Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 504/442/15-ц

провадження № 61-9306св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - адвокат Вознюк Матвій Пилипович,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Стоніс Юрій Вікторович,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Вознюка Матвія Пилиповича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року у складі судді Бабакова В. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У лютому 2015 року адвокат Вознюк М. П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із скаргою на рішення та дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Стоніса Ю. В., заінтересована особа ОСОБА_2 .

Скаргу мотивував тим, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 лютого 2013 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 7/12 часток житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Згідно з указаним рішенням суду ОСОБА_1 підлягала вселенню в будинок, а ОСОБА_2 підлягала виселенню з будинку.

На виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року № 2-56/11 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Стонісом Ю. В. відкриті виконавчі провадження.

Заявник вважає, що державним виконавцем під час виконання рішення суду, всупереч Закону України «Про виконавче провадження» вчинені неправомірні дії та прийняті неправомірні рішення.

З урахуванням уточнень скарги просив суд визнати неправомірними рішення та дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Стоніса Ю. В., а саме:

актвід 19 грудня 2014 року про добровільне виселення ОСОБА_2 ;

постанову від 10 жовтня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачеві ОСОБА_1 ;

акт від 25 лютого 2014 року та акт від 12 березня 2014 року про проживання неповнолітніх дітей в будинку АДРЕСА_1 ;

акт від 14 серпня 2014 року;

постанову від 20 січня 2015 року про закриття виконавчого провадження про виселення ОСОБА_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2017 року матеріали справи за скаргою адвоката Вознюка М. П. в інтересах ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Стоніса Ю. В., заінтересована особа ОСОБА_2 , передано на розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем прийняті рішення про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 та пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання неправомірними актів державного виконавця, суд виходив з того, що акт - це документ, який підтверджує певні встановлені факти або події та не являється документом нормативної дії, які можуть бути оскаржені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На ухвалу місцевого суду адвокат Вознюк М. П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року клопотання адвоката Вознюка М. П. в інтересах ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у цій справі до розгляду в касаційному порядку касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на частку земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року скасовано.

У позові ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на частку земельної ділянки, відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року поновлено провадження у даній справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлена ухвала відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року адвокат Вознюк М. П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто і вирішено за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про час та місце розгляду справи як у місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції; у суді апеляційної інстанції справу розглянуто неповноважним складом суду; судові рішення місцевого суду та суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України; суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 367 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до виконавчого документу щодо виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 лютого 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Стонісом Ю. В. відкриті виконавчі провадження 10 лютого 2014 року про вселення ОСОБА_1 та виселення ОСОБА_2 .

Державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено постанови про відкриття виконавчого провадження та запропоновано сторонам виконати їх добровільно.

У добровільному порядку ОСОБА_2 покладені на неї обов`язки рішенням суду щодо виселення із приміщення не виконувала, про що державним виконавцем складені відповідні акти, в яких серед іншого, зазначено, що в спірному будинку проживають неповнолітні діти ОСОБА_2 , яких у рішенні та у виконавчому листі Комінтернівського районного суду Одеської області суду не зазначено, тому виконання рішення щодо виселення ОСОБА_2 не відбулося.

Згодом ОСОБА_2 добровільно виселилась із спірного приміщення, про що державним виконавцем складено акт від 19 грудня 2014 року, який підписаний ОСОБА_2 , її представником ОСОБА_3 , понятими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_2 виконала рішення суду щодо її виселення, державним виконавцем винесено постанову про закриття виконавчого провадження від 20 січня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що учасниками справи не заперечується та вбачається із матеріалів справи, що суд першої інстанції витребував та дослідив матеріали виконавчих проваджень № (796) 124/8 та 797/8.

За результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження № 797/8 суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перешкоджає провадженню виконавчих дії щодо виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області в частині її вселення у будинок АДРЕСА_1 , а саме - не з`являється на проведення виконавчих дій, що підтверджується неодноразовим викликом сторін на виконавчі дії та актами державного виконавця, які підписані крім державного виконавця, представником ОСОБА_1 - адвокатом Вознюком М. Ф., а також ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Державним виконавцем чергові виконавчі дії щодо вселення ОСОБА_1 призначено 06 жовтня 2017 року, про що їй направлено відповідне повідомлення.

Однак, поштовий конверт із зазначеним повідомленням повернуто із позначкою «Не проживає» за адресою, яка зазначена у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 06 жовтня 2014 року, державним виконавцем складено акт про її неявку на виконавчі дії щодо її вселення. Цей акт крім державного виконавця, підписаний понятими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Апеляційний суд погодився із викладеними висновками суду першої інстанції, оскільки будь - яких доказів щодо їх спростування матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем прийняті рішення про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 та пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що акт - це документ, який підтверджує певні встановлені факти або події та не являється документом нормативної дії, які можуть бути оскаржені, у частині скарги щодо визнання неправомірними актів державного виконавця, також відмовлено.

Колегія суддів погоджується із висновком судів враховуючи наступне.

Із справи відомо, що на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року адвокат Вознюк М. П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (а. с. 164 - 166), у якій серед підстав скасування судового рішення місцевого суду зазначив, що суд першої інстанції всупереч статті 386 ЦПК України (у редакції на час розгляду скарги судом першої інстанції) розглянув справу без участі належним чином повідомлених учасників справи та всупереч статтей 212 213 ЦПК України (у редакції на час подання апеляційної скарги, аналогічні норми містить стаття 263 ЦПК України) не в повному обсязі дослідив обставини справи.

Щодо розгляду скарги судом першої та апеляційної інстанції без участі учасників справи

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України (у редакції на час розгляду апеляційної скарги) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на частину першу та другу статті 386 ЦПК України (у редакції на час розгляду скарги судом першої інстанції) скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець не можуть з`явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

У справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 чи її представник повідомлені про розгляд скарги судом першої інстанції 20 жовтня 2017 року.

Частинами першою та другою статті 211 ЦПК України передбачено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Із справи відомо, що розгляд справи за апеляційною скаргою, після відновлення провадження у справі 12 березня 2020 року, призначено на 30 квітня 2020 року (а. с. 229 - 230).

Про розгляд справи 30 квітня 2020 року учасники повідомлені належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 233 - 237), зокрема адвокат Вознюк М. П. - представник ОСОБА_1 отримав повідомлення про розгляд справи особисто 26 березня 2020 року (а. с. 237).

Будь - яких заяв щодо перенесення розгляду справи чи неявки у судове засідання з поважних причин ні ОСОБА_1 , ні її представник адвокат Вознюк М. П. до апеляційного суду не направляли.

Таким чином, розгляд судом першої інстанції справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника адвоката Вознюка М. П., які не були належним чином повідомлені про час та місце її розгляду, не є підставою для скасування рішення, оскільки цей недолік був усунений апеляційним судом, який вирішив справу за апеляційною скаргою адвоката Вознюка М. П. в інтересах ОСОБА_1 , належним чином повідомивши учасників справи про місце, дату і час судового засідання в апеляційному суді. Тобто відповідачі мали можливість реалізувати всі свої процесуальні права.

Такий же висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 760/4123/16-ц (провадження № 61-13947св18).

За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо розгляду скарги судом першої та апеляційної інстанції без участі учасників справи є необґрунтованими.

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із справи відомо, що з метою належного розгляду скарги адвоката Вознюка М. П. в інтересах ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Стоніса Ю. В., заінтересована особа ОСОБА_2 , ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року (а. с. 156) витребувано з відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області виконавчі провадження № 41951311 та № 41951177.

Суд першої інстанції дослідив матеріали виконавчих проваджень на підставі чого виклав відповідні висновки в ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року (а. с. 159).

Після розгляду скарги виконавчі провадження № 41951311 та № 41951177 повернуто начальнику відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (а. с. 161).

Копії виконавчих проваджень № 41951311 та № 41951177 у матеріалах справи відсутні.

Частинами першою та другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Учасники справи - заявник ОСОБА_1 та її адвокат Вознюк М. П. не скористалися своїми процесуальними правами та не заявляли клопотань щодо витребування чи огляду виконавчих проваджень № 41951311 та № 41951177, додаткових доказів не подавали.

За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції статей 263 та 367 ЦПК України є необґрунтованими.

Щодо розгляду справи у суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду

Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Підстав для відводу (самовідводу) судді Одеського апеляційного суду Заїкіна А. П., передбачених статтею 36 ЦПК України не встановлено.

Відповідно до статті 37 ЦПК України передбачені випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, а саме:

суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі;

суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення;

суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Враховуючи викладене, скасування рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання права власності на частку земельної ділянки, не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді Одеського апеляційного суду Заїкіна А. П. з огляду на статтю 37 ЦПК України.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто у суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Вознюка Матвія Пилиповича в інтересах ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук