№ 520/1338/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

справа №520/1338/21

адміністративне провадження № К/9901/32568/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №520/1338/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 (суддя Севастьяненко К.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021 (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Ральченко І.М., Чалий І.С.),

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач, Управління), в якому просив:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90 % до 56 % при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-52/219 від 28.02.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА у Харківській області;

- скасувати рішення Ізюмського об`єднаного управління ПФУ України в Харківській області №963370171842 від 25.01.2021 в частині застосування загального відсотку розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від заробітку - 56 % при здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-52/219 від 28.02.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА у Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання в розмірі 90% (дев`яносто відсотків) суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року №04-52/219, виданої Територіальним управлінням ДСА у Харківській області, здійснивши виплату боргу однією сумою, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 904 гривень (дев`ятсот чотирьох гривень);

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на протиправне зменшення відповідачем відсоткового значення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 56% від суддівської винагороди працюючого судді під час здійснення перерахунку такого утримання на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №520/9683/2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021, в задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пунктів 2 та 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України позивача звільнено з посади судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Наказом в.о. голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року №02-03/87 ОСОБА_1 відраховано зі штату Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

З 27 вересня 2016 року позивач перебуває на обліку в Ізюмському об`єднаному управлінні ПФУ в Харківській області як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання.

Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2017 року у справі №623/3353/16-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано противоправними дії Ізюмського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, половину строку навчання за денною формою в Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського та роботи на посаді помічника прокурора м. Лозова Харківської області.

Зобов`язано Ізюмське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 25 жовтня1979 року по 26 жовтня1981 року, половину строку навчання за денною формою в Українській юридичній академії ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1985 року по 30 червня 1989 року та роботи на посаді помічника прокурора м. Лозова Харківської області з 21 серпня 1990 року по 03 березня 1993 року.

Зобов`язано Ізюмське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, починаючи з 27 вересня 2016 року, здійснивши відповідний перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та виплатити недоотриманої його різниці.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2017 року по справі №623/3353/16-а залишено без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №520/9683/2020 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 58 від 14 липня 2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 13 липня 2020 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою № 04-52/219 від 28 лютого 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, виданою Територіальним управлінням ДСА у Харківській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

На виконання рішення суду у справі №520/9683/2020 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 56% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.

Вважаючи безпідставним зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з 90% до 56%, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 року №2453-VI.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Позивач в касаційній скарзі наголошує, що встановлений чинним на момент відставки позивача законом розмір щомісячного довічного грошового утримання не може бути зменшений наступними змінами до законодавства.

Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.

Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Водночас, як зазначалось вище, відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.

Так, здійснивши перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач встановив його на рівні 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з того, що стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання такого утримання становить 23 роки 5 місяців 12 днів.

Разом з тим, під час розгляду справи №623/3353/16-а Барвінківський районний суд Харківської області встановив, що станом на 26 вересня 2016 року стаж роботи позивача, що давав право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становив 30 років 04 дні.

Вказана постанова міститься у матеріалах справи, подавалась позивачем при розгляді даної справи у судах першої і апеляційної інстанцій та досліджувалась цими судами.

За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на те, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 30 років 04 дні, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен становити 70% (50% за 20 років + 20% за 10 років 04 дні) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача, з приводу яких ОСОБА_1 звернувся до суду, суперечать положенням законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, а також порушують право позивача на отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному і передбаченому законом розмірі.

З огляду на викладене, спірне рішення ГУ ПФУ в Харківській області №963370171842 від 25.01.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у якому неправильно визначено стаж роботи на посаді судді та відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання, є протиправним та підлягає скасуванню у цій частині.

З метою відновлення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, установленому законом, колегія суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання в розмірі 70% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року №04-52/219, виданої Територіальним управлінням ДСА у Харківській області, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги позивача про спонукання відповідача здійснити такий перерахунок у розмірі 90% від суддівської винагороди, вказаної у цій довідці, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тож задоволенню не підлягають.

Суди ж першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що, у свою чергу, стало підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що у цій справі наявні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, за подання апеляційної скарги - 1362,00 грн та за подання касаційної скарги - 1808,00 грн.

Оскільки суд касаційної інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , то на його користь необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 4078,00 грн (908,00 грн + 1362,00 грн + 1808,00 грн).

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021 у справі №520/1338/21 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% до 56% при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-52/219 від 28.02.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА у Харківській області.

Скасувати рішення відділу обслуговування громадян №8 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963370171842 від 25.01.2021 в частині застосування загального відсотку розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від заробітку - 56% при здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-52/219 від 28.02.2020, виданої Територіальним управлінням ДСА у Харківській області;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання в розмірі 70% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року №04-52/219, виданої Територіальним управлінням ДСА у Харківській області, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 4078,00 грн (чотири тисячі сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61000, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду