№ 520/12425/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/12425/22

адміністративне провадження № К/990/16059/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/12425/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (головуючий суддя Спірідонов М.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді: Мінаєва О.М., Калиновський В.А.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області, відповідач), у якому просив:

- скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 03 червня 2022 року № 295 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 14 червня 2022 року № 288 о/с про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та поновити його на попередній посаді, стягнути на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул.

Обґрунтовуючи протиправність свого звільнення зі служби в поліції, позивач вказував, що обставини, викладені у висновку службового розслідування, не відповідають дійсності. Зокрема, у позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що усний наказ керівництва про необхідність евакуації на підконтрольну територію України до його відома доведено не було та про такий він не знав, оскільки з 07 квітня 2022 року в м. Куп`янськ були відсутні світло, мобільний зв`язок та інтернет, відповідно, отримувати будь-які повідомлення від посадових осіб ГУНП в Харківській області не міг. На початку червня 2022 року через свою колегу позивач передав для направлення до ГУНП в Харківській області (через інтернет) свої пояснення, у яких повідомив про причини неможливості виїзду з окупованої території. Однак, зміст цих пояснень було умисно спотворено як небажання позивача виїжджати з окупованої території. На думку позивача, дисциплінарна комісія не з`ясувала всіх дійсних обставин, у зв`язку із чим протиправно зазначила у висновку службового розслідування про порушення ним службової дисципліни та необхідність притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано наказ ГУНП в Харківській області № 295 від 03 червня 2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області» в частині застосування до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Скасовано наказ ГУНП в Харківській області № 288 о/с від 14 червня 2022 року «По особовому складу» в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, зі служби в поліції з 14 червня 2022 року.

Поновлено на службі в Національній поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, з 15 червня 2022 року.

Зобов`язано ГУНП в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити старшому сержанту поліції ОСОБА_1 , поліцейському з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, грошове забезпечення за період з 01 травня 2022 року по 14 червня 2022 року.

Зобов`язати ГУНП в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити на користь старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15 червня 2022 року по день поновлення на роботі.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині нарахування і виплати середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області, суд першої інстанції виходив із того, що 24 лютого 2022 року розпочалася широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України. З 27 лютого 2022 року м. Куп`янськ було окуповано терористичними військами російської федерації. З часом у повному обсязі було окуповано і увесь Куп`янський район Харківської області.

З офіційного веб-сайту Громадської організації «Слідство. Інфо» суд установив: «Окупанти відключили українське телебачення і створили перебої зі зв`язком. На початку квітня мобільний зв`язок у Куп?янську повністю зник, і отримувати інформацію з окупованого міста стало практично неможливо. Росіяни облаштували блокпости на всіх виїздах з міста. Місцеві розповіли «Слідству. Інфо», що з травня виїхати з Куп?янська, особливо на територію, контрольовану українською владою, стало майже неможливо. Місто патрулюють російські БТР-и.» (ІНФОРМАЦІЯ_1).

11 вересня 2022 року Збройні Сили України зайшли до м. Куп`янськ Харківської області.

Наведені обставини є загальновідомими фактами в розумінні приписів частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Місто Куп`янськ та Куп`янський район є одними із з тих у Харківської області, що найбільше постраждали від обстрілів та бомбардувань військами російської федерації і фактично було і є на даний час лінією фронту (активних бойових дій).

Ураховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у період з 24 лютого 2022 року до звільнення населеного пункту від російських військ, був позбавлений можливості прибути за місцезнаходженням ГУНП в Харківській області у місто Харків з незалежних від нього причин.

Окрім того суд першої інстанції відзначив, що висновки службового розслідування не містять, відповідачем до матеріалів справи не надано, а судом під час розгляду справи не здобуто належних і допустимих, достатніх і достовірних у розумінні приписів статей 73-76 КАС України доказів: отримання позивачем від начальника Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 , який за матеріалами службового розслідування, телефонував поліцейським, які перебувають на непідконтрольній Україні території, наказу, щоб позивач з 28 квітня 2022 року евакуювався на підконтрольну територію України; інформування про транспорт та безпечний маршрут, про місце перетину лінії фронту, а також надання при цьому провідника тощо; отримання запрошення прибути 23 травня 2022 року для надання письмових пояснень з приводу відсутності на службі.

З уваги на такі обставини суд першої інстанції установив, що вина позивача у дисциплінарних проступках, зазначених у спірних наказах ГУНП в Харківській області, відсутня, оскільки вони допущені позивачем у силу незалежних від нього, непереборних обставин, а відтак до дисциплінарної відповідальності його притягнуто незаконно.

Тому оскільки спірні накази відповідача підлягають скасуванню, суд дійшов висновку, що позивача необхідно поновити на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області з 15 червня 2022 року та зобов`язати відповідача виплатити середнє грошове забезпечення з а час вимушеного прогулу.

Другий апеляційний адміністративний суд повністю погодився з позицією Харківського окружного адміністративного суду по суті спору та мотивами ухваленого рішення, з огляду на що постановою від 27 березня 2024 року залишив апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення окружного суду без змін.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

24 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ГУНП в Харківській області на судові рішення у справі № 520/12425/22.

Як зазначено у скарзі, вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що обумовлено неправильним застосуванням норм матеріального права щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносин. Так, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували пункт 1 частини першої статті 18, пункт 24 частини першої статті 23 та частину другу статті 24 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію України» (далі - Закон № 580-VIII), пункт 1 та пункт 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), пункт 3 наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану».

В аспекті змісту спірних правовідносин скаржник, зокрема зазначає, що обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку склалися під час повномасштабного вторгнення рф на територію України, при цьому позивач займав посаду поліцейського та у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України мав брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина друга статті 24 Закону № 580-VIII). Відтак, позивач під час війни, нехтуючи Присягою, порушуючи обов`язок служити Українському народу, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, визначені статтею 23 Закону № 580-VIII прийняв рішення не з`являтися на службу, самоусунувся від виконання основних та додаткових завдань, покладених на ГУНП в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

За своєю формою, змістом та суттю таке діяння явно та очевидно належить до кола чітко визначених законом дисциплінарних проступків поліцейського.

Обставини невиконання протягом тривалого періоду часу функцій поліцейської служби, невжиття взагалі будь-яких заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України визнані й самим позивачем у тексті позовної заяви, що, у свою чергу, нівелює усі наслідки дефектів службового розслідування і унеможливлює існування будь-яких легітимних сподівань на подальше проходження служби у поліції. Недоліки в організації службового розслідування, а також нездоланні та непереборні дефекти у результатах службового розслідування відсутні.

Стосовно порушень норм процесуального права у касаційній скарзі зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги ст. 242 246 КАС України, оскільки висновки, викладені у рішеннях судів не відповідають обставинам справи. Також судами попередніх інстанції порушено вимоги статті 90 КАС України щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів у справі, надання оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивування відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких міркувань скаржник у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ГУНП в Харківській області без задоволення, а судові рішення у справі без змін.

Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги відповідача, ОСОБА_1 у відзиві вказує, що Куп`янська міська територіальна громада Харківської знаходилась під окупацією з 27 лютого по 07 жовтня 2022 року. Під час окупації були відсутні мобільний зв`язок та мережа Інтернет на території громади з 07 квітня по 10 вересня 2022 року, банківські установи та поштові відділення у м. Куп`янську не працювали. Ці обставини підтверджуються довідкою Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 03 жовтня 2023 року № 12818, яка міститься в матеріалах справи. В період тимчасової окупації офіційно погоджені гуманітарні коридори для евакуації населення з міста Куп`янська Харківської області не відкривались. Позивач до виїзду за межі окупованої території України був позбавлений можливості здійснювати комунікацію, що було обумовлено відсутністю у останнього можливості стабільно використовувати будь-які форми електронної комунікації (відсутність мобільного зв`язку від операторів України, відсутність можливості користування мережею Інтернет). З огляду на ці обставини, жодного усного чи письмового наказу від 28 квітня 2022 року та у подальшому від керівника Куп`янського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області або керівництва вищого рівня про необхідність у строк до 30 квітня 2022 року евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути до міста Харкова позивач не отримував, в тому числі засобами електронної комунікації.

Матеріали службового розслідування не містять та відповідачем суду не надано належних доказів наявності у позивача можливості евакуюватися з окупованої території у період з 28 квітня по 03 червня 2022 року, тобто доказів відсутності на службі без поважних причин. Окрім того, відповідачем не надано суду доказів доведення позивачу усного наказу керівництва про евакуацію у строк до 30 квітня 2022 року та виклику дисциплінарної комісії від 20 травня 2022 року про запрошення прибути 23 травня 2022 року до УГІ ГУНП в Харківській області для надання письмових пояснень.

Таким чином висновки службового розслідування зроблені лише з урахуванням пояснень керівників поліцейських, відносно яких проводилось службове розслідування, які не є безпосередніми керівниками позивача, без надання оцінки доводам позивача, без з`ясування всіх обставин, відсутності доказів фіксації неявки позивача на службі, без урахування особи позивача, ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, його попередньої поведінки, ставлення до служби.

Ухвалою від 22 січня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

09 травня 2022 року до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області полковника поліції Кривошея О.М. про те, що ним 28 квітня 2022 року підлеглим працівникам було надано усний наказ у строк до 30 квітня 2022 року евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу, для несення служби та виконання своїх функціональних обов`язків, в тому числі старшому сержанту поліції ОСОБА_1 , поліцейському з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Проте з 01 травня по 03 червня 2022 року окремі поліцейські Куп`янського районного відділу поліції, у тому числі ОСОБА_1 , до евакуйованого підрозділу для проходження служби не прибули, відсутні на службі без поважних причин та, відповідно, до виконання функціональних обов`язків не приступили.

Опитаний начальник Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_2 повідомив, що він з 24 лютого 2022 року перебуває на неокупованій території, постійно, поки була можливість, підтримував телефонний зв`язок з підлеглими, які залишились на окупованій території. 28 квітня 2022 року ним був наданий наказ своїм підлеглим, щоб вони всіма можливими шляхами виходили на неокуповану військами рф територію. Однак станом на 03 червня 2022 року на виконання усного наказу на підконтрольну територію з окупації вийшов підполковник поліції ОСОБА_3 , лейтенанти поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , старші лейтенанти поліції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , майори поліції: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , капітан поліції ОСОБА_27, капрал поліції ОСОБА_15 . Також пояснив, що на даний час майор поліції ОСОБА_16 перетнув кордон з Польщею та на власному автомобілі повертається до місця дислокації підрозділу. До свого пояснення полковник поліції ОСОБА_2 додав список особового складу з номерами мобільних телефонів, за якими він телефонував своїм підлеглим.

Опитаний під час проведення службового розслідування заступник начальника Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_17 підтвердив відомості з приводу того, що він також на виконання наказу полковника поліції ОСОБА_2 телефонував поліцейським, які перебувають на непідконтрольній території, щоб останні з 28 квітня 2022 року евакуювались на підконтрольну територію України.

Аналогічне пояснення у ході проведення службового розслідування надав начальник ВПД № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_18 .

Опитані поліцейські Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області: підполковник поліції ОСОБА_19 , підполковник поліції ОСОБА_3 , капітан поліції ОСОБА_20 , капітан поліції ОСОБА_21 , капітан поліції ОСОБА_22 , капітан поліції ОСОБА_23 , старший лейтенант поліції ОСОБА_24 , капітан поліції ОСОБА_25 , капітани поліції: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , старший лейтенант поліції ОСОБА_28 , майор поліції ОСОБА_29 , лейтенант поліції ОСОБА_30 , лейтенанти поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та капітани поліції ОСОБА_31 і ОСОБА_32 , майори поліції: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які вийшли з тимчасово окупованої території Куп`янського району Харківської області, у своїх поясненнях зазначили, що на час початку збройної агресії рф вони перебували в м. Куп`янськ Харківської області. З 24 по 26 лютого 2022 року деякі поліцейські виконували свої функціональні обов`язки за місцем служби. Після окупації 27 лютого 2022 року збройними силами рф м. Куп`янськ та приблизно до кінця квітня поточного року вони перебували у місті разом зі своїми родинами. З представниками окупантів не співпрацювали, факти добровільної співпраці працівників Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області з окупантами їм на той час відомі не були, безпосередніми свідками такої співпраці також не були.

З окупованої території на підконтрольну територію виїжджали колоною або самостійно разом з родинами за маршрутом м. Купянськ - с. Грушівка - с. Сподобівка - с. Савинці - м. Балаклія - с. Андріївка - м. Зміїв - м. Мерефа - м. Харків.

Опитані поліцейські ВПД № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області: старший сержант поліції ОСОБА_33 , старший сержант поліції ОСОБА_34 , капрал поліції ОСОБА_35 , старший поліції ОСОБА_36 , капітан поліції ОСОБА_37 , майор поліції ОСОБА_38 , капітан поліції ОСОБА_39 , старший лейтенант поліції ОСОБА_40 , капрал поліції ОСОБА_48, старший сержант поліції ОСОБА_41 , капітан поліції ОСОБА_46, капрал поліції ОСОБА_47 - надали пояснення аналогічного змісту, вказавши, що виходили з тимчасово окупованого смт Шевченкове Куп`янського району. Крім цього, зазначили, що майор поліції ОСОБА_42 можливо співпрацював з окупаційною владою та збройними силами рф.

Опитані поліцейські СПД № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області: капітан поліції ОСОБА_43 , старший лейтенант поліції ОСОБА_44 , старший сержант поліції ОСОБА_45 та поліцейські відділення поліції № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області: старші лейтенанти поліції: ОСОБА_9 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 та лейтенант поліції ОСОБА_6 надали аналогічні пояснення.

Дисциплінарною комісією на виконання вимог статті 27 Дисциплінарного статуту 20 травня 2022 року з використанням засобів електронної комунікації був здійснений виклик за допомогою: смс - повідомлень (акт огляду засобів електронної комунікації від 23 травня 2022 року № 380), месенджера «WhatsApp» (акт огляду засобів електронної комунікації від 23 травня 2022 року № 381), меседжера «Viber» (акт огляду засобів електронної комунікації від 23 травня 2022 року № 383), месенджера «Telegram» (акт огляду засобів електронної комунікації 23 травня 2022 року № 384) та на електронну адресу (акт огляду засобів електронної комунікації від 23 травня 2022 року № 382) усіх поліцейських, які перебувають на тимчасово окупованій рф території, з метою запрошення 23 травня 2022 року до УГІ ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Студентська, 5/6, м. Харків, для надання письмових пояснень.

Станом на 23 травня 2022 року окремі поліцейські Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, в тому числі позивач, не прибули до УГІ ГУНП в Харківській області (акт про відмову від надання пояснень від 23 травня 2022 року № 386).

У ході проведення службового розслідування обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 не встановлені.

Службовим розслідуванням установлено, що з 01 травня по 03 червня 2022 року позивач безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, не виконав усний наказ керівників щодо необхідності у строк до 30 квітня 2022 року вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу для проходження служби, виконання своїх функціональних обов`язків, тим самим скоїв прогул, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також вчинив інші дисциплінарні проступки, що виразилося у порушені: пунктів 1, 2, 4, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, в частині невиконання зобов`язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, їх не виконав; не дотримався правил внутрішнього розпорядку, не виконав накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, не сприяв керівникові в організації дотримання службової дисципліни; пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, непрофесійного виконання своїх службових обов`язків; вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 8 Закону, діяв не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тим самим, вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції.

По завершенню службового розслідування 03 червня 2022 року начальником ГУНП в Харківській області затверджений висновок, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у відсутності на службі без поважних причин з 01 травня по 03 червня 2022 року, тим самим скоївши прогули, в порушенні вимог частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 частини першої статті 23, частини другої статті 24 Закону № 580-VIII, частини другої статті 19 Конституції України, пунктів 1, 2, 4, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 2 абзацу першого наказу Національної поліції України від 08 квітня 2022 року № 242, пункту 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15 серпня 2016 року № 818, позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Харківській області від 03 червня 2022 року № 295 до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Харківській області від 14 червня 2022 року № 288 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

Вважаючи своє звільнення незаконним, а спірні накази протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає обов`язки поліцейських, зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Згідно зі статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту визначає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно зі статями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За змістом статті 26 Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Згідно зі статтею 29 Дисциплінарного статуту в разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Статтею 30 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Частина друга статті 2 КАС України закріплює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VІ. Позиція Верховного Суду

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Предметом судового контролю у справі № 520/12425/22 є накази ГУНП в Харківській області № 295 від 03 червня 2022 року та № 288 о/с від 14 червня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Касаційне провадження відкрите за касаційною скаргою ГУНП в Харківської області з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, які обґрунтовані доводами скаржника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1 частини першої статті 18, пункту 24 частини першої статті 23 та частини другої статті 24 Закону № 580-VIII, пункту 1 та пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 3 наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також порушенням судами норм процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла до таких висновків.

У вимірі професійної діяльності працівника поліції принагідно вказати, що з аналізу положень Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту слідує, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема, відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.

Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 та від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а.

Особливістю спірних правовідносин є те, що ОСОБА_1 - поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, звільнено зі служби в поліції під час дії правового режиму воєнного стану за порушення службової дисципліни, що виразилось у неприбутті до місця дислокації підрозділу для подальшого проходження служби, відсутності на службі з 01 травня по 03 червня 2022 року та невиконання своїх функціональних обов`язків.

Так, загальновідомими обставинами є те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року воєнний стан було продовжено і він діє по даний час.

Куп`янська міська територіальна громада, зокрема й місто Куп`янськ, знаходилися під окупацією російської федерації з 27 лютого до 10 вересня 2022 року (деякі до 17 вересня 2022 року).

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01 травня 2022 року, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону № 389-VIII.

Статтею 24 Закону № 580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

На основі вказаних нормативних положень можна зробити висновок, що законодавством прямо передбачено обов`язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.

Отже на позивача, який проходить державну службу особливого характеру та склав Присягу поліцейського, була покладена додаткова відповідальність щодо захисту інтересів держави під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд зауважує, що ключову роль у спірних правовідносинах має зв`язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Подібна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №160/11795/20.

Тож позивач, як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, керуючись положеннями Закону №580-VIII та Дисциплінарного статуту, мав у своїх діях і поведінці слідувати змісту Присяги та, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

Натомість, як установили суди попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не заперечується власне й позивачем, у період з 01 травня по 03 червня 2022 року останній був відсутній за основним місцем несення служби, не прибував до визначеного керівництвом місця дислокації підрозділу.

Очевидно, що подібна поведінка поліцейського в складних, небезпечних для життя умовах здатна викликати недовіру громадян до працівників поліції.

В той же час не слід залишати поза увагою те, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Таким чином обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Понад те Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили цей спір на підставі неповного та неналежного з`ясування усіх обставин справи.

У цій справі судами з`ясовано, що підставою для видання ГУНП в Харківській області оспорюваних наказів слугували матеріали службового розслідування, призначеного на підставі рапорту начальника Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області полковника поліції Кривошея О.М. від 09 травня 2022 року та проведеного задля перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни поліцейськими Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.

У висновку дисциплінарної комісії, затвердженого начальником ГУНП в Харківській області полковником поліції В. Тимошко 03 червня 2022 року, зазначено, що під час службового розслідування встановлено, що з 01 травня по 03 червня 2022 року окремі поліцейські Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, в тому числі ОСОБА_1 , безпідставно були відсутні на службі без поважних причин, не виконали усний наказ керівників щодо необхідності у строк до 30 квітня 2022 року вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу для проходження служби та виконання своїх функціональних обов`язків, тим самим скоїли прогули, а також не взяли участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, чим допустили порушення Присяги поліцейського, що є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції.

З огляду на це дисциплінарна комісія у висновку констатувала, що поліцейські Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, у тому числі ОСОБА_1 , вчинили дисциплінарний проступок, який виразився у порушенні вимог частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 частини першої статті 23, частини другої статті 24 Закону № 580-VIII, пункту 2 абзацу першого наказу Національної поліції України від 08 квітня 2022 року № 242, пункту 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15 серпня 2016 року № 818.

В аспекті зазначеного доцільно відмітити, що не є спірним той факт, що станом на початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та в подальшому, у тому числі з 01 травня по 03 червня 2022 року, ОСОБА_1 знаходився на окупованій території Куп`янської міської територіальної громади.

Як зазначає позивач, він не мав можливості виїхати на підконтрольну Україні територію, оскільки існував ризик для життя і здоров`я його та членів сім`ї.

Ураховуючи доводи позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача була відсутня можливість виїхати з окупованої території Харківської області з незалежних від нього причин; вини позивача у дисциплінарних проступках немає, а відтак, до дисциплінарної відповідальності його притягнуто незаконно.

Зміст оскаржуваних судових актів показує, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на загальновідомій інформації щодо окупації міста Куп`янськ, яка тривала, в тому числі, й у період з 01 травня по 03 червня 2022 року.

В цілому мотиви судових актів зводяться до недостатнього сприяння відповідача в організації безпечного маршруту, інформаційної та організаційної координації, відсутністю погоджених «зелених коридорів» з території Куп`янської територіальної громади, недотримання відповідачем формальних вимог, що ставляться Законом до службового розслідування та його результатів.

З погляду колегії суддів, наведене судами попередніх інстанцій мотивування оскаржуваних рішень не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному статтею 242 КАС України, яка закріплює, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що службове розслідування за фактами невиходу на службу без поважних причин з 01 травня по 03 червня 2022 року в умовах воєнного стану поліцейськими Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області проводилось відносно близько 160 поліцейських.

Однак судами не надано оцінки тому, чи містить висновок службового розслідування від 03 червня 2022 року всі необхідні відомості та дані про поліцейського ОСОБА_1 , як того вимагає стаття 19 Дисциплінарного статуту та розділ VI Порядку № 893.

Також судами не було досліджено висновок службового розслідування на предмет того, чи врахувала дисциплінарна комісія, а в подальшому і керівник у спірному наказі, при визначенні позивачу виду стягнення характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

До того ж нагадаємо, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції за невихід на службу без поважних причин в умовах воєнного стану.

Попри це, з оскаржуваних судових актів вбачається, що суди не перевіряли, чи з`ясовувала дисциплінарна комісія питання причин невиходу на службу ОСОБА_1 у розрізі його індивідуальних обставин, а також чи містить висновок службового розслідування будь-які твердження дисциплінарної комісії про спростування аргументів позивача на підставі зібраних під час службового розслідування доказів.

Окрім того, судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях не наведено мотивів відхилення або ж врахування доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування у частині щодо належного повідомлення про його початок і пропонування надати пояснення.

Жодному доказу, який міститься у матеріалах справи, юридичну оцінку суди не надали, як-от приміром, скріншотам переписки з месенджерів «WhatsApp», «Viber», «Telegram», актам огляду засобу електронної комунікації, поясненням інших поліцейських, які були допитані в ході службового розслідування (задля об`єктивного з`ясування того, чи існувала все ж таки можливість виїхати з окупованої території і якщо так, то яким чином це зробили інші поліцейські; чи доводився до відома поліцейських наказ керівництва про необхідність евакуації у строк до 30 квітня 2022 року, яким чином та засобами якого зв`язку).

Усі ці обставини залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, проте вони мають визначальне значення для правильного вирішення спору.

Більше того, як уже зазначалося, суди першої та апеляційної інстанцій побудували свої висновки про незаконність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності виключно на дослідженій із загальних джерел інформації щодо окупації м. Куп`янськ.

При цьому з оскаржуваних судових рішень неможливо з`ясувати дійсні причини, які спонукали позивача залишатися на окупованій території, будь-яких конкретних пояснень та аргументів позивача з цього приводу рішення судів не містять. Не з`ясовано чи намагався позивач виїхати з окупованої території, якщо так, то яким чином, або ж які перешкоди сприяли тому; чи намагався він протягом усього часу перебування на окупованій території повідомити керівництво про неможливість повернення на підконтрольну територію України; чи здійснював він комунікацію з іншими колегами по службі, а також багато інших питань, які б дозволили суду поза розумним сумнівом впевнитися у намаганні позивача вчинити всі залежні від нього дії задля продовження проходження служби в поліції.

Ці та інші питання потребували відповіді, адже враховуючи специфіку відносин між державою і працівником поліції, позивач повинен усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

Як можна побачити з позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на ризик для життя і здоров`я під час виїзду з окупованої території.

Не заперечуючи доцільність таких аргументів, варто зауважити, що функціональні обов`язки поліцейського так само передбачають вірогідність виникнення ситуацій, небезпечних для життя і здоров`я під час несення служби, що водночас вимагає їх розв`язання, а не уникнення. Служба в поліції передбачає необхідність у її працівників певних психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях тощо.

Як уже зазначалося, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Водночас держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов`язків.

Отже, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було з`ясувати всі фактичні обставини справи та надати їм правову оцінку крізь призму сутності професії поліцейського та її ролі у суспільстві, особливо в умовах воєнного стану в Україні.

Відтак, у порушення частини четвертої статті 9 КАС України судом не вжито визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

Відповідно до частин третьої - четвертої статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Необхідно зауважити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення судами норм процесуального права та недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, та під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку із чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

У свою чергу, в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

Отже, доводи касаційної скарги ГУНП в Харківській області є достатньо обґрунтованими.

Разом із тим, установлені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не дають можливості Верховному Суду переглянути рішення судів на предмет правильності застосування норм матеріального права у межах інших доводів скаржника, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки повинен відбутися новий судовий розгляд справи.

За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Беручи до уваги вказані норми КАС України колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також необхідно врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.

VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 520/12425/22 скасувати.

Справу № 520/12425/22 на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк