№ 520/117/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 520/117/23

провадження № К/990/43136/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Чалого І. С., суддів: Катунова В. В., Ральченка І. М.,

І. Суть спору

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) у розмірі до 100 000 грн за період із травня по вересень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн за період із травня по вересень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що він у період з травня по вересень 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, на переконання позивача, він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів).

Однак, позивачу не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у період травень - вересень 2022 року збільшену до 100000 гривень.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується копією військового квитка.

4. ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 01 травня 2020 року в стрілецькій роті з охорони спеціального складу на посаді дизеліста-електрика. Стрілецька рота з охорони спеціального складу в період з травня по вересень 2022 року здійснювала охорону складу з недоторканим запасом. Згідно з журналами бойових дій авіаційних, ракетних чи артилерійських обстрілів безпосередньо до спеціального складу зареєстровано не було. В графіку службового навантаження несення служби молодшим сержантом ОСОБА_1 відображено як виконання службових обов`язків згідно з його функціональними обов`язками. В книзі бойової служби несення служби молодшим сержантом ОСОБА_1 по охороні складу не відображено. В період часу з травня по вересень 2022 року особовий склад стрілецької роти з охорони спеціального складу під час охорони складу не брав безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також не отримував додаткової винагороди збільшеної до 100 тис. гривень.

5. В інтересах позивача до відповідача направлено адвокатський запит із проханням надати таку інформацію та документи: 1) Надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини ненарахування та невиплати за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року включно, щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час його безпосередньої участі у бойових діях. 1.1) У разі ненарахування та невиплати у зв`язку із здійсненням дисциплінарного провадження (службового розслідування тощо) відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого останнього позбавлено окремих видів грошового забезпечення, надати копії наявних документів (наказів, актів, висновків тощо) цього провадження (розслідування). 1.2.) Надати довідку командира військової частини про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в бойових діях із зазначенням періодів такої безпосередньої участі; 1.3.) У разі, якщо дисциплінарне провадження (службове розслідування тощо), на момент отримання запиту, не закінчено, надати первісні документи, що підтверджують факт безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 , 1994 року народження, в бойових діях із зазначенням періодів такої безпосередньої участі; 2) Надати деталізовану інформацію про фактичні нарахування грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду, військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час виконання військового обов`язку в період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року включно.

6. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 20 жовтня 2022 року надано відповідь, в якій зазначено: "На Ваш адвокатський запит стосовно інформації та документів, які підтверджують факт безпосередньої участі сержанта ОСОБА_1 за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року повідомляємо, що надати такі документи та інформацію неможливо у зв`язку із їх відсутністю, оскільки цей військовослужбовець безпосередню участь в бойових діях в зазначений Вами період не приймав".

7. У зв`язку з наведеним, на адресу відповідача направлено ще один адвокатський запит із проханням надати: документи, які підтверджують проходження служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_1 ; документи, які підтверджують переміщення ОСОБА_1 під час проходження ним служби у Військовій частині НОМЕР_1 ; документи (накази, розпорядження тощо), на підставі яких протягом травня-вересня 2022 року ОСОБА_1 здійснювалась військова служба (вибуття, прибуття із військової частини тощо) у Військовій частині НОМЕР_1 ; документи (накази, розпорядження тощо), на підставі яких протягом травня-вересня 2022 року ОСОБА_1 виконувались бойові завдання у зоні бойових дій.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року позовні вимоги задоволено.

8.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн за період із травня по вересень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

8.2. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн за період із травня по вересень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у період з травня по вересень 2022 року позивачем виконувались заходи з національної безпеки і оборони, оскільки позивач перебував у районах, де тривають бойові дії на території Харківській області.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідь відповідача на адвокатський запит позбавлена будь-якої конкретики та в ній не зазначено обставини, за яких неможливо, надати відповідну інформацію, а відтак позиція Військової частини НОМЕР_1 з приводу невиплати позивачу грошового забезпечення є жодним чином необґрунтованою, про що було зазначено у першому адвокатському запиті.

Судом першої інстанції також вказано, що серед завдань, які виконувались позивачем у справі була охорона складу із боєприпасами, який був під ракетним обстрілом, а тому позивач був у зонах, де тривали активні бойові дії.

10. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 грудня 2023 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року та ухвалив нове, яким в позові відмовив.

11. Вказану постанову суд апеляційної інстанції прийняв з огляду на те, що додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн виплачується за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, а не будь-яких завдань в умовах режиму воєнного часу, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн за вказаний період.

При цьому аргументи суб`єкта владних повноважень про непідтвердження обставин безпосередньої та особистої участі позивача у бойових діях або у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії із фізичним знаходженням у районах бойових дій чи районах забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони або районах забезпечення здійснення заходів з відсічі і стримуванні збройної агресії узгоджуються з положеннями Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом командувача Національної гвардії України від 29 березня 2022 року № 89.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Представник позивача - адвокат Мандрик В. В. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

13. Так, автор скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 Постанови № 168, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168; пункту 2-1 Постанови № 168, абзацу 3 пункту 4 Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом командувача Національною гвардією України від 29 березня 2022 року № 89 «Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі - Інструкція № 89), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 Постанови № 168.

14. Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника позивача - адвоката ОСОБА_2 на Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. Водночас представник Військової частини НОМЕР_1 у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

19. Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

20. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

21. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

22. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

23. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

24. Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ; тут - в редакції, викладеній згідно із Законом України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ) бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

25. На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови № 168 командувач Національної гвардії України Наказом № 89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

26. Частиною першою статті 7 Закону України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію» (далі - Закон № 876-VII) передбачено, що безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

27. Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

VI. Позиція Верховного Суду

28. З аналізу положення пункту 2-1 Постанови № 168 у зіставленні з Наказом № 89 через призму того, чи правомірним є застосування положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн) висновується, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення.

29. Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.

30. Приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

31. Текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

32. Для належного виконання пункту 1 Постанови № 168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям з урахуванням їхньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, командувач Національної гвардії України своїм наказом затвердив не тільки Інструкцію № 89, але також Порядок № 89, у якому, серед іншого, написано, що треба розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі також - бойові дії або заходи).

33. Отже, командувач Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи територіальних управлінь Національної гвардії України, з`єднань, військових частин (підрозділів), своїм Наказом № 89 затвердив акти, якими мало б керуватися командування військових частин для належного підтвердження участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

34. Враховуючи, що Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, Верховний Суд не має підстав заперечити обов`язковість дотримання вимог Наказу № 89 і затверджених ним актів, які націлені, насамперед, на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168, з уваги на основні функції Національної гвардії України, і організувати порядок їх виконання/реалізації, оскільки йдеться про військовослужбовців та публічні кошти.

35. У цій справі відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, покликався на Інструкцію № 89, Порядок № 89 і наказ Міністерство внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі - Наказ/Порядок № 504), тобто вказуючи на наведені нормативні акти, у яких розкрито значення бойових дій, зміст якого полягає у безпосередній участі у виконанні бойових завдань за які має виплачуватися додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168, та які визначають на підставі яких документів щодо військовослужбовця видається наказ про виплату цієї винагороди (пункт 4 Інструкції № 89).

36. Верховний Суд звертає увагу, що Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою Постанова № 168 була доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак, мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби - протягом спірного в цій справі періоду - були.

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» [Наказ/Порядок № 504].

Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

На основі інформації щодо публікації Наказу № 504, яка є на вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/), стало відомо, що цей Наказ, відповідно і затверджений ним Порядок, опубліковані 21 жовтня 2022 року в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 482, стаття 5087, код акта 113634/2022). Водночас за допомогою того самого ресурсу суд з`ясував, що 21 жовтня 2022 року набрав чинності також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2022 року № 602 «Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504» (також був опублікований в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 485, стаття 5088, код акта 114188/2022).

Підсумовуючи наведене, Порядок № 504 фактично не набрав чинності, тому не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин.

Зважаючи також на те, коли були затверджені наступні порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, варто зазначити, що протягом періоду, якого стосується спір у цій справі (травень-жовтень 2022 року) Міністерство внутрішніх справ України не затвердило порядку, який би визначав умови виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Крім того, Наказ № 89, до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди, залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23.

37. Наведене свідчить, що протягом спірного періоду командування Військової частини НОМЕР_1 діяло правомірно, коли у свій діяльності та в умовах дії воєнного стану дотримувалося затверджених Наказом № 89 вимог Інструкції і Порядку та діяло відповідним чином.

38. У контексті цього спору це означає, що Військова частина НОМЕР_1 мала б пов`язувати виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з виконанням військовослужбовцем завдань, які перелічені у пункті 1 Порядку № 89. Водночас покликання відповідача у цьому самому контексті на Наказ № 504 та затверджений ним Порядок Верховний Суд вважає необґрунтованим з вищевикладених мотивів.

39. Тому в аспекті питань, які порушив автор касаційної скарги, стосовно того чи може застосовуватися абзац третій пункту 4 Інструкції № 89 до правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Національної гвардії України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 21 Постанови № 168, Верховний Суд вважає, що затверджені Наказом № 89 для реалізації положень пункту 1 Постанови № 168 акти (Інструкція і Порядок) підлягають застосуванню до спірних відносин.

40. Повертаючись до обставин цієї справи варто зазначити, що звернення з цим позовом до суду зумовило те, що відповідач не виплатив ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн за період з травня по вересень 2022 року, оскільки вважає, що протягом цього періоду позивач не брав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, отже і документи (бойові розпорядження, накази командира), які б це підтверджували, у відповідача відсутні. Тобто, Військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн за ті періоди, за які є документальне підтвердження його участі у бойових діях або заходах; за ті періоди, - щодо яких тут виник спір - які не мають документального підтвердження участі позивача у бойових діях і заходах, додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн позивачу не виплачували.

41. Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в діях/рішеннях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки за ті дні чи періоди, щодо яких стосовно позивача не було бойових розпоряджень, додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн йому не виплачували, а виплачували тільки додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Своєю чергою суд першої інстанції, задовольняючи позов, констатував, що відповідь відповідача на адвокатський запит позбавлена будь-якої конкретики та в ній не зазначено обставини, за яких неможливо, надати відповідну інформацію, а відтак позиція Військової частини НОМЕР_1 з приводу невиплати позивачу грошового забезпечення є жодним чином необґрунтованою, вважаючи при цьому, що серед завдань, які виконувались позивачем у справі була охорона складу із боєприпасами, який був під ракетним обстрілом, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був у зонах, де тривали активні бойові дії.

42. Вказавши на відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж спірного періоду та чим це підтверджується.

43. Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

44. Суд цим не намагається сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно невиплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на ці обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

45. Варто зауважити, що позивач перебував на території Харківській області, та як відомо з відкритих джерел інформації, частину території якої взяли під контроль російські окупаційні війська, та згодом Збройні Сили України відновлювали контроль над населеними пунктами цієї області. Варто нагадати, що вересневий контрнаступ на Харківщині у вересні 2022 року, який здійснили Збройні Сили України, є одним з найбільших військових досягнень України. Цей невеликий екскурс написаний для того, щоб нагадати події, які відбувалися на території Харківської області, де, з огляду на встановлені обставини справи, проходив військову службу позивач.

46. З огляду на наведене, у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи представника позивача, як суд апеляційної, так і суд першої інстанцій, мали б з`ясувати, а які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач, перебуваючи на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 упродовж саме спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. Відтак, якщо будуть для цього підстави - зупинитися на питанні, а чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у завданнях/заходах у документах, які потім слугують підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн.

47. Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача в цій частині або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.

48. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

49. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

50. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

51. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

54. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

ІV. Судові витрати

55. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року скасувати, а справу № 520/117/23 направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська