№ 520/12333/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №520/12333/21

адміністративне провадження № К/990/135/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Григорова А.М., суддів Бартош Н.С., Подобайло З.Г.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі також - відповідач), у якому просила:

визнати бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, а саме, не призначення виплати, як члену сім`ї медичного працівника - ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок COVID-19 - протиправною;

зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області призначити ОСОБА_1 виплату в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року позов задоволено.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з профзахворюванням CОVID-19 підтверджується Довідкою серії ХАР-06 № 000043. Обставини справи свідчать про те, що позивачка з метою реалізації свого права на призначення виплати в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою CОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, здійснила всі необхідні та залежні від неї дії. Однак, відповідач призначення виплати позивачці не здійснив. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області протиправно не призначено ОСОБА_1 виплати, як члену сім`ї медичного працівника ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок CОVID-19.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно акта розслідування за формою Н1/П, затвердженого 4 листопада 2020 року В.о. головного лікаря КНП «Міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради, встановлено, що гостре професійне захворювання сталося 12 жовтня 2020 року з головним лікарем КНП «МБЛ № 18» Харківської міської ради ОСОБА_2 під час виконання ним трудових професійних обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком. Комісія вважає гостре професійне захворювання таким, що пов`язане з виробництвом. Проте, вказаний Акт не підтверджує факту смерті з причин інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19.

6. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що чинним законодавством, а саме Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №337 від 17 квітня 2019 року, (далі - Порядок № 337) та Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №498 від 17 червня 2020 року «Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, (далі - Порядок №498) передбачено встановлення факту смерті з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19, саме комісією з розслідування.

7. Враховуючи вищенаведене, положення Порядку №498 та Порядку №337, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області правових підстав для призначення та виплати члену сім`ї ОСОБА_2 страхової виплати, передбаченої Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ (далі - Закон № 1645-ІІІ).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, позивачка звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі позивачка вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону № 1645-ІІІ та Порядку № 498.

10. Скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов невірних висновків про відсутність в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області правових підстав для призначення та виплати члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, страхової виплати, передбаченої Законом №1645- ІІІ.

11. До того ж, ОСОБА_1 зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо порядку призначення та виплати грошової допомоги члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок COVID-19.

Позиція інших учасників справи

12. 20 червня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивачки, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

13. Відповідач зазначає, що предметом спору у цій справі є право на отримання страхової виплати відповідно до статті 39 Закону №1645- ІІІ. Пунктом 6 Порядку № 498 передбачено, що факт смерті медичного з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією з розслідування, що проводиться відповідно до Порядку №337 та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

14. Відповідач звертає увагу, що наявний у матеріалах справи акт розслідування за формою Н1/П від 4 листопада 2020 року не підтверджує факт смерті ОСОБА_2 з причин інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, тому у відповідача не має підстав для призначення та виплати члену сім`ї ОСОБА_2 страхової виплати, передбаченої Законом №1645- ІІІ.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

15. Касаційна скарга надійшла до Суду 4 січня 2022 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №520/12333/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 3 жовтня 2022 року.

18. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

19. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_2 працював головним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради (далі КНП «МБЛ № 18» ХМР).

20. В матеріалах справи наявний акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 12 жовтня 2020 року на Комунальному некомерційному підприємстві «Міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради від 4 листопада 2020 року (далі також - Акт розслідування від 4 листопада 2020 року).

21. З вищевказаного акта судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

«На виконання розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов`язаної із поширенням коронавірусної хвороби C0VID-19 від 29 вересня 2020 року № 95 «Про внесення змін до Переліку закладів охорони здоров`я, що визначені для госпіталізації пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV- 2» та наказу Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради від 30 вересня 2020 року №338 «Про організацію надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)» наказом по лікарні від 30 вересня 2020 року № 121 «Про організацію та проведення протиепідемічних заходів при наданні медичної допомоги підозрілим та хворим на коронавірусну хворобу COVID-19» на базі 50 ліжок педіатричного відділення з 01 жовтня 2020 р. було розгорнуто тимчасові інфекційні ліжка з ліжками інтенсивної терапії (далі - Відділення).

За період з 1 жовтня 2020 року по 9 жовтня 2020 року до Відділення було госпіталізовано 60 пацієнтів, які мали позитивні результати аналізу на COVID-19, зроблений методом ПЛР.

Головний лікар КНП «МБЛ № 18» ХМР ОСОБА_2 з 1 жовтня 2020 року по 9 жовтня 2020 року щоденно разом з завідувачем Відділення ОСОБА_3 та заступником головного лікаря з медичної частини ОСОБА_4 о 09 год. 00 хв. проводив обходи та огляди хворих на коронавірусну хворобу, що перебували на лікуванні у Відділенні і мали позитивний результат аналізу методом ПЛР на CОVID-19.

10 жовтня 2020 року в ОСОБА_5 погіршився стан здоров`я, у зв`язку із чим він пройшов тестування на CОVID-19.

Результат аналізу від 10 жовтня 2020 року № 11009 ПЛР, РНК SARS-CoV-2 виявлено, у зв`язку із чим з 12 жовтня 2020 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «МБЛ № 18» ХМР.

За висновком комісії, на підставі зібраних матеріалів розслідування, розглянувши обставини та причини інфікування на гостру респіраторну хворобу CОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, комісія встановила, що гостре професійне захворювання сталося 12 жовтня 2020 року з головним лікарем КНП «МБЛ № 18» ХМР ОСОБА_2 під час виконання ним трудових професійних обов`язків з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства.

Враховуючи підпункт 1 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, комісія вважає гостре професійне захворювання таким, що пов`язане з виробництвом.».

22. Згідно з випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у випадках потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 009915 від 11 лютого 2021 року, ступінь втрати професійної працездатності - 100%, причина втрати професійної працездатності професійне захворювання CОVID-19.

23. Відповідно до свідоцтва про смерть від 5 квітня 2021 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24. У довідці про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом Хар-06 № 000043 зазначено, що причинний зв`язок смерті з профзахворюванням ОСОБА_2 - CОVID-19/встановлено з 21 квітня 2021 року.

25. Дружина померлого, ОСОБА_1 , звернулась із заявою від 28 травня 2021 року до начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області, в якій просила призначити страхову виплату відповідно до Закону № 1645-ІІІ та Порядку № 498. До вказаної заяви позивачем було додано: копію акта розслідування форми Н-1/П від 4 листопада 2020 року; копію свідоцтва про смерть; копію паспорта; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків; копію свідоцтва про шлюб; копію довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом.

26. Відповідач у листі від 3 червня 2021 року № 02-14-1954 зазначив про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу страхової виплати, передбаченої Законом № 1645-ІІІ у зв`язку зі смертю медичного працівника.

27. Вважаючи бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області стосовно не призначення виплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї медичного працівника ОСОБА_1 , смерть якого настала внаслідок COVID-19, протиправною, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

33. Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

35. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

36. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

37. Відповідно до частин першої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

38. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

39. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є право ОСОБА_1 на виплату в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника ( ОСОБА_2 ), смерть якого, на думку позивачки, настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

40. Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржує позивачка, скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно Акта розслідування за формою Н1/П від 4 листопада 2020 року гостре професійне захворювання сталося 12 жовтня 2020 року у головного лікаря КНП «МБЛ № 18» Харківської міської ради ОСОБА_2 під час виконання ним трудових професійних обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком. Вказане захворювання є таким, що пов`язане з виробництвом. Проте, вказаний Акт не підтверджує факту смерті ОСОБА_2 з причин інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19. У той же час, приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що чинним законодавством, а саме Порядком № 337 та Порядком №498 передбачено встановлення факту смерті працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19, саме комісією з розслідування.

41. Скаржниця не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що Акт розслідування за формою Н1/П від 4 листопада 2020 року підтверджує смерть її чоловіка з причин інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, що є підставою для виплати позивачці виплату в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, а суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши положення Закону № 1645-ІІІ та Порядку № 498, дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

42. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

43. Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

44. Так, спірні правовідносини у цій справі регулюються, зокрема, Законом № 1645-ІІІ (у редакції Закону № 588-IX від 7 травня 2020 року), Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII), Порядком № 337 та Порядком №498.

45. Відповідно до преамбули Закону № 1645-ІІІ цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

46. Згідно з частинами першою-четвертою статті 39 Закону № 1645-ІІІ захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я:

1) у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності;

2) у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі настання обставин, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату.

У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

47. Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.

48. Так, Кабінетом Міністрів України постановою №498 затверджено Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів та Порядок використання фінансової допомоги Фондом соціального страхування України для проведення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

49. Порядок №498 визначає механізм надання Фондом соціального страхування України страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону № 1645-ІІІ, а також розміри таких страхових виплат.

50. Відповідно до пункту 2 Порядку №498 у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, виплата проводиться разово у таких розмірах:

400-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю I групи;

350-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю II групи;

300-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю III групи.

51. Згідно із пунктом 4 Порядку №498 страхові виплати, передбачені пунктом 2 цього Порядку (далі - страхові виплати), призначаються і виплачуються управліннями виконавчої дирекції Фонду в областях, м. Києві або їх відділеннями протягом одного місяця з дня виникнення права на такі виплати за зверненням медичного працівника за зареєстрованим місцем проживання/перебування.

Право на отримання страхової виплати настає з дня встановлення медико-соціальною експертною комісією групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності внаслідок захворювання медичного працівника на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.

Для призначення страхової виплати до органу Фонду медичний працівник подає:

заяву про призначення виплати із зазначенням особового рахунка, відкритого в банківській установі для перерахування коштів, та інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду;

копії паспорта громадянина України та реєстраційного номера облікової картки платника податків із пред`явленням оригіналів (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду);

висновок медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2;

примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою;

копію трудової книжки або витягу з неї, засвідчену страхувальником, або її засвідчує своїм підписом працівник органу Фонду в разі пред`явлення оригіналу;

копію цивільно-правового договору (якщо працював на умовах такого договору), засвідчену страхувальником, або її засвідчує своїм підписом працівник органу Фонду в разі пред`явлення оригіналу;

рішення суду про встановлення факту професійного захворювання (за наявності рішення суду з цього питання).

52. У той же час, пунктом 3 Порядку №498 передбачено, що у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Члени сім`ї та батьки померлого медичного працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Утриманцями померлого медичного працівника, які мають право на виплату, відповідно до цього Порядку є:

діти, на утримання яких померлий медичний працівник виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого медичного працівника, але мають на це право відповідно до законодавства.

У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

53. Відповідно до пункту 5 Порядку №498 страхова виплата, передбачена пунктом 3 цього Порядку (далі - одноразова допомога), призначається і виплачується органами Фонду разово, в рівних частинах особам, які мають право на виплату, протягом одного місяця з дня виникнення права на одноразову допомогу.

Право на одноразову допомогу виникає з дня прийняття органом Фонду заяви (заяв) та документів, визначених пунктом 7 цього Порядку.

Якщо судом розглядається питання призначення одноразової допомоги, орган Фонду призначає таку допомогу після набрання судовим рішенням законної сили.

Одноразова допомога розподіляється пропорційно між усіма особами, які мають право на виплату та звернулися за її отриманням.

Якщо після виплати одноразової допомоги за її отриманням звертаються інші особи, які мають на це право, питання розподілу одноразової допомоги вирішується ними за домовленістю з особами, які отримали таку допомогу, або у судовому порядку.

54. Згідно із пунктом 6 Порядку №498 факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

55. Відповідно до пункту 7 Порядку №498 для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до органу Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають:

1) заяви кожної особи, яка має право на виплату, або уповноваженого представника про призначення одноразової допомоги із зазначенням інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або опікун чи піклувальник);

2) копію свідоцтва про смерть медичного працівника (із пред`явленням оригіналу);

3) копії паспорта громадянина України та реєстраційних номерів облікової картки платника податків із пред`явленням оригіналів (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду);

4) копію свідоцтва про народження медичного працівника (у разі виплати грошової допомоги батькам медичного працівника);

5) копію свідоцтва про шлюб (у разі виплати грошової допомоги дружині (чоловікові) медичного працівника);

6) копію свідоцтва про народження дитини (дітей) або відповідне рішення суду (у разі виплати грошової допомоги дитині);

7) примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою;

8) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку, факту перебування на утриманні, утримання із заробітної плати (доходу) аліментів, установлення статусу члена сім`ї (за наявності рішення суду з цих питань);

9) довідку роботодавця про утримання із заробітної плати (доходу) померлого медичного працівника на користь особи, яка має право на утримання, аліментів відповідно до закону або рішення суду (у разі такого утримання);

10) інформацію про рахунки, відкриті в банківських установах для перерахування коштів.

Якщо одна із осіб, які мають право на виплату, відмовляється від отримання одноразової допомоги, грошова частка цієї особи розподіляється між іншими особами, які мають право на таку виплату. Заява про відмову від отримання одноразової допомоги повинна бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.

56. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища визначає Закон № 2694-XII.

57. Відповідно до статті 4 Закону № 2694-XII державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв`язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров`я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об`єднань громадян, що розв`язують проблеми охорони здоров`я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

58. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2694-XII відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

59. Відповідно до пунктів 5, 7 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть;

професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

60. Частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

61. Відповідно до статті 22 Закону № 2694-XII роботодавець повинен організувати розслідування і вести облік нещасник випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання і аварії роботодавець складає акт про нещасний випадок за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

62. Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначена та регулюється Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.

63. Пунктом 9 Порядку №337 регламентовано, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

64. Відповідно до пункту 10 Порядку №337 спеціальному розслідуванню підлягають:

нещасні випадки із смертельними наслідками;

групові нещасні випадки;

випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків;

гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків;

нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника;

нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого;

випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків;

нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;

нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

65. Згідно із пунктом 15 Порядку №337 До складу спеціальної комісії входять:

посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії);

представник робочого органу Фонду;

представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній;

керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця;

представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці);

представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання;

представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;

лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння);

посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням).

66. Процедура проведення розслідування (у тому числі спеціального) нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) передбачена пунктами 30-53 Порядку №337.

67. Водночас процедура розслідування випадків смерті саме медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 передбачена окремим розділом Порядку № 337, а саме пунктами 141-1 - 141-14.

68. Так, відповідно до пунктів 141-1 - 141-7, 141-10 Порядку № 337 розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - медичні працівники), внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб проводиться комісією з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку (далі - комісія), утвореною керівником закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник.

Керівник закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник, смерть якого настала внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (далі - медичний працівник, що помер внаслідок інфікування), зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання інформації про випадок смерті медичного працівника надати повідомлення згідно з додатком 2 у паперовій формі:

територіальному органу Держпраці;

робочому органу Фонду;

уповноваженому органу управління або наглядовій раді закладу охорони здоров`я (у разі її утворення).

Комісія утворюється у складі голови та членів комісії наказом керівника закладу охорони здоров`я не пізніше наступного робочого дня з дня надсилання повідомлення про настання нещасного випадку.

До складу комісії входять представники закладу охорони здоров`я:

керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку керівником закладу охорони здоров`я покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії);

посадова особа, відповідальна за організацію лікувального процесу;

представник кадрової служби;

представник фінансово-економічної служби;

представник юридичної служби;

представник первинної організації профспілки, представником якої був медичний працівник, що помер внаслідок інфікування (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).

Розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, проводиться комісією протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, медичних експертиз для встановлення обставин і причин настання смерті медичного працівника строк проведення розслідування може бути продовжений до отримання відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень, але не більше ніж на 10 робочих днів.

Члени сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноважені ними особи не можуть входити до складу комісії, але мають право отримувати від комісії інформацію про хід проведення розслідування, ознайомлюватися з матеріалами розслідування, отримувати витяги та копії з них, вносити пропозиції, подавати документи щодо випадку смерті медичного працівника, надавати відповідні пояснення, бути присутніми на засіданні комісії.

Комісія:

проводить засідання, на яких розглядає інформацію про гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, складає протоколи засідання комісії;

отримує письмові пояснення від посадових осіб, працівників закладу охорони здоров`я, свідків про обставини виникнення гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;

визначає вид події, що спричинила гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;

визначає необхідність проведення лабораторних досліджень та медичних експертиз;

встановлює осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

розробляє план заходів щодо запобігання гострим професійним захворюванням;

з`ясовує обставини та причини настання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;

визначає пов`язане чи не пов`язане гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, з виробництвом;

складає акти за формою Н-1 згідно з додатком 11 та визначає кількість таких актів;

розглядає та підписує примірники актів за формою Н-1;

передає не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику закладу охорони здоров`я для їх розгляду та затвердження.

Рішення щодо визнання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, пов`язаним чи не пов`язаним з виробництвом приймається комісією шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії голос голови комісії є вирішальним.

Голова комісії зобов`язаний до першого засідання комісії листом поінформувати членів сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноважених ними представників про призначення розслідування, їх права, запросити до співпраці та на засідання комісії, у подальшому надавати інформацію про хід проведення розслідування, ознайомити з матеріалами розслідування на заключному засіданні комісії.

Керівник закладу охорони здоров`я повинен надіслати оригінали актів за формою Н-1 протягом двох робочих днів після їх затвердження:

територіальному органу Держпраці за місцем настання випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;

робочому органу Фонду за місцем настання випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку;

членам сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноваженим ними особам.

Іншим особам, які брали участь у розслідуванні гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, надається копія акта.

69. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно акту розслідування за формою Н1/П, затвердженого 4 листопада 2020 року В.о. головного лікаря КНП «міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради, гостре професійне захворювання сталося 12 жовтня 2020 року з головним лікарем КНП «МБЛ № 18» ХМР ОСОБА_2 під час виконання ним трудових професійних обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком. Комісія вважає гостре професійне захворювання таким, що пов`язане з виробництвом.

70. Проте, вказаним актом не підтверджується факт смерті ОСОБА_2 з причин інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19.

71. Виходячи з аналізу вищезазначених норм та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд вважає за необхідне сформулювати наступні правові висновки у спірних правовідносинах, а саме:

- у разі захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб, Держава через територіальні відділення Фонду соціального страхування України забезпечує страхові виплати у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження та у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника;

- обов`язок щодо організації розслідування нещасних випадків, професійних захворювань медичних працівників покладається на роботодавців і здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, водночас процедура розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2, передбачена окремим розділом Порядку № 337, а саме пунктами 141-1 - 141-14;

- проведення розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, яке здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, може бути підставою для отримання виплат у розмірах відповідно до пункту 2 Порядку №498, а саме у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження;

- результати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, яке здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, не можуть бути підставою для отримання виплат відповідно до пункту 3 Порядку №498, оскільки Порядком №337 (пункти 141-1 - 141-14) передбачено особливу процедуру розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2. Факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) та оформляється актом розслідування нещасного випадку за встановленою формою.

72. З огляду на вищезазначене колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскільки звертаючись до відповідача із заявою про отримання виплати у розмірі, передбаченому пунктом 3 Порядку №498, позивачка не подала примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), яким встановлено факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, то в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області були відсутні підстави для здійснення виплати ОСОБА_1 у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2

73. Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, правильно застосував норми матеріального права, а саме Закону № 1645-ІІІ та Порядку № 498, та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення.

74. Тому, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

75. При цьому, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, позивачка не позбавлена права звернутись до відповідного органу (закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник) із заявою про проведення розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смерті її чоловіка, а у разі виникнення спору з відповідним органом, оскаржити його рішення, дії чи бездіяльність до суду.

76. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

77. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

80. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа