ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 505/2309/19
провадження № 61-16816св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року ускладі колегії суддів Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про спонукання до виконання мирової угоди.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року в цивільній справі № 505/355/16-ц.
Позов обґрунтовував тим, що відповідачі не виконують умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року у цивільній справі № 505/355/16-ц за якою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в повній мірі погоджуються з позовними вимогами ОСОБА_1 і визнають, що їх заборгованість перед позивачем складає 100 047,00 євро та 314 481,00 грн.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до 15 березня 2017 року передають ОСОБА_1 45 000,00 євро. Натомість, ОСОБА_1 , після одержання 45 000,00 євро в рахунок погашення позовних вимог, відмовляється від своїх позовних вимог у цивільній справі № 505/355/16-ц та визнає, що борг, визнаний відповідачами в пункті 1 цієї мирової угоди, виконаний в повному обсязі.
В разі невиконання відповідачами домовленості про передачу ОСОБА_1 до 15 березня 2017 року 45 000,00 євро ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зобов`язуються повністю сплатити ОСОБА_1 борг у порядку звернення мирової угоди до примусового виконання.
У випадку невиконання відповідачами умов мирової угоди, затвердженої цією ухвалою, ухвала може бути звернута до примусового виконання.
До вказаного терміну, тобто до 15 березня 2017 року відповідачі умови мирової угоди не виконали та борг не повернули, а тому у ОСОБА_1 виникло право стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 100 047,00 євро та 314 481,00 грн.
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року у цивільній справі № 505/355/16-ц для примусового виконання до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, проте ця ухвала була повернута стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме рішення ухвалено проти кількох відповідачів, у виконавчому документі не зазначено у якій частині необхідно виконати рішення, або не зазначено, що обов`язок чи право на стягнення є солідарним.
Відповідно до вказаного, позивач просив суд спонукати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до виконання мирової угоди, укладеної 22 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і затвердженої ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року, якою встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в повній мірі погоджуються з позовними вимогами ОСОБА_1 і визнають, що їх заборгованість перед позивачем складає 100 047,00 євро та 314 481,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Котовський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 14 грудня 2021 року у складі судді Івінського О. О. позов задовольнив.
Стягнув солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором, а саме за мировою угодою, затвердженою ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року у цивільній справі № 505/355/16-ц в сумі 100 047,00 євро та 314 481,00 грн.
Стягнув в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 32 146,83 грн, тобто по 8 036,71 грн з кожного.
Котовський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 21 грудня 2021 року у мотивувальну та резолютивну частини рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2021 року вніс виправлення і вказав, що слід вважати правильною суму стягнення судового збору на користь держави з відповідачів як «9 605,00 грн, тобто по 2 401,25 грн з кожного» замість помилково вказаного «32 146,83 грн, тобто по 8 036,71 грн з кожного».
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідно до умов мирової угоди від 22 квітня 2016 року, яка визнана судом, відповідачі взяли на себе зобов`язання про передачу ОСОБА_1 до 15 березня 2017 року 45 000,00 євро. Відповідно до вказаної мирової угоди у разі невиконання відповідачами домовленості про передачу ОСОБА_1 до 15 березня 2017 року 45 000,00 євро, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зобов`язуються повністю сплатити ОСОБА_1 борг у порядку звернення мирової угоди до примусового виконання.
Оскільки відповідачі борг, який передбачений мировою угодою не сплатили, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Одеський апеляційний суд постановою від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу задовольнив частково, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2021 року скасував і ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2021 року про виправлення описки у судовому рішенні скасував.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме те, що обов`язок відповідачів повернути борг носить солідарний характер.Умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року, не передбачено солідарного обов`язку відповідачів перед позивачем.
Суд першої інстанції, вказавши в рішенні суду про солідарний обов`язок відповідачів повернути борг позивачу вийшов за межі вказаної мирової угоди, що не відповідає вимогам статей 207 208 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення та ухвалу суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її з Котовського міськрайонного суду Одеської області.
28 грудня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 19 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 20 лютого 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 910/16288/18 та від 05 серпня 2021 року у справі № 911/1070/20, у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-274цс15.
У касаційній скарзі зазначається, що у мировій угоді відповідачами вказано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які відповідають в солідарному порядку перед ОСОБА_1 за погашення боргу.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є поручителями ОСОБА_2 за його боргом перед ОСОБА_1 та несуть солідарну відповідальність за його боргами.
У касаційній скарзі наведено посилання на те, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_3 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 22 квітня 2016 року у цивільній справі № 505/355/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позикиукладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року.
За умовами вказаної угоди:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в повній мірі погоджуються з позовними вимогами ОСОБА_1 і визнають, що їх заборгованість перед позивачем складає 100 047,00 євро та 314 481,00 грн.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до 15 березня 2017 року передають ОСОБА_1 45 000,00 євро. Натомість, ОСОБА_1 , після одержання 45 000,00 євро, в рахунок погашення позовних вимог, відмовляється від своїх позовних вимог у цивільній справі № 505/355/16-ц та визнає, що борг, визнаний відповідачами в пункті 1 цієї мирової угоди, виконаний в повному обсязі.
В разі невиконання відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 домовленості про передачу ОСОБА_1 до 15 березня 2017 року 45 000,00 євро, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зобов`язуються повністю сплатити ОСОБА_1 борг у порядку звернення мирової угоди до примусового виконання.
У зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди провадження у справі закрито, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в пропорційному порядку на користь держави судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.
Ухвала від 22 квітня 2016 року набрала законної сили 28 квітня 2016 року.
11 липня 2018 року Подільський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області повернув стягувачу без прийняття до виконання ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року у цивільній справі № 505/355/16-ц, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме рішення ухвалено проти кількох відповідачів, у виконавчому документі не зазначено в якій частині необхідно виконати рішення, або не зазначено, що обов`язок чи право на стягнення є солідарним.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 175 ЦПК України (в редакції, чинній на час затвердження місцевим судом мирової угоди) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.
У разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-274цс15, постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року в справі № 372/742/16-ц та від 10 липня 2019 року в справі № 754/1795/16-ц.
У справі, що переглядається, між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачами мирової угоди, яка затверджена ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року в цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положеннями статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України).
Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 не довів належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме те, що обов`язок відповідачів повернути борг носить солідарний характер.
Проте, відсутність у боржників солідарного обов`язку не свідчить про відсутність у них обов`язку виконати спільне зобов`язання у відповідній частині.
Умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2016 року, не передбачено солідарного обов`язку відповідачів перед позивачем, а розмір грошових сум визначено в альтернативному порядку.
Відносини сторін виникли із договору позики. В касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є поручителями за договором позики, а тому є солідарними боржниками.
В матеріалах справи відсутні копії договорів позики та поруки, що позбавляє можливості проаналізувати умови цих договорів.
В касаційній скарзі позивач також посилається на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року у справі № 505/1321/17, яким солідарно стягнуто з відповідачів 3% за користування коштами.
Спір у справі № 505/1321/17 виник також з невиконання відповідачами умов мирової угоди від 22 квітня 2016 року у справі № 505/355/16-ц. При цьому розмір 3 % річних суд визначив із суми боргу 29 600,00 євро.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що апеляційний суд належним чином не дослідив питання наявності чи відсутності солідарного обов`язку боржників та щодо дійсного розміру заборгованості.
Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів судом апеляційної інстанції не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасним, а ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Подібні висновки Верховний Суд зробив у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 489/3488/18.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, надати належну оцінку доказам, поданим сторонами на обґрунтування позовних вимог, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідності до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Установивши, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не здійснив повної перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 389 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк