ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 5026/1357/2012(925/229/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024
у справі №5026/1357/2012(925/229/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича
до ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства
в межах справи №5026/1357/2012
за заявою Компанії "Муано Трейдінг Лімітед"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго"
про банкрутство юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 року у справі №5026/1357/2012(925/229/24) заяву ТОВ "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В.О. від 23.02.2024 задоволено повністю; вжито наступні заходи забезпечення позову - накладено арешт шляхом винесення постанови у виконавчому провадженні про арешт майна, а саме рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав, грошових коштів на рахунках, які належать ОСОБА_1 у межах позовних вимог 29087445,32 грн.
2. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 року у справі №5026/1357/2012(925/229/24).
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі №5026/1357/2012(925/229/24) скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В.О. про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
4. До Верховного Суду від ТОВ "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Постоленка В.О. (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №5026/1357/2012(925/229/24) скасувати, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 залишити в силі.
5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
5.1. Судами були порушені норми процесуального права , а саме: статті 73 74 ГПК України.
5.2. Вказує, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі проведено дослідження та надано належну оцінку наявним у справі доказам та обставинам справи з урахуванням поданої заяви про покладення субсидіарної відповідальності, а тому зроблено неправильні висновки та прийнято незаконну постанову.
5.3. Крім того, Скаржник посилається на правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 та зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови вказаний висновок застосовано не було.
Відзиви
6. Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться аргументи проти її задоволення.
Розгляд касаційної скарги Верховним Судом
7. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
8. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
9. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа №5026/1357/2012 про банкрутство ТОВ "Концерн Нафтаенерго", провадження у якій порушено ухвалою суду від 12.09.2012 за заявою Компанії "Муано Трейдінг Лімітед".
Ухвалою суду від 26.03.2023 року затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Черкаської області від 24.02.2021 ТОВ "Концерн Нафтаенерго" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Постоленка В.О.
У лютому 2024 року ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на засновника боржника ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Концерн Нафтаенерго" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом стягнення на користь боржника 29 087 445,32 грн.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року відкрито провадження за заявою та призначено її для розгляду по суті у спрощеному провадженні.
26.02.2024 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права, рухоме майно, нерухоме майно та грошові суми ОСОБА_1 у межах розміру розрахункової суми субсидіарної відповідальності 29 087 445,32 грн.
В обґрунтування поданої заяви ліквідатором зазначено, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання обов`язку, встановленого КУзПБ, постановою від 24.02.2021 року та ухвалою від 09.11.2023 року у даній справі, а також постановою приватного виконавця Недоступа Д.М. від 15.12.2023 року у виконавчому провадженні №73616682, з передання документів, майна, печаток і штампів банкрута його ліквідатору; боржник перебуває у стані ліквідації, термін якої обмежений, а тому невжиття заходів щодо накладення арешту на корпоративні права, рухоме майно, нерухоме майно та грошові суми, які належать ОСОБА_1 , може утруднити чи зробити неможливим виконання ухваленого за результатами поданого позову рішення суду.
За наслідками розгляду поданої заяви, ухвалою суду від 26.02.2024 заяву ТОВ "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Постоленка В.О. задоволено повністю та вжито наступні заходи забезпечення позову - накладено арешт шляхом винесення постанови у виконавчому провадженні про арешт майна, а саме рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав, грошових коштів на рахунках, які належать ОСОБА_1 у межах суми позовних вимог.
10. Суд апеляційної інстанції дослідивши зміст заяви про забезпечення встановив, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено жодних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до виконання рішення у даній справі, не наведені дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів.
11. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
11.2. Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
12. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
13. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
13.1. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта зазначеної статті ГПК України).
14. При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
15. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
16. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.
17. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21)).
18. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
19. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 908/802/20(908/2767/22)).
20. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
21. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
22. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення позову обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19).
23. Виходячи з тих обставин, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доданих до заяви про забезпечення позовних вимог доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до виконання рішення у даній справі, а також встановлено те, що у вказаній заяві не наведені дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів, колегія суддів суду касаційної інстанції, зважаючи на вищезазначені висновки про застосування норм права, зокрема щодо того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, дійшла висновку про те, що при ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції було правильно застосовано приписи ст. ст. 136 137 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
24. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
25. З урахуванням тих обставин, що при ухваленні постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 було правильно застосовано приписи ст. ст. 136 137 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича та про залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі № 5026/1357/2012(925/229/24) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Г. Пєсков