ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 502/258/22

провадження № 61-9542св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Валеріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Аврамова Вячеслава Панасовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Валеріївна, про скасування рішення та поновлення права власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник Аврамов В. П. , звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В. (далі - приватний нотаріус Ткаченко І. В.), про скасування рішення та поновлення права власності.

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року позов представника ОСОБА_1 - Аврамова В. П. задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Ткаченко І. В. від 22 грудня 2021 року про державну реєстрацію, індексний номер: 62503813, і припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на будівлю бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 45864186).

Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 992,40 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2023 року заяву АТ «Альфа-Банк» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - приватний нотаріус Ткаченко І. В., про скасування рішення нотаріуса та поновлення права власності, залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» залишено без задоволення, заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишено без задоволення, заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

26 березня 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Аврамова В. П. про стягнення судових витрат, представник просив вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

До заяви представник позивача додав: копію договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2019 року № 01/08/19; копію додаткової угоди № 3 від 25 липня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року № 01/08/19; копію акта № 1 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2019 року; квитанції про доставку стороні у справі заяви через підсистему «Електронний суд».

Представник позивача вказує, що позивачу надано правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, що документально підтверджено. Сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову.

02 квітня 2025 року представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Дем`янець Я. В. подала до Верховного Суду заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, у якому просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу або відмовити у їх відшкодуванні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, вищевказану заяву представника позивача та заперечення на заяву, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, підлягає частковому задоволенню.

У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року, якою касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишено без задоволення, а заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2024 року - без змін, колегія суддів не вирішувала питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів ураховує, що адвокат Аврамов В. П. на підставі ордера, виданого Адвокатським об`єднанням «Юбікон», надав ОСОБА_1 правничу допомогу при розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції, що підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач фактично виграв справу у Верховному Суді, а розмір витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції заявлено у сумі 10 000,00 грн (том 3, а.с.67-75).

За умовами договору про надання правничої допомоги адвокатом Аврамовим В. П. від 01 серпня 2019 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Юбікон» та ОСОБА_1 (далі - замовник) (пункт 1.2), сторони погодили, що адвокатське об`єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема: надає клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань; складає заяви, скарги, процесуальні та інші документи парового характеру; представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду інших парових спорів.

Згідно з додатковою угодою № 3 до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року № 01/08/19, укладеною 25 липня 2024 року, сторони доповнили договір, зокрема пунктом 2.1 пунктом 2.1.5 згідно з яким адвокатське об`єднання представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у Верховному Суді у справі № 502/258/22.

Крім того, пункт 4.1 сторони виклали у новій редакції, згідно з якою правова допомога адвокатського об`єднання, що надається клієнту відповідно до пункту 2.1.5 цього договору, складає 10 000,00 грн та не залежить від витраченого адвокатом часу.

Згідно з актом № 1 про надання правової допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг) до договору правничої допомоги від 01 серпня 2019 року, складеним 24 березня 2025 року, адвокат надав такі послуги загальною вартістю 10 000,00 грн: ознайомлення з касаційною скаргою, формування позиції та стратегії; розробка відзиву на касаційну скаргу та його направлення сторонам.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги, клієнт прийняв від адвоката відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатив їхню вартість.

Таким чином, заявник надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Свої заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу представник АТ «Сенс Банк» мотивувала тим, що договір про надання правничої допомоги від 01 серпня 2019 року, додаткова угода до нього містять ознаки факсимільного підпису керівника Адвокатського об`єднання «Юбікон», при цьому умови договору не містять письмової згоди сторін про це. Крім того, всі підписи з боку ОСОБА_1 у договорі, актах, при порівнянні з власноручним підписом у паспорті, відтворені іншою особою.

Клопотання про зменшення витрат на правову допомогу представник АТ «Сенс Банк» мотивувала тим, що період, а саме - 18 днів, який витрачений адвокатом позивача на ознайомлення із касаційною скаргою банку і формування позиції, стратегії та розробка відзиву, є завищеним. Уважає, що достатнім часом для підготовки відзиву є не більше 2 днів, тому розмір понесених витрат відповідає принципу співмірності - 1 666,66 грн, оскільки заявлена вартість за виконані роботи не є співмірною, зокрема зі складністю справи та обсягом наданих у цьому випадку послуг адвоката і виконаних робіт, тобто недотримані вимоги частини четвертої статті 137 ЦППК України.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів, з урахуванням реально отриманих послуг замовником, з урахуванням доводів АТ «Сенс Банк» про зменшення витрат на правову допомогу, вважає за можливе частково задовольнити заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки заявник підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, справа, яка була предметом касаційного перегляду, доводи касаційної скарги викладені таким чином, що потребували затрат часу для складення відзиву на касаційну скаргу, тому із АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 8 000,00 грн, понесених нею витрат на правничу допомогу.

Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що сторони (клієнт та адвокатське об`єднання) погодили фіксовану оплату за надані послуги адвоката у суді касаційної інстанції. Отже, час, затрачений адвокатом на виконання погодженого обсягу робіт, суд до уваги не бере, оскільки заявник довів, що такі витрати були фактичними і неминучими.

При цьому колегія суддів констатує, що доводи, якими представник АТ «Сенс Банк» мотивувала клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, суперечать статті 59 Конституції України, бо кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Керуючись статтями 137 141 270 271 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Аврамова Вячеслава Панасовича про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 8 000,00 (вісім тисяч) гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець