Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 501/2342/19

провадження № 61-17512св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

треті особи: Профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ», Головне управління Держпраці в Одеській області, Державна служба України з питань праці,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2019 року у складі судді Смирнова В. В.

та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), треті особи: Профспілка робітників морського транспорту морського порту «Чорноморськ», Головне управління Держпраці в Одеській області, Державна служба України з питань праці, про визнання незаконним

та скасувати розпорядження, зобов`язання визнати посадовий оклад, стягнення різниці невиплаченої заробітної плати в частині виплати посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливої роботи та різниці невиплаченої заробітної плати в частині виплати надбавки за вислугу років.

З урахуванням уточнення позовних вимог просив:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження в. о. директора порту ОСОБА_2 від 18 липня 2018 року № 21 «Про визначення робочого місця та оголошення простою начальнику 2 терміналу ОСОБА_1 »

в частині пункту 3;

2) зобов`язати ДП «МТП «Чорноморськ» визнати за начальником 2 терміналу ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 22 500,00 грн з 13 червня

2018 року;

3) стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на його користь різницю невиплаченої заробітної плати в частині виплати посадового окладу в сумі

188 101,97 грн, надбавку за виконання особливо важливої роботи, передбачену пунктом 7 додатка 2 до колективного договору, в сумі 84 375,00 грн, та різницю невиплаченої заробітної плати в частині виплати надбавки за вислугу років, передбаченої додатком 4 до колективного договору, в сумі 23 127,43 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску процесуального строку для оскарження розпорядження в. о. директора порту ОСОБА_2. від 18 липня 2018 року № 21 «Про визначення робочого місця

та оголошення простою начальнику 2 терміналу ОСОБА_1 » та надані докази на підтвердження вказаних обставин не дають підстав для визнання

їх поважними, оскільки позивач не зазначив обставин, які перешкоджали йому звернутись одночасно з вимогами щодо визнання розпорядження незаконним одразу до суду та до ГУ Держпраці або принаймні одразу після отримання відповіді ГУ Держпраці в Одеській області від 27 вересня 2018 року № 15-С- 1574/03-13-8646. Щодо оголошення простою позивачу суд першої інстанції зазначив, що у такому разі внаслідок передання майна 2 терміналу Порту до ТОВ «Європіан Агро Інвестмен Юкрейн» на підставі акта приймання-передавання майна від 14 червня 2018 року оголошення простою позивачу було викликане саме відсутністю технічних умов, необхідних для виконання роботи, - відсутністю майна, яке використовувалось у роботі 2 терміналу Порту. Враховуючи процес передання майна 2 терміналу орендарю з 14 червня 2018 року та поновлення позивача на роботі за рішенням суду після передання майна 2 терміналу - 13 липня 2018 року, а також ліквідацію структурного підрозділу «2 термінал» з 01 вересня 2018 року, розпорядження в. о. директора порту ОСОБА_2. від 18 липня 2018 року № 21 «Про визначення робочого місця та оголошення простою начальнику 2 терміналу ОСОБА_1 » є законним,

а підстави для його скасування відсутні. Щодо позовної вимоги про поновлення позивачу умов трудового договору з оплатою праці згідно зі штатним розписом

у розмірі 41 777,00 грн суд дійшов висновку, що зазначене вимагає фактично втручання суду у внутрішню господарську діяльність Порту, що з огляду

на статтю 64 Господарського кодексу України та статтю 19 Конституції України

є незаконним та недопустимим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов`язано ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до умов колективного договору та галузевої угоди. Визнано незаконним та скасовано розпорядження в. о. директора порту ОСОБА_2. від 18 липня 2018 року № 21 в частині пункту 3. В решті позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за обставинами цієї справи відповідач порушив процедуру оголошення позивачу простою, оскільки умови простою, передбачені статтею 34 КЗпП України, були відсутні, принаймні

на момент видання розпорядження від 18 липня 2018 року. Отже, вказані обставини виключають наявність підстав для оголошення простою начальнику 2 терміналу, у зв`язку з чим апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача в цій частині та позовні вимоги про визнання незаконним і скасування пункту 3 розпорядження від 18 липня 2018 року № 21 (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 210/5853/16). Оскільки пункт 3 розпорядження № 21 стосовно оголошення позивачу простою підлягає скасуванню, необхідно здійснити виплату позивачу заробітної плати відповідно до законодавчих вимог, а також в порядку та обсязі, що встановлені умовами колективного договору та галузевої угоди.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині відмови

в задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статті 94 96 97 КЗпП України, статтю 6 Закону України «Про оплату праці», статтю 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

в частині визначення посадового окладу та стягнення боргу із заробітної плати. Крім того, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року

у справі № 523/16915/15-ц.

Рішення судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні позову щодо визнання незаконними та скасування розпорядження в. о. директора порту ОСОБА_2. від 18 липня 2018 року № 21 «Про визначення робочого місця

та оголошення простою начальнику 2 терміналу ОСОБА_1 » в частині пункту 3 та щодо зобов`язання ДП «МТП «Чорноморськ» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до умов колективного договору

та галузевої угоди не оскаржено, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України

не є предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року ДП «МТП «Чорноморськ» подало до Верховного Суду відзив касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначало, що вимога щодо поновлення умов трудового договору з оплатою праці згідно зі штатним розписом у розмірі 22 500,00 грн вимагає втручання суду

у внутрішню господарську діяльність порту, що відповідно до статті 64 ГК України та статті 19 Конституції України є неприпустимим.

У січні 2021 року ГУ Держпраці в Одеській області подало до Верховного Суду пояснення щодо касаційної скарги, у яких зазначало, що ГУ Держпраці

в Одеській області не було надано документів та не допущено до проведення перевірки посадовими особами ДП «МТП «Чорноморськ», а тому його було притягнено до відповідальності у вигляді штрафу.

У серпні 2021 року та у травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких зазначав про наявність

у ДП «МТП «Чорноморськ» дискримінаційних умов праці в частині визначення розміру посадового окладу для однорідних посад, зокрема посади начальника терміналу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 501/2342/19, витребувано її з Іллічівського міського суду Одеської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З липня 1994 року позивач перебував у трудових відносинах з ДП «МТП «Чорноморськ», про що свідчить запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника порту від 11 березня 2013 року № 133-о позивача переведено на посаду начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморск».

10 квітня 2017 року за наказом № 1 82-к директором ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_3 позивача звільнено за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Позивача поновлено на посаді рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 червня 2018 року у цивільній справі № 501/768/17, яким наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» Крижановського С. В. від 10 квітня

2017 року № 182-к визнано незаконним та скасовано.

13 червня 2018 року позивач звернувся із заявою до керівництва ДП «МТП «Чорноморськ» з вимогою поновити його негайно на посаді начальника 2 терміналу згідно з рішенням суду від 12 червня 2018 року та допустити на робоче місце.

14 червня 2018 року позивач звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із заявою про видачу виконавчого листа у цивільній справі

№ 501/768/17.

18 червня 2018 року позивач звернувся до ЧМВ ГТУЮ в Одеській області

із заявою про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення суду у справі № 501/768/17, а 19 червня 2018 року головний державний виконавець ЧМВ ГТУЮ в Одеській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 56630472).

25 червня 2018 року позивач повторно звернувся до керівництва ДП «МТП «Чорноморськ» із заявою та вимогою видати наказ, яким поновити його негайно на посаді начальника 2 терміналу згідно з рішенням суду від 12 червня 2018 року та допустити на робоче місце.

06 липня 2018 року позивач звернувся із заявою на ім`я начальника ЧМВ ГТУЮ

в Одеській області про не виконання відповідачем рішення суду від 12 червня 2018 року у справі № 501/768/17 (ВП № 56630472).

Листом начальника служби управління персоналом ОСОБА_4 від 05 липня 2018 року № 1П/11.2-11, позивача було повідомлено про видання керівництвом ДП «МТП «Чорноморськ» наказу від 13 червня 2018 року № 312 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та запропоновано у стислий термін прибути до відділу кадрів порту.

13 липня 2018 року позивача ознайомлено з наказом від 13 червня 2018 року № 312 про поновлення на роботі. Ознайомившись зі змістом наказу, позивач

не погодився з ним, про що власноручно зробив запис та надав заперечення

до наказу.

13 липня 2018 року позивач ознайомився з розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки директора порту ОСОБА_5. від 13 червня 2018 року № 16 «Про визначення робочого місця» Після ознайомлення

зі змістом цього розпорядження позивач зробив запис, що він не згоден

з розпорядженням, та додав заперечення до нього.

16 липня 2018 року позивач надіслав письмову заяву на ім`я начальника служби управління персоналом ОСОБА_4 з вимогою ознайомити позивача

з наказом про звільнення за пунктом 6 статті 40 КЗпП України працівника, який до поновлення позивача виконував обов`язки керівника 2 терміналу, а також ознайомити його зі штатним розписом структурного підрозділу 2 терміналу

та з його посадовим окладом і доплатами відповідно до умов колективного договору та галузевої угоди.

Службовим листом від 16 липня 2018 року № 122/11.2-11 позивача ознайомлено з його посадовим окладом, який становить: 11 673,00 грн (середньогодинна тарифна ставка: 70,32 грн).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 грудня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників

та уповноважених ними органів.

Статтею 11 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається

на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності

і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства

і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до частин першої та другої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром

не обмежується.

За змістом частин першої - четвертої статті 96 КЗпП України, частин першої - четвертої статті 6 Закону України «Про оплату праці» системами оплати праці

є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною

та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис.

Суд встановив, що згідно з додатком 1 до колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» рівні посадових окладів і тарифних ставок за основними професійно-кваліфікаційними групами робітників порту, коефіцієнт місячної тарифної ставки професіонала і фахівця (інженера) становить 3,0 від мінімального розміру місячної тарифної ставки (окладу) працівника у розмірі

не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно

з законодавством України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вивчивши обставини справи, на підставі наданих сторонами доказів, у тому числі штатних розписів, дійшли обґрунтованого висновку, що встановлений посадовий оклад у розмірі

11 673,00 грн значно перевищує мінімально визначений колективним договором рівень заробітної плати цієї групи працівників та мінімально встановлений державою мінімальний посадовий оклад позивача, враховуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та положення колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», який становить 1762,00 грн * 3,0 (коефіцієнт) = 5 286,00 грн на місяць. Отже, підстав для зобов`язання відповідача щодо встановлення вищого посадового окладу немає.

Доводи касаційної скарги щодо різних посадових окладів полягають у незгоді

з працедавцем щодо розміру встановленого позивачу окладу

та є необґрунтованими, оскільки розмір заробітної плати має індивідуальний характер, встановлюється окремо для кожного працівника виключно роботодавцем, закріплюється у колективному договорі та у штатному розкладі товариства, при цьому оплата праці є частиною господарської діяльності товариства, втручання в яку заборонено законом.

Посилання позивача у касаційній скарзі на його дискримінацію

є безпідставними, оскільки не підтверджено будь-якими доказами, а зі змісту позовних вимог не вбачається, що позивача обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» можна вважати дискримінацією.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 523/16915/15-ц, на який посилався заявник у касаційній скарзі, і висновки судів попередніх інстанцій зроблені на підставі фактичних обставин, встановлених у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення,

та зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника

з висновком суду щодо їх оцінки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» визнати за начальником 2 терміналу ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 22 500,00 грн з 13 червня 2018 року та стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 різницю невиплаченої заробітної плати в частині виплати посадового окладу в сумі 188 101,97 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун