Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 501/672/16-ц
провадження № 61-14670св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за позовом про визнання права власності на спадкове майно:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - державний нотаріус Іллічівської міської нотаріальної контори Жмихова Олена Сергіївна,
за зустрічним позовом про визнання права власності на майно, поділ спадщини, виділення майна та визнання права власності на нього, припинення права на належне в спадщині майно зі стягненням грошової компенсації:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , Департамент державної архітектурно-будівельної Інспекції України в Одеській області, Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - державний нотаріус Іллічівської міської нотаріальної контори Жмихова О. С., про визнання права власності на спадкове майно.
Первісний позов мотивований тим, що 27 квітня 2012 року ОСОБА_1 , перебуваючи в місці відбування покарання за вироком суду (10 років позбавлення волі), подав заяву про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його батька - ОСОБА_5 , та 03 травня 2012 року була зареєстрована спадкова справа № 52754447 (нотаріальний № 155/2012) в Іллічівській міській державній нотаріальній конторі.
Після відбування покарання, 09 лютого 2016 року позивач знову звернувся до нотаріальної контори із заявою. Але йому, внаслідок відсутності в нього правовстановлюючих документів на майно спадкодавця та внаслідок не надання спадкоємцями за законом правовстановлюючих документів на майно спадкодавця, - було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, чим було порушене його право на отримання спадщини.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати право власності на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_5 в розмірі 1/12 частини на квартиру АДРЕСА_1 ;
визнати право власності на ј частину садового будинку АДРЕСА_2 ;
визнати право власності на ј частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 .
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Департаменту державної архітектурно-будівельної Інспекції України в Одеській області, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на майно, поділ спадщини, виділення майна та визнання права власності на нього, припинення права на належне в спадщині майно зі стягненням грошової компенсації.
Зустрічний позов мотивовано тим, що спадкоємцями ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, є вона та син спадкодавця від першого шлюбу - ОСОБА_1 (первісний позивач у справі), а дочки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились від спадщини на її користь.
ОСОБА_2 із спадкодавцем з 30 жовтня 1974 року по день його смерті проживали однією сім`єю, з яких з 30 жовтня 1974 року по 20 червня 1996 року в зареєстрованому шлюбі, з 20 червня 1996 року по 26 лютого 2011 року без реєстрації шлюбу та 26 лютого 2011 року шлюб був зареєстрований повторно. Оскільки ОСОБА_2 все життя із спадкодавцем прожила сім`єю, то і майно, яке вони набули, вважає спільним майном подружжя. У зв`язку із чим ОСОБА_2 не згодна із запропонованим ОСОБА_1 порядком розподілу спадкового майна. Вона вважає, що син спадкодавця має право на отримання 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 , та 1/8 частки іншого спадкового майна, а ОСОБА_2 - 7/8 (з яких 1/2 - як співвласник спільного майна та 3/8 - у спадок).
Враховуючи, що спадкове майно складається з 1/3 частини трикімнатної кв. АДРЕСА_1 , садового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_2 , з кожного з яких не можливо виділити 1/8 частку, то вона пропонувала стягнути з неї компенсацію в розмірі 165 307,50 грн.
Проте, після проведення судової будівельно-технічної експертизи заявою від 12 січня 2017 року ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги частині стягнення з неї грошової компенсації на користь ОСОБА_1 в сумі 222 399,50 грн, сплативши 28 квітня 2017 року вказану суму на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області.
ОСОБА_2 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
визнати право ОСОБА_2 на Ѕ частину садового буд. АДРЕСА_2 та Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_2 ;
поділити спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на 1/12 частину кв. АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на праві приватної власності на житло, виданого Іллічівською міською радою 30 грудня 1999 року на підставі розпорядження органу приватизації № 953 від 29 грудня 1999 року та зареєстрованого КП «БТІ» м. Іллічівська 17 січня 2000 року, в реєстрову книгу № ПР-18 під реєстровим № 220 стор. № 107;
виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності в цілому на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий №5123755300:02:008:0647, площею 0,07 га для ведення садівництва, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 589118, виданого 22 лютого 2010 року;
виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності в цілому на садовий будинок АДРЕСА_2 що складається в цілому з приміщень: І-комора площею 10,9 кв. м, 1-1 - веранди площею 9 кв. м, 1-2 - санвузла площею 3,5 кв. м, 1-3 - житлової кімнати площею - 14,5 кв. м, 1-4 - житлової кімнати площею 16 кв. м, 1-5 - кухні площею 17 кв. м, а всього загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 30,5 кв. м, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - вбиральня-душ, № 1-3, І - дворові споруди;
припинити право ОСОБА_1 на належні йому в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 143 007,00 грн;
припинити право ОСОБА_1 на належні йому в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/8 часток садового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_2 , стягнувши з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 79 392,50 грн;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі (судовий збір, витрати на проведення експертизи, витрати на надання правової допомоги).
Заявою від 19 червня 2017 року на підставі статті 601 ЦК ОСОБА_2 просила здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Одеській області 208 306,33 грн, а залишок суми на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області у розмірі 14 093,17 грн (сума судових витрат) повернути ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 березня 2018 року у складі судді Максимович Г. В., з урахуванням ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 08 травня 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано право на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 за ОСОБА_1 : 1/12 частки кв. АДРЕСА_1 , 1/8 частка земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647 з 1/8 часткою буд. АДРЕСА_2 ; 1/8 частку земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий № 5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Поділено спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 154 967,16 грн за 1/12 частку кв. АДРЕСА_1 та припинено право ОСОБА_1 на належну йому в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на 1/12 частину кв. АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на праві приватної власності на житло згідно свідоцтва, виданого Іллічівською міською радою 30 грудня 1999 року на підставі розпорядження органу приватизації № 953 від 29 грудня 1999 року та зареєстрованого КП «БТІ» м. Іллічівська 17 січня 2000 року, в реєстрову книгу № ПР-18 під реєстровим № 220 стор. № 107.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 109 735,38 грн вартості 1/8 частки АДРЕСА_2 із 1/8 часткою земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, та 1/8 частки вартості земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та припинено право ОСОБА_1 на належні йому в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/8 частку АДРЕСА_5, із 1/8 частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647 та 1/8 частку земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .
Виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ., який складається з: садового будинку під літ. "А", в якому: комора площею 10,9 кв. м, веранда площею 9 кв. м, санвузол площею 3,5 кв. м, житлова кімната площею 14,5 кв. м, житлова кімната площею 16 кв. м, кухня площею 17 кв. м, а всього загальною площею 70,9 кв. м, житловою площею 30,5 кв. м, сараю під літ. «В» - 7,9 кв. м; вбиральні-душу літ. «Г» - 4,1 кв. м, № 1-3, I - дворові споруди.
Виділено ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий №5123755300:02:008:0647, площею 0,06 га для ведення садівництва, яка належала померлому, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 589118, виданого 22 лютого 2010 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
оскільки буд. АДРЕСА_2 : частково побудований під час шлюбу та проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сім`єю; відповідає нормам ДБН з незначним відступом від них; побудований на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_5 , то він є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а тому позов в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку буд. АДРЕСА_2 як спільної власності подружжя підлягає задоволенню;
з урахуванням того, що після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 прийняли спадщину за законом, а доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовились від спадщини на користь ОСОБА_2 , то розмір частки спадкового майна ОСОБА_1 - ј, а ОСОБА_2 - ѕ;
оскільки спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 є: (1) 1/3 частка кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 83,8 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м; (2) земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; (3) 1/2 частка домоволодіння АДРЕСА_2 , то частка спадкового майна ОСОБА_2 складає: ј частки кв. АДРЕСА_1 (1 = 1/3 (власність ОСОБА_4) + 1/3 (власність ОСОБА_3) + 1/3 (спадщина) = 1/3+1/3+4/12=1/3+1/3+1/12 (спадщина ОСОБА_1 ) + 3/12 (спадщина ОСОБА_2 ); ѕ частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 3/8 частки АДРЕСА_2, (1=1/2(власність ОСОБА_2 на спільне майно) + 1/2 (спадщина)=1/2+3/8(частка ОСОБА_2 у спадковому майні)+1/8(частка ОСОБА_1 у спадковому майні), а частка спадкового майна ОСОБА_1 складає: 1/12 частки кв. АДРЕСА_1 ; 1/4 частку земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/8 частка АДРЕСА_2;
право особи на частку у спільному майні може бути припинене, за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Враховуючи, що: загальна площа буд. АДРЕСА_2 складає - 70,9 кв. м, то 1/8 частка ОСОБА_1 - складає 8,86 кв. м, тобто є незначною, так як в зазначеному будинку є дві житлові кімнати площами 14,5 кв. м та 16,0 кв. м, а тому частку ОСОБА_1 - 8,86 кв. м виділити в натурі не можливо; загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_2 складає 0,06 га, а тому 1/4 частка ОСОБА_1 складає 0,015 га та, з урахуванням розташування на земельній ділянці будівель, її не можливо виділити, так як буде відсутній проїзд та прохід до неї; загальна площа кв. АДРЕСА_1 складає 83,8 кв.м., а тому 1/12 частці ОСОБА_1 - відповідає площа 7 кв. м, тобто, вона є незначною, та так як в зазначеній квартирі є три житлові кімнати площами: 12,4 кв. м, 17,8 кв. м; 17,2 кв. м, то частку ОСОБА_1 - 7,0 кв.м. виділити в натурі не можливо; між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні стосунки внаслідок того, що ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 позбавила його батьківського піклування, а ОСОБА_8 вважала, за життя спадкодавця, не можливим проживання його сина від першого шлюбу з нею, а тому спільне володіння і користування майном є неможливим;
вартість садового будинку АДРЕСА_2 із земельною ділянкою на якій він розташований, на день складання висновку експерта 13.09.2016р. (т.1 а.с.159-168), становить 635 140,0 грн., а вартість кв. АДРЕСА_1 , - 1 716 080,0 грн;
вартість садового будинку АДРЕСА_2 , з урахуванням вартості земельної ділянки на якій він розташований, на день складання висновку експерта 06 грудня 2017 року (т. 2 а.с.82-106), становить 717 083,0 грн, а вартість кв. АДРЕСА_1 ,- 1 859 606 грн. Із описової частини висновку експерта (т.1 а.с.163) випливає, що на ринку нерухомості земельна ділянка 0,06 га коштує 6 000,0 дол. США, що на день винесення рішення складає 160800,0 грн. (за курсом НБУ 26,80). Згідно квитанції №30 від 28.04.2017р., ОСОБА_2 було внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області 222 399,50 грн. (т.2 а.с.52);
суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні, за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України). Суд приймає до уваги висновок експерта від 06 грудня 2017 року (т.2 а.с.82-106), в частині оцінки спірного майна, так як оцінка, за часом, більше приближена до винесення судового рішення, а тому є актуальною на час винесення рішення. Враховуючи що: вартість 1/12 частки кв. АДРЕСА_1 складає 154 967,16 грн. (1 859 606:12); вартість 1/8 частки АДРЕСА_2 із 1/8 частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647 складає 89 635,38 грн. (717 083,0:8), вартість 1/8 частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , складає 20 100 грн (160800:8), о тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині: визнати право на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 за ОСОБА_1 : 1/12 частки кв. АДРЕСА_1 , 1/8 земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647 з 1/8 часткою буд. АДРЕСА_2 та 1/8 частку земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині: поділити спадщину, що відкриласьпісля смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 грошовукомпенсацію врозмірі 154 967,16 грн. за 1/12 частку квартириАДРЕСА_1 ; припинити право ОСОБА_1 на належнуйому вспадщині, щовідкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_2 тавизнати занею правовласності на1/12 частину кв. АДРЕСА_1 , що належалапомерлому ОСОБА_5 направі приватноївласності нажитло, виданого Іллічівською міською радою 30 грудня 1999 року на підставі розпорядження органу приватизації №953 від 29.12.1999 року та зареєстрованого КП «БТІ» м. Іллічівська 17 січня 2000 року, в реєстрову книгу №ПР-18 під реєстровим №220 стор. №107; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 109 735,38 грн. (89 635,38+20 100 ) - вартість 1/8 частки АДРЕСА_2 із 1/8 часткою земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647 (89 635,38грн.) та 1/8 частки вартості земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (20 100 грн.), припинити право ОСОБА_1 на належнійому вспадщині, щовідкрилась післясмерті ОСОБА_5 1/8 частку АДРЕСА_6 із ? часткою земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647 та 1/8 частку земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; виділити ОСОБА_2 тавизнати занею правовласності надомоволодіння заадресою: АДРЕСА_4 , яке складається з: садового будинку під літ. «А», в якому: I - комора площею 10,9 кв.м, 1-1 - веранда площею 9 кв.м., 1-2 - санвузол площею 3,5 кв.м., 1-3 - житлова кімната площею 14,5 кв.м, 1-4 - житлова кімната площею 16 кв.м., 1-5 - кухня площею 17 кв.м., а всього загальною площею 70,9 кв.м , житловою площею 30,5 кв.м., сараю під літ. "В"- 7,9 кв.м; вбиральні-душу літ. «Г» - 4,1 кв.м, №1-3, I - дворові споруди. Виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий №5123755300:02:008:0647, площею 0,06 га для ведення садівництва, яка належала померлому, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК №589118, виданого 22 лютого 2010 року;
суд не погоджується із позицією ОСОБА_1 в частині того, що так як в нього не має майна, то його не можна позбавляти часток у власності, так як суд не позбавляє власності, а з урахуванням вартості майна, визначає компенсацію його вартості, так як виділити їх у власність або користування не можливо, так як вони є незначними та спільне проживання, за умов наявності довготривалих неприязних стосунків може привести до важких наслідків як для позивача так і відповідач;
суд не погоджується із позицією позивача ОСОБА_1 в частині того, що Державний нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як в матеріалах спадкової справи відсутня постанова про відмову у видачі свідоцтва, а відповідь нотаріуса на лист ОСОБА_1 (т. 2, а.с.183) в якій йому роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину буде видане після отримання правовстановлюючих документів не є відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину;
після закінчення з`ясування обставин справи, у судових дебатах представник позивача просив застосувати позовну давність в частині визнання права власності на 1/2 частку спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Частиною третьою статті 29 КпШС передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зі статтею 11 КпШС у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 СК України. Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Враховуючи, що ОСОБА_2 дізналась про порушення її права після звернення до суду спадкоємця ОСОБА_1 28 березня 2016 року та звернулась до суду за захистом права 06 червня 2016р, то перебіг позовної давності почався 28 березня 2016 року, а позовна давність ОСОБА_2 не пропущена.
Додатковим рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 08 травня 2018 року в складі судді: Максимович Г. В., заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_2 та Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва, як набуті за час шлюбу та проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 .
Здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог та остаточно стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 264 568,46 грн (278 661,46 - 14 093), із яких сума в розмірі 222 399,50 грн підлягає виплаті ОСОБА_1 з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Одеській області, а сума в розмірі 42 168,96 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 .
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
ОСОБА_2 заявляла позовні вимоги про визнання за нею прав власності на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_2 та Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва, як набуті за час шлюбу та проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 . З приводу зазначеної вимоги сторони подавали докази і давали пояснення. У мотивувальній частині рішення суд зазначив про доведеність таких вимог, визнав за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину вказаного майна як набутого в період шлюбу та проживання однією сім`єю та з врахуванням часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в спадковому майна, поділив спільне майно, виділивши його в цілому ОСОБА_2 , визнавши за нею право власності на вказане майно в цілому та стягнувши з неї грошову компенсацію частки ОСОБА_1 в спадковому майні. Однак в резолютивній частині рішення суду відсутній висновок суду щодо задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині;
28 квітня 2017 року ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області 222 399,50 грн для забезпечення її вимог щодо припинення прав власності ОСОБА_1 на належну йому частку в праві на спадкове майно. 19 червня 2017 року ОСОБА_2 подавала до суду письмову заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України. Однак в резолютивній частині рішення суду відсутній висновок суду щодо зарахування зустрічних грошових вимог та про звернення стягнення на грошові кошти в розмірі 222 399,50 грн, що перебувають на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 березня 2018 року скасовано.
Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину кв. АДРЕСА_1 , на 1/8 частину будинку АДРЕСА_2 , а також на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , правильно вказав, що ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить 1/12 частина кв. АДРЕСА_1 , 1/8 частина будинку АДРЕСА_2 , а також 1/8 частина земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647. Разом з тим, суд першої інстанції помилково двічі зазначив про те, що ОСОБА_1 , як спадкоємцю першої черги після смерті його батька належить на праві власності 1/8 частка земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
суд першої інстанції також обґрунтовано визнав за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_2 , а також на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий № 5123755300:02:008:0647, як співвласника вказаних об`єктів нерухомості, набутих в період шлюбу і сумісного проживання з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції правильно вказав, що ОСОБА_2 набула право власності на іншу 1/3 частину спадкового майна після смерті її чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування;
колегія суддів також погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що позовна давність для захисту прав ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частку спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не сплила, оскільки за змістом статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України. При цьому суд врахував, що частиною третьою статті 29 КпШС передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічна позовна давність. Згідно зі статтею 11 КпШС у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 СК України. Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 дізналась про порушення її права після звернення до суду спадкоємця ОСОБА_1 28 березня 2016 року та звернулась до суду за захистом своїх прав 06 червня 2016 року, то перебіг позовної давності почався 28 березня 2016 року. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позовна давність ОСОБА_2 не пропущена. Зазначене узгоджується із висновком, висловленим Верховним Судом України у справі № 6-258цс15;
18 квітня 2016 року ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину на ј частину кв. АДРЕСА_1 та на ѕ частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий № 5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначені обставини свідчать про те, що в даному випадку спірним питанням є отримання права власності ОСОБА_2 на половину вказаної земельної ділянки та садового будинку АДРЕСА_2 , як спільно нажитого з ОСОБА_5 майна, а також щодо спадкування частки вказаного садового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому за ОСОБА_2 слід визнати право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_2 , як спільно нажитого з ОСОБА_5 майна;
колегія суддів вважала за необхідне визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частин садового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином необхідно вказати, що ОСОБА_2 належить на праві власності 7/8 частин садового будинку АДРЕСА_2 ;
зробивши правильний висновок про те, що вказане майно не можливо розподілити в натурі та виділити співвласникам, якими є позивач за первісним позовом ОСОБА_9 - у розмірі 1/12 частки кв. АДРЕСА_1 , 1/8 частки будинку АДРЕСА_2 , та 1/8 частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, а також позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 - у розмірі 3/4 часток вказаної квартири та 7/8 часток будинку АДРЕСА_2 , та 7/8 часток земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про можливість сплати компенсації позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 на користь первісного позивача ОСОБА_1 . При цьому судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_9 взагалі не забезпечений житлом і будь-якою нерухомістю, у зв`язку з чим йому немає де проживати. Апеляційна скарга ОСОБА_1 пов`язана саме з цими обставинами, в якій він зазначив, що тих грошових коштів, які мали бути йому виплачені як компенсації за оскарженим судовим рішенням, недостатньо для придбання будь-якої нерухомості. ОСОБА_10 суду апеляційної інстанції вказав, що у разі визнання за ним права власності на 1/4 частину земельної ділянки, на які він претендує згідно його позовних вимог, то він зможе на цій земельній ділянці збудувати будь-яке житло і в ньому проживати. Таким чином згідно матеріалів справи позивач за первісним позовом ОСОБА_1 категорично не погоджувався з тим, щоб на його користь була сплачена компенсація з боку іншого співвласника - ОСОБА_2 , оскільки зазначеної суми недостатньо для придбання будь-якого житла. Тому з метою врегулювання спору за домовленістю сторін, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції була оголошена перерва, однак сторони не дійшли згоди стосовно вирішення спору. Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що у відповідності до статті 365 ЦК України припинення права на частку у спільному майні за позовом інших співвласників, є неможливим, оскільки припинення права власності позивача за первісним позовом ОСОБА_1 може завдати істотної шкоди його інтересам, що виключає застосування до спірних правовідносин статті 365 ЦК України;
судом першої інстанції враховано, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 також просила визнати за нею право власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 , тобто, на таку ж долю, що і позивач за первісним позовом ОСОБА_1 . З підстав викладеного, колегія суддів зробила висновку про неможливість розподілу об`єктів нерухомості таким чином, щоб позбавити права власності позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про визнання за кожним із співвласників нерухомого майна, яке вказано вище, права власності на його ідеальну долю;
колегія суддів зробила висновок про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 , на 1/8 частину будинку АДРЕСА_2 , а також на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647;
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки, уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_2 фактично просила визнати за нею право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 , та на будинок АДРЕСА_2 , в цілому, а також на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, в цілому, припинивши при цьому право власності первісного позивача ОСОБА_1 на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 , на 1/8 частину будинку АДРЕСА_2 , а також на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, сплативши йому за це майно грошову компенсацію. ОСОБА_2 не позбавлена можливості отримання правовстановлюючих документів у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення з відповідним позовом до суду, про право власності на ідеальну частку майна після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В., заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено та прийнято у справі додаткову постанову.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва та на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_2 , що складається з садового будинку під літ. «А», в якому: І - комора площею 10,9 кв.м, 1-1 - веранда площею 9 кв.м, 1-2 - санвузол площею 3,5 кв.м, 1-3 - житлова кімната площею 14,5 кв.м, 1-4 - житлова кімната площею 16 кв.м, 1-5 - кухня площею 17 кв.м, а всього загальною площею 70,9 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, літ «В» - сарай 7,9 кв.м, літ. «Г» - вбиральня-душ 4,1 кв.м, №1 -3, І - дворові споруди, як набуті за час шлюбу та проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності 3/8 частки земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва та на 3/8 частки садового будинку АДРЕСА_2 , що складається з садового будинку під літ. «А», в якому: І - комора площею 10,9 кв.м, 1-1 - веранда площею 9 кв.м, 1-2 - санвузол площею 3,5 кв.м, 1-3 - житлова кімната площею 14,5 кв.м, 1- 4 - житлова кімната площею 16 кв.м, 1-5 - кухня площею 17 кв.м, а всього загальною площею 70,9 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, Літ. «В» - сарай 7,9 кв.м, літ. «Г» - вбиральня-дупі 4,1 кв.м, №1 - 3,1 - дворові споруди, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повернуто ОСОБА_2 внесені нею 28 квітня 2017 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області грошові кошти в сумі 222 399,50 грн та 10 березня 2021 року грошові кошти в сумі 42 303,10 грн, а всього 264 702,60 грн заставної вартості частки майна ОСОБА_1 у цивільній справі № 501/672/16-ц.
Додаткова постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції вирішував питання щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва, та на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_2 , як набуті за час шлюбу та проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_5 , а також щодо визнання за ОСОБА_2 право власності 3/8 частки земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий № 5l23755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва та на 3/8 частки садового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, в резолютивній частині постанови про зазначені обставини не вказано;
судом апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови не вирішено питання про повернення ОСОБА_2 внесених нею 28 квітня 2017 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області грошових коштів в сумі 222 399,50 грн та 10 березня 2021 року грошових коштів в сумі 42 303,10 грн., а всього 264 702,60 грн. заставної вартості частки майна ОСОБА_1 у цивільній справі № 501/672/16-ц.
Аргументи учасників справи
28 серпня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, в якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 березня 2018 року, з урахуванням додаткового рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08 травня 2018 року, залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд в резолютивній частині рішення, задовольнивши частково вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на спадкове майно не прийняв рішення про позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання прав власності на частку садового будинку та земельної ділянки, як набутих за час шлюбу, на частку в порядку спадкування на садовий будинок та земельну ділянку. Вказав про скасування рішення суду першої інстанції, не визначившись в якій частині. Вказав про відмову у позові ОСОБА_2 не визначившись в якій частині;
у мотивувальній частині апеляційний суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не забезпечений житлом, то поділ спадкового майна шляхом припинення його прав з виплатою йому грошової компенсації може завдати істотної шкоди його інтересам, що виключає застосування до спірних відносин статті 365 ЦК України . При цьому апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції про неможливість спільного використання майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що не перебували в будь яких родинних чи сімейних відносинах; не врахував, не дослідив та не мотивував відхилення доказів того, що ОСОБА_1 після розлучення батьків не проживав разом з батьком, ніколи не був та не є членом сім`ї ОСОБА_2 чи її родичем, ніколи не користувався спірним майном, проживав та постійно зареєстрований за іншою адресою, перебуває в неприязних відносинах з ОСОБА_2 та її доньками (співвласниками квартири), тривалий час перебував в місцях позбавлення волі, погрожує створити неприйнятні для спільного життя умови, безпідставно вимагаючи від ОСОБА_2 , яка ні юридично, ні морально нічим йому не зобов`язана, придбати йому житло, оскільки грошової компенсації в розмірі 264 702 грн йому не вистачає для придбання житла; безпідставно, без посилання на будь які докази, зробив висновок про те, що ОСОБА_1 не забезпечений житлом, не врахувавши, що ОСОБА_1 ніколи не користувався спірним майном, проживає та зареєстрований за іншою адресою; безпідставно зробив висновок, що припинення прав ОСОБА_1 на спадкове майно з виплатою йому грошової компенсації може істотно порушити його права; не врахував, що висновок про неможливість спільного використання майна за даних обставин має своїм наслідком єдино можливий спосіб вирішення спору між сторонами: поділ майна шляхом грошової компенсації вартості частки;
апеляційний суд, ухвалюючи рішення про неможливість застосування статті 365 ЦК України не врахував висновків щодо застосування статті 365 ЦК України, викладених в постанові Верховного Суду від 20 червня 2020 року у справі № 200/3033/15-ц, згідно якого, визнавши в судовому порядку право на 1/8 частку спадкового майна, встановивши, що така частка є незначною, не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, а будь яких доказів на підтвердження того, що припинення права на частку в спільному майні завдасть істотної шкоди інтересам співвласника не надано, зробив висновок про можливість застосування статті 365 ЦК України;
за встановлених обставин того, що частка ОСОБА_1 в спадковому майні є незначною, спадкове майно не може бути розподілено в натурі, а частка ОСОБА_1 не може бути виділена в натурі, спільне володіння та використання майна є неможливим, ОСОБА_1 раніше ніколи не володів та не користувався спірним майном, не надав доказів того, що припинення прав на майно завдасть істотної шкоди його інтересам, апеляційний суд ухвалив рішення про неможливість застосування статті 365 ЦК без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/3033/15-ц. Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази про неможливість спільного використання майна;
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 червня 2018 року у справі № 200/3033/15-ц; від 29 травня 2019 року у справі № 635/12041/13; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 30 жовтня 1974 року був укладений шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , яка змінила прізвище на ОСОБА_13 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, який був розірваний 20 червня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. 26 лютого 2011 року шлюб знову був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.
У шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Окрім того, у ОСОБА_5 від першого шлюбу народився син ОСОБА_1 , що підтверджується актовим записом про його народження.
Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 прийняли спадщину, а доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовились від спадщини на користь ОСОБА_2 , у зв`язку з чим розмір частки спадкового майна ОСОБА_1 - 1/4, а ОСОБА_2 - 3/4. Зазначені обставини підтверджуються нотаріально завіреною копією спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 .
Спадковим майном, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 є:
право на частку в розмірі 1/3 в праві власності на кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 83,8 кв. м, житловою площею 47,4 кв. м;
право на частку в розмірі Ѕ в праві власності на домоволодіння АДРЕСА_2 ;
право на частку Ѕ в праві власності на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий № 5123755300:02:008:0647, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно нотаріально завіреної копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , встановлено:
18 квітня 2016 року ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину на майно, що складається із 1/3 частки кв. АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
18 квітня 2016 року ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину на ј частину кв. АДРЕСА_1 та на ѕ частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий №5123755300:02:008:0647, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_1 після спливу строку для прийняття спадщини до нотаріальної контори за отриманням свідоцтв про право на спадщину не звертався та їх не отримував.
ОСОБА_5 з грудня 1988 року був членом СТ «Ювілейний» смт Великодолинське Овідіопольського р-ну.
10 травня 2016 року КП «Бюро технічної інвентаризації» складений технічний паспорт на садовий буд. АДРЕСА_2 , згідно якого на земельній ділянці АДРЕСА_2 побудовані (по площі основи забудови): у 1991 році садовий будинок 40 кв. м, у 1991 році прибудова до садового будинку площею 10,8 кв. м, у 2010 році самочинна прибудова до садового будинку - 20,2 кв. м та 4,7 кв. м, у 1991 році сарай площею 7,9 кв. м, у 2014 році самочинно вбиральня-душ площею 4,1 кв. м.
Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 складається з: садового будинку під літ. "А", в якому: I - комора площею 10,9 кв.м, 1-1 - веранда площею 9 кв.м., 1-2 - санвузол площею 3,5 кв.м., 1-3 - житлова кімната площею 14,5 кв.м, 1-4 - житлова кімната площею 16 кв.м., 1-5 - кухня площею 17 кв.м., а всього загальною площею 70,9 кв.м , житловою площею 30,5 кв.м., сараю під літ. "В"- 7,9 кв.м; - вбиральні-душу літ. «Г» - 4,1 кв. м, - №1-3, I - дворові споруди. Таким чином, домоволодіння АДРЕСА_2 , окрім вбиральні-душу під літ."Г" будувалось ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до 1991 року під час шлюбу, а у 2010 році, - проживання сім`єю, вбиральня-душ літ. «Г» - будувала ОСОБА_2 у 2014 році.
Садовий будинок АДРЕСА_2 відповідає нормам ДБН окрім відсутності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, розміщенню компостної площадки, відстані від садового будинку до вбиральні, по відстані садового будинку до меж сусідньої земельної ділянки, використанню природного газу на садовій ділянці, що підтверджується висновком експерта № 776/2016 від 13 вересня 2016 року.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).
Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (стаття 1278 ЦК України).
Тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила, передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (стаття 365 ЦК України).
Припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Європейський суд з прав людини вказав, що «апеляційний суд, ухвалюючи рішення про припинення права заявника на частку у квартирі, посилався на статті 364 та 365 ЦК України від 2003 року. Проте, як було підтверджено роз`ясненням Верховного Суду України, ці положення не можуть бути застосовані одночасно за тих самих обставин, оскільки вони стосуються різних юридичних питань. А саме, можливість припинення права особи на частку в спільному майні без її згоди передбачена статтею 365 Кодексу, тоді як стаття 364 стосується ситуації, коли співвласник бажає виділення частки зі спільної власності та не проти одержання компенсації за свою частку в спільному майні. Навіть припускаючи, що, попри неоднозначність у рішенні апеляційного суду, статті 365 Кодексу була юридичним положенням, застосовним у справі заявника, і що умову пункту першого було дотримано, Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 365 протилежна сторона повинна була завчасно внести вартість частки заявника у квартирі на депозитний рахунок суду першої інстанції. Це було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні. У справі заявника протилежна сторона не внесла вартість частки на рахунок. Конкретні та відповідні аргументи заявника стосовно нездійснення протилежною стороною необхідного платежу національні суди не взяли до уваги. У цьому контексті Суд зазначає, що положення ЦК від 2003 року, про яке йдеться, є достатньо чітким і не дає підстав для суперечливого тлумачення. Крім того, це положення відображає конституційну гарантію попередньої компенсації за будь-яке позбавлення власності, за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану. Як свідчить відповідна практика національних судів - хоча йдеться про рішення, винесені у період після подій у справі, що розглядається,- вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій має ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди (ANDRIY RUDENKO v. UKRAINE, № 35041/05, § 41 - 43, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/3033/15-ц (провадження № 61-23962св18) вказано, що: «положеннями статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2021 року в справі № 748/2338/19 (провадження № 61-6929св21) зазначено, що:
«припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
У справах про визнання права на частку в спільній частковій власності чи права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦК України)
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 754/5329/19 (провадження № 61-9763св21) зазначено: «головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 цього Кодексу».
У справі, що переглядається:
у касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що апеляційний суд в резолютивній частині постанови не прийняв рішення за позовними вимогами ОСОБА_2 про визнання прав власності на частку садового будинку та земельної ділянки як набутих за час шлюбу, на частку в порядку спадкування на садовий будинок та земельну ділянку, лише вказав про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові ОСОБА_2 , не визначившись в якій частині;
в оскарженій постанові апеляційного суду у мотивувальній частині апеляційний суд зробив висновки щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання прав власності на частку садового будинку та земельної ділянки як набутих за час шлюбу, на частку в порядку спадкування на садовий будинок та земельну ділянку, проте не вказав про їх задоволення у резолютивній частині оскарженої постанови. Разом із тим зазначене порушення норм процесуального права є підставою для ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 1) частини першої статті 270 ЦПК України, і не може бути підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції;
додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено та прийнято у справі додаткову постанову. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва та на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_2 , що складається з садового будинку під літ. «А», в якому: І - комора площею 10,9 кв.м, 1-1 - веранда площею 9 кв.м, 1-2 - санвузол площею 3,5 кв.м, 1-3 - житлова кімната площею 14,5 кв.м, 1-4 - житлова кімната площею 16 кв.м, 1-5 - кухня площею 17 кв.м, а всього загальною площею 70,9 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, літ «В» - сарай 7,9 кв.м, літ. «Г» - вбиральня-душ 4,1 кв.м, №1 -3, І - дворові споруди, як набуті за час шлюбу та проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_2 право власності 3/8 частки земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755300:02:008:0647, площею 0,0600 га для ведення садівництва та на 3/8 частки садового будинку АДРЕСА_2 , що складається з садового будинку під літ. «А», в якому: І - комора площею 10,9 кв.м, 1-1 - веранда площею 9 кв.м, 1-2 - санвузол площею 3,5 кв.м, 1-3 - житлова кімната площею 14,5 кв.м, 1- 4 - житлова кімната площею 16 кв.м, 1-5 - кухня площею 17 кв.м, а всього загальною площею 70,9 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, Літ. «В» - сарай 7,9 кв.м, літ. «Г» - вбиральня-дупі 4,1 кв.м, №1 - 3,1 - дворові споруди, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повернуто ОСОБА_2 внесені нею 28 квітня 2017 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області грошові кошти в сумі 222 399,50 грн та 10 березня 2021 року грошові кошти в сумі 42 303,10 грн, а всього 264 702,60 грн заставної вартості частки майна ОСОБА_1 у цивільній справі № 501/672/16-ц (Т. 4, а. с. 33-35);
апеляційний суд встановив, що: ОСОБА_9 не забезпечений житлом і будь-якою нерухомістю, у зв`язку з чим йому немає де проживати; грошових коштів, які мали бути йому виплачені як компенсації за рішенням суду першої інстанції, недостатньо для придбання будь-якої нерухомості; у разі визнання за ОСОБА_10 права власності на 1/4 частину земельної ділянки, то він зможе на цій земельній ділянці збудувати будь-яке житло і в ньому проживати. Таким чином апеляційним судом встановлено, що припинення права власності ОСОБА_1 може завдати істотної шкоди його інтересам. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 365 ЦК України;
суди не звернули увагу, що в справах про визнання права на частку в спільній частковій власності чи права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно спадкування після смерті ОСОБА_5 . Тому належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , за позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Натомість Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за первісним позовом та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області, Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області за зустрічним позовом є неналежними відповідачами. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, пред`явлених до неналежних відповідачів. Тому судові рішення у цих частинах належить скасувати та ухвалити нове про відмову за задоволенні первісних та зустрічних позовних, пред`явлених до неналежних відповідачів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2021 року в справі № 748/2338/19 (провадження № 61-6929св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 754/5329/19 (провадження № 61-9763св21), колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції частково ухвалені з порушенням норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної Інспекції України в Одеській області, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; в іншій частині оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної Інспекції України в Одеській області, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на майно, поділ спадщини, виділення майна та визнання права власності на нього, припинення права на належне в спадщині майно зі стягненням грошової компенсації, скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної Інспекції України в Одеській області, Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на майно, поділ спадщини, виділення майна та визнання права власності на нього, припинення права на належне в спадщині майно зі стягненням грошової компенсації, відмовити.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишити без змін.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 березня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук