Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 515/2093/17
провадження № 61-5172св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Лиманська сільська рада Татарбунарського району Одеської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - заступник прокурора Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Тетяни Вікторівни, подану в інтересах держави в особі Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, постановлену суддею Комлевою О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області
(далі - Лиманська сільська рада) про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні 2005 року він почав користуватися нежитловою будівлею № 3 комплексу будівель та споруд № 7, яка розташована на території Лиманської сільської ради, та раніше належала агрофірмі «Прикордонник», правонаступником якої є відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче насінницьке господарство «Прометей». Вказана будівля знаходилася у незадовільному стані, був відсутній дах, вікна і двері, почали руйнуватися стіни, тому він прийняв рішення про відкрите заволодіння нерухомістю та її відбудову.
Із вересня 2005 року ним було вкладено значні кошти на відновлення та утримання будівлі, а саме: перекрито дах, відновлено вікна та двері, посилено стіни, кожен рік проводяться поточні ремонти. За час відкритого та безперервного користування будівлею до нього ніяких претензій від можливих заінтересованих осіб не надходило, місцеві органи проти володіння вказаним майном не заперечували.
У зв`язку з тим, що ВАТ «НВНГ «Прометей» припинило свою діяльність укласти угоду щодо купівлі-продажу вказаної будівлі неможливо. Позивач замовив технічний паспорт на будівлю та за його заявою рішенням Лиманської сільської ради об`єкту нерухомості присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
На думку позивача, оскільки він безперервно та відкрито більше десяти років користується вказаною будівлею, вимог щодо її повернення ніхто не заявляє, тому існують підстави для визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року, ухваленим у складі судді Тимошенка С. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно за набувальною давністю - нежитлову будівлю № 3 комплексу будівель і споруд № 7, що складається з приміщень під літерою «А», загальною площею 1059,4 кв.м, розташованих на території Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області за межами населеного пункту.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, що позивач є добросовісним набувачем нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , користується нею з 2005 року, тобто добросовісно заволодів нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти більше 10 років.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Т. В. в інтересах держави в особі Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області
від 22 січня 2018 року визнано неподаною та повернуто прокурору.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором не усунуто недоліки визначені ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року про залишення без руху апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначив, що в порушення вимог частини четвертої
статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не надано належного підтвердження того, що прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив про це суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого звертається до суду, а саме Лиманську сільську раду та Головне управління Держгеокадастру в Одеській області. Крім того, вказані органи, їх територіальні управління та посадові особи не позбавлені можливості звертатись до суду особисто, тому підстави для звернення із апеляційною скаргою прокурором не доведено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, заступник прокурора Одеської області Горностаєва Т. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Татарбунарського районного суду Одеської області.
У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
У жовтні 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку зі звільненням судді Лесько А. О. справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковість висновків апеляційного суду щодо невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині обґрунтування повноважень прокурора на звернення до суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі та додатково у листі на виконання ухвали Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня
2018 року прокурором обґрунтовано підстави для представництва та порушення інтересів держави, а також зазначено, в чому саме полягала бездіяльність відповідного суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого подано апеляційну скаргу, надано докази на підтвердження такої бездіяльності та повідомлень цих суб`єктів в порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, бездіяльність суб`єкта владних повноважень підтверджується тим, що Лиманською сільською радою протягом тривалого часу заходів щодо спірного майна, передбачених статтею 335 ЦК України, не вжито. Більш того, незважаючи на необґрунтованість позовних вимог сільською радою визнано позов і питання про оскарження судового рішення не вирішено, що дає підстави вважати, що сільською радою неналежним чином реалізовано владні повноваження щодо збереження майна територіальної громади.
Прокурор стверджував, що земельна ділянка під спірними господарськими будівлями та дворами за межами населених пунктів на території Лиманської сільської ради відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, якими розпоряджається Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, тому суд першої інстанції постановив рішення, яким вирішив питання про права та обов`язки
Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яке не залучене до участі у справі.
У визначений судом строк учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
У липні 2019 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, як особа, в інтересах якої діє прокуратура Одеської області, подало пояснення на касаційну скаргу, в яких, в яких вважало касаційну скаргу обґрунтованою.
Зазначало, що у відділі в Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відсутні відомості про право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за межами населеного пункту на території Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (під господарськими будівлями та дворами).
Фактичні обставини справи
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лиманської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано за ним право власності на нерухоме майно за набувальною давністю - нежитлову будівлю № 3 комплексу будівель і споруд № 7, що складається з приміщень під літерою «А», загальною площею 1059,4 кв.м, розташованих на території Лиманської сільської ради за межами населеного пункту.
Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Лиманської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року апеляційна скарга залишена без руху, з наданням прокурору строку для усунення недоліків, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а зазначені у клопотанні причини пропуску строку визнані судом неповажними, також при подачі апеляційної скарги не був сплачений судовий збір у розмірі 4 675,02 грн. Крім того, апеляційна скарга не містила обґрунтування здійснення прокуратурою захисту інтересів органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади, не здійснення або неналежним чином здійснення ними захисту своїх інтересів та підстави неможливості суб`єктами, в інтересах яких звернувся прокурор, самостійного здійснення захисту своїх прав.
На виконання ухвали судді Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2018 року прокурором надані суду докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 675,02 грн, зазначені підстави для поновлення строку.
Щодо обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у справі прокурор вказав, що Лиманською сільською радою та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не здійснено (неналежно здійснено) реалізацію владних повноважень, через що наявні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.
Крім того, прокурор зазначив, що до апеляційної скарги додано письмове повідомлення Лиманської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цих органів.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови
від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга
статті 19 Конституції України).
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2
частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону
України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).
Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.
Повертаючи апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції не враховав, що прокурор звернувся із апеляційною скаргою в інтересах Лиманської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, і на виконання частини третьої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої
статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті апеляційної скарги та додаткових поясненнях прокурор обґрунтував наявність повноважень здійснювати представництво інтересів держави в цій справі, а також вказав, що Лиманська сільська рада та Головне управління Держгеокадастру в Одеській області неналежним чином здійснюють захист інтересів держави, зокрема не вживають заходів щодо оскарження судового рішення, на підставі якого із власності територіальної громади вибуло нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, що належить державі.
Крім того, прокурором надано письмові повідомлення Лиманської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді.
Колегія суддів вважає, що прокурор достатньо обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокрема наявне, на думку прокурора, порушення інтересів держави та неналежне здійснення органом державної влади і органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
Висновок апеляційного суду щодо не наведення прокурором підстав для звернення із апеляційною скаргою є помилковим.
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної
інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи для розгляду до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Тетяни Вікторівни, подану в інтересах держави в особі Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович