№ 501/3309/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

11 березня 2020року

м. Київ

справа № 501/3309/15-ц

провадження № 61-19590св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейков І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Прогресфарм», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 липня 2016 року у складі судді Журавля П. І.та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Плавич Н. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О. Ю. (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Прогресфарм» (далі - ПП «Прогресфарм»), ОСОБА_3 , про визнання припиненими договорів поруки у зв`язку із виконанням, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтований тим, що 05 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» і позивачами укладені договори поруки, відповідно до умов яких вони зобов`язались солідарно відповідати перед банком за виконання ПП "Прогресфарм" зобов`язань, зокрема ОСОБА_1 зобов`язався відповідати в обсязі 185 839,42 дол. США і 166 000 дол. США, а ОСОБА_2 -415 613,64 дол. США.

13 лютого 2015 року на виконання умов договорів поруки банк надіслав позивачам повідомлення, що ПП "Прогресфарм" з 10 лютого 2015 року не виконує умови кредитного договору в частині сплати основного боргу й просив погасити заборгованість. З клопотанням про погашення боргу перед банком в розмірі договорів поруки до позивачів також звернулось ПП "Прогресфарм".

19 березня 2015 року з рахунків позивачів банк списав грошові кошти на загальну суму 767 453,06 дол. США в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами між банком та ПП "Прогресфарм", що підтверджено витягами з рахунків банку та меморіальними ордерами.

20 квітня 2015 року банк надіслав позивачам листи про визнання нікчемними правочинів стосовно списання грошових коштів з рахунків позивачів на підставі меморіальних ордерів № 9541, 9536 9537, 9538, 9539, 9542, 9535 від 19 березня 2015 року.

Під час укладення кредитних договорів між банком та ПП "Прогресфарм" позивач ОСОБА_1 виступив як майновий поручитель ПП «Прогресфарм», у зв`язку з чим на вимогу банку передав останньому правовстановлюючі документи на житлові будинки та земельну ділянку, а саме: свідоцтво про право власності на житлові будинки; державний акт на право власності на земельну ділянку; копію рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 27 листопада 2008 року; технічні паспорти на житлові будинки; витяги з державних реєстрів про право власності на нерухоме майно.

Позивачі посилалися на те, що відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, про визнання протиправними дій банку щодо визнання нікчемними правочинів зі списання грошових коштів, списання грошових коштів визнано нікчемним без правових підстав, банк правомірно списав грошові кошти з рахунків позивачів на виконання договорів поруки і не мав права відмовити у їх списанні, проте позивачі залишаються у статусі поручителів, незважаючи на те, що договори поруки повністю виконані 19 березня 2015 року, тому відсутні підстави для утримання банком правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивачі з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати договір поруки від 05 лютого 2015 року № 278-02-5 укладений між банком та ОСОБА_1 припиненим з 19 березня 2015 року у зв`язку з його повним виконанням; визнати договір поруки від 05 лютого 2015 року № 279-02-5 між банком і ОСОБА_1 припиненим з 19 березня 2015 року у зв`язку з його повним виконанням; визнати договір поруки від 05 лютого 2015 року № 280-02-5 між банком і ОСОБА_2 припиненим з 19 березня 2015 року у зв`язку з його повним виконанням; зобов`язати банк повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на нерухоме майно - житлові будинки і земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано договір поруки № 278-02-5, укладений 05 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , припиненим з 19 березня 2015 року у зв`язку з його повним виконанням. Визнано договір поруки № 279-02-5, укладений 05 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 , припиненим з 19 березня 2015 року у зв`язку з його повним виконанням. Визнано договір поруки № 280-02-5, укладений 05 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 , припиненим з 19 березня 2015 року у зв`язку з його повним виконанням. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в сумі 243,60 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині визнання договорів поруки припиненими у зв`язку з їх повним виконанням обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню, а в частині вимог щодо зобов`язання ПАТ «Банк «Київська Русь» повернути ОСОБА_1 належні йому правовстановлюючі документи необхідно відмовити, оскільки ОСОБА_1 окремо заявляв вимогу, яка є відмінною від однорідної заявленої вимоги та випливає з правовідносин, які ґрунтуються на укладеному договору іпотеки, а другий позивач ОСОБА_2 не є учасником таких правовідносин, що унеможливлює задоволення вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року апеляційні скарги ПАТ «Банк «Київська Русь», ОСОБА_3 відхилено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 липня 2016 року у частині визнання договорів поруки від 05 лютого 2015 року № 278-02-5, від 05 лютого 2015 року № 279-02-5 і від 05 лютого 2015 року № 280-02-5 припиненими у зв`язку з їх повним виконанням залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року, просило скасувати оскаржувані рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року, просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

18 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Банк «Київська Русь».

12 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

У квітні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 11 червня 2019 року № 655/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

27 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПАТ «Банк «Київська Русь» мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суди помилково не застосували до спірних правовідносин частину третю статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Суди не звернули уваги на порушення вимог статей 212-214 315 ЦПК України 2004 року; доводів сторін на заперечення позову належним чином не перевірили; фактичних обставин не встановили, дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Позивачі фактично змінили підстави та предмет позову, подавши уточнену позовну заяву після розгляду справи по суті, чим порушили норми ЦПК України.

Фактично списання грошових коштів відбувалось 20 березня 2015 року, під час введення в банку тимчасової адміністрації, відповідач надав суду роздруківки з банківської програми АРМ бухгалтера, однак вказані докази суд першої інстанції оцінив критично, а суд апеляційної інстанції залишив їх поза увагою. Фактичне списання коштів з рахунків позивачів 20 березня 2015 року також підтверджено допитаним у суді першої інстанції свідком - заступником голови Правління - керуючим Чорноморської філії ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_4 . Є., однак зазначені покази також залишені судами поза увагою.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції в рішенні не зазначив, яким саме законом передбачено, що позивач має право змінити предмет і підставу позову під час розгляду справи по суті.

Суди не взяли до уваги ту обставину, що заступник голови Правління - керуючий Чорноморської філії ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_5 ., підписуючи договори поруки № 278-02-5, № 279-02-5, № 280-02-5 від 05 лютого 2015 року не мав жодних повноважень, що підтверджується показаннями ОСОБА_5 , допитаного як свідка, який дав неправдиві відомості, що було рішення кредитного комітету ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо вирішення питання укладення договорів поруки за кредитними договорами № 1322-02-1 та № 393-02-1 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач, відповідно до ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2016 року про витребування документів, не надав рішення у зв`язку з тим, що кредитний комітет ПАТ "Банк "Київська Русь" не приймав будь-яких рішень щодо вирішення питання укладення договорів поруки за кредитними договорами № 1322-02-1 та № 393-02-1 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з договорами поруки банк не мав права списувати суму грошових коштів з рахунків поручителів більшу ніж визначену у вимогах від 13 лютого 2015 року №241/01-7222, від 13 лютого 2015 року №242/01-7223, від 13 лютого 2015 року №243/01-7224, проте стягнув 166 000,00 дол. США, що свідчить про незаконність та неправомірність дій банку.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційні скарги не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційні скарги у цій справі подані у квітні 2017 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає судові рішення лише у частині визнання поруки припиненою.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 та часткового задоволення касаційної скарги ПАТ «Банк «Київська Русь» з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» і позивачами укладені договори поруки, відповідно до умов яких вони зобов`язались солідарно відповідати перед банком за виконання ПП "Прогресфарм" зобов`язань, зокрема ОСОБА_1 зобов`язався відповідати в обсязі 185 839,42 дол. США і 166 000 дол. США, а ОСОБА_2 415 613,64 дол. США.

13 лютого 2015 року на виконання умов договорів поруки банк надіслав позивачам повідомлення про невиконання ПП "Прогресфарм" з 10 лютого 2015 року умов кредитного договору в частині сплати основного боргу й просив погасити заборгованість. З клопотанням про погашення боргу перед банком в розмірі договорів поруки до позивачів також звернулось ПП "Прогресфарм".

19 березня 2015 року з рахунків позивачів банк списав грошові кошти на загальну суму 767 453,06 дол. США в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами між банком та ПП "Прогресфарм", що підтверджено витягами з рахунків банка та меморіальними ордерами.

19 березня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 190 Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних (том 3, а. с. 24-25).

На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення № 61 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О. Ю. (том 3, а. с. 26-27).

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено строком на три місяці з 20 березня 2015 до 19 червня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 15 червня 2015 року № 116 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» продовжено до 19 липня 2015 року включно (том 3, а. с. 28).

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь».

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня 2015 року № 138 повноваження ОСОБА_6 як уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» припинено (том 3, а. с. 29-30).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, визнані протиправними дії банка щодо визнання нікчемними правочинів зі списання грошових коштів з рахунків позивачів 19 березня 2015 року на загальну суму 767 453,06 дол. США (том 1, а. с. 40-51, том 1, а. с. 155-160, том 2, а. с. 2-12).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року встановлено, що у лютому 2015 року банк звернувся до поручителів з письмовою вимогою погасити заборгованість ПП «Прогресфарм» у розмірі 50 283,56 дол. США, а ПП «Прогресфарм» звернулось із клопотанням про погашення заборгованості в розмірі договорів поруки.

Адміністративний суд також дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання нікчемними правочинів зі списання грошових коштів з рахунків поручителів на рахунок кредитора з метою погашення боргу ПП «Прогресфарм» (том 2, а. с. 6).

Встановлено, що факт списання грошових коштів з рахунків позивачів на рахунки банка у розмірі 767 453,06 дол. США мав місце саме 19 березня 2015 року, тобто до введення в банку тимчасової адміністрації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України ( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відтак, порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому має юридичне значення доти, поки не припинене основне зобов`язання.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 161/12771/15-ц, провадження № 14-402цс18, від 17 квітня 2018 року в справі № 545/1014/15-ц, провадження № 14-54цс18.

Відповідно до статті 559 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до пункту 2.1 договорів поруки позивачі зобов`язались солідарно відповідати перед банком за виконання ПП "Прогресфарм" зобов`язань, зокрема ОСОБА_1 зобов`язався відповідати в обсязі 185 839,42 дол. США і 166 000 дол. США, а ОСОБА_2 в обсязі 415 613,64 дол. США.

У справі, що переглядається, Верховний Суд виходить з того, що у цій справі кредитор має право вимагати виконання обов`язку в повному обсязі чи частково як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому у разі пред`явлення вимоги кредитора про виконання обов`язку лише до поручителів останні солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Суди встановили, що у лютому 2015 року банк звернувся до поручителів з письмовою вимогою погасити заборгованість ПП «Прогресфарм» у розмірі 50 283,56 дол. США.

19 березня 2015 року з рахунків позивачів банк списав грошові кошти на загальну суму 767 453,06 дол. США в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами між банком та ПП "Прогресфарм", що підтверджено витягами з рахунків банка та меморіальними ордерами.

Під виконанням сторонами зобов`язання необхідно розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 531 ЦК України).

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором у встановлені строки, кредитор надсилає поручителю повідомлення з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов`язання боржника за кредитним договором (підпункт 3.1.1 договорів поруки).

Відповідно до пункту 2.2 договорів поруки поручителю добре відомі і зрозумілі всі умови та зобов`язання боржника за кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору кредит у сумі 1 500 000,00 дол. США в строки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором (підпункт 2.2.1); сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11,75 % процентів річних та інші платежі в строки, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором (підпункт 2.2.2); у випадку порушення боржником строків (термінів) повернення кредиту або процентів боржник зобов`язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення (підпункт 2.2.3); остаточне погашення кредиту, процентів за його користування та інших платежів, визначених кредитним договором, здійснити не пізніше 31 липня 2016 року (підпункт 2.2.4).

Відповідно до підпункту 3.2.1 договорів поруки у разі невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, зазначених в пункті 2.2 цього договору у відповідні строки, поручитель зобов`язується сплатити заборгованість боржника впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати пред`явлення кредитором вимоги, зазначеної у пункті 3.1.1 цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 договорів поруки дія договору припиняється з моменту погашення поручителем зобов`язань за кредитним договором в обсязі, зазначеному в пункті 2.1 договору (підпункт 4.2.2).

Системне тлумачення положень ЦК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин та положень договір поруки дають підстави Верховному Суду дійти висновку, що оскільки порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, має юридичне значення доти, поки не припинене основне зобов`язання, то якщо в договорі поруки передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, то поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання у разі пред`явлення до нього вимоги кредитора боржника.

Таким чином, у цьому випадку необхідно враховувати статтю 619 ЦК України, якою встановлені певні обмеження щодо черговості пред`явлення вимог особі, яка несе субсидіарну відповідальність, а саме: перш ніж звернутися до поручителя, який зобов`язався відповідати у субсидіарному порядку, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо ж основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Закон передбачає право поручителя на часткове виконання зобов`язання за договором поруки, якщо про це домовились сторони при його укладенні (частина друга статті 553 ЦК України).

Задовольняючи позов частково в частині визнання договорів поруки припиненими, суди виходили з того, що поручителі виконали свої зобов`язання за договорами поруки, та у зв`язку з їх повним виконанням порука вважається припиненою. До уваги суди взяли постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, відповідно до якої визнані протиправними дії банку щодо визнання нікчемними правочинів зі списання грошових коштів з рахунків позивачів 19 березня 2015 року на загальну суму 767 453,06 дол. США.

Верховний Суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 30 липня 2019 року касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О. Ю. задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі № 815/5730/15 скасовано. Провадження у справі № 815/5730/15 закрито.

Верховний Суд виходить з того, що банк до поручителів з достроковою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором не звертався, а добровільне виконання зобов`язання не є підставою припинення поруки відповідно до статті 559 ЦК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ПАТ «Банк «Київська Русь», що для списання коштів з рахунків поручителів необхідні дві вимоги: наявність прострочення виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором та звернення банку до поручителя з вимогою про сплату заборгованості.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про визнання договорів поруки припиненими у зв`язку з їх повним виконанням, оскільки неправильно витлумачив норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Банк «Київська Русь» про те, що фактично списання грошових коштів відбувалось 20 березня 2015 року, під час введення в банку тимчасової адміністрації на увагу не заслуговують, оскільки спростовується встановленими судами обставинами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Іншим доводам касаційної скарги Верховний Суд не надає оцінку з огляду на викладені мотиви та висновки.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи суди встановили, надали оцінку доказам у справі, проте неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України), що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне про касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а касаційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого ПАТ «Банк «Київська Русь» судового збору за подання апеляційної скарги - 1 875,72 грн, та за подання касаційної скарги - 2 044,24 грн, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3 919,96 грн, з кожного по 1 959,98 грн.

З урахуванням сплаченого ОСОБА_3 судового збору за подання апеляційної скарги - 1 606,50 грн, та за подання касаційної скарги - 1 752,54 грн, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3 359,04 грн, з кожного по 1 679,52 грн.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство «Прогресфарм», ОСОБА_3 , про визнання припиненими договорів поруки у зв`язку із виконанням, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» судові витрати у розмірі 3 919 (три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 96 коп, з кожного по 1 959 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3 359 (три тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 04 коп, з кожного по 1 679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) грн 52 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко