ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 520/11340/18
адміністративне провадження № К/9901/17149/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 520/11340/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправними та такими, що порушують його права як людини дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру його пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою;
- зобов`язати відповідача подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач після проведеного перерахунку пенсії на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" протиправно виплачує йому тільки частину основного розміру пенсії з 01.01.2018, оскільки вказана постанова суперечить меті та спрямованості Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», погіршує становище позивача в частині строків виплати належної йому пенсії, а відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій, визнаючи правомірним обмеження виплати розміру перерахованої йому пенсії, керувались не нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а нормами підзаконного нормативно-правового документа, а саме - пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Заявник також наголошує, що у результаті застосування відповідачем норм постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відбулася зміна умов і норм його пенсійного забезпечення, зокрема, звузився фактичний обсяг прав і гарантій пенсійного забезпечення, гарантований Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вказує, що право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже виплачених сум, має визначатись та визначається Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і невиплата вказаних сум є втручанням у його право на мирне володіння майном.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 відкрито касаційне провадження, оскільки скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалені у цій справі судові рішення - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, що призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком пенсії по пенсійній справі № ФХ106660.
Відповідно до перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 підвищення пенсії позивача складає 6269,54 грн, з них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення 3134,77 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення 4702,16 грн, з 01.01.2020 100% від підвищення 6269,54 грн.
Не погоджуючись з таким розміром виплати пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перерахунок пенсії позивача проведено відповідачем відповідно до чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови Кабінету №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постанова №103 в частині внесення змін до Постанови №704 та власне Постанова №704 є чинними.
Аналізуючи зазначені вище норми, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності Постанови № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах:
з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Пунктом 6 Постанови № 103 передбачено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Зокрема, у Порядку № 45 пункт 5 викладено в такій редакції: "5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням".
Вказаною Постановою також затверджено форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, в якій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №160/3586/19 у рішенні від 06 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, висловив правову позицію щодо права військовослужбовців на отримання пенсії, розрахованої відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії починаючи з 05.03.2019.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що із набранням 05.03.2019 законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яким скасовано пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року.
Колегія суддів Верховного суду звертає увагу, що висновок у зразковій справі №826/3858/18 стосується права військовослужбовців на отримання 100 відсотків суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019 року.
Щодо права військовослужбовців отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії з 01.01.2018 до 05.03.2019, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 09.04.2020 у справі №640/19928/18, від 21.10.2020 у справі №640/20174/18, від 22.10.2020 у справі №640/17732/19, від 30.11.2020 у справі №520/9127/18 та від 17.03.2021 у справі №560/3762/18, дійшов висновку, що з 01.01.2018 до 05.03.2019 відповідні норми постанови №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Із набранням чинності Постанови № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ та пункту 1 Порядку № 45.
Судами встановлено, що відповідно до Перерахунку пенсії за вислугу років підвищення пенсії позивача складає 6269,54 грн, з них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення 3134,77 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення 4702,16 грн, з 01.01.2020 100% від підвищення 6269,54 грн.
Вказаний розрахунок був проведений відповідачем відповідно до норми пункту 2 Постанови №103, яка передбачала поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії.
Як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05 березня 2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06 серпня 2019 року у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.
При вирішенні спірних правовідносин у цій справі слід керуватися принципом незворотності дії закону у часі, закріпленим у нормах Конституції України та деталізованим у рішеннях Конституційного Суду України.
Зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституцій Суд України висловив правову позицію щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, вказавши, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі N 03/29-97 "Про офіційне тлумачення статей 58 78 79 81 Конституції України та статей 243-21 243-22 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)" Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Таким чином, застосування принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі дає підстави для висновку, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01.01.2018 відповідні норми постанови №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню відповідачем.
З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та такими, що порушують права позивача дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та зобов`язання перерахувати і виплатити позивачу з 01.01.2018 пенсію у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018.
У постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №560/3762/18 сформовано такий правовий висновок: «Скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01.01.2018 відповідні норми постанови №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню відповідачем», який слід застосувати до спірних правовідносин.
Крім того, позивачем подано клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду для відступу від позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.09.2020 у справі №520/2971/19, від 21.09.2020 у справі №520/2730/19, від 08.10.2020 у справі №440/1970/19, від 11.08.2020 у справі №520/2991/19, від 21.09.2020 у справі №520/2990/19, від 03.09.2020 у справі №400/949/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №160/8324/19 та повернення до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №910/5098/18, від 18.03.2019 у справі №910/5244/18, від 20.03.2019 у справі №910/7715/18, від 18.04.2019 у справі №910/5105/18, від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19.
Колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та вважає, що вже викладений у постановах від 09.04.2020 у справі №640/19928/18, від 21.10.2020 у справі №640/20174/18, від 22.10.2020 у справі №640/17732/19, від 30.11.2020 у справі №520/9127/18 та від 17.03.2021 у справі №560/3762/18 висновок у подібних правовідносинах, як і не вбачає підстав для відступу від вказаного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
С. Г. Стеценко