ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 5023/10655/11 (922/1379/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
Скаржника (Представник ТОВ "Вутмарк-Україна") - Смирнової Ю.В.( дов. б/н від 04.01.2021);
Позивача (Представник ДП "Завод імені В.О. Малишева") - Бабки С.А. (дов. № 569-13 від 30.12.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020
(Колегія суддів у складі: Тихий П.В. - головуючий, Хачатрян В.С., Шутенко І.А.)
у справі
за позовом Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна",
про стягнення коштів, -
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна",
до Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева",
про стягнення коштів, -
в межах справи № 5023/10655/11
про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні господарського суду Харківської області розглядається справа №5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод імені В.О. Малишева".
2. До суду 05.05.2020 надійшла позовна заява Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (вх. 1379/20), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" на користь Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева":
- пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить суму 1 080 341,90 грн;
- штраф у розмірі 7% за порушення строків виконання зобов`язання, що триває понад 30 днів, що становить суму 174636,00 грн;
- судовий збір 18824,67 грн.
3. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № Д-27-648 від 25.10.2016.
4. Ухвалою суду від 25.05.2020 прийнято позовну заяву (вх. 922/1379/20) до розгляду в межах справи про банкрутство 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/1379/20, призначено справу до розгляду в підготовчому провадженні на 23.06.2020.
5. 12.06.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк- Україна" надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 13287 від 12.06.2020) про стягнення заборгованості в сумі 1 042 244, 28 грн.
6. Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11(922/1379/20):
- первісний позов ДП "Завод ім. В.О. Малишева" задоволено повністю;
- вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк- Україна" на користь ДП "Завод ім. В.О. Малишева" 1 080 341,90 пені; 174 636,00 грн штрафу, та 18 824,67 грн судового збору;
- зустрічний позов ТОВ "Вутмарк-Україна" задоволено повністю;
- вирішено стягнути з ДП "Завод імені В.О. Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк- Україна" 1 042 244,28 грн. заборгованості та 15634,00 грн. судового збору.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №5023/10655/11(922/1379/20) залишено без змін.
8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:
8.1. З огляду на порушення відповідачем умов договору в частині порушення строків поставки товару, позивачем нараховано пеню в розмірі 915 591,60 грн, за період з 18.11.2017 по 19.11.2018, в розмірі 164 750,30 грн за період з 21.11.2018 по 10.02.2019, та штраф у розмірі 174 636,00 грн, на підставі п.2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, що стало підставою для звернення ДП "Завод імені В.О. Малишева" до господарського суду з відповідним позовом.
8.2. Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду доказів виконання умов Договору, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання .
8.3. Беручи до уваги невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки товару, зміст умов договору, якими передбачені межі допустимого відхилення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог про стягнення 1080341,90 пені; 174636,00 грн. штрафу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
9. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить Верховний Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 частково та прийняти нове рішення в частині стягнення штрафних санкцій за первісним позовом.
10. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
10.1. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
10.2. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 231 232 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. Від ДП «Укроборонпром» надійшов відзив на касаційну скаргу у якому учасник справи просить суд постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Провадження справи у Верховному Суді
12. 26.11.2020 ТОВ "Вутмарк-Україна" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20).
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/10655/11 (922/1379/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.11.2020.
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20); призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" на 03 лютого 2021 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представників учасників справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
16. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Щодо доводу касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає наступне.
17.1. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
18. У пунктах 8.40, 8.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено наступне:
- Щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом (20 липня 2018 року) складала 98 381 грн 92 коп., сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, перевищуючи майже в два рази суму прострочення.
- З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
19. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції від 17.11.2020 встановлено наступні фактичні обставини:
- 25.10.2016 між Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВУТМАРК-УКРАЇНА" укладено Договір поставки №Д-27-648дп, у відповідності до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором зобов`язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - "Товар", асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору (п.1.1. Договору).
- Сторонами укладено Специфікацію №11 05.09.2017, в якій вони зазначили найменування, кількість та ціну товару, який мав бути поставленим протягом 45 календарних днів від дати передоплати, яка складає 50% від загальної вартості товару зазначеного Специфікацією.
- 05.09.2017 постачальником було сформовано рахунок на оплату №790 за постачання Товару загальною вартістю разом з ПДВ 2 494 800,00 грн.
- З огляду на порушення відповідачем умов договору в частині порушення строків поставки товару, позивачем нараховано пеню в розмірі 915 591,60 грн, за період з 18.11.2017 по 19.11.2018, в розмірі 164 750,30 грн за період з 21.11.2018 по 10.02.2019, та штраф у розмірі 174 636,00 грн.
20. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у справі № 902/417/18 позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, перевищуючи майже в два рази суму прострочення; у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20) позивач нарахував пеню в розмірі 915 591,60 грн, за період з 18.11.2017 по 19.11.2018, в розмірі 164 750,30 за період з 21.11.2018 по 10.02.2019, та штраф у розмірі 174 636,00 грн, при тому, що сума у рахунку на оплату №790 за постачання товару загальною вартістю разом з ПДВ становить 2 494 800,00 грн.
21. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що у справах № 902/417/18 та № 5023/10655/11 (922/1379/20) різні фактичні обставини, оскільки у справі № 902/417/18 позивач нарахував штрафні санкції на суму, що майже в два рази перевищує суму прострочення, а у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20) позивачем нараховано штрафні санкції на суму, що становить майже половину суми загальної вартості постачання товару.
22. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
23. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 231 232 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
25. У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
26. Відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
27. У частині 2 ст. 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
28. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 6.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання будь-якою із сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані таким невиконаннями збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором, діючим законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.
29. Відповідно до п.2 ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
30. Суд апеляційної інстанції встановив, що за розрахунками позивача, ним нарахована пеня у розмірі 915 591,60 грн, за період з 18.11.2017 по 19.11.2018, у розмірі 164 750,30 грн за період з 21.11.2018 по 10.02.2019, та штраф у розмірі 174 636,00 грн, керуючись за п.2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.
31. Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
31.1. Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
32. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
33. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
34. Відповідно до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
35. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).
36. Суд апеляційної інстанції встановив наступні фактичні обставини справи:
- з врахуванням строків зазначених в специфікації №11 від 05.09.2017 відповідач мав поставити товар у повному об`ємі ДП "Завод імені В.О. Малишева" до 17.11.2017 року включно;
- відповідачем поставка товару на загальну вартість разом з ПДВ 485654,00 грн. була здійснена тільки 20.11.2018, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №201101 , згідно якої передано товар - круг г/к 65 мм. ст. 40Г18ЮЗФ кількістю 584 кг.;
- інша частина товару на загальну вартість разом з ПДВ 1803989,88 грн. була поставлена відповідачем 11.02.2019, що підтверджується складеною та підписаною сторонами видатковою накладною №110201 , згідно якої передано товар - круг г/к 65 мм. ст. 40Г18ЮЗФ, кількістю 2169,3 кг.
- в обґрунтування порушення строків поставки товару визначеного Специфікацією № 7 від 21.06.2017 відповідач зазначає, що таке порушення відбулося не з вини постачальника, а оскільки товар має військове призначення (подвійне призначення для використання у будівництві військової техніки), на який було введено обмеження на імортно-експортні операції як в Україні, так і з території держави виробника, та поставка яких була дуже ускладнена після прийняття Постанови КМУ від 30.12.2015 р. №1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації";
- факт ускладнення поставки товару відповідачем доведено не було, оскільки відповідно до переліку товару визначеного Постановою КМУ від 30.12.2015 №1147 " Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" товар, визначений у Специфікацїї №7 від 21.06.2017 до переліку не входить.
37. З урахуванням фактичних обставин справи про те, що відповідач мав поставити товар до 17.11.2017 року включно, а фактична поставка товару була здійснена тільки 20.11.2018 та 11.02.2019, а також беручи до уваги те, що відповідачем не було доведено факт ускладнення поставки товару, а сума штрафних санкцій нарахованих позивачем становить майже половину суми загальної вартості постачання товару, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про правильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. ст. 231 232 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України у постанові від 17.11.2020, якою було залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 по справі № 5023/10655/11 (922/1379/20) в частині розгляду первісного позову.
38. Наведене спростовує довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 231 232 233 ГК України, та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
39. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
40. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20) в частині розгляду первісного позову ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
41. За таких обставин, на підставі ст. 309 ГПК України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20) в частині розгляду первісного позову - залишенню без змін.
42. Оскільки, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 240 296 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20) в частині розгляду первісного позову залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко