Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 520/12406/16-ц

провадження № 61-13869св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

10 жовтня 2016 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, яку в подальшому уточнила, та в якій просила встановити факт батьківства, а саме те, що ОСОБА_4 , уродженець села Градениці, Біляївського району, Одеської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Сошанське, Козятинського району, Вінницької області; зобов`язати Приморський ВДРАЦС ГТУЮ в Одеській області внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06 листопада1996 року № 15.

12 грудня 2017 року заявник надала уточнену заяву, в якій просила на підставі статті 130 СК України та статті 53 КпШС встановити факт батьківства, а саме те, що ОСОБА_4 , уродженець села Градениці, Біляївського району, Одеської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Сошанське, Козятинського району, Вінницької області; зобов`язати Приморський ВДРАЦС ГТУЮ в Одеській області внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06 листопада 1996 року № 15.

Заявник посилалась на те, що вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_4 з жовтня 1995 року по квітень 2000 року, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_3 вказувала, що батько дитини за життя визнав сина, однак ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер. У зв`язку із вищенаведеним, заявник змушена звернутися до суду із заявою, так як встановлення цього факту необхідне для оформлення спадкових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 січня 2018 року в складі судді Васильків О. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції виходив із того, що заявником всупереч положень частини першої статті 81 ЦПК України не надано доказів, які б достовірно підтверджували визнання ОСОБА_4 батьківства стосовно ОСОБА_3 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 січня 2018 року скасовано. Постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення місцевого суду, судом апеляційної інстанції було враховано, що в цьому випадку мається спір про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , даний спір має бути розглянутий в позовному проваджені, за участю позивача і відповідача, які мають надати суду відповідні докази на підставу своїх позовних вимог та заперечень проти них. Розгляд вказаного спору в порядку окремого провадження діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.

Разом із тим апеляційний суд зазначав, що на час розгляду цієї справи в провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства і визнання за ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за законом, в порядку забезпечення позову накладено арешт на спадкове майно. На підставі вищевикладеного апеляційний суд зазначив, що ті питання, які мають бути розглянуті в позовному провадженні, вже є предметом судового розгляду, а тому розгляд вказаної заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження є незаконним і безпідставним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Смирнова Л. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм статті 130 СК України 2004 року, натомість на її думку у цій справі підлягають застосуванню норми КпШС 1969 року.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції помилково прийняв до уваги доводи апеляційної скарги про наявність спору між сторонами без належного обґрунтування та доказів такого. Представник заявника вважає, що судом апеляційної інстанції не встановлено існування спору та з ким саме, а прийнято до уваги лише припущення, яке було викладене в апеляційній скарзі. Вказує, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що Біляївському районному суді Одеської області вже існує спір у позовному провадженні є необґрунтованими, адже з копії позовної заяви вбачається лише прохання встановити факт батьківства, яке вже було розглянуто судом апеляційної інстанції, а заявниця зловживає своїми правами, оскільки приховала від місцевого суду інформацію про звернення до іншого суду з позовом з таких самих підстав.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив від Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на касаційну скаргу ОСОБА_2 в якому представник заінтересованої особи надає свої пояснення по суті справи та просить її розгляд проводити без участі представника відділу.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду м. Одеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Місцевим судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , актовий запис № 15, що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області. Батьками у свідоцтві вказані у графі батько: ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_1 . У свідоцтві відомості про батька ОСОБА_6 записані за вказівкою матері відповідно до статті 55 КпШС Української РСР, що підтверджено довідкою від 08 серпня 2002 року.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 встановлено, що відомості про батька внесені на підставі частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 42 років помер ОСОБА_4 , актовий запис № 733, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Біляївського району Зезик В. А. заведено спадкову справу № 80/2014. Із заявою про прийняття спадщини 24 листопада 2014 року звернулася мати померлого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батько померлого - ОСОБА_8 відмовився від спадщини на користь дружини ОСОБА_7 .

Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько ОСОБА_4 - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_9 року після смерті ОСОБА_8 звернувся племінник ОСОБА_2 .

У зв`язку із встановленими обставини місцевим судом 04 квітня 2017 року було залучено до участі у справі ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 16 серпня 2017 року місцевим судом за клопотанням заявника було допитано свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що сім`ю ОСОБА_13 знає з 1996 року, сім`ю ОСОБА_14 ще з 1983 року, проживала з ними по сусідству. Свідок вказала, що заявник разом із сином жили у ОСОБА_14 до того, як дитині виповнився 1 рік, потім переїхали, однак ОСОБА_15 (син заявника) приїжджав до ОСОБА_14 , всі вважали його онуком. На запитання про місце народження дитини свідок відповіді не дала. Свідок вказала, що ОСОБА_16 не проживав постійно у селі батьків. Свідок знає, що ОСОБА_17 був одружений раніше, шлюб розірвано, є син від шлюбу. Із заявником в зареєстрованому шлюбі не перебував. Про судимість ОСОБА_18 нічого не знає.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що є родичем ОСОБА_18 по материнській лінії та хрещеним батьком його сина - ОСОБА_19 . Вказав, що ОСОБА_20 4-5 років тому хотів, щоб син перейшов на його прізвище, але син навчався в інституті, тому були труднощі. Бабуся та дідусь визнавали ОСОБА_21 внуком. ОСОБА_22 хоронили з м. Одеси, так як його мати несподівано померла. ОСОБА_15 був на усіх похоронах. Свідок вказав, що ОСОБА_20 та ОСОБА_2 хоч і були родичами, але не дружили. Свідок вказав, що у ОСОБА_18 був офіційний шлюб, є син, який живе у м. Теплодар. ОСОБА_20 був тричі судимий, коли він помер не пам`ятає. У сім`ї ОСОБА_14 свідок бував 2-3 рази на рік, торгували овочами. Свідок пояснює, що ОСОБА_15 повна копія ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що знає, що ОСОБА_15 син ОСОБА_18 . Свідок вказав, що всі родичі визнають ОСОБА_21 як рідного сина ОСОБА_22 , крім ОСОБА_2 . Вказав, що ОСОБА_14 хотів, аби син перейшов на його прізвище. Знає, що ОСОБА_17 був в офіційному шлюбі, від якого є син, де зараз законний син, свідок нічого не знає. ОСОБА_17 був судимий років 10 тому, помер 2,5-3 роки тому, за місяць до 43 дня народження.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що хрестила ОСОБА_21 , так як її чоловік дружив із ОСОБА_23 , часто носили вечері на Різдво. Знає, що ОСОБА_24 та ОСОБА_25 жили у його батьків років 3-4, мали господарство. Їй відомо, що ОСОБА_25 не мав сумнівів щодо батьківства стосовно ОСОБА_36, мали батьківські стосунки, син був копією батька, бабуся та дідусь обожнювали внука. Свідку достовірно невідомо чи був ОСОБА_17 у зареєстрованому шлюбі та чи він мав інших дітей. Знає, що ОСОБА_17 був судимий декілька разів, помер 2 роки тому.

У судовому засіданні 16 серпня 2017 року місцевим судом за клопотанням сторони ОСОБА_2 було допитано свідків: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

Свідок ОСОБА_26 пояснив, що живе по сусідству у селі батьків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 бачив, не спілкувався. ОСОБА_18 теж не знав, бачив його декілька разів. Батьки ОСОБА_22 жили одні, знає, що в них був син, який мав проблеми із правоохоронними органами, був у зареєстрованому шлюбі декілька разів, має сина 25 років. Свідок вказав, що за проханням ОСОБА_2 допомагав ОСОБА_14 , але не доглядав за ними. Коли помер ОСОБА_25 не пам`ятає, він до батьків приїжджав дуже рідко, за останні п`ятнадцять років можливо разів три. Батько виганяв сина ОСОБА_22 , він сам це бачив, так як той був наркоманом.

Свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що не знає ні ОСОБА_30 , ні ОСОБА_18 . Свідок живе недалеко сім`ї ОСОБА_14, про їхніх внуків нічого не знає. Знає, що за ОСОБА_8 ніхто не хотів доглядати, наймали для цього спеціальну особу.

Свідок ОСОБА_28 пояснила суду, що не знає ні ОСОБА_30 , ні ОСОБА_18 . Знає ОСОБА_2 , так як займалася оформленням нерухомості ОСОБА_31 за договором дарування. Про онука та сина ОСОБА_8 ніколи не говорив. Знає, що ОСОБА_2 родич ОСОБА_8 , передавав йому продукти та гроші.

Свідок ОСОБА_29 пояснив, що проживає з дитинства у селі, в якому жила сім`ї ОСОБА_14 . Заявника ОСОБА_1 бачив років п`ятнадцять тому у селі, коли вона приїжджала до ОСОБА_14 . Пояснив, що знає ОСОБА_32 , який помер у 2014 році, потім померла його мати у 2015 році, а потім і батько у 2016 році. Знає, що у ОСОБА_33 була одна дружина, він був судимий декілька разів. Свідок спілкувався з ОСОБА_8 як з сусідом, його хоронив племінник ОСОБА_2 , який і оплачував догляд за ним.

Судом першої інстанції з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 16 грудня 2016 року № 00017450106 встановлено, що ОСОБА_4 був одружений з ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що було зроблено актовий запис від 05 лютого 1994 року № 9. Цей шлюб було розірвано, про що було зроблено актовий запис від 02 листопада 1995 року № 310.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на час розгляду справи в провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства і визнання за ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування за законом, в порядку забезпечення позову накладено арешт на спадкове майно.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення факту батьківства суд розглядає, як і будь-які справи окремого провадження, з додержанням загальних правил, установлених Главою 6 ЦПК України.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства, ОСОБА_1 як на підставу такого звернення посилалася на неможливість оформлення ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Під час розгляду справи суди встановили, що після смерті ОСОБА_4 померлого, 13 червня 2016 року, приватним нотаріусом Зезик В. А. заведено спадкову справу.

Заінтересована особа у справі ОСОБА_2 , який є племінником померлого ОСОБА_8 і спадкоємцем останнього, від імені якого діяла представник ОСОБА_35 під час розгляду справи заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Наведене свідчить про те, що під час розгляду справи за заявою ОСОБА_1 у порядку окремого провадження наявний спір про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 .

Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Апеляційний суд, встановивши, що під час розгляду справи за заявою ОСОБА_1 у порядку окремого провадження виник спір про право, дійшов правильного висновку про залишення заяви про встановлення факту визнання батьківства без розгляду на підставі частини 6 статті 294 ЦПК України, оскільки це питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду та за таких же підстав не приймає до уваги аналогічні доводи відповідача, які містяться у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про залишення заяви про встановлення факту батьківства без розгляду, а зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх спростував.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська