ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року
м. Київ
Справа № 507/1104/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/813/370/22
Провадження № 51 - 3146 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160360000642 від 28 грудня 2017 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Любашівка Подільського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від
14 травня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 14 травня 2021 року
ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_6 на користь держави 9 254 гривні 40 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
27 грудня 2017 року о 20 годині 10 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2107» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в темний час доби по вул. Мирна з боку вул. Софіївська у напрямку
вул. Польова в смт Любашівка Одеської області, біля будинку № 90 по вул. Мирна порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3.б), 8.4.а), 8.4.в), 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, маючи реальну і об`єктивну можливість під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, враховувати дорожню обстановку та відповідно реагувати на її зміну, в порушення вимог дорожніх знаків 1.11 «Пагорб», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 20 км/год» не зменшив швидкість руху автомобіля до обмеженої дорожнім знаком, внаслідок чого під час проїзду технічного елементу на дорожньому покритті у вигляді пагорбу не впорався з керуванням, змінив напрямок руху праворуч на праве узбіччя і у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де правою бічної частиною кузова допустив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді дерева.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир зазначеного автомобіля марки «ВАЗ-2107» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого
ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає недопустимими доказами: - протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди з додатками від 27 грудня 2017 року, оскільки він не підписаний спеціалістом ОСОБА_9 і у ньому не зазначено про застосування технічних засобів, а фототаблиця не містить підписів понятих і слідчого ОСОБА_10 ; - протокол слідчого експерименту від 31 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_6 , оскільки погода не відповідала погоді під час дорожньо-транспортною пригоди, у ньому не зазначено, на якій саме ділянці автомобіль рухався зі швидкістю 60 км/год і не відображено розташування обмежувального знаку 3.29, а дані про швидкість руху 60 км/год не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, таких відомостей ОСОБА_6 не зазначав, про що він зробив відповідні зауваження; - висновок судово-медичної експертизи від 12 березня 2018 року № 18, оскільки її проведено, у тому числі, з урахуванням медичної картки № 38 Інституту стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України, яку отримано в порушення процесуального порядку, а експертом не досліджено та не встановлено причинно-наслідковий зв`язок дії тупих предметів з правої сторони автомобіля, куди прийшовся удар, та утворення у потерпілого ОСОБА_8 крововиливу з лівої сторони півкулі головного мозку і не зазначено тяжкість крововиливу в ліву півкулю головного мозку; - висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 10 травня 2018 року № 464-А, оскільки вихідними даними для експертизи слугував недопустимий протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 27 грудня 2017 року, а відповіді експерта щодо швидкості автомобіля є неповними; - висновок судової автотехнічної експертизи від 08 травня 2018 року № 314-А, оскільки використані експертом вихідні дані щодо погодних умов не відповідають фактичним обставинам та дані недопустимого протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 27 грудня 2017 року. Указує на те, що суди безпідставно відмовили у допиті свідків за клопотання сторони захисту, які могли б підтвердити повне відшкодування ОСОБА_11 витрат на лікування потерпілого. Зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам, які мають суперечності, зокрема показанням свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, поза розумним сумнівом не доведено. Указує на те, що дорожні знаки на місці події було встановлено без відповідного погодження з Національною поліцією України. Захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 370 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисту та не надав на них вичерпних відповідей. Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження, у порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, не вирішив клопотання про визнання доказів недопустимими та, визнавши наданий стороною захисту висновок комісійної судово-медичної експертизи від 25 жовтня 2021 року № 234 про відсутність у потерпілого ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди неналежним доказом, допустив упередженість.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника
ОСОБА_7 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Так, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував, що знаходився в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження; - на показання потерпілого ОСОБА_8 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, під час якої ОСОБА_6 знаходися за кермом автомобіля, а він на передньому пасажирському сидінні, в результаті якої йому були заподіяні тілесні ушкодження, зауважив, що до нього в лікарню приходив батько ОСОБА_6 і просив дати показання, що за кермом був саме він, а також зазначив, що збитки йому не відшкодовані; - на показання свідка ОСОБА_12 , який був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди і повідомив, що за кермом автомобіля був саме
ОСОБА_6 ; - на показання свідка ОСОБА_13 , який перебував в салоні автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, про те, що за кермом автомобіля на момент події знаходився ОСОБА_6 , ОСОБА_8 перебував на передньому пасажирському сидінні, а він на задньому пасажирському сидінні; - на показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Суд надав належну оцінку усім зазначеним показанням у сукупності з іншими доказами. Зокрема, потерпілий ОСОБА_8 та свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 послідовно давали показання, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_6 . Потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_13 також зазначали, що при переїзді перешкоди ОСОБА_6 збільшив швидкість, від чого втратив керування, а при цьому спростували версію ОСОБА_6 про те, що потерпілий потягнув кермо. Відмінності у показаннях свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_12 щодо зникнення ОСОБА_6 з місця дорожньо-транспортної пригоди жодним чином не впливають на висновки суду щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, а також винуватості ОСОБА_6 і правильності кваліфікації його дій, тому твердження захисника в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, надаючи пояснення в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що за кермом автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди був саме він і що раніше з даного приводу він давав неправдиві показання.
Доводи касаційної скарги про недопустимість окремих доказів є безпідставними.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27 грудня 2017 року з фототаблицею до нього, в ході якого проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, здійснено необхідні виміри та фотографування. Зі змісту зазначеного доказу видно, що огляд місця дорожньо-транспортною пригоди проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104 105 223 237 КПК України уповноваженою особою - старшим слідчим Любашівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 у присутності двох понятих та спеціаліста ОСОБА_9 . Протокол містить підпис уповноваженої особи, яка проводила зазначену слідчу дію та підписи понятих, які засвідчили його зміст і обставини проведення слідчої дії. Факт участі у зазначеній слідчій дії спеціаліста ОСОБА_9 та здійснення ним фотофіксації засвідчено його підписом у фототаблиці, що є додатком до зазначеного протоколу. Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило. Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які брали участь в огляді як поняті, підтвердили обставини проведення зазначеної слідчої дії. За таких обставин у даному конкретному кримінальному провадженні, відсутність підпису спеціаліста в кінці протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та підписів слідчого і понятих у фототаблиці не може бути підставою для визнання його недопустимим доказом.
Суд також оцінив та обґрунтовано послався у вироку як на доказ винуватості ОСОБА_6 на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від
31 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_6 в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_23 , під час якого на місці дорожньо-транспортної пригоди були проведені необхідні вимірювання та складено план-схему. Зазначену слідчу дію проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104 105 240 КПК України уповноваженою особою у присутності двох понятих. Як видно із зазначеного протоколу ОСОБА_6 зауважив про те, що погодні умови не відповідають тим, що були на час дорожньо-транспортної пригоди, а з рештою даних і він, і його захисник були згодні, у тому числі щодо швидкості автомобіля 60 км/год. Заяв та зауважень від інших учасників слідчої дії не надходило.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 12 березня 2018 року № 18 у ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку з крововиливом у ліву півкулю головного мозку, двобічний перелом нижньої щелепи, перелом виличної кістки зліва, посттравматичний панкреатит, забої, садна, і крововиливи м`яких тканин обличчя. Дані тілесні ушкодження могли бути спричинені дією тупих предметів, якими могли бути внутрішні частини салону автомобіля. Зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.
Посилання в касаційній скарзі на недопустимість висновку зазначеної експертизи, оскільки її проведено з урахуванням медичної картки № 38 Інституту стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України, яку отримано з порушенням процесуального порядку, є необґрунтованими, оскільки висновки судово-медичної експертизи від 12 березня 2018 року № 18 про наявність у ОСОБА_8 саме тяжких тілесних ушкоджень ґрунтується на даних медичних карток № 3379 Любашівської ЦРЛ КШМД та № 215/37 нейрохірургічного відділення ОКБ.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 08 травня 2018 року
№ 314-А у даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ-2107» державний номерний знак НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 8.4.в), 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху.
Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 10 травня 2018 року № 464-А аналіз пошкоджень та слідової інформації на правій боковій передній частині автомобіля марки «ВАЗ-2107» державний номерний знак
НОМЕР_1 дає підстави стверджувати, що за своїми формами та характером утворені внаслідок контакту із слідоутворюючим вертикально орієнтованим міцним об`єктом, яким могло бути придорожнє дерево. Виходячи з проведених розрахунків, перед початком юзу автомобіль марки «ВАЗ-2107» державний номерний знак
НОМЕР_1 рухався зі швидкістю не менше 19,7-28,0 км/год. При цьому слід зазначити, що фактична швидкість руху автомобіля перевищувала швидкість, отриману при розрахунках, оскільки не враховуються витрати кінетичної енергії на деформації внаслідок контактування з придорожнім деревом.
Посилання в касаційні скарзі на недопустимість зазначених судових автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, оскільки вихідними даними для них слугував недопустимий протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від
27 грудня 2017 року, також є безпідставними з наведених вище мотивів щодо відсутності підстав для визнання зазначеного протоколу недопустимим доказом.
Суд першої інстанції надав належну оцінку також висновку додаткової судової автотехнічної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 602-А, призначеної за клопотанням сторони захисту, згідно з яким наїзд на елементи частково демонтованого «лежачого поліцейського» міг впливати на стійкість та керованість транспортного засобу, та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що він не спростовує порушення ОСОБА_6 пунктів 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, які він зобов`язаний був виконувати та рухатись відповідно до дорожніх знаків (обмеження швидкості 20 км/год), а також враховувати дорожню обстановку.
Суд також дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку:
- на дані, які містяться у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від
11 квітня 2018 року; - на дані, які містяться в протоколі огляду транспортного засобу від 28 грудня 2017 року, обставини проведення якого у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_24 , який брав участь у слідчій дії як понятий; - на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 від 06 липня 2020 року; - на висновок експерта від 08 травня 2018 року № 458-А, згідно з яким рульове керування, гальмівна система, ходова частина та система освітлення автомобіля марки «ВАЗ-2107» державний номерний знак НОМЕР_1 на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди знаходились у працездатному стані, дозволяли водію контролювати, змінювати напрямок та характер руху керованого транспортного засобу.
Що стосується дорожніх знаків, то згідно з відповіддю на адвокатський запит, наявною в матеріалах кримінального провадження, Любашівської селищної ради від 09 липня 2021 року № 1483/02-20 Любашівській селищній раді не було потреби вносити зміни до схеми організації дорожнього руху, оскільки встановлені дорожні знаки 1.11 «Пагорб», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 20 км/год» та «засоби заспокоєння дорожнього руху» вже були затверджені рішенням Любашівської селищної ради «Про затвердження схеми організації дорожнього руху смт Любашівка» від 27 грудня 2011 року № 742-VI. У зазначеній відповіді також вказано, що відповідно до вимоги Любашівського ВП ГУНП в Одеській області від
11 липня 2016 року № 4 дорожні знаки 1.11 «Пагорб», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 20 км/год» встановлені по вул. Мирній, знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 20 км/год» був встановлений одразу після перехрестя доріг вул. Мирна -вул. Белінського.
Крім того, під час судового провадження ОСОБА_6 та його захисник, а також інші учасники судового провадження не заперечували факт наявності зазначених дорожніх знаків на місцевості на час дорожньо-транспортної пригоди.
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили версії сторони захисту, які постійно змінювалися, про те, що - за кермом автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував не ОСОБА_6 ; - причиною дорожньо-транспортної пригоди були дії потерпілого, який схопив і повернув кермо автомобіля; - потерпілий отримав тілесні ушкодження не внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; - у потерпілого відсутні тяжкі тілесні ушкодження, обґрунтовано не погодилися з такими версіями, спростувавши їх сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, недопустимість доказів, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі та окремо неодноразово заявляв клопотання про повторне дослідження письмових доказів та допит потерпілого і свідків, у задоволенні яких судом обґрунтовано відмовлено.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Із журналу судових засідань від 16 вересня 2021 року, 21 червня 2022 року та
04 серпня 2022 року та аудіозапису цих судових засідань, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що ні обвинувачений ОСОБА_6 , ні його захисник - адвокат ОСОБА_7 не наводили належних підстав в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК для повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, а такі вимоги зводились до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів.
Щодо клопотань про допит свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,
ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та лікаря Зубка, які на думку сторони захисту могли підтвердити факт надання матеріальної допомоги на лікування потерпілого, то як судом першої інстанції, так і апеляційним судом у їх задоволенні було обґрунтовано відмовлено. Так, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, потерпілий зазначив, що збитки йому не відшкодовані, про порушення судом першої інстанції процесуального закону при відмові у допиті цих свідків сторона захисту не заявляла, а також не обґрунтувала своє клопотання щодо наявності підстав, передбачених ст. 404 КПК України, для допиту зазначених осіб в апеляційній інстанції.
Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відмовив у допиті свідків
ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , які на думку сторони захисту могли підтвердити факт відсутності ушкоджень на голові ОСОБА_8 , оскільки вони не були ні учасниками, ні очевидцями дорожньо-транспортної пригоди та про їх допит в суді першої інстанції не заявляли. Крім того, сторона захисту не обґрунтувала своє клопотання про допит зазначених свідків в апеляційній інстанції з підстав, передбачених ст. 404 КПК України.
Крім того, судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості в судовому засіданні від 02 серпня 2022 року за клопотанням сторони захисту було долучено до матеріалів кримінального провадженні висновок комісійної судово-медичної експертизи від 25 жовтня 2021 року № 234, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_8 діагноз посттравматичний панкреатит не підтверджено, а діагнози забій головного мозку з крововиливом в ліву півкулю головного мозку, перелом виличної кістки зліва підтвердити та врахувати неможливо. Дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наданий стороною захисту вказаний висновок судово-медичної експертизи, суд апеляційної інстанції надав йому належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що зазначений доказ є неналежним, оскільки стороною захисту для її проведення була надана не вся медична документація, яка надавалася експерту і досліджувалася ним при проведенні судово-медичної експертизи від 12 березня 2018 року № 18, на яку суд посилався у вироку на підтвердження наявності у потерпілого ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, ні обвинувачений ОСОБА_6 , ні його захисник не звертались до судів першої та апеляційної інстанцій з клопотанням про призначення повторної або додаткової судово-медичної експертизи.
На доводи клопотання захисника ОСОБА_7 про визнання доказів недопустимими, яке дублювало доводи його апеляційної скарги про недопустимість доказів, суд апеляційної інстанції надав належні відповіді в мотивувальній частині ухвали. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 286 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 14 травня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3