№ 501/1044/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 501/1044/15-ц

провадження № 61-927св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічними позовами - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»,

відповідачі за первісним позовом, позивачі за зустрічними позовами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 березня 2019 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (далі - ПАТ «АБ «Експрес-Банк», банк) звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за кредитним договором у розмірі 44 487,44 дол. США, що еквівалентно

707 332,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 20 травня 2008 року між

ПАТ «АБ «Експрес-Банк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір

№ 96652/16/К, згідно з яким їй був наданий кредит у розмірі 80 000,00 дол. США строком на 12 місяців до 20 травня 2009 року зі сплатою 13,4 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором

в цей же день між банком і ОСОБА_2 укладений договір поруки

№ 96652/16/пр1.

20 травня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір № 5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20 травня 2008 року

№ 96652/16/К, який викладено в новій редакції умови щодо строку дії цього договору: строк дії продовжено до 20 травня 2016 року.

ПАТ «АБ «Експрес-Банк» вказувало, що ОСОБА_1 порушує умови кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконує, у зв`язку з чим станом на 28 січня 2015 року виникла заборгованість перед банком

у розмірі 44 487,44 дол. США, що еквівалентно 707 332,03 грн.

16 жовтня 2015 року банк подав заяву про залишення без розгляду позову

в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань за простроченим кредитом та за простроченими процентами, а також в частині вимоги про стягнення штрафу за порушення умов кредитного договору.

Уточнивши у лютому 2016 року позовні вимоги, ПАТ «АБ «Експрес-Банк» просило стягнути в солідарному порядку зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року

№ 96652/16/К, що виникла станом на 18 жовтня 2016 року, у розмірі

61 786,80 дол. США, що еквівалентно 1 593 060,87 грн, а саме: борг

за простроченим кредитом у розмірі 31 715,77 дол. США, що еквівалентно

817 733,76 грн; борг за простроченими відсотками у розмірі 11 885,34 дол. США, що еквівалентно 306 441,99 грн; пеню за кредитом у розмірі 6 838,88 дол. США, що еквівалентно 176 328,15 грн; пеню за простроченими відсотками у розмірі

3 346,84 дол. США, що еквівалентно 86 291,44 грн; штраф за порушення умов кредитного договору в розмірі 8 000,00 дол. США, що еквівалентно

206 265,53 грн. Позивач просив стягнути в солідарному порядку зі ОСОБА_1

та ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «Експрес-Банк» судовий збір у розмірі

3 654,00 грн та додаткові витрати, пов`язані з викликом відповідача у пресі,

в розмірі 150,00 грн.

22 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом

до ПАТ «АБ «Експрес-Банк» про визнання недійсним кредитного договору

від 20 травня 2008 року № 96652/16/К.

22 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «АБ «Експрес-Банк» про визнання недійсним договору поруки від 20 травня 2008 року № 6652/16/пр1.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16 травня 2017 року зустрічні позови прийнято до спільного провадження з первісним позовом.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 10 січня 2018 року замінено позивача ПАТ «АБ «Експрес-Банк» правонаступником Публічним акціонерним товариством Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (далі - АКБ «Індустріалбанк»). Заміна відбулась у зв`язку з реорганізацією

ПАТ АБ «Експрес-Банк» шляхом приєднання до АКБ «Індустріалбанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 березня 2019 року, з урахуванням ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 8 квітня 2019 року про виправлення описки, позов АКБ «Індустріалбанк» задоволено частково.

Стягнено зі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь

АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 18 жовтня 2016 року, в сумі 45 601,11 дол. США, а саме: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 31 715,77 дол. США; заборгованість

за простроченими відсотками в розмірі 11 885,34 дол. США; пеню

за простроченим кредитом у розмірі 2 000,00 дол. США. Зазначено, що сума має бути конвертована в національну валюту гривню за курсом на день здійснення платежу; в іншій частині вимог про стягнення заборгованості відмовлено.

Стягнено зі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь банку судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3 654,00 грн та витрати

на оголошення в пресі в сумі 150,00 грн.

У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції дійшов висновку,

що укладений між ПАБ «Експрес-Банк» і ОСОБА_1 кредитний договір

від 20 травня 2008 року № 96652/16/К, виконання зобов`язань за яким забезпечене порукою ОСОБА_2 , позичальник не виконувала належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яку слід стягнути з боржника і поручителя у солідарному порядку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд вважав, що вона не надала доказів належного виконання умов кредитного договору

та не спростувала вказаний банком розмір заборгованості станом на 18 жовтня 2016 року.

Суд вважав кредитний договір дійсним, виходячи з того, що позичальник його підписала, а банк на виконання постанови Національного банку України (далі - НБУ) від 10 травня 2007 року № 168 проінформував її про умови кредитування, попередив про валютні ризики у зв`язку з отриманням кредиту

в іноземній валюті тощо.

Також суд вважав, що оскільки кредитний договір укладений 20 травня

2008 року, до спірних правовідносин слід застосувати частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що була чинною на дату укладення договору, тобто від 13 січня 2006 року, яка не містила заборони на надання кредитів в іноземній валюті.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

про визнання недійсним договору поруки, суд дійшов висновку про

їх безпідставність.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 березня 2019 року в частині позовних вимог ПАТ АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та в частині розподілу судових витрат змінено.

Позов ПАТ АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнено солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» як правонаступника ПАТ «АБ «Експрес-Банк» заборгованість за кредитом у сумі 31 715,77 дол. США; заборгованість

за процентами в сумі 11 885,34 дол. США; пеню за прострочення сплати кредиту за період з 18 жовтня 2015 року до 20 травня 2016 року в сумі 66 671,46 грн; пеню за прострочення сплати процентів за період з 18 жовтня 2015 року

до 20 травня 2016 року в сумі 48 273,61 грн, а всього 43 601,11 дол. США

та 114 945,07 грн.

Стягнено зі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АКБ «Індустріалбанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, в сумі

1 827,00 грн з кожного, витрати на оголошення в пресі в сумі 75,00 грн з кожного, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги,

в сумі 2 740,50 грн з кожного, а всього 4 642,50 грн з кожного.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того,

що умовами кредитного договору від 20 травня 2008 року № 96652/16/К,

зі змінами, внесеними договором про внесення змін та доповнень від 20 травня 2014 року № 5, кредит, наданий строком на 96 місяців - з 20 травня 2008 року

до 20 травня 2016 року, тому стягненню підлягає пеня за простроченим кредитом та простроченими процентами за період з 18 жовтня 2015 року

до 20 травня 2016 року, при цьому пеня підлягає стягненню в національній валюті, оскільки принцип її нарахування за умовами кредитного договору пов`язується з обліковою ставкою Національного банку України, а нарахування процентів за кредитом, пені за простроченим кредитом та за простроченими процентами поза межами встановленого кредитним договором строку

з посиланням на пункти 6.2-6.3 кредитного договору є неправомірним.

Поза межами дії кредитного договору відповідальність за невиконання грошового зобов`язання настає відповідно до статті 625 ЦК України, але позовні вимоги про застосування цієї відповідальності не заявлялись.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області в частині відмови

в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки не оскаржувалось, з огляду на що відповідно

до статті 367 ЦПК України рішення суду в цій частині в апеляційному порядку

не переглядалось.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області

від 27 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову

ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та задоволення зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним.

Вважає, що суд неповно з`ясував фактичні обставини справи та не надав оцінки наявним у справі доказам про те, що кредитор не проінформував її під час укладення кредитного договору про можливі ризики у разі коливання валютного курсу, що призвело до негативних наслідків для неї як для позичальника

є підставою для визнання кредитного договору недійсним згідно зі статтею

230 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

На думку заявника, кредитний договір містить несправедливі умови, які суперечать принципу добросовісності та спричиняють істотний дисбаланс договірних прав. Стягнення компенсації за супутні послуги у вигляді обслуговування кредиту є незаконним.

Також ОСОБА_1 зазначила про відсутність у кредитора індивідуальної ліцензії на укладення кредитного договору з використанням іноземної валюти.

Вважає, що до ОСОБА_2 як до поручителя кредитор звернувся

із пропуском преклюзивного строку для пред`явлення вимоги.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права і посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-2024цс16,

від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АКБ «Індустріалбанк» вказує на безпідставність

її доводів, вважає, що доводи скарги про недійсність кредитного договору зводяться до переоцінки доказів у справі.

Зазначає, що на час укладення кредитного договору не було заборони

на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті; ОСОБА_1 була належним чином проінформована про валютні ризики, адже відповідний пункт міститься у кредитному договорі; посилання на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права всупереч висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 18 жовтня 2017 року у справі

№ 6-2024цс16, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, є безпідставним, оскільки, вирішуючи справу, суди правильно застосували норми матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Іллічівського міського суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 20 травня 2008 року між АБ «Експрес-Банк» і ОСОБА_1 укладений договір № 96652/16/К, відповідно до якого вона отримала кредит

на споживчі цілі в розмірі 80 000,00 дол. США строком на 12 місяців з 20 травня 2008 року до 20 травня 2009 року зі сплатою 13,4% річних, з погашенням кредиту згідно з умовами кредитного договору.

Відповідно до пункту 5.3.10 кредитного договору кредитодавець має право достроково витребувати у позичальника кредит з процентами, зокрема, у разі прострочення заборгованості більше ніж на 30 календарних днів, а також у разі будь-якого невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Цим же пунктом передбачено право кредитора визначити строк дострокового повернення кредиту, процентів та інших платежів за договором.

Згідно з пунктом 7.8 укладеного та підписаного сторонами кредитного договору від 20 травня 2008 року № 96652/16/К у випадку, якщо зобов`язання позичальника обліковується в іноземній валюті, при зміні офіційного курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, який встановлюється НБУ, всі валютні ризики несе позичальник. Підписуючи договір, позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло)

та він згоден, що зміна офіційного курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до погіршення фінансового стану позичальника.

Відповідно до заяви про видачу готівки № 3305 ОСОБА_1 за кредитним договором № 96652/16/К передано 80 000,00 дол. США, що на день видачі було еквівалентно 404 000,00 грн.

Згідно з додатковим договором від 20 травня 2014 року № 5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20 травня 2008 року № 96652/16/К установлено новий строк дії договору - з 20 травня 2008 року до 20 травня

2016 року. Умовами додаткового договору визначено, що станом на 20 травня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 становить 31 715,77 дол. США,

що еквівалентно 371 586,62 грн.

Умови кредитного договору щодо відсоткової ставки залишились незмінними.

20 травня 2008 року на забезпечення виконання кредитного договору

№ 96652/16/К між ПАТ «АБ «Експрес-Банк» і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 96652/16/пр1.

Відповідно до договору від 20 травня 2014 року № 4 про внесення змін

та доповнень до договору поруки від 20 травня 2008 року № 96652/16/пр1 ОСОБА_2 поручився за повернення боржником зобов`язань за кредитним договором у розмірі 31 715, 72 дол. США, що становить 371 586,62 грн,

з кінцевим терміном повернення не пізніше 20 травня 2014 року, а також процентів у розмірі 13,4 % річних, процентів за користування простроченою сумою кредиту, сплати за надані послуги, пені, штрафів, відшкодування витрат, пов`язаних з обслуговуванням кредиту. Строк поруки встановлено до 20 травня 2016 року. ОСОБА_2 підписав додатковий договір.

Листом від 25 червня 2014 року № 44 ОСОБА_2 попереджено про порушення строків повернення коштів за кредитним договором, вказано про існування заборгованості у розмірі 670,00 дол. США за кредитом та в розмірі 32,00 дол. США за процентами і про необхідність погасити прострочену заборгованість до 01 липня 2014 року.

Листом від 18 вересня 2014 року № 64 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність повністю погасити прострочену та строкову заборгованість за кредитом

та нарахованими процентами у сумі 33 047,22 дол. США у строк до 11 жовтня 2014 року відповідно до пункту 5.3.10 укладеного з нею кредитного договору.

Листом від 22 жовтня 2014 року № 66 ОСОБА_1 повідомлено про наявність несплачених чергових платежі за кредитним договором та зобов`язано сплатити прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 31 715,72 дол. США, заборгованість за процентами у розмірі 1 616,13 дол. США та інші платежі у сумі 100,00 дол. США.

Листом від 21 листопада 2014 року № 67 поручителя ОСОБА_2 повідомлено про порушення ОСОБА_1 строків повернення коштів за кредитом та вказано на необхідність погасити заборгованість за кредитом і процентами

у розмірі 6 016,00 дол. США та інші передбачені кредитним договором платежі

у строк до 20 листопада 2014 року.

Позов банку про стягнення кредитної заборгованості датовано 25 лютого

2015 року.

До позовної заяви банк долучив розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 27 січня 2015 року, згідно з яким за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 44 487,44 дол. США, що еквівалентно

707 332,03 грн, а саме:

1) заборгованість за кредитом у розмірі 26 355,77 дол. США, що еквівалентно

419 045,96 грн;

2) заборгованість за процентами в розмірі 3 174,20 дол. США,

що еквівалентно 85 221,81 грн;

3) пеня за простроченим кредитом у розмірі 472,85 дол. США,

що еквівалентно 7 518,12 грн;

4) пеня за простроченими процентами в сумі 244,11 дол. США,

що еквівалентно 3 881,25 грн;

5) інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 564,15 дол. США,

що еквівалентно 8 969,60 грн;

6) інфляційні нарахування за простроченими відсотками в сумі

316,37 дол. США, що еквівалентно 5 030,08 грн;

7) штраф за порушення умов кредитного договору в сумі 8 000,00 дол. США,

що еквівалентно 12 7196,73 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом у кінці лютого 2021 року, банк просив стягнути з відповідачів заборгованість саме в такому розмірі.

16 жовтня 2015 року банк подав заяву про залишення без розгляду позову

Збільшивши позовні вимоги, банк надав суду розрахунок заборгованості

за кредитним договором станом на 18 жовтня 2016 року, яка становила

61 786,80 дол. США, що еквівалентно 1 593 060,87 грн, а саме:

1) за тілом кредиту в сумі 31 715,77 дол. США, що еквівалентно

817 733,76 грн;

2) за процентами в сумі 11 885,34 дол. США, що еквівалентно 306 441,99 грн;

3) пеня за простроченим кредитом в сумі 6 838,88 дол. США, що еквівалентно

176 328,15 грн;

4) пеня за простроченими відсотками в сумі 3 346,81 дол. США,

що еквівалентно 86 291,44 грн;

5) штраф за порушення умов кредитного договору в сумі 8 000,00 дол. США,

що еквівалентно 206 265,53 грн.

Відповідно до заяви від 10 січня 2018 року про заміну позивача правонаступником у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання

ПАТ «АБ «Експрес Банк» за спрощеною процедурою до АКБ «Індустріалбанк» позивача ПАТ АБ «Експрес Банк» замінено на його правонаступника

АКБ «Індустріалбанк».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 17 січня 2022 вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Результат аналізу змісту та вимог касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову банку й задоволення зустрічного позову боржника, а також змісту оскаржуваних судових рішень дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду переглядаються тільки в частині первісного позову, оскільки саме в цій частині рішення першої інстанції було предметом перегляду в апеляційному порядку. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині зустрічних позовів боржника і поручителя про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки Верховний Суд не переглядає, оскільки

в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося в апеляційному порядку.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга в частині оскарження первісного позову банку підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити

на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором

є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави

і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований

на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори

із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору

є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком

є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладання оспорюваного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги

з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних

з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких,

як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен

її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права

в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або

на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір

у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник

і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У цій справі встановлено, що умовами кредитного договору від 20 травня

2008 року № 96652/16/К передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів, неустойки відповідно до умов цього договору. У разі вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів та сплату процентів позичальник зобов`язаний зробити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні кошти та сплатити всі проценти протягом визначеного банком строку (пункти 5.2.3, 5.3.10 кредитного договору).

Невиконання (неналежне виконання) позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором (зі змінами та доповненнями) має також наслідком передбачену пунктом 6 договору відповідальність у вигляді пені

за прострочення визначених договором строку (терміну) повернення кредиту

та сплати процентів (пункти 6.2-6.3).

Також встановлено, що ОСОБА_2 поручився за виконання зобов`язань

за кредитним договором в сумі 31 715,77 дол. США (заборгованість станом

на 20 травня 2014 року). Строк поруки визначено до 20 травня 2016 року.

18 вересня 2014 року скориставшись правом, визначеним частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктами 5.2,3, 5.3.10 кредитного договору,

АКБ «Індустріалбанк» звернувся до боржника з вимогою про повернення простроченої та строкової заборгованості за кредитом і процентами в розмірі

33 047,22 дол. США., однак ця та подальші вимоги банку залишились без виконання, заборгованість за кредитним договором погашена не була.

25 лютого 2021 року банк звернувся до суду з позовом про дострокове солідарне стягнення усієї суми заборгованості, включаючи кредит, проценти

за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і процентами (пеня нарахована з урахуванням частини другої статті 258 ЦК України) зі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , додавши до позову розрахунок заборгованості станом на 27 січня 2021 року.

Врахувавши викладене та встановивши, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (доказів належного виконання договору ОСОБА_1 суду не надала) у неї виникла заборгованість перед банком, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у боржника

та поручителя обов`язку сплатити заборгованість, однак колегія суддів не може погодитись із визначеним апеляційним судом розміром цієї заборгованості

та періодом її нарахування.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та стягуючи заборгованість за процентами і пенею станом на 20 травня 2016 року,

не звернув уваги на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється не тільки після спливу визначеного договором строку кредитування, а й у разі пред`явлення

до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, яка

й була пред`явлена банком до боржника 18 вересня 2014 року, однак виконана не була, після чого 25 лютого 2015 року банк звернувся до суду з цим позовом.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 90-91)

З огляду на вказане необґрунтованим є висновок апеляційного суду щодо нарахування передбачених кредитним договором процентів та пені після

18 вересня 2014 року у зв`язку з чим постанову апеляційного суду в частині первісного позову банку слід скасувати та передати справу в цій частині

на новий апеляційний розгляд.

Згідно з умовами кредитного договору кредит надано в іноземній валюті,

з огляду на що поверненню підлягає сума кредиту та процентів у валюті кредиту, тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те,

що стягненню із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно підлягає заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, а також пеня за простроченим кредитом та процентами у валюті кредиту - у доларах США.

Суд встановив, що перед підписанням кредитного договору ОСОБА_1

як позичальник була повідомлена про всі істотні умови угоди, що і підтвердила своїм власноручним підписом на кожному його аркуші.

Часткове погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості протягом певного строку свідчить про те, що вона визнала умови кредитного договору

та правовідносини, які виникли у неї з банком на підставі оспорюваного кредитного договору.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо недоведення до її відома всіх істотних умов договору є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не надав оцінки наявним у справі доказам того, що кредитор не проінформував її під час укладення кредитного договору про можливі ризики у разі коливання валютного курсу, що призвело

до негативних наслідків для неї як для позичальника, і ця обставина свідчить про недійсність кредитного договору відповідно до статті 230 ЦК України

та Закону України «Про захист прав споживачів», суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки суд встановив, що пункт 7.8 кредитного договору містить положення про те, що у разі обліку зобов`язань позичальника в іноземній валюті, при зміні офіційного курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, який встановлюється НБУ, всі валютні ризики несе позичальник, і підписавши договір позичальник засвідчує, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна офіційного курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може призвести

до погіршення фінансового стану позичальника.

Доводи касаційної скарги про несправедливі умови кредитного договору касаційний суд до уваги також не бере, оскільки договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним

і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору

не заявляла додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконувала. Суд встановив, що кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо періоду надання кредиту і розміру процентної ставки (пункт 1.1), сукупної вартості кредиту (пункт 1.4), порядку надання і погашення кредиту (пункт 2), нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку процентів (пункт 4), відповідальності за порушення умов договору (пункт 6), валютних ризиків (пункт 7).

Враховуючи зміст кредитного договору слід дійти висновку, що ОСОБА_1

з моменту підписання цього договору обізнана щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Також безпідставними є доводи про те, що до ОСОБА_2 як до поручителя кредитор звернувся з пропуском преклюзивного строку для пред`явлення вимоги.

Згідно зі статтею 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до договору від 20 травня 2014 року № 4 про внесення змін

та доповнень до договору поруки від 20 травня 2008 року № 96652/16/пр1 строк поруки ОСОБА_2 встановлено до 20 травня 2016 року.

18 вересня 2014 року банк пред`явив вимогу до боржника про повернення простроченої та строкової заборгованості за кредитом і процентами

в розмірі 33 047,22 дол. США, 21 листопада 2014 року поручителя ОСОБА_2 попереджено про порушення ОСОБА_1 строків повернення кредитних коштів та вказано на необхідність погасити заборгованість за кредитом і процентами, позов про стягнення кредитної заборгованості подано 25 лютого 2015 року.

Отже, банк дотримав строку для пред`явлення вимоги до поручителя.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права із посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-2024цс16,

від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, на увагу не заслуговують, оскільки висновки судів про часткове задоволення первісного позову у цій справі

не суперечать цим висновкам.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції відповідно

до статті 400 ЦПК України позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій,

а також досліджувати докази у справі, надавати чи змінювати їх оцінку, адже вчинення таких дій буде свідчити про порушення принципу правової визначеності та легітимних очікувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності

та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передання справи

в означеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин,

що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

У частині вирішення зустрічних позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прийняті

у справі судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду

на те що суд касаційної інстанції частково задовольняє касаційну скаргу, скасовує постанову апеляційного суду в частині вирішення первісного позову

і передає справу в цій частині на новий розгляд, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої

та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий апеляційний розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов