№ 502/1977/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 502/1977/19

провадження № 61-11478св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акмангіт»,

відповідач - Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області,

треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Строкова Антоніна Григорівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» (далі - ТОВ «Акмангіт»), звернулося до суду з позовом до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Акмангіт» на праві власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд - база відпочинку « Будівельник » (далі - БВ «Будівельник»), яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада, узбережжя Чорного моря.

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 12 грудня 2008 року ТОВ «Акмангіт» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1 380 кв. м в довгострокову оренду строком на 49 років із земель рекреаційного призначення на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області для розміщення, експлуатації та обслуговування БВ «Будівельник».

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 18 жовтня 2012 року ТОВ «Акмангіт» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення туристичного готельного комплексу площею 0,9203 га.

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 26 січня 2018 року ТОВ «Акмангіт» було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,9203 га в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення: для розміщення, експлуатації та обслуговування БВ «Будівельник», за адресою Одеська область, Кілійський район, село Приморське.

01 січня 2018 року між Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області та ТОВ «Акмангіт» було укладено попередній договір резервування земельної ділянки № 05. Цей договір було укладено на строк до 31 грудня 2020 року на період здійснення ТОВ «Акмангіт» землевпорядних робіт та отримання правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Разом з тим, 06 березня 2018 року Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області було прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території села Приморського Кілійського району Одеської області».

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 06 лютого 2019 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території села Приморського Кілійського району Одеської області та передано земельні ділянки площами 0,1000 га у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 11 лютого 2019 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5122383000:02:001:1667), а 14 березня 2019 року - за ОСОБА_1 (кадастровий номер 5122383000:02:001:1684), для індивідуального дачного будівництва, які розташовані на території села Приморського Кілійського району Одеської області.

Вказані земельні ділянки, щодо яких третіми особами було оформлено право власності, збігаються із земельною ділянкою, наданою Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області у користуванняТОВ «Акмангіт», яка розташована на території села Приморського Кілійського району Одеської області.

Позивач вважає, що при ухваленні рішення від 06 лютого 2019 року відповідач порушив норми чинного земельного законодавства, право позивача на законне, обґрунтоване вирішення питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду. Крім того, визнання осіб, які отримали право на спірну земельну ділянку, відбулося з порушенням встановленого законом порядку.

Зазначав, що відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до нього як власника комплексу нежитлових будівель та споруд - БВ «Будівельник» перейшло і право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

У проектах відводу земельних ділянок, які були затверджені рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для дачного будівництва на території села Приморського Кілійського району Одеської області та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське», відсутні погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами, в тому числі, і з позивачем.

Обставин, які б свідчили про припинення права користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно і щодо якої між позивачем і відповідачем був укладений попередній договір резервування земельної ділянки, немає, тому рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року суперечить частині п`ятій статті 116 ЗК України.

За змістом частини другої, пункту г) частини третьої статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, в тому числі і шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Акмангіт» просило суд визнати недійсним рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для дачного будівництва на території села Приморського Кілійського району Одеської області та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 грудня 2019 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:1684 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2019 року.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 13 січня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 03 грудня 2020 року позовні вимоги ТОВ «Акмангіт» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 12 грудня 2008 року, від 18 жовтня 2012 року та від 26 січня 2018 року, якими ТОВ «Акмангіт» надавалися дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, не є правовстановлюючими актами і не гарантували позивачу набуття права власності чи користування на земельну ділянку (земельні ділянки) у майбутньому.

Затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, площами 0,1000 га, у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не потребувало погодження з позивачем, оскільки ТОВ «Акмангіт» не було власником або користувачем земельної ділянки площею 0,9203 га.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Акмангіт» оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Акмангіт» задоволено.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 03 грудня 2020 року скасовано.

Постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Акмангіт» задоволено.

Визнано недійсним рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території села Приморського Кілійського району Одеської області та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки поданим позивачем доказам, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення справи та зробив помилковий висновок щодо відмови у задоволенні позову.

Визнаючи недійсним рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що земельні ділянки, відведені у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , розташовані в межах прибережної захисної смуги, є землями водного фонду України, на яких діє режим обмеженої господарської діяльності, тому такі землі не можуть передаватися у приватну власність.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року стягнуто з Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області на користь ТОВ «Акмангіт» компенсацію судового збору в розмірі 4 802,50 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат. Такий недолік рішення апеляційного суду підлягає усуненню шляхом ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Строкова А. Г., просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених: у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 910/8763/17, від 29 серпня 2018 року № 909/105/15, 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18, 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц (провадження № 61-43404св18), від 30 квітня 2020 року № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 02 червня 2021 року у справі № 910/14524/19.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог й визнав встановленими обставини, які не досліджувались судом першої інстанції, порушив принцип змагальності сторін та, як наслідок, прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позову у зв`язку з тим, що спірні земельні ділянки розташовані в прибережній захисній смузі.

Позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог у позовній заяві.

Крім того, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Попередній договір резервування земельної ділянки від 01 січня 2018 року не може вважатися таким, що набрав чинності, та є неукладеним, оскільки не відповідає формі основного договору та запис про його вчинення не внесений до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

На час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та на час передання спірних земельних ділянок у власність відповідачів ці земельні ділянки відповідали і містобудівній документації, і схемам землеустрою.

Рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 420/1603/19 визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 06 березня 2018 року № 328-VII-XXV «Про затвердження детального плану території села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області».

Разом з тим, на час передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачів вказане рішення органу місцевого самоврядування було чинним.

Земельні ділянки, надані для дачного будівництва, входять до складу земель рекреаційного призначення, що передбачено у статті 51 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 29 травня 2007 року затверджено проект із землеустрою для визначення в натурі меж водоохоронної зони захисної смуги вздовж Чорного моря Кілійського району Одеської області, відповідно до якого спірні земельні ділянки не входять в прибережну захисну смугу. В Державному земельному кадастрі обмежень щодо використання спірних земельних ділянок не зазначено.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:1684 на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2019 року та, виходячи зі змісту позовних вимог у цій справі, порушує права позивача. Тому вона повинна брати участь у справі як відповідач, а не третя особа.

Апеляційний суд вирішив питання про права і обов`язки особи, яка не брала участі у справі в належному процесуальному статусі.

Крім того, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2021 року ТОВ «Акмангіт» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що суд апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та зробив обґрунтований висновок про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Крім того, апеляційний суд не допустив порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення відсутні.

Також ТОВ «Акмангіт» зазначило, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, а висновки, зроблені апеляційним судом у оскаржуваній постанові, не свідчать про їх невідповідність висновкам Верховного Суду.

Провадження у суді касаційної інстанції

У липні 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Строкова А. Г., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Кілійського районного суду Одеської області.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що згідно з витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданим 22 жовтня 2008 року Комунальним підприємством «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»), ТОВ «Акмангіт» є власником комплексу нежитлових будівель та споруд - БВ «Будівельник», розташованому за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада, узбережжя Чорного моря, на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 28 листопада 2007 року у справі №17/211-07-8201 (т. 1, а. с. 7).

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 400-V-XІІІ від 12 грудня 2008 року ТОВ «Акмангіт» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1380 га в довгострокову оренду строком на 49 років із земель рекреаційного призначення на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області для розміщення, експлуатації та обслуговування БВ «Будівельник».

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 299-VІ-XV від 18 жовтня 2012 року ТОВ «Акмангіт» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення туристичного готельного комплексу площею 0,9203 га (т. 1, а. с. 8).

Відповідно до витягу з рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 312-VІІ-XXІV від 26 січня 2018 року ТОВ «Акмангіт» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9203 га в довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення: для розміщення, експлуатації та обслуговування БВ «Будівельник», розташованої за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада, узбережжя Чорного моря (т. 1, а. с. 9).

01 січня 2018 року між ТОВ «Акмангіт» та Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області укладено попередній договір № 05 резервування земельної ділянки, за умовами якого договір укладено згідно з рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 306-VІІ-XXІV від 26 січня 2018 року «Про резервування земельних ділянок та становлення орендної плати за землю в межах села Приморське на період виготовлення проектної документації відведення земельної ділянки». Договір укладено на строк до 31 грудня 2020 року на період здійснення землевпорядних робіт ТОВ «Акмангіт» та до дня отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Підставою для виготовлення проекту землеустрою по передачі земельної ділянки є рішення сесії Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 299-VІ-XV від 18 жовтня 2012 року. Орендодавець зобов`язується не надавати об`єкт оренди іншим юридичним та фізичним особам протягом дії цього договору (т. 1, а. с. 10).

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території села Приморське Кілійського району Одеської області та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське»: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське, та передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 5122383000:02:001:1684) для індивідуального дачного будівництва; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське, та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 5122383000:02:001:1667) для індивідуального дачного будівництва (т. 1, а. с. 11).

11 лютого 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:02:001:1667.

14 березня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:02:001:1684.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 13 січня 2020 року залучено ОСОБА_3 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача до участі у справі (т. 1, а. с. 60).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Акмангіт» суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Акмангіт», суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваним судовим рішенням органу місцевого самоврядування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передано у власність земельні ділянки, як розташовані в межах прибережної захисної смуги.

Оскільки землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування, тому такі землі можуть змінювати володільця лише у випадах, прямо передбачених земельним та водним законодавством.

Оскаржуване рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для дачного будівництва на території села Приморського Кілійського району Одеської області та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське» суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси, тому на підставі статті 21 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція спору може залежати від суб`єктного складу сторін.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Водночас за статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, якщо позивачем або відповідачем визначений орган місцевого самоврядування, то такий орган не має власних прав і обов`язків, а наділений повноваженнями (компетенцією) представляти територіальну громаду у відповідних правовідносинах. При цьому фактичною стороною судового процесу є територіальна громада. Отже, територіальна громада може бути стороною в господарському процесі.

Зазначені висновки відповідають усталеній судовій практиці. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово переглядала в порядку господарського судочинства справи, в яких фактичною стороною була держава та/або територіальна громада (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) та інші).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У справі, яка переглядається, ТОВ «Акмангіт» звернулося до суду із позовом до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території села Приморського Кілійського району Одеської області та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська область, Кілійський район, село Приморське».

Тобто у цій справі спір є земельним спором між юридичною особою та територіальною громадою, який виходячи із суб`єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з положень вищезазначених норм права, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, діяли не як суд, встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії», заява № 7360/76, ЄСПЛ висловив думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Отже, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Порушення правил юрисдикції цивільних судів, визначених статтею 19 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (постанова великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 2а-15020/11/2670 (провадження № 11-169апп19)).

Оскільки розгляд цієї справи не підвідомчий суду цивільної юрисдикції, тому оцінку доводів ОСОБА_3 , які викладені у касаційній скарзі про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, має надати суд відповідної юрисдикції, який і має визначити належне коло осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що спір в цілому підлягає розгляду в господарському суді, не потребує окремого дослідження клопотання ТОВ «Акмангіт» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у цій справі в аспекті підстав касаційного оскарження вказаного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Частиною першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов?язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Строкова А. Г., слід задовольнити частково, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 03 грудня 2020 року, постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасувати, провадження у справі - закрити.

Щодо розподілу судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, тому підстав для зміни розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Строкова Антоніна Григорівна, задовольнити частково.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 03 грудня 2020 року, постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування закрити.

Повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Акмангіт», що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз?яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Акмангіт» право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк