Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 509/2765/19

провадження НОМЕР_4-21904св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит-К»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-К» на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року у складі судді Козирського Є. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-К» (далі - ТОВ «Гранит-К»; товариство), у якому просили:

- визнати недійсним правочин - повідомлення від 14 травня 2019 року про розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав в односторонньому порядку ТОВ «Гранит-К», укладених між товариством та ОСОБА_3 (спадкодавцем позивачів) договорів купівлі-продажу майнових прав від 11 січня 2013 року № 59-9-1-2, № 60-9-1-2, № 61-9-1-2, № 63-9-1-2, № 66-10-1-2, № 67-10-1-2, № 70-10-1-2, № 66/а-11-1-2, № 67/а-11-1-2, № 68/а-11-1-2, № 70/а-11-1-2;

- визнати за ними (позивачами) майнові права на об`єкти інвестування в 4-секційному 10-поверховому житловому будинку на АДРЕСА_1 (на 11 квартир на 9-11 поверхах);

- зобов`язати ТОВ «Гранит-К» протягом тридцяти робочих днів після закінчення будівництва 4-секційного 10-поверхового житлового будинку на АДРЕСА_1 , передати у їх власність безумовне майнове право на 11 квартир на 9-11 поверхах, а також документи, що підтверджують прийняття будинку до експлуатації (засвідчену належним чином копії акту готовності об`єкта до експлуатації, сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, виданого відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю).

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У червні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про забезпечення позову.

Вимоги обґрунтовували тим, що 11 січня 2013 року між ТОВ «Гранит-К» та їхнім батьком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладені договори купівлі-продажу майнових прав на 11 квартир на АДРЕСА_1 .

Їх батько належним чином виконав свої зобов`язання за цими договорами, сплативши товариству грошові кошти в сумі 2 111 116 грн.

Орієнтовний строк здачі об`єкта в експлуатацію - 4-й квартал 2013 року, проте він так і не був зданий в експлуатацію.

Зазначали, що ухвалою господарського суду Одеської області від 04 жовтня 2017 року затверджено зміни до плану санації ТОВ «Гранит-К», які передбачають передання інвесторам, які виконали свої зобов`язання за відповідними договорами, у власність проінвестованих ними квартир після закінчення будівництва.

Вони, як спадкоємці ОСОБА_3 , звернулися до керуючого санацією з листом, у якому просили розглянути та визнати за ними майнові вимоги, проте їм було відмовлено у визнанні таких вимог та повідомлено про розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири з огляду на невиконання зобов`язань щодо внесення коштів за вказаними договорами.

Ураховуючи те, що фактично будівельні роботи завершені, існує реальна можливість відчуження квартир третім особам.

У зв`язку з наведеним просили заборонити ТОВ «Гранит-К» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майновими правами на квартири, що є предметом договорів купівлі-продажу, укладених зі спадкодавцем позивачів, передачі цих квартир іншим особам після введення будинку в експлуатацію, а також заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир.

Короткий зміст ухвали та постанови судів попередніх інстанцій

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир в 4-секційному 10-поверховому житловому будинку на АДРЕСА_1 , а саме:

- квартири на 9-му поверсі, будівельний НОМЕР_2, проєктною площею 64,97 кв. м.,

- квартири на 9-му поверсі, будівельний НОМЕР_3, проєктною площею 63,40 кв. м.,

- квартири 9-му поверсі, будівельний НОМЕР_4, проєктною площею 57,27 кв. м.,

- квартири на 9-му поверсі, будівельний НОМЕР_5, проєктною площею 61,00 кв. м.,

- квартири на 10-му поверсі, будівельний НОМЕР_6 проєктною площею 64,97 кв. м.,

- квартири на 10-му поверсі, будівельний НОМЕР_7, проєктною площею 63,40 кв. м.,

- квартири на 10-му поверсі, будівельний НОМЕР_8, проєктною площею 61,00 кв. м.,

- квартири на 11-му поверсі, будівельний НОМЕР_9, проєктною площею 64,97 кв. м.,

- квартири на 11-му поверсі, будівельний НОМЕР_7, проєктною площею 63,40 кв. м.,

- квартири на 11-му поверсі, будівельний НОМЕР_10, проєктною площею 57,27 кв. м.,

- квартири на 11-му поверсі, будівельний № НОМЕР_1 , проєктною площею 61,00 кв. м.

В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Суди мотивували свій висновок тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення в майбутньому.

При цьому суди вказали, що позивачі надали належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, яка полягає в можливій реєстрації речових прав на квартири, майнові права на які є предметом укладених між сторонами у справі договорів, за третіми особами, відчуження цих квартир третім особам до ухвалення рішення в даній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому.

Інші вимоги заяви, а саме щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майновими правами на квартири, що є предметом договорів, укладених із батьком позивачів, а також самих квартир після введення будинку в експлуатацію, є непропорційним втручанням в господарську діяльність товариства, забезпечення позову у вказаний спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року до суду касаційної інстанції від ТОВ «Гранит-К» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів у частині задоволених вимог заяви, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення підлягають касаційному перегляду лише в указаній частині.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року дану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду (у зв`язку з наявністю у касаційній скарзі доводів про порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб`єктної юрисдикції).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2020 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (Велика Палата вказала, що не зважаючи на те, що відповідач дійсно ставить питання щодо порушення судами попередніх інстанцій правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, він не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій, якими справа розглянута по суті, а процесуальні рішення судів за наслідками розгляду заяви позивачів про забезпечення позову).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Представник ТОВ «Гранит-К» зазначає, що при частковому задоволенні заяви про забезпечення позову суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 145 150 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суди не врахували, що в провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа № 1-7/158-09-3124 за заявою ТОВ «Південь Ін Буд» про визнання ТОВ «Гранит-К» банкрутом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 листопада 2015 року затверджено план санації, а ухвалою від 04 жовтня 2017 року внесено зміни до цього плану.

07 грудня 2017 року на виконання плану санації між ТОВ «Гранит-К» (боржник), обслуговуючим кооперативом «Радуга-3» (інвестор) та ТОВ «Інвест Холдинг Юг» (заставний кредитор у справі) укладений інвестиційний договір, предметом якого є здійснення інвестором інвестування шляхом участі у фінансовому оздоровленні ТОВ «Гранит-К» в межах справи про банкрутство, в межах якої інвестор здійснює погашення заборгованості боржника перед усіма кредиторами шляхом фінансування завершення будівництва та введення в експлуатацію житлового комплексу « Адмірал » і подальшої передачі у власність фізичним особам - пайовикам житлових і нежитлових площ.

Відповідно до плану санації та умов інвестиційного договору інвестор має право продати майнові права (ті, які не мають бути передані пайовикам) житлові та нежитлові площі у житловому комплексі з правом отримання всієї фінансової вигоди від такого продажу.

Тому згідно із частиною четвертою статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів відхиляє аргументи, наведені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

У справі, що переглядається, позивачі заявили вимоги про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав на об`єкти інвестування (квартири), зобов`язання вчинити певні дії.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Установивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо майнових прав на квартири, вимоги про забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами, суди зробили обґрунтовані висновки про заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом спору, оскільки забезпечення позову у такий спосіб не порушить прав відповідача на час розгляду справи в суді. Позивачі надали належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, яка полягає в можливій реєстрації речових прав на квартири, майнові права на які є предметом укладених між сторонами у справі договорів, за третіми особами, відчуження цих квартир третім особам до ухвалення рішення в даній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що з урахуванням частини четвертої статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» накладати арешт на майно боржника чи вчиняти інші обмеження дій щодо розпорядження його майном можливо тільки в межах процедури санації, тобто такі обмеження можуть бути накладені тільки господарським судом, який розглядає справу про банкрутство.

Суд першої інстанції не накладав арешту на майно боржника, у даному випадку - ТОВ «Гранит-К», і не вчиняв будь-яких інших обмежень дій щодо розпорядження майном боржника. Ухвала районного суду полягає в забороні суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо конкретних квартир, майнові права на які є предметом судового спору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 509/2731/19 (провадження НОМЕР_4-21886св19).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала та постанова судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранти-К» залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року в частині вимог заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірних квартир залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков