ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/11225/23

адміністративне провадження № К/990/35631/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/11225/23

за позовом Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління поліції охорони в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року (суддя Рубан В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Спаскін О.А., Жигилій С.П.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року позивач - Управління поліції охорони в Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення спричиненої шкоди в сумі 40260,00 грн.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року позов залишено без руху та надано позивачеві строк у десять календарних днів для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В цій ухвалі суд першої інстанції зазначив, що відповідача звільнено зі служби в поліції наказом Управління поліції охорони в Харківській області від 11 лютого 2021 року № 58о/с, і починаючи з 16 лютого 2021 року відповідач не перебуває у службових (трудових) правовідносинах із позивачем. Вину відповідача у спричиненні ДТП встановлено відповідними судовими рішеннями у справі № 641/4884/20 (набрання законної сили 05 січня 2022 року), водночас до суду позов подано лише 16 травня 2023 року, тобто поза межами тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху представником позивача подано до суду заяву про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позовну заяву Управління поліції охорони в Харківській області повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції вказав, що заява про поновлення строку для звернення до суду мотивована тим, що підставою заявленого позивачем позову у даній справі є обставини завдання Управлінню поліції охорони в Харківській області матеріальної шкоди. При цьому, заподіяння шкоди службовцем не є складовою проходження публічної служби, а її відшкодування є видом цивільно-правової відповідальності. Отже, на думку позивача, при визначенні строку звернення до суду з даними позовними вимогами необхідно застосовувати норму спеціального закону, а саме, статтю 4 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (надалі - Закон № 160-ІХ), яка установлює строк притягнення до матеріальної відповідальності три роки.

Проте суд першої інстанції критично оцінив наведені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку доводи та зауважив, що нормою статті 4 Закону № 160-ІХ передбачено строк, протягом якого особа може бути притягнута до відповідальності, тоді як строки звернення до суду щодо відшкодування завданої шкоди, цим Законом не встановлені, а встановлені КАС України, а саме частиною другою статті 122.

Також суд зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Відтак, оцінивши доводи позивача суд першої інстанції дійшов висновку, що звернувшись 16 травня 2023 року до суду з даним адміністративним позовом, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, не зазначивши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, що також не спростовано твердженням позивача у позовній заяві щодо строку звернення з позовом. Отже, відсутні поважні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - без змін.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

24 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління поліції охорони в Харківській області, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Автор касаційної скарги зазначає, що, дійсно, адміністративний позов від 16 травня 2023 року поданий позивачем з пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, але це не свідчить про те, що позивач пропустив установлений Законом № 160-ІХ строк для звернення до адміністративного суду з заявленими позовними вимогами, оскільки другим реченням абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України чітко установлено, що іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Вказує, що підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб (у тому числі поліцейських) до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначаються Законом № 160-ІХ, який визначає, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Тож оскільки три роки з дня спричинення відповідачем шкоди (14 червня 2020 року) та/або три роки з дня визнання уповноваженим органом (судом) відповідача винним у спричиненні ДТП (05 січня 2022 року) станом на момент звернення позивача до адміністративного суду (16 травня 2023 року) не сплинули, то позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності і відшкодування спричиненої ним державі шкоди в судовому порядку з дотриманням установленого Законом № 160-ІХ трирічного строку.

Додатково скаржник пояснив, що вперше з аналогічним позовом позивач звернувся до Комінтернівського районного суду міста Харкова (за місцем заподіяння шкоди) в порядку цивільного судочинства, оскільки на підставі позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18, уважав, що такий спір повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 березня 2023 року у справі №641/1004/23 було відкрито провадження за позовом Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Однак у подальшому, ухвалою цього суду від 02 травня 2023 року провадження у цивільній справі № 641/1004/23 було закрито з посиланням на те, що подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. В обґрунтування такої правової позиції суд послався на правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, а також Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2020 року у справі №204/2763/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 320/8119/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 756/12568/18 (провадження № 61-3646св20), від 21 лютого 2022 року у справі №932/14855/19, а також від 07 березня 2023 року у справі № 761/1366/20, яка ухвалена значно пізніше.

Після цього позивач без жодних зволікань звернувся з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду, який оскаржуваними судовими рішеннями у справі №520/11225/23 повернуто з підстав порушення встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, на думку касатора, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з порушенням норм статей 4, 12 Закону № 160-ІХ та абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України, які визначають право звернення до суду з питань притягнення до відповідальності шляхом відшкодування спричиненої шкоди в судовому порядку протягом трьох років. Також, вказує на відсутність чіткої правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування названих норм у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 08 листопада 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України.

Ухвалою від 17 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим актам у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

31 жовтня 2019 року набув чинності Закон № 160-ІХ, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

З комплексного аналізу норм Закону № 160-ІХ слідує висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4). У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону № 160-ІХ передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14). Разом із тим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12).

У позовній заяві Управління поліції охорони в Харківській області зазначено, що 14 червня 2020 року о 18 год 36 хв на перехресті пр. Гагаріна та пр. Героїв Сталінграду у місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (тексту - ДТП) за участю службового транспортного засобу ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, під керуванням поліцейського взводу реагування роти Управління поліції охорони в Харківській області ОСОБА_1 . Унаслідок ДТП службовий транспортний засіб зазнав пошкоджень. Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року у справі № 641/4884/20, яка набрала законної сили 05 січня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Відповідно до Звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 12 листопада 2022 року № 01/11/2022Р матеріальний збиток, завданий власникові ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження внаслідок ДТП складає 117 181,00 грн.

Одночасно з цим вказано, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції наказом Управління поліції охорони в Харківській області від 11 лютого 2021 року № 58о/с).

Таким чином позивач неправильно тлумачить норми Закону № 160-ІХ, ототожнюючи поняття строків «притягнення до матеріальної відповідальності» та «відшкодування завданої шкоди», адже, дійсно, за змістом положень Закону № 160-ІХ особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди - у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби - здійснюється у судовому порядку. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, Закон № 160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.

Так, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Водночас у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (стаття 123 КАС України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що постанова Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року у справі № 641/4884/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, набрала законної сили 05 січня 2022 року на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року. Звіт дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 01/11/2022Р, яким установлено матеріальний збиток, завданий власникові ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження внаслідок ДТП, складений від 12 листопада 2022 року. Проте, з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише у травні 2023 року, що свідчить про пропуск тримісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України для звернення до суду суб`єкта владних повноважень.

На тлі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що звернення Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів відбулося поза межами строку, визначеного процесуальним законом.

Отже, аргументи заявника касаційної скарги про те, що Управлінням поліції охорони в Харківській області не пропущено строк звернення до суду з даним позовом є безпідставними.

Колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги про те, що вперше з аналогічним позовом Управління поліції охорони в Харківській області звернулося до Комінтернівського районного суду міста Харкова в порядку цивільного судочинства, оскільки на підставі позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18, уважав, що такий спір повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

При застосуванні того чи іншого висновку Верховного Суду насамперед слід виходити з того, чи є правовідносини подібними.

Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Варто зауважити, що у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18 Верховний Суд дійшов висновку, що військовослужбовець, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони завдання шкоди особі. Понад те, у справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення майнової шкоди, а в наведеній справі, для порівняння, вирішувалося питання про відшкодування шкоди в порядку регресу.

З цих самих підстав є необґрунтованими й посилання позивача на постанову Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 688/1852/21, оскільки у цій справі, як і у справі №760/15085/18 предметом позову було стягнення заборгованості в порядку регресу.

На цих підставах можна констатувати, що правовідносини у справах №760/15085/18, №688/1852/21 та у справі, яка розглядається, є неподібними.

До того ж принагідно звернути увагу на те, що практика Верховного Суду щодо юрисдикції спорів даної категорії є усталеною та послідовною і полягає у тому, що у випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі згідно зі статтею 19 КАС України, якою охоплюються питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Отже, подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 204/2763/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 756/12568/18, від 27 травня 2021 року у справі № 203/3782/19, від 21 лютого 2022 року у справі 932/14855/19, від 07 березня 2023 року у справі 761/1366/20 та від 24 жовтня 2023 року у справі № 160/4643/23, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

Щодо посилання позивача на дію воєнного стану в Україні, як на підставу поновлення пропущеного пропуску, колегія суддів зазначає наступне.

Як у заяві про поновлення строку для звернення до суду, так і в апеляційній та касаційних скаргах, Управління поліції охорони в Харківській області зазначає, що постанова Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року у справі 641/4884/20 набрала законної сили 05 січня 2022 року. В той же час, 24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Отже, на момент початку військової агресії російської федерації проти України встановлений нормами частини другої статті 122 КАС України тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду ще не сплинув. Зазначене, на думку скаржника, є доказом наявності об`єктивних перешкод у реалізації позивачем свого права на звернення до суду.

В аспекті вказаних аргументів доцільно зазначити, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У цій справі позивачем не наведено належних обґрунтувань відносно того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом. Тож суд апеляційної інстанції у своїй постанові правильно зазначив, що позивач не конкретизував межі впливу запровадження воєнного стану на роботу Управління поліції охорони в Харківській області та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився апеляційний суд, щодо неповажності наведених позивачем причин та відсутності підстав для поновлення строку.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви, яка правомірно залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, то підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Таким чином касаційна скарга задоволенню не підлягає.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі №520/11225/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк