Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 514/1714/14-ц

провадження № 61-35875св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Кононенко Н. А., та касаційну скаргу ОСОБА_4 на окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року в складі колегії суддів Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» зазначило, що 07 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 укладений кредитний договір на суму 4 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,98 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 06 серпня 2033 року.

У забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, 07 серпня 2008 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори поруки.

Відповідачі порушили взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту, внаслідок чого у них перед банком виникла заборгованість, розмір якої на момент звернення до суду з позовом становить 720 922,20 грн, яка включає в себе: 509 424,27 грн - тіло кредиту; 197 880,94 - відсотки за користування кредитними коштами та 13 616,99 грн - комісію.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів у солідарному порядку вказану суму заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 30 серпня 2017 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 30 серпня 2017 року скасовано та справу для продовження розгляду направлено до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду порушив вимоги частини третьої статті 169 та пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), не звернув уваги на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності.

Короткий зміст окремої ухвали суду апеляційної інстанції

25 квітня 2018 року Апеляційний суд Одеської області постановив окрему ухвалу щодо судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_4.

Окрема ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що залишаючи без розгляду заяву ПАТ «Дельта Банк» з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України, суддя Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_4. не звернув уваги на те, що в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 13 січня 2016 року було зазначено про наявність в матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи за його відсутністю, що виключає можливість залишення позову без розгляду.

Зазначене вказує на те, що суддя недостатньо орієнтується в нормах права, які регулюють цивільне судочинство, а допущення порушення норм процесуального права стало підставою для повторного скасування судового рішення з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2018 рокута постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк».

У травні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 , витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 15 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі заявник ОСОБА_1 вказує на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справи за відсутності одного з відповідачів ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також апеляційну скаргу позивача розглянуто незаконним складом апеляційного суду, оскільки тимчасова відсутність судді-члена колегії не може бути підставою для зміни складу колегії суддів.

У касаційній скарзі заявник ОСОБА_4 вказує на те, що окрему ухвалу постановлено незаконним складом апеляційного суду, оскільки лише у виключних випадках, зокрема при тривалій відсутності одного з суддів - членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) дозволяється заміна судді - члена колегії. Проте, як свідчить звіт про автоматизований розподіл справ між суддями від 15 березня 2018 року, суддя Дрішлюк А. І, який входив до складу постійно діючої колегії перебував у відпустці менше 14 днів, та суддя Погорєлова С. О., яка визначена в числа з резервних суддів, також перебувала у відпустці менше 14 днів. Отже не було підстав для проведення повторного авторозподілу цієї справи на підставі пунктів 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженої рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30.

Крім того, при постановленні окремої ухвали судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що заява позивача про розгляд справи за його відсутності подана окремо від позовної заяви вже після відкриття провадження в справі (суддя Горбань Ю. О.). Зазначена цивільна справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_4. лише з 09 березня по 30 серпня 2017 року. При цьому, 28 березня 2017 року представником позивача до суду подана заява про підтримання заявлених позовних вимог у повному обсязі та прохання їх задовольнити. Будь-які інші клопотання позивача, в тому числі і про розгляд справи за відсутності позивача, до суду під час перебування справи в провадженні судді ОСОБА_4. не надходили.

Також, судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 268 ЦПК України щодо порядку проголошення судового рішення (окремої ухвали) та складання її повного тексту.

В окремій ухвалі допущено висловлювання, що є неприпустимим на адресу суду до закінчення розгляду справи, зокрема, що «суддя недостатньо орієнтується у нормах права, які регулюють цивільне судочинства,…та порушення розумного строку судового розгляду», оскільки застосовуючи такі формулювання апеляційний суд залишив поза увагою вимоги статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

У порушення частин шостої та сьомої статті 262 ЦПК України, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній окремій ухвалі не зазначено, як саме повинен відреагувати голова відповідного суду та в який строк вжити відповідних заходів.

Апеляційним судом 25 квітня 2018 року розглянуто справи за відсутності одного з відповідачів - ОСОБА_2 , яка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У поданій до суду першої інстанції заяві від 05 грудня 2014 року представник ПАТ «Дельта Банк» просив розглянути справу за відсутності позивача (а. с. 52).

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 січня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено, ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що 05 грудня 2014 року позивачем подана до суду заява, в якій він просив розглядати справи за їх відсутністю, проте залишаючи позов без розгляду, суд на вказану обставини уваги не звернув.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 30 серпня 2017 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду

У статті 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною третьою статті 169 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, у разі повторної неявки у судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Тобто, коли від сторони позивача подана до суду заява про розгляд справи за його відсутності, у суду немає підстав залишити позовну заяву без розгляду через неявку позивача чи його представника в судове засідання.

Апеляційний суд, встановивши, що представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку відсутністю підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), для залишення позову без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, висновки суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про розгляд апеляційним судом справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , не повідомленої належним чином про дату, час та місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки вони не впливають на правильність та законність рішення суду апеляційної інстанції, при цьому враховуючи, що апеляційним судом не ухвалено в справі остаточного рішення, сторони, зокрема й відповідач ОСОБА_2 , мають право під час нового розгляду справи подати свої заперечення на позов та докази на їх підтвердження. Крім того, вказаний відповідач не оскаржувала ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав її неповідомлення про день, час та місце судового засідання, що в свою чергу виключає обов`язковість скасування судового рішення відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Щодо окремої ухвали

Згідно з частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу та реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законності, постановлення окремої ухвали спрямовано на усунення причини та умови, що цьому сприяли.

Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Постановляючи окрему ухвалу стосовно судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_4., суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її постановлення, оскільки суддя повторно залишаючи без розгляду позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» не врахував висновків викладених в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 13 січня 2016 року, якою вже було скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з тих підстав, що суд не врахував наявну в матеріалах справи заяву позивача про розгляд справи у його відсутність, що в свою чергу стало підставою для повторного скасування судового рішення з тих самих підстав.

Доводи касаційної скарги про те, що окрему ухвалу постановлено незаконним складом апеляційного суду, не заслуговують на увагу, оскільки повторний автоматизований розподіл справи проведений відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Апеляційного суду Одеської області відповідно до пунктів 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, підстав вважати такий перерозподіл неправильним у колегії суддів Верховного Суду немає.

Доводи касаційної скарги про те, що при постановленні окремої ухвали судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що заява позивача про розгляд справи за його відсутності подана окремо від позовної заяви вже після відкриття провадження в справі суддею Горбань Ю. О., при цьому під час перебування справи в провадженні судді ОСОБА_4. будь-які клопотання позивача, в тому числі і про розгляд справи за його відсутності до суду не надходили, не заслуговують на увагу та не впливають на правильність судового рішення, оскільки саме з підстав не взяття до уваги вказаної заяви позивача була скасована попередня ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. А. Калараш В. М. Сімоненко С. П. Штелик