Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 509/3809/19
провадження № 61-22111св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси,
відповідач - Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2019 року у складі судді Кириченка П. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса звернувся до суду з позовом до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень.
Позовна заява мотивована тим, що рішеннями Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської від 30 травня 2011року № 284-VI та від 27 червня 2014 року № 1519-VI затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1,22 га та 0,22 га у власність громадян.
Вважав, що земельна ділянка площею 1,44 га, передана на підставі зазначених рішень Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської у приватну власність 72 громадян України, є незаконно вилученою із земель Міністерства оборони України.
Зазначав, що сільська рада не була наділена повноваженнями розпоряджатися земельною ділянкою, яка належить до земель державної власності категорії «землі оборони» та передавати у власність громадян.
Ураховуючи наведене, просив суд: визнати незаконними та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30 травня 2011року № 284-VI,від 27 червня 2014 року № 1519-VI та від 28 липня 2014 року № 1555-VI.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень.
Ухвала районного суду мотивована тим, що позивач, будучи юридичною особою, висунув вимоги про визнання незаконними та скасування рішень юридичної особи, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса залишено без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2019 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України Господарським процесуальним кодексом України Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Апеляційний суд зазначив, що приймаючи до уваги суб`єктний склад сторін у справі, підстави і предмет заявлених позовних вимог, та враховуючи, що спірні правовідносини мають господарський характер, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі, керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними судовими рішеннями незаконно відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору у яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16, від 15 червня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17, від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18.
Стверджує, що відносини між Молодіжненською сільською радою та громадянами, які склалися на підставі оскаржуваних рішень, є цивільними, а спір є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що не погоджується із доводами касаційної скарги, оскільки предметом позову у справі є визнання незаконними та скасування рішень Молодіжненської сільської ради про надання земельних ділянок у приватну власність громадянам, а жодних вимог до фізичних осіб чи в інтересах фізичних осіб заявлено не було.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини мають господарський характер, отже, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Ураховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян, такий спір не є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки жодних вимог до фізичних осіб чи в інтересах фізичних осіб заявлено не було.
Посилання заявника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16, від 15 червня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17, від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18 колегія суддів відхиляє, оскільки до складу учасників вказаних справ входили фізичні особи, а предмет спору безпосередньо стосувався їхніх прав і обов`язків.
З огляду на зазначене у наведених заявником справах спори підлягали розгляду за правилами цивільного судочинства, тоді як ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки фізичні особи до участі у справі залучені не були.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов подано прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, які є юридичними особами, до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, та підлягає розгляду судом в порядку господарського судочинства, є правильними.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 400 402 406 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк