№ 517/8/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 517/8/18

провадження № 61-7010св20

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю,

Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 01 квітня 2020 року у складі судді Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що відповідно до умов кредитного договору від 03 листопада 2009 року № б/н, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов укладеного кредитного договору, станом на 30 листопада 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 80 029,02 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, що свідчить про порушення положень статей 598 599 ЦК України та законних прав банку, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд задовольнити позовні вимоги та стягнути на його користь із

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 029,02 грн, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області

від 07 лютого 2018 року позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 листопада 2009 року б/н у розмірі 80 029,02 грн, яка складається з: 3 854,78 грн - заборгованість за кредитом; 67 864,46 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 022,68 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3 787,10 грн - штраф (процентна складова).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у порушення вимог укладеного кредитного договору та законодавства не повернула банку кредит та відсотки за його користування, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 20 лютого

2020 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року в цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

Роз`яснено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суд першої інстанції вважав заяву про перегляд заочного рішення необґрунтованою, оскільки твердження позивача в заяві містять лише заперечення проти позову, які відповідач могла направити суду протягом розгляду справи, такі твердження не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, за змістом статті 288 ЦПК України, а також доказами в розумінні статті 76 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року, у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 необхідно звернутися із заявою про перегляд заочного рішення до Фрунзівського районного суду Одеської області, а не в апеляційному порядку.

При цьому апеляційний суд посилався на положення частини першої статті 358 ЦПК України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 517/8/18 та витребувано її матеріали з Фрунзівського районного суду Одеської області.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим порушив право особи на доступ до суду.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 необхідно звернутися із заявою про перегляд заочного рішення до Фрунзівського районного суду Одеської області, а не в апеляційному порядку, є помилковим та таким, що зроблено із порушенням норм процесуального права.

Суд проігнорував той факт, що відповідач із дотриманням вимог статей 284 285 288 ЦПК України звернулася із заявою про перегляд заочного рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року до суду першої інстанції, за результатами розгляду якої було постановлено ухвалу про залишення заяви без задоволення. Лише після вчинення зазначеної процесуальної дії ОСОБА_1 оскаржила заочне рішення суду в апеляційному порядку, тобто із дотриманням вимог процесуального права.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

28 травня 2020 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив, підписаний представником Криловою О. Л., на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить суд відхилити касаційну скаргу.

При цьому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, боржником не виконано зобов`язання за кредитним договором.

Фактичні обставини справи

03 листопада 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній було надано кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п. 6.5 «Умов та правил надання банківських послуг» позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. (а.с. 5-12, т. 1)

Заочним рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області

від 07 лютого 2018 року позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» задоволено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Роз`яснено, що заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. (а. с. 38-40, т. 1)

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 20 лютого

2020 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою на заочне рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області

від 07 лютого 2018 року. (а. с. 49-54, т.1)

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року, у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши викладені у відзиві аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Стаття 287 ЦПК України встановлює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Частинами третьою і четвертою вказаної статті передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Зазначений порядок є спеціальним і представляє окрему стадію судового процесу, дотримання якої для відповідача є обов`язковим.

Вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження в загальному порядку рішення, яке визначене судом як заочне, судам необхідно враховувати, що відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є чинними та обов`язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Тому особи, які оскаржують таке рішення, мають враховувати, що рішення, яке визначене судом як заочне, повинне оскаржуватись у порядку, встановленому для оскарження заочних рішень.

ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому до основних ознак апеляційного перегляду заочного рішення можна віднести наступні: а) здійснюється судом вищестоящої інстанції; б) апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц, від 12 червня 2019 року

у справі № 308/8618/17.

Таким чином, з огляду на зазначене, можна зробити висновок про особливий та обов`язковий порядок оскарження заочного рішення, який передбачає право відповідача оскаржити заочне рішення шляхом звернення із заявою до суду, що його ухвалив, і лише у разі залишення такої заяви без задоволення, - оскаржити заочне рішення у загальному порядку, тобто, подавши апеляційну скаргу.

Колегія суддів не погоджуються із зазначеним висновком апеляційного суду в контексті справи, що переглядається, з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції про перегляд заочного рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року у справі

№ 517/8/2018 із дотриманням порядку оскарження заочного рішення, і відповідно, не містять ухвали суду за результатами розгляду такої заяви.

Разом із тим, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що не погоджуючись із заочним рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 06 лютого 2020 року звернулася до суду першої інстанції про перегляд заочного рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року у справі № 517/8/2018. Заява мотивована тим, що судом при винесенні рішення неповно з`ясовано обставини справи, відповідач не була належно повідомлена, чим порушено її права. Крім того, в своїй заяві відповідач просив суд поновити строк на подання заяви та постановити ухвалу про перегляд вказаного заочного рішення.

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 20 лютого

2020 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Таким чином, відповідач із дотриманням норм процесуального права та спеціального правового механізму, передбаченого для оскарження заочного судового рішення, який встановлено статтями 284-287 ЦПК України, зверталася із заявою про перегляд заочного рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року саме до суду, що його ухвалив. У результаті розгляду заяви ОСОБА_1 суд постановив ухвалу про залишення заяви без задоволення та роз`яснив відповідачеві її право на оскарження заочного рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Роз`яснив також, що у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Користуючись своїми процесуальними правами, ОСОБА_1 із дотриманням спеціального порядку оскарження заочного судового рішення, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Разом із тим, апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на те, що ОСОБА_1 повторно необхідно звернутися із заявою про перегляд заочного рішення до Фрунзівського районного суду Одеської області, а не в апеляційному порядку.

Конституційне право сторін у справі на захист порушених прав, свобод та інтересів має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

За умови обмеження реалізації права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При продовженні розгляду суду апеляційної інстанції необхідно перевірити наявність провадження про перегляд заочного рішення, а у разі втрати провадження, вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров