№ 501/1928/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 501/1928/18

провадження № 61-15334св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року у складі судді Петрюченко М. І., ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2018 року у судді Петрюченко М. І., постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

Погорєлової С. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня

2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який в подальшому було уточнено, до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ») про визнання незаконними наказів, зобов`язання поновити на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала на ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи. Згідно штатного розпису ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» посадовий оклад заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи складав 27 000,00 грн.

24 квітня 2018 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» винесений наказ № 225, відповідно до якого з 01 липня 2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до наказу № 225 встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірах, які були станом

на 01 вересня 2017 року з урахуванням коефіцієнту 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних тарифних ставок, в результаті чого було зменшено її посадовий оклад з 27 000,00 грн до 9 572,00 грн.

26 квітня 2018 року позивачка отримала повідомлення адміністрації ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про зміни істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у нормі зменшення посадового окладу. Тим же документом позивачку попереджено про те, що у разі ненадання згоди на продовження роботи із зазначеними змінами істотних умов праці упродовж двох місяців, трудовий договір з нею буде припинено адміністрацією підприємства на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Зміст отриманого нею наказу не містить жодного посилання на об`єктивні обставини, які зумовлюють необхідність запровадження змін в організації виробництва і праці, а вказується лише, що зміна істотних умов праці відбувається з метою «підтримання спокійної, ділової атмосфери у колективі порту, а також оптимізації навантаження на фонд оплати праці», не зазнали будь-яких змін усі організаційно-розпорядчі функції та документи, які визначають організацію виробництва і праці на терміналі.

Разом з цим з 25 червня 2018 року по 04 липня 2018 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному та 05 липня 2018 року вона отримала наказ

№ 364/О-3 від 25 червня 2018 року про припинення трудового контракту, яким її було звільнено з посади заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи з 01 липня 2018 року з підстав відмови від продовження роботи зі зміненими умовами праці.

Позивачка стверджуючи, що оскаржуваний наказ № 225 від 25 квітня 2018 року є незаконним, оскільки виданий адміністрацією порту виключно з метою імітації змін в організації виробництва і праці, штучного створення видимості наявності передбачених законом підстав для істотних змін в умовах праці шляхом одностороннього необґрунтованого зменшення розміру оплати праці, та її звільнення відбулось під час її перебування на лікарняному.

ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

№ 225 від 24 квітня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», в частині, що стосується її особистих умов праці;

- визнати недійсним та скасувати наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 364/О-3 від 25 червня 2018 року про припинення трудового контракту ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» поновити

з 01 липня 2018 року їй умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису у розмірі 27 000,00 грн;

- стягнути з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада

2018 року, з урахуванням ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

№ 225 від 24 квітня 2018 року «Про зміну істотних умов праці» в частині, що стосується особистих умов праці ОСОБА_1 .

Скасовано наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 364/О-3 від 25 червня 2018 року про припинення трудового контракту ОСОБА_1 .

Зобов`язано ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» поновити

з 01 липня 2018 року ОСОБА_1 умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису.

Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць допущено до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, визнаючи незаконним наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 225 від 24 квітня 2018 року «Про зміну істотних умов праці» в частині, що стосується особистих умов праці

ОСОБА_1 , скасовуючи наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 364/0-3 від 25 червня 2018 року про припинення трудового контракту ОСОБА_1 , зобов`язуючи ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» поновити з 01 липня 2018 року позивачу ОСОБА_1 умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису, стягуючи з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в односторонньому порядку прийняло рішення з питань оплати праці без змін організаційної структури апарату підприємства (змін істотних умов праці) щодо позивача. Визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2018 року заяву представника ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про роз`яснення рішення по цивільній справі задоволено.

Роз`яснено рішення в частині, що стосується стягнення з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу та вказано, що середній заробіток за час вимушеного прогулу здійснити за період з 01 липня 2018 року по 27 листопада 2018 року у розмірі 138 292,35 грн.

Роз`яснено рішення в частині, що стосується стягнення з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах одного місячного платежу та вказати, що під стягненням в межах одного місячного платежу, необхідного сплатити заробітну плату за один місяць, розмір якої складає 27 000,00 грн.

Задовольняючи заяву про роз?яснення рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року, місцевий суд виходив із наявності підстав для уточнення судового рішення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - Марченко О. М. задоволено частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зробив такі висновки: при зменшені посадового окладу ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог трудового законодавства та прав позивача, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача, а саме - зміна посадового окладу, відповідачем були дотримані норми частини третьої статті 32 КЗпП України в частині попередження позивача не пізніше, ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відсутність погодження з профсоюзним комітетом змін істотних умов праці з огляду на те, що встановлений позивачу посадовий оклад у розмірі 9 572,00 грн значно перевищує мінімально визначений Колективним договором рівень заробітної плати, не є порушенням норм трудового законодавства.

Вимоги позивача про зобов`язання поновити умови праці відповідно до умов трудового договору, стягнення недоплаченої заробітної плати є похідними, а тому і в цій частині вони не можуть бути задоволеними.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2018 року про роз?яснення рішення скасовано, в задоволенні заяви ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про роз?яснення рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про роз?яснення рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що такі вимоги відповідача не можуть бути вирішені шляхом роз`яснення рішення суду, оскільки суд під час розгляду позову, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу не досліджував і у рішенні суду розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача не визначений. Тому визначення міським судом суми стягнення середнього заробітку в порядку роз`яснення судового рішення фактично призвело до зміни змісту судового рішення, що відповідно до приписів статті 271 ЦПК України, не допускається, так як із тексту рішення суду взагалі не вбачається визначення судом розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року судові витрати, понесені ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у розмірі 7 166,98 грн, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

08 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить:

- скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року;

- змінити рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року, а саме: 1) викласти пункт 4 резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов?язати ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» поновити з 01 липня 2018 року позивачу ОСОБА_1 умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису у розмірі 27 000,00 грн»; 2) викласти пункт 5 резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 186 220,48 грн»; 3) викласти пункт 3 резолютивної частини рішення в такій редакції: «Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 34 688,11 грн допустити до негайного виконання»;

- в інших частинах рішення Іллічівського міського суду Одеської області

від 27 листопада 2018 року залишити без змін;

- скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2018 року про задоволення заяви про роз?яснення судового рішення та постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про роз?яснення судового рішення та прийняти нову постанову, якою роз?яснити рішення в частині, що стосується стягнення з

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснити за період з 01 липня

2018 року по 27 листопада 2018 року у розмірі 186 220,48 грн та роз?яснити рішення в частині, що стосується стягнення з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах одного місячного платежу та вказати, що під стягненням в межах одного місячного платежу, необхідно сплатити заробітну плату за один місяць, розмір якої складає 34 688,11 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому разі, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництві і праці. Саме лише зменшення розміру заробітної плати не може породжувати змін істотних умов праці в організації виробництва та праці. Заявник зазначає, що жодних змін у обсязі його роботи не відбулося. Судом першої інстанції неправильно розраховано суми, що підлягають стягненню за час вимушеного прогулу.

Доводи інших учасників справи

11 жовтня 2019 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Іллічівського міського суду Одеської області.

21 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області

від 27 листопада 2018 року, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2018 року, постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого

2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

Наказом директора ДП «Морський торговельний порт«Чорноморськ»

від 23 жовтня 2017 року № 604-о ОСОБА_1 помічника начальника 5 терміналу з кадрів переведено з 23 жовтня 2017 року заступником начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з оплатою праці за штатним розписом, режим роботи - денний з п`ятиденним тижнем.

Згідно з штатним розписом ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» посадовий оклад заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи складав 27 000,00 грн.

Відповідно до наказу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 225 від 24 квітня 2018 року, з 01 липня 2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до наказу № 225 встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірах, які були станом на 01 вересня 2017 року з урахуванням коефіцієнту 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних тарифних ставок.

Зазначені зміни до штатного розпису з 01 липня 2018 року внесені на виконання наказу в.о. директора порту «Про зміни в організації виробництва і праці»

від 03 квітня 2018 року № 172.

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала повідомлення адміністрації ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про зміни істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у нормі зменшення посадового окладу, яким її попереджено про те, що у разі ненадання згоди на продовження роботи із зазначеними змінами істотних умов праці упродовж двох місяців, трудовий договір з нею буде припинено адміністрацією підприємства на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Наказом ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 364/о-3

від 01 липня 2018 року ОСОБА_1 з 01 липня 2018 року звільнено з посади заступника начальника 6 контейнерного терміналу з кадрової роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

З 25 червня 2018 року по 04 липня 2018 року (включно) ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (т. 1, а. с. 18).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що при зменшені посадового окладу ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог трудового законодавства та прав позивача, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача, а саме - зміна посадового окладу, відповідачем були дотримані норми частини третьої статті 32 КЗпП України в частині попередження позивача не пізніше, ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Проте повністю з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду повністю не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 93 КЗпП України дано визначення заробітної плати: це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України та статті 22 Закону «Про оплату праці» роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, установлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці допускається зміна істотних умов праці (до яких належить системи й розміри оплати праці) у разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою. Про зміну таких істотних умов працівника потрібно повідомити не пізніше як за 2 місяці.

Відповідно до пункту 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно зі статтею 29 Закону № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття «зміни в організації виробництва і праці» та «зміна істотних умов праці». Про це, наприклад, зазначив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), вказавши, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15).

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Як вбачається з матеріалів справи, зміні істотних умов праці на ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» передували зміни в організації виробництва і праці, про що свідчить наказ від 03 квітня 2018 року № 172. Такі зміни були обґрунтовані необхідністю приведення функцій та задач структурних підрозділів у відповідність з фактично виконуваними завданнями, оптимізації виробничих зв`язків та взаємодії структурних підрозділів у досягненні стратегічних цілей підприємства, з метою уникнення дублюючих функцій.

Отже, такі дії роботодавця були обґрунтованими та документально оформленими. Роботодавець дотримав установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.

У справі, що розглядається роботодавець належним чином повідомив позивача про зміну істотних умов праці, проте позивач був не згоден з наказом про зміну істотних умов праці та повідомленням про зміну істотних умов праці, про що зазначив власноруч.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

У такому випадку, встановлення розміру посадового окладу позивачу згідно з наказом № 225 від 24 квітня 2018 року є законним в зв`язку з правомірністю наказу про зміни в організації виробництва і праці.

Стаття 103 КЗпП України передбачає, що про нові або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх упровадження або зміни.

Виходячи з того, що при зменшені посадового окладу та звільненні

ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог трудового законодавства та прав позивача, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача, а саме - зміна посадового окладу, відповідачем були дотримані норми частини третьої статті 32 КЗпП України в частині попередження позивача не пізніше, ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому відсутність погодження з профсоюзним комітетом змін істотних умов праці не є порушенням норм трудового законодавства так як встановлений позивачеві посадовий оклад у розмірі 9 572,00 грн значно перевищує мінімально визначений Колективним договором рівень заробітної плати.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 серед іншого просила також стягнути на її користь з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Проте, у зв?язку із тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося згідно норм КЗпП України, а стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідною вимогою, тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову і в цій частині.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, те що з матеріалів справи відомо, що згідно листка непрацездатності серії АДЖ

№ 511590, ОСОБА_1 з 25 червня 2018 року по 04 липня 2018 року перебувала на лікарняному.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Вказаний висновок висловлений також у постановах Верховного Суду

від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження

№ 61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц (провадження № 61-43676св18), від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16 (провадження № 61-36022св18) та від 11 червня 2020 року у справі

№ 481/1043/17 (провадження № 61-37451св18).

Наявність підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України доведена відповідачем під час розгляду справи, не спростована позивачем та підтверджується зібраними у справи доказами. Проте, вирішуючи спір, апеляційний суд не звернув уваги на те, що не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Порушення прав позивачки, а саме звільнення її у день перебування на лікарняному може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права постанова Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність виправлення допущеного відповідачем порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, шляхом зміни дати звільнення позивачки з 01 липня 2018 року на 05 липня 2018 року.

Разом з цим, встановивши, що визначення міським судом суми стягнення середнього заробітку в порядку роз`яснення судового рішення фактично призвело до зміни змісту судового рішення, що відповідно до приписів статті 271 ЦПК України, не допускається, так як із тексту рішення суду взагалі не вбачається визначення судом розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви про роз?яснення судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на надану оцінку аргументам учасників справи Верховний Суд вважає, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника терміналу з кадрової роботи відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, з 01 липня 2018 року на 05 липня 2018 року.

Керуючись статтями 400 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі задовольнити частково.

Змінити дату звільненняОСОБА_1 з посади заступника начальника терміналу з кадрової роботи відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, з 01 липня 2018 року на 05 липня 2018 року.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року про відмову у задоволенні заяви державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про роз?яснення рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат