Постанова

Іменем України

18 березня2020 року

м. Київ

справа № 501/226/17

провадження № 61-12253св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

треті особи: спілка професіоналів докерів-механізаторів Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», директор Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 червня 2017 року в складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП МТП «Чорноморськ») та просив визнати незаконним і скасувати наказ директора ДП МТП «Чорноморськ» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДП МТП «Чорноморськ» № 08-Ст від 20 січня 2017 року в частині його звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України та пункт 1 наказу директора ДП МТП «Чорноморськ» № 10-Ст від 23 січня 2017 року «Про внесення змін до наказу директора порту від 20 січня 2017 року за № 08-Ст»; поновити його в ДП МТП «Чорноморськ» на посаді контролера КПП 2 розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху порту; стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 25 січня 2017 року по день ухвалення рішення суду.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що до 25 січня 2017 року він працював у ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді контролера КПП 2 розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху порту. Наказом відповідача від 20 січня 2017 року його звільнено з займаної посади з 25 січня 2017 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за порушення пунктів 1.3, 2.1 Робочої інструкції контролера.

Вказує, що його звільнення є незаконним, оскільки відбулося за відсутності згоди профспілкового комітету, який обґрунтовано відмовив у її наданні.

Окрім того, зазначав, що у відповідача відсутні докази неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків, зокрема, конкретні докази, які свідчать про наявність в його діях вини, що призвели до крадіжки майна підприємства та нанесення підприємству матеріальних збитків, а сама позиція відповідача носить загальний характер та базується на припущеннях.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора ДП МТП «Чорноморськ» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДП «МТП «Чорноморськ» № 08-Ст від 20 січня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за порушення пунктів 1.3, 2.1 Робочої інструкції контролера на КПП 2 розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху від 23 лютого 2016 року № 27/11.1-22.2, затвердженого наказом директора порту № 158 від 23 лютого 2016 року.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу директора ДП МТП «Чорноморськ» № 10-Ст від 23січня 2017 року «Про внесення змін до наказу директора порту від 20січня 2017 року за № 08-Ст».

Поновлено ОСОБА_1 у ДП МТП «Чорноморськ» на посаді контролера КПП другого розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху порту.

Стягнуто з ДП МТП«Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов`язкових платежів, починаючи з 25 січня 2017 року по 21 червня 2017 року в сумі 16 789, 00.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для видачі наказу про розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України в зв`язку із наявністю відмови профспілкового комітету на звільнення та за недоведеністю вини в діях позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 червня 2017 року змінено, виключено з резолютивної частини висновок щодо необхідності здійснення стягнення без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов`язкових платежів та зазначено грошову одиницю - гривня.

В іншій частині рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Водночас у резолютивній частині рішення місцевий суд помилково вказав на необхідність здійснення стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов`язкових платежів, адже такі стягнення є обов`язковими платежами, які роботодавець зобов`язаний здійснити, в зв`язку з чим апеляційний суд на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України змінив рішення суду першої інстанції у цій частині.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ДП МТП «Чорноморськ» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивача звільнено на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки профспілка не навела правового обґрунтування (з посиланням на норми трудового законодавства) відмови в наданні згоди на звільнення позивача саме за систематичне невиконання ним без поважних причин своїх посадових обов`язків, а тому її рішення є необґрунтованим. Також зазначає, що працівниками порту та Чорноморського відділу поліції зафіксовано факт знищення майна порту, яке повинен був охороняти позивач під час несення служби згідно його робочої інструкції, що і є підтвердженням невиконання ним своїх посадових обов`язків.

Однак, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій на наведе уваги не звернули, не дослідили рішення профспілки щодо відмови в наданні згоди на звільнення позивача, не надали йому належної оцінки, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 вересня 2019 року справа № 501/226/17 надійшла до Верховного Суду.

24 вересня 2019 року ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Судувід 04 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 01 серпня 2016 року відповідач видав наказ № 80-Ст «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділу охорони СБДР».

Відповідно до мотивувальної та пункту 1 резолютивної частин цього наказу позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пунктів 1.3, 2.4, 2.8, 2.12 Робочої інструкції контролера на контрольно-перепускному пункті 2 розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху № 27/11.1-22-2 від 23 лютого 2016 року, а саме за те, що разом зі своїми напарниками не повідомили начальника зміни про пошкодження колючого дроту огорожі та про зламані гілки на прилеглих деревах на території окремого об`єкту порту «Автобази», що сталось з 17 липня 2016 року на 18 липня 2016 року.

01 серпня 2016 року відповідач видав наказ № 86-Ст «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділу охорони СБДР».

Згідно з мотивувальною та пунктом 1 резолютивної частин зазначеного наказу позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пунктів 2.20 Робочої інструкції контролера на контрольно-перепускному пункті 2 розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху № 27/11.1-22-2 від 23 лютого 2016 року та пункту 3.11 Інструкції з охорони праці контролера на КПП 2 розряду охорони СБДР № ІП 22-16, а саме за те, що він не здійснював обхід та огляд території автобази по периметру, по причині того, що знаходився (спав) в салоні автобусу «Богдан».

12 січня 2017 року професійна спілка професіоналів докерів-механізаторів ДП «МТП «Чорноморськ» розглянула подання відповідача за № 6/11.2-13 від 05 січня 2017 року та прийняла рішення про відмову в наданні згоди на звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

13 січня 2017 року відповідач отримав виписку з протоколу засідання профкому.

20 січня 2017 року відповідач видав наказ № 08-Ст «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДП «МТП «Чорноморськ».

Відповідно до мотивувальної та пункту 2 резолютивної частин цього наказу позивача звільнено на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за порушення пунктів 1.3, 2.1 Робочої інструкції контролера на контрольно-перепускному пункті 2 розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху № 27/11.1-22-2 від 23 лютого 2016 року, а саме у зв`язку із нездійсненням належного контролю за територією підприємства та пересуванням вантажів і товарно-матеріальних цінностей через КПП, що призвело до скоєння правопорушення у вигляді розкрадання майна портових ремонтних майстерень, чим завдано підприємству збитки у розмірі 105 000 грн.

23 січня 2017 року відповідач видав наказ № 10-Ст «Про внесення змін до наказу директора порту № 08-Ст від 20 січня 2017 року, яким внесені зміни до пунктів 2, 3 зазначеного наказу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як встановлено судами, наказом відповідача від 20 січня 2017 року ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за порушення ним пунктів 1.3, 2.1 Робочої інструкції контролера на контрольно-перепускному пункті 2 розряду відділу охорони Служби безпеки дорожнього руху № 27/11.1-22-2 від 23 лютого 2016 року, що призвело до розкрадання майна портових ремонтних майстерень (кабелю живлення з портального крана № 120 ПМР).

Пунктом 1.3. зазначеної інструкції передбачено, що основною виробничою задачею контролера ВПП ВО є забезпечення перепускного, внутрішньо об`єктного режимів на території окремо розташованого об`єкту ДП «ІМТП», що охороняється, а також здійснення контролю за територією підприємства та пересуванням вантажів і товарно-матеріальних цінностей через КПП.

Згідно з пунктом 2.1. інструкції контролер зобов`язаний прийняти об`єкт під охорону. Перевірити наявність матеріальних цінностей, приладів засобів зв`язку та документацію, згідно опису, про що доповісти начальнику зміни ВО та зробити запис в книзі «Приймання - здачі чергування». Нести службу по охороні об`єкту підприємства та матеріальних цінностей, які знаходяться під його охороною.

Встановлено, що доказів, які б підтверджували, що позивач приймав під опис матеріальні цінності, які знаходяться на території портових ремонтних майстерень, в тому числі кабель живлення портального крану № 120, та відповідно знав про їх перелік, кількість і стан, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що викрадений кабель був вивезений саме через контрольно-пропускний пункт під час несення служби позивачем і йому було відомо про крадіжку кабелю, але жодних попереджувальних заходів він не застосував.

Разом з тим, дослідивши акт проведення службового розслідування № 27 від 23 грудня 2016 року про результати службового розслідування за фактом викрадення кабелю живлення з портального крану № 120 ПРМ, суди попередніх інстанцій встановили, що під час обстеження території портових ремонтних майстерень було виявлено численні пошкодження огорожі території режимного об`єкту - портових ремонтних майстерень (відсутність частини єгози на огорожі, дірки в бетонному паркані тощо), тобто паркан на охоронній території знаходиться в несправному стані, що забезпечує безконтрольне потрапляння сторонніх осіб на охоронну територію під час знаходження контролерів на контрольно-пропускному пункті об`єкту.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника (притягнути його до дисциплінарної відповідальності) без згоди виборного органу профспілки слід виходити з того, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника (притягнення його до дисциплінарної відповідальності), а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частини другої статті 252 КЗпП України однією з гарантій можливості здійснення працівниками підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

Суди встановили, що згідно з випискою із протоколу № 1 професійної спілки ДП «МТП «Чорноморськ» від 12 січня 2017 року відповідачу відмовлено в наданні згоди на звільнення позивача. Обґрунтовуючи таке рішення, профспілковий орган, посилаючись на статтю 62 Конституції України, статтю 149 КЗпП України, виходив з того, що роботодавцем не надано доказів вини позивача, які б підтверджували факт його причетності до крадіжки майна порту, а саме не надано доказів того, що позивач при виконанні своїх посадових обов`язків бачив, але не попередив крадіжку майна порту.

Частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди повно та всебічно дослідили наявні в справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи та обґрунтовано виходили з того, що у відповідача не було підстав для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, оскільки доказів неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків судам не надано та відсутня згода профспілкового органу на його звільнення.

При цьому оцінка обґрунтованості рішення профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України здійснена судами з урахуванням норм закону і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення судів першої (в незміненій частині) та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ» залишити без задоволення, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 червня 2017 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 червня 2017 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов