в цивільній справі за аналогічним позовом.

До Львівського окружного адміністративного суду Академія звернулась із цим позовом 02 березня 2019 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду у цій категорії справ.

54. Отже, Верховний Суд у згаданому судовому рішенні при визначенні моменту, з якого у суб`єкта владних повноважень виникло право на звернення до суду, взяв за основу не лише оприлюднення у ЄДРСР постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16, але й факт відмови у відкритті провадження у цивільній справі.

55. Повертаючись до обставин у цій справі, судом першої інстанції було встановлено, що 31.08.2018 закінчувався погоджений з відповідачем строк добровільного відшкодування позивачем суми боргу.

56. 26 лютого 2018 року у порядку цивільного судочинства (з урахуванням наявної на той час практики Верховного Суду, зокрема Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-ц) було пред`явлено позовну заяву до Солом`янського районного суду міста Києва. Позов до Солом`янського районного суду міста Києва було подано після надання можливості відповідачу добровільно виконати взяте на себе зобов`язання, тим самим реалізувавши його право на добровільне відшкодування витрат, пов`язаних з його підготовкою і утриманням, на виконання частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» у строк, який був узгоджений сторонами у Контракті та аркуші бесіди.

57. 28 травня 2019 року за результатами розгляду позову Солом`янським районним судом міста Києва винесено заочне рішення у справі №760/5476/18-ц та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Адміністрації борг у розмірі 187 053 (сто вісімдесят сім тисяч п`ятдесят три) гривні 40 копійок.

58. 07 серпня 2019 року Адміністрацією отримано виконавчий лист у справі №760/5476/18-ц та 09.08.2019 пред`явлено до Солом`янського РВДВС у м. Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання.

59. 09 серпня 2019 року Солом`янським РВДВС у м. Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №59774925.

60. 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 до Солом`янського районного суду міста Києва подано заяву про перегляд заочного рішення від 28.05.2019 у справі №760/5476/18-ц.

61. 02 лютого 2021 року за результатами розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення Солом`янським районним судом міста Києва скасовано заочне рішення від 28.05.2019 та призначено справу до розгляду.

62. 14 травня 2021 року виконавче провадження №59774925 було завершено у зв`язку із скасуванням заочного рішення.

63. За час розгляду справи №760/5476/18-ц в порядку цивільного судочинства у суді першої інстанції Велика Палата Верховного Суду (у справі від 12.12.2018 № 804/285/16) відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 в справі №461/5577/15-ц, від 31.10.2018 у справі №820/5761/15, та встановила, що така категорія справ підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

64. Таким чином, за час розгляду справи в Солом`янському районному суді міста Києва, Верховним Судом було змінено свою правову позицію щодо підсудності справ за позовом державних органів (закладів освіти, віднесених до їх сфери управління) до відповідачів - колишніх курсантів вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, про відшкодування витрат на їх утримання в таких закладах.

65. 16 лютого 2021 року за результатами розгляду справи №760/5476/18-ц Солом`янським районним судом міста Києва винесено ухвалу, якою провадження у справі закрито, та направлено справу для розгляду за встановленою законом юрисдикцією до Окружного адміністративного суду міста Києва.

66. Не погоджуючись із рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2021 в частині направлення справи для розгляду за встановленою законом юрисдикцією до Окружного адміністративного суду міста Києва, саме ОСОБА_1 , 09 березня 2021 року, звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду.

67. 11 листопада 2021 року Київським апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №760/5476/18 в частині направлення справи для розгляду за встановленою законом юрисдикцією до Окружного адміністративного суду міста Києва.

68. Отже, ухвала Солом`янського районного суду міста Києва про закриття провадження у справі набрала законної сили лише 11.11.2021, а із цим позовом Адміністрація звернулася 03.12.2021.

69. Особливістю цього публічно-правового спору є те, що звертаючись із цивільним позовом до відповідача, позивач дотримався порядку та строків пред`явлення позовів, виходячи із наявної на той час правозастосовчої практики.

70. При цьому, слушними є доводи позивача про те, що одразу із закриттям провадження у справі, одночасно ухвалено направити справу для подальшого розгляду до адміністративного суду, і позивач правомірно розраховував на подальше вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, яка (ухвала) в подальшому була оскаржена в апеляційному порядку відповідачем.

71. Окремо заслуговують на увагу мотиви про те, що до Тернопільського окружного адміністративного суду позивач звернувся без суттєвих зволікань (протягом місяця) після набрання законної сили ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2021 у цивільній справі, тобто в межах строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України (подібний за змістом підхід викладений в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №520/6532/2020.)

72. Враховуючи наведене, оцінюючи заявлені позивачем причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

73. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

74. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені в постановах Верховного Суду, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 та від 23.09.2021 у справі №640/11650/21, оскільки правовідносини в таких справах не є подібними зі спірними.

75. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

76. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

77. Відповідно до статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

78. Підсумовуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду не встановила порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків звернення до суду із цим позовом.

79. А тому, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

80. Отже, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

81. Суд вважає, що ним надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи.

82. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самуляка Михайла Юрійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №500/8902/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду