ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 516/244/16-ц

провадження № 61-1116св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Трушиної О. І., та постанову апеляційного суду Одеської області від 4 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Цюри Т. В., Кононенко Н. А., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області, про надання житла.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що Указом Президента України № 712 від 13 серпня 2002 року його у межах п`ятирічного строку призначено на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

Наказом № 331-0ос від 19 серпня 2002 року Управління юстиції в Одеській області з 26 серпня 2002 року його зараховано до штату Теплодарського міського суду Одеської області.

Постановою Верховної ради України від 10 квітня 2008 року його обрано безстроково на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 18 серпня 2006 року № 247-В-06 його разом із дружиною та дочкою прийнято на квартирний облік за місцем роботи та включено до списку осіб, які користуються правом позачергового надання житлової площі.

У подальшому він звернувся до виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про надання йому житла, проте у наданні такого відмовлено.

З урахуванням зазначеного позивач просив зобов`язати виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області надати йому двокімнатну квартиру на склад сім`ї з трьох осіб у м. Теплодар Одеської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року позов задоволено.

Зобов`язано виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області надати позивачу двокімнатну квартиру на склад сім`ї з трьох осіб у м. Теплодар Одеської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини сьомої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року «Про статус суддів» не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду.

Встановивши, що ОСОБА_1 як суддю Теплодарського міського суду Одеської області не забезпечено житлом як такого, що потребує поліпшення житлових умов, суд дійшов висновку про незаконну бездіяльність відповідача у вирішенні цього питання і наявність правих підстав для задоволення позову.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 4 грудня 2018 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 4 грудня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник вказував на невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.

При вирішення справи суди керувались вимогами частини сьомої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, якою встановлено, що не пізніше як через шість місяців після обрання, суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду.

Заявник вважає, що вказана норма є загальною нормою, яка передбачає лише право на позачергове забезпечення особи житлом, а спеціальною нормою є ЖК Української РСР.

Крім того, частина сьома статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року втратила чинність з 1 січня 2011 року. Також з 1 січня 2011 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 707.

Отже заявник вказує, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували вказану норму, оскільки вона не мала юридичної сили як на час подання позову, так і на час прийняття судами рішення у цій справі.

Також вказує, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

20 лютого 2017 року позивач звернувся до виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області із заявою, в якій вказав, що за час перебування на квартирному обліку у нього відбулися зміни у складі сім`ї, та повідомив, що йому встановлено статус інваліда війни II групи і таке надає йому право на отримання житла поза чергою.

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 23 лютого 2017 року № 45/В-2017 ОСОБА_1 взято на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як інваліда війни II групи за № 1 для отримання житла поза чергою зі складом сім`ї з трьох осіб.

Крім того, 20 вересня 2018 року комісією з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю розглянуто заяву та пакет документів ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_1 та призначено йому грошову компенсацію у сумі 642 627,27 грн.

Посилаючись на зазначене, виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області просив судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2019 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало на безпідставність її доводів. Зазначало, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, надали належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням зазначеного, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Біляївського районного суду Одеської області матеріали справи № 516/244/16-ц.

Ухвалою цього ж суду від 24 листопада 2021 року справу призначеного до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Указом Президента України № 712 від 13 серпня 2002 року ОСОБА_1 у межах п`ятирічного строку призначено на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

Наказом № 331-0ос від 19 серпня 2002 року Управління юстиції в Одеській області з 26 серпня 2002 року ОСОБА_1 зараховано до штату Теплодарського міського суду Одеської області.

Постановою Верховної ради України від 10 квітня 2008 року ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Теплодарського міського суду Одеської області.

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 18 серпня 2006 року № 247-В-06 його разом з дружиною та дочкою прийнято на квартирний облік за місцем роботи та включено до списку осіб, які користуються правом позачергового надання житлової площі.

Також судами встановлено, що на час звернення до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 житлом не забезпечений.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області обов`язку з надання ОСОБА_1 житла у м. Теплодар Одеської області не виконав, що є підставою для задоволення позову.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій касаційний суд погодитись не може з огляду на наступне.

У статтях 126 130 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Частиною сьомою статті 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 707 затверджено Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, який чинний на час виникнення правовідносин, згідно з пунктами 2, 4 якого суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.

У разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією України або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді (пункт 7 цього Порядку).

Пунктом 9 вказаного Порядку передбачено, що для забезпечення суддів благоустроєним житлом Державна судова адміністрація України та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом.

Аналіз зазначених положень Закону та Порядку свідчить, що обов`язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі невирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 7 травня 2012 року та від 9 жовтня 2012 року у справах за адміністративними позовами суддів до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади про визнання бездіяльності протиправною та забезпечення благоустроєним житлом (справи № 21-292а11 та № 21-350а12 відповідно).

Крім того, того у постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 6-157цс14 міститься висновок про те, що правовідносини, які виникли з приводу забезпечення особи житлом у зв`язку з обранням суддею, регулюються нормами частини сьомої статті 44 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на момент виникнення у судді права на отримання житла.

Відповідно до статті 43 ЖК Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Статтею 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою.

Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP передбачено надання жилого приміщення поза чергою інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством (частина друга статті 46 ЖК Української РСР).

У постанові Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-390цс 15 міститься висновок про те, що положення частини другої статті 46 ЖК Української РСР поширюється і на правовідносини щодо забезпечення суддів благоустроєним житлом.

У цій же постанові зазначено, що для осіб, обраних на виборну посаду, коли це пов`язано з переїздом в іншу місцевість, чинним законодавством не встановлено строк, у який вони повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами з таким самим статусом, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Зобов`язуючи виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області надати ОСОБА_1 двокімнатну квартиру на склад сім`ї з трьох осіб у м. Теплодар Одеської області, суди попередніх інстанцій не врахували положень частини другої статті 46 ЖК Української РСР, якою передбачено строк для надання поза чергою жилого приміщення виключно для таких категорій громадян: по-перше, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення; по-друге, інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав протягом року.

Для осіб, обраних на виборну посаду, чинним законодавством не встановлено строк, у який вони повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами з таким самим статусом, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

З урахуванням зазначеного статтею 46 ЖК Української РСР не встановлено строк та переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для суддів, тому ОСОБА_1 має бути забезпечений житлом в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК Української РСР.

Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-390цс15.

Вирішуючи справу, суди зазначене залишили поза увагою та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, обґрунтовуючи незаконність судових рішень, Теплодарська міська рада Одеської області посилалась на те, що рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 23 лютого 2017 року № 45/В-2017 ОСОБА_1 взято на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як інваліда війни II групи за № 1 для отримання житла поза чергою зі складом сім`ї з трьох осіб.

20 вересня 2018 року комісією з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю розглянуто заяву та пакет документів ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення та призначено ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 642 627,27 грн.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із перебуванням у цих державах (пункт 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається пільга у вигляді позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року (пункт 18 частини першої статті 13 зазначеного Закону).

За змістом частини першої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом. А згідно зі статтею 48-1 цього Кодексу порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей регулює Порядок. Право на таку виплату зумовлене наявністю у відповідних осіб спеціального статусу.Так, відповідно до пункту 3 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)право на отримання грошової компенсації мають особи з інвалідністю I-II групи, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням в інших державах, які перебувають на квартирному обліку.

З урахуванням зазначеного ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 412 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 4 грудня 2018 року і ухвалює нове рішення про відмову у позові з наведених підстав.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги, скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій та ухваленням нового рішення про відмову у позові, з ОСОБА_1 на користь Теплодарської міської ради Одеської області підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні апеляційної (у розмірі 826,80 грн) і касаційної скарг (у розмірі 1 102,40 грн), всього 1 929,20 грн.

Керуючись статями 400 412 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 4 грудня 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області, про надання житла.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Теплодарської міської ради Одеської області у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної і касаційної скарг, 1 929,20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук