№ 5021/2509/2011 (920/1076/21) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 5021/2509/2011 (920/1076/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

представник позивача - Приходько Д.В., довіреність № 6 від 12.01.2021 (в режимі відеоконференції),

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумихімпром",

представник відповідача - Паламаренко Т.І., ордер №1063487 від 22.06.2022 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 11.01.2022

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В., (головуючий), Доманської М.Л., Отрюха Б.В.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумихімпром"

про стягнення 58 899,95 грн.,

в межах справи № 5021/2509/2011

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумихімпром",

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. В провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", провадження у якій порушено ухвалою від 24.10.2011.

2. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012 у справі № 5021/2509/2011 введено процедуру санації боржника.

Короткий зміст вимог заявника

3. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - позивач, ТОВ "Сумитеплоенерго") звернулось в Господарський суд Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі - відповідач, АТ "Сумихімпром") про стягнення 50 711,32 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1631-Т від 01.09.2012, 2 442,95 грн. - 3% річних та 5 745,68 грн. - інфляційних.

3.1. Позов обґрунтований тим, що відповідач має заборгованість на суму 50 711,32 грн. за надані послуги у період листопад-грудень 2018 року, яка виникла у зв`язку з застосуванням іншого тарифу, ніж був установлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 239 від 27.02.2018 (набрала чинність 28.10.2018).

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

4. Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.11.2021 позов задоволено;

стягнуто з АТ "Сумихімпром" на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" 50 711,32 грн. заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1631-Т від 01.09.2012, 2 442,95 грн. 3% річних, 5 745,68 грн. інфляційних збитків, 2 270,00 грн. судового збору.

4.1. Місцевий суд встановив, що на виконання постанови НКРЕКП № 2540 у січні 2020 року позивачем здійснено відповідачу перерахунок за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 (включно) відповідно до тарифів, затверджених постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 для потреб інших споживачів (крім населення) з розрахунку 1 657,81 грн/Гкал (без ПДВ), та донараховано суму до сплати - 50 711,32 грн.

4.2. Суд зауважив, що, оскільки тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору, можуть змінюватись протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і у бік зменшення), тому у діях позивача відсутні порушення вимог статей 13 632 598 599 Цивільного кодексу України. Водночас суд погодився з доводами позивача про те, що відповідач повністю не розрахувався за отриману теплову енергію за тарифом 1 657,81 грн/Гкал, який встановлено НКРЕКП за період листопад - грудень 2018 року.

4.3. Щодо стягнення з відповідача 2 442,95 грн. 3% річних, 5 745,68 грн. інфляційних збитків суд, з посиланням на абзац 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначив що такі нарахування є поточними вимогами кредитора боржника. Суд встановив, що відповідно до поданого позивачем розрахунку загальний розмір нарахованих 3% річних за період з 11.02.2020 по 19.09.2021 складає 2 442,95 грн., інфляційні нарахування за період з 11.02.2020 по 19.09.2021 становлять 5 745,68 грн.

4.4. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вищезазначених сум інфляційних збитків та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

5. Постановою від 11.01.2022 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "Сумихімпром" задовольнив;

рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2021 у справі № 5021/2509/2011(920/1076/21) скасував;

прийняв нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив;

стягнув з ТОВ "Сумитеплоенерго" на користь АТ "Сумихімпром" 3 405,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

4.1. Апеляційним судом під час розгляду справи встановлено таке:

- 01.09.2012 між ТОВ "Сумитеплоенерго" та ПАТ "Сумихімпром" укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1631-Т (далі - Договір), згідно з умовами пункту 1.1 якого позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та у встановлені договором строки. При цьому, відповідно до пункту 2.1 Договору сторони погодили, що розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

- на виконання умов договору протягом листопада-грудня 2018 року позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме: у листопаді 2018 року відповідач спожив 38,267 Гкал, що підтверджується актом прийому-передачі теплової енергії за листопад від 30.11.2018; у грудні 2018 року відповідач спожив 67,042 Гкал, що підтверджується актом прийому-передачі теплової енергії за грудень від 31.12.2018, а всього спожито за листопад-грудень 2018 року 105,309 Гкал, що не заперечувалося сторонами;

- позивач виставив відповідачу рахунок № 1631 від 30.11.2018 на суму 57 699,91 грн. та рахунок № 1631 від 31.12.2018 на суму 101 087,53 грн., в яких при розрахунку вартості наданих послуг застосував тариф за 1 Гкал - 1 256,52 грн. без ПДВ, який встановлено на підставі постанови НКРЕКП № 404 від 16.06.2018 та які відповідач оплатив згідно рахунку № 1631 від 30.11.2018 на суму 57 699,91 грн. (платіжне доручення № 463 від 18.01.2019), у грудні 2018 року згідно рахунку № 1631 від 31.12.2018 на суму 101 087,53 грн. (платіжне доручення № 698 від 24.01.2019).

4.2. Суд встановив, що 26.11.2019 НКРЕКП прийняла постанову № 2540 "Про накладення штрафу на ТОВ "Сумитеплоенерго" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання", якою комісія зобов`язала позивача здійснити перерахунок для категорій споживачів "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації" надмірно нарахованих та недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання. У січні 2020 року на виконання зазначеної постанови НКРЕКП позивач здійснив перерахунок плати за спожиту відповідачем теплову енергію з урахуванням різниці тарифів (401,29 грн без ПДВ за 1 Гкал) за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року у розмірі 50 711,32 грн. (з ПДВ), про що виставив рахунок № 1631 від 31.12.2019 та надав на підпис акт прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2019. Разом з тим, відповідач відмовився задовольнити вимоги про сплату перерахунку (лист від 02.04.2021 № 1385/15), грошові кошти не перерахував позивачу, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

4.3. Апеляційний суд, з урахуванням положень статті 1, частини другої статті 8, частини першої статті 9, частин першої, четвертої, п`ятої статті 10, частини першої статті 12, частин п`ятої, сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", дійшов висновку, що як нормами зазначеного Закону так і умовами договору, що укладений між сторонами, передбачений обов`язок виконавця послуги (позивача) інформування споживача (відповідача) про зміну тарифу. Разом з тим, суд зауважив, що в порушення зазначених норм законодавства та умов договору, позивач не інформував відповідача про зміну тарифу, що підлягав застосуванню у спірний період (листопад-грудень 2018 року, згідно з постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018), а відтак безпідставно здійснив донарахування плати за надані послуги у грудні 2019 року на суму 50 711,32 грн. із врахуванням різниці у тарифах.

4.4. Суд зазначив, що вимоги постанови НКРЕКП № 2540 від 26.11.2019 є обов`язковими саме для позивача як ліцензіата провадження діяльності з виробництва теплової енергії, а не для відповідача як споживача комунальної послуги. Разом з тим, зобов`язання відповідача як споживача комунальної послуги врегульовані Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та умовами укладеного між сторонами договору, які визначають обов`язок виконавця повідомити про зміну тарифу та одночасно не містять обов`язку споживача здійснювати додаткову оплату спожитих послуг у зв`язку з неправильним застосуванням виконавцем тарифу при обрахуванні вартості такої послуги.

Відтак, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження зобов`язання відповідача оплатити спожиті послуги на підставі іншого тарифу та наявності боргу перед позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також апеляційний суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних, які нараховані у заявку з простроченням виконання грошового зобов`язання, оскільки наявність заборгованості спростована матеріалами справи.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

5. ТОВ "Сумитеплоенерго" 15.02.2022 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у справі № 5021/2509/2011 (920/1076/21), подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5021/2509/2011 (920/1076/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сумитеплоенерго", датою проведення судового засідання визначено 30.06.2022.

8. Ухвалою від 28.06.2022 Верховний Суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумихімпром" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

9. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

10. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №5021/2509/2011(920/1076/21) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "Сумитеплоенерго")

11. Скаржник доводив, що висновок апеляційного суду щодо порушення позивачем вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" про повідомлення відповідача про зміну тарифів протягом 15 днів з дати їх введення є помилковим, оскільки зазначений закон прийнято 09.11.2017. Разом з тим, зміни щодо повідомлення відповідача про зміну тарифів протягом 15 днів з моменту їх введення в дію до договору № 1631-Т від 01.09.2012 не вносились.

11.1. Скаржник аргументував, що про всі зміни тарифів позивач здійснює публікацію на своєму офіційному сайті, у тому числі і про зміну тарифів, на підставі яких було здійснено донарахування відповідачу на підставі діючих тарифів. Також постанова НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 про зміну тарифу на теплову енергію для споживачів була опублікована у газеті "Урядовий кур`єр" № 202 від 27.10.2018, тому висновок суду апеляційної інстанції про порушення позивачем умов договору щодо інформування відповідача щодо зміни тарифу не відповідає обставинам справи.

11.2. Скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції, в порушення статті 86 ГПК України не надано належної правової оцінки тому, що позивачем здійснено перерахунок вартості комунальної послуги на підставі пункту 3.1. Договору № 1631-Т від 01.09.2012. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково визначив перерахунок вартості послуг як додаткову оплату, оскільки перерахунок вартості послуги було проведено позивачем на підставі діючого обґрунтованого тарифу, а не як додаткову оплату понад встановленого тарифу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 11 - 11.2. описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

15. Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання". У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

15.1. Згідно із статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню, яке у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

15.2. Відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Отже, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.

16. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі).

16.1. Системний аналіз положень частини першої статті 1, частини другої статті 3, пункту 13 частини першої статті 17 зазначеного Закону дає підстави для висновку, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яке здійснюється, в тому числі шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом та державного контролю і застосування заходів впливу, а відтак, з метою ефективного виконання покладених на Регулятора завдань, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

17. У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

18. Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення", зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

19. Механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води було визначено Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі).

Щодо суті касаційної скарги

20. Судами встановлено, що ТОВ "Сумитеплоенерго" є ліцензіатом господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 25.07.2017 № 930.

21. Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, серед яких затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, згідно з якими:

21.1. Згідно з підпунктом 9 пункту 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308, позивач повинен здійснювати продаж виробленої теплової енергії та постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

22. З матеріалів справи та встановлених судами обставин вбачається, що спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1631-Т (далі - Договір), згідно з умовами пункту 1.1 якого позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у встановлені договором строки.

22.1. При цьому, у пункті 2.1 Договору сторони прямо передбачили, що розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до чинного законодавства України.

23. Відповідно до положень частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

23.1. Згідно із статтями 189 191 Господарського кодексу України та статтями 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

23.2. Як вбачається з наведених норм законодавства, ціноутворення щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Такий висновок неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 зі справи № 917/2094/17, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18.

23.3. Отже, згідно із положеннями зазначених норм права тарифи на послуги із постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, оскільки не залежить від їх волі, а вартість транспортування теплової енергії не є договірною. Тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною і не підпорядковується загальним принципам ціноутворення, визначеним положеннями цивільного та господарського законодавства.

23.4. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що тарифи на теплову енергію у цьому випадку встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами договору.

24. Місцевим судом було встановлено, що постанова НКРЕКП № 239 прийнята 27.02.2018, однак набрала чинності 28.10.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 27.10.2018 № 202), а постанова НКРЕКП № 404 прийнята 14.06.2018 та набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 15.08.2018 № 152).

24.1. Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018), а отже не діяла саме із 28.10.2018.

25. Разом з тим, судами встановлено, що в період дії тарифу, визначеного постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018, відповідач здійснював оплату у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018.

26. Зазначені обставини також були встановлені НКРЕКП, у зв`язку з чим 26.11.2019 Регулятор виніс постанову № 2540 "Про накладення штрафу на ТОВ "Сумитеплоенерго" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" та зобов`язано позивача здійснити перерахунок для категорій споживачів "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації" надмірно нарахованих та недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

27. При цьому, апеляційний суд, зазначаючи, що постанова НКРЕКП № 2540 від 26.11.2019 є обов`язковою лише для позивача, дійшов помилкового висновку про те, що в цьому випадку відповідач не повинен здійснити оплату за отримані послуги за тарифом, який був встановлений постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 за період з 28.10.2018 по 31.12.2018.

28. Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не повідомив відповідача належним чином щодо зміни тарифу відповідно до умов договору, оскільки відповідно до пункту 2.2. Договору сторони передбачили, що таке повідомлення здійснюється через засоби масової інформації. При цьому, обставин щодо зміни зазначеного пункту договору сторонами або внесення до нього змін судами попередніх інстанцій не встановлено.

28.1. Верховний Суд звертає увагу, що постанова НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 про зміну тарифу на теплову енергію для споживачів позивача доступна у відкритому доступі на сайтах Верховної Ради України та НКРЕКП, а також була опублікована в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 27.10.2018 № 202, що було встановлено місцевим судом.

28.2. Офіційні сайти позивача, Верховної Ради України НКРЕКП та газета "Урядовий кур`єр" є загальнодоступними засобами масової інформації та фактично створюють диверсифікацію можливостей зацікавлених осіб на отримання інформації з різних джерел. Разом з тим, скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про те, що інформація про зміни у тарифі не була опублікована у засобах масової інформації, а відтак - не повідомлена споживачу.

29. З матеріалів справи вбачається та місцевим судом встановлено, що на виконання постанови НКРЕКП № 2540 у січні 2020 позивачем здійснено відповідачу перерахунок за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 (включно) відповідно до тарифів, затверджених постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 для потреб інших споживачів (крім населення) з розрахунку 1 657,81 грн/Гкал (без ПДВ); загальна вартість донарахування за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за визначений Регулятором період становить 50 711,32 грн.

29.1. При цьому, доказів та власного розрахунку, які б спростовували правильність нарахування зазначеної суми, відповідачем не надано, місцевим та апеляційним судами такі докази та розрахунки не досліджувались.

29.2. Отже, правильність донарахування за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 (включно) на суму 50 711, 32 грн відповідачем у порядку, визначеному положеннями статей 74 76-77 ГПК України, не спростовано, інших обставин щодо неправильності такого донарахування судами встановлено не було.

30. Касаційний господарський суд також вважає правильними висновки місцевого суду щодо нарахованих 3% річних за період з 11.02.2020 по 19.09.2021 та інфляційних нарахувань за період з 11.02.2020 по 19.09.2021 з огляду на таке.

30.1. Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово пропонував відповідачу здійснити оплату донарахованої суми самостійно (листом від 02.01.2020 № 1, листом № 5827 від 24.11.2020, листом № 1244 від 09.03.202). Разом з тим, відповідач відмовився задовольняти вимоги про сплату перерахунку (лист від 02.04.2021 № 1385/15), а заборгованість не була погашена.

30.2. Також місцевий суд дійшов правильного висновку про те, провадження в справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" порушено ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 (зазначене рішення наявне в у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень), тому, оскільки позивач звернувся до суду про стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних за договором № 1631-Т від 01.09.2012 за період з 11.02.2020 по 19.09.2021, така заборгованість є поточною.

Отже, з огляду на встановлені судами обставинами та неправильне застосування апеляційним судом положень Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Закону України "Про ціни та ціноутворення" в частині ціноутворення та тарифів, які мають застосовуватись до відповідача у цій справі, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду залишенню без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

32. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

33. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону та прийнято з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 308 312 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у справі №5021/2509/2011 (920/1076/21) скасувати.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.11.2021 у справі №5021/2509/2011 (920/1076/21) залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.І. Картере