ПОСТАНОВА
Іменем України
09 березня 2021 року
Київ
справа №520/13038/19
адміністративне провадження №К/9901/13785/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (суддя Панченко О.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Сіренко О.І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" (надалі також - Позивач, ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство-164") звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (надалі також - Відповідач 1), Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також - Відповідач 2, скаржник), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації по податковій накладній від 15 жовтня 2019 року №1306762/33608607 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17 вересня 2018 року та від 15 жовтня 2019 року №1306761/33608607 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 17 вересня 2019 року;
зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №1 від 17 вересня 2019 року складену ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство -164" датою її отримання, а саме 3 жовтня 2019 року та податкову накладну №2 від 17 вересня 2019 року складену ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство-164" датою її отримання, а саме 3 жовтня 2019 року;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, викладене у протоколі про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" таким, що відповідає підпункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку;
зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" з переліку ризикових платників податків.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про порушення контролюючим органом норм пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки у ДПС не було достатньої правової підстави для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Акцентував на тому, що підприємство не відповідає зазначеним у підпункті 1.6 Критеріям ризиковості платника податку та вказував на те, що спірне рішення не містить мотивів та обґрунтувань віднесення Позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" задоволено:
визнано протиправним та скасовано рішення комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації по податковій накладній: від 15 жовтня 2019 року №1306762/33608607 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17 вересня 2019 року та від 15 жовтня 2019 року №1306761/33608607 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 17 вересня 2019 року;
зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №1 від 17 вересня 2019 року складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" датою її отримання, а саме 3 жовтня 2019 року та податкову накладну №2 від 17 вересня 2019 року складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" датою її отримання, а саме 3 жовтня 2019 року;
визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, викладене у протоколі про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" (код ЄДРПОУ 33608604) таким, що відповідає підпункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку;
зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" (код ЄДРПОУ 33608604) з переліку ризикових платників податків.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій вказали на те, що Відповідачем не доведено обґрунтованість підстав для віднесення підприємства Позивача до ризикових платників за критерієм «наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій». На підтвердження такої інформації Відповідачем не надано жодних доказів, а судами не встановлено підстав, які б підтверджували правомірність та обґрунтованість рішення Головного управління ДПС України в Харківській області щодо відповідності ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство - 164" підпункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку.
Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач 2 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 9 вересня 2019 року між ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство - 164" (виконавець), основним видом діяльності якого є "Будівництво залізниць і метрополітену" (код КВЕД 42.12), та АТ "ТУРБОАТОМ" (замовник) укладено договір підряду №130819-2, відповідно до якого Позивач приймає на себе виконання таких видів робіт: капітальний ремонт під`їзної залізничної колії довжиною 66,03 м інв.№3501176 під`їзна залізнична колія 5 у головний корпус 1-ий виробничий майданчик (пр.Московський, 199) довжина 400,08 м. (42.12.10-00.00).
На виконання умов цього договору АТ "ТУРБОАТОМ" 17 вересня 2019 року здійснило попередню оплату на підставі рахунку-фактури №0909/2 від 9 вересня 2019 року на суму 309883,2 грн (у тому числі ПДВ - 51647,2 грн), що підтверджується платіжним дорученням №7677 від 17 вересня 2019 року, а Позивачем виписано АТ "ТУРБОАТОМ" податкову накладну №1 від 17 вересня 2019 року.
Також, 9 вересня 2019 року між ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство - 164" (виконавець) та АТ "ТУРБОАТОМ" (замовник) укладено договір підряду №130819-1, за умовами якого Позивач приймає на себе виконання таких робіт: капітальний ремонт під`їзної залізничної колії довжиною 261,16 м. інв.№03501176 під`їзна залізнична колія 5 у головний корпус 1-ий виробничий майданчик (пр.Московський, 199) довжина 400,08 м (42.12.10-00.00).
На виконання цього Договору АТ "ТУРБОАТОМ" 17 вересня 2019 року здійснило попередню оплату на підставі рахунку-фактури №0909/1 від 9 вересня 2019 року на суму 353117,4 грн (у тому числі ПДВ - 58852,9 грн), що підтверджується платіжним дорученням №7678 від 17 вересня 2019 року, а Позивачем виписано АТ "ТУРБОАТОМ" податкову накладну №2 від 17 вересня 2019 року.
Засобами електронного зв`язку Позивач направив податкові накладні №1 від 17 вересня 2019 року на загальну суму 309883,20 грн (у тому числі ПДВ 51647,20 грн) та №2 від 17 вересня 2019 року на загальну суму 353117,40 грн (у тому числі ПДВ 58852,90 грн) на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4 жовтня 2019 року засобами електронного зв`язку Позивач отримав від ДПС України квитанції №9228088537 та №9228103526, в яких зазначено "документ прийнято, реєстрація зупинена", з посиланням на те, що подані податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем було складено та подано до контролюючого органу пояснення щодо господарських операцій, за якими виписані відповідні податкові накладні, та копії документів на підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних, реєстрація яких зупинена ДПС України.
В подальшому, комісією ДПС України прийняті оскаржені рішення №1306762/33608607 від 15 жовтня 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 17 вересня 2019 року та №1306761/33608607 від 15 жовтня 2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17 вересня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач оскаржив до ДПС України вказані рішення, однак листом від 5 листопада 2019 року за №8222/619900.06.05-01-15 ДПС України відмовлено у задоволенні скарг Позивача.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій невірно застосували положення статей 61 62 71 201 Податкового кодексу України, Порядку №117 без урахування позиції Верховного Суду за подібних правовідносин у справах №480/4006/18 та №540/2077/18. Зазначає, що законодавством регламентовано порядок виконання контролюючими органами функцій щодо податкового контролю, які у спірних правовідносинах визначено у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених операцій.
Акцентує на тому, що оскаржуючи до суду проміжне рішення податкового органу (протокол про включення до переліку ризикових платників) Позивач обрав спосіб захисту, що суперечить закону.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і наділі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку-даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.
У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Згідно з пунктом 71.1 статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Порядок збору податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючими органами встановлений статями 72, 73 ПК України.
Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 5, 6, 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165) (далі - Порядок №117), передбачено здійснення автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків. Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Так само, зупиняється реєстрація, якщо за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку.
Моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється на підставі аналізу податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС, за алгоритмом, встановленим пунктом 3 Порядку №117.
Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням норм ПК України та неможливості здійснення операції з постачання товарів (послуг), щодо яких складено податкову накладну/розрахунок коригування, та/або у ймовірності уникнення платником податку виконання податкового обов`язку.
Обов`язковою ознакою рішення, дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають для них обов`язковий характер.
Дії ж контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання комісії, яка вирішує питання реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), мають характер службової діяльності відповідних службових осіб по інформаційно-аналітичному забезпеченню діяльності цього органу. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів для виконання покладених на них функцій та завдань з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.
Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Верховним Судом вже зроблено висновок щодо застосування наведених вище норм у подібних правовідносинах (зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №480/4006/18, від 3 березня 2020 року у справі №240/3665/19, від 5 серпня 2020 року у справі №520/5692/19, від 21 серпня 2020 року №520/6051/19, від 29 вересня 2020 року у справі №440/1385/19).
Згідно з висновком Верховного Суду використання контролюючим органом податкової інформації, наявної в інформаційних системах ДФС, або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певний спосіб, зокрема, віднесення позивача до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому ПК України, та є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань. Безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, не порушує права та інтереси позивача. Включення Комісією контролюючого органу платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, є передумовою зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. У подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку відповідних письмових пояснень та запитуваних копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування є підставою для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи таке рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом своїх прав. У межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Підстав для відступу від наведеної правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховний Суд у цій справі не знаходить.
Застосування судами першої та апеляційної інстанцій наведених норм не відповідає висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Висновок цих судів про задоволення позову в зазначеній частині позовних вимог є помилковим.
Щодо висновків судів попередніх інстанцій в іншій частині позовних вимог, то Головне управління ДПС у Харківській області всупереч вимогам частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) в касаційній скарзі не наводить доводів про їх не обґрунтованість та/чи не відповідність нормам матеріального та/чи процесуального права.
Вимоги касаційної скарги про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій обмежені доводами Відповідача 2 щодо неправомірного застосування норм матеріального та процесуального права судів попередніх інстанцій в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у протоколі про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" таким, що відповідає підпункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов`язання ГУ ДПС виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Пункт 3 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Положеннями частин першої, другої, третьої статті 351 названого Кодексу визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, викладеного у протоколі про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" таким, що відповідає підпункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" з переліку ризикових платників податків підлягають скасуванню з прийняттям нового - про відмову в позові у цій частині.
4.3.Судові витрати
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп (платіжне доручення від 5 листопада 2019 року №102), що відповідає розміру судового збору, передбаченого Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI за подання юридичною особою до адміністративного суду позову з заявленими позовними вимогами немайнового характеру.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені Позивачем судові витрати підлягають частковому відшкодуванню, а саме, в розмірі 1921 грн.
Керуючись статтями 3 139 345 349 351 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, викладеного у протоколі про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" таким, що відповідає підпункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" з переліку ризикових платників податків. В цій частині позовних вимог ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство-164" понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді: І.Л. Желтобрюх
М.М. Яковенко