Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 520/14750/19
провадження № 61-2936св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Огренич І. В.,
від 14 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. С., від 16 лютого
2022 року, та касаційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Гниличенко М. В., від 21 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. С., від 23 лютого
2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ВАТ «МТБ Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором.
Державний виконавець прийняв виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, та відкрив виконавче провадження, в рамках якого наклав арешт на банківські рахунки, за якими позивач отримує пенсію та соціальні виплати.
Посилаючись на те, що відповідач своїми діями навмисно завдав йому шкоди, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «МТБ Банк» 731 109 600 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ефективним засобом захисту порушеного діями або рішеннями органів виконавчої служби (посадовими особами виконавчої служби) права сторони виконавчого провадження є подання до суду, який ухвалив рішення, скарги на відповідні дії або рішення.
Саме по собі виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 26 лютого 2010 року не свідчить про неправомірні дії ПАТ «МТБ Банк».
Рішення суду виконується в примусовому порядку державним виконавцем, а не відповідачем.
Крім того, в провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮУ про відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем складу цивільно-правового правопорушення для покладення на ПАТ «МТБ Банк» відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 .
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та відомості про її розгляд судами попередніх інстанцій
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду
м. Одеси від 14 січня 2020 року.
Як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що 12 грудня 2020 року він отримав копію постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до нього та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів, пені, штрафів за недодержання графіка погашення основної заборгованості та в частині задоволених позовних вимог ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів, пені, штрафів скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Посилаючись на скасування Верховним Судом судових рішень у справі
№ 2-685/10, які стали підставою для ухвалення рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року, ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України просив задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами можливо лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні, що переглядається.
Встановивши, що судові рішення у справі № 2-685/10 не були підставою для ухвалення Київським районним судом м. Одеси рішення від 14 січня
2020 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що їх скасування Верховним Судом не може вплинути на результат вирішення справи по суті та ухвалення іншого рішення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 14 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі на ухвалу Київського районного суду м. Одеси
від 22 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
01 квітня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року.
17 травня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року та від 23 лютого 2022 року.
У серпні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Підставами касаційного оскарження рішення Київського районного суду
м. Одеси від 14 січня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду
від 16 лютого 2022 року заявник вважає те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18, від 16 грудня 2021 року у справі
№ 11-164сап21, у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 520/14750/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10,
від 01 серпня 2018 року у справі № 592/11194/14-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 25 квітня 2020 року у справі № 175/3995/17-ц,
від 28 березня 2018 року у справі № 757/44693/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 589/2313/18,
від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17, від 29 травня 2019 року у справі № 910/11429/18, від 30 січня 2018 року у справі № 331/5300/14,
від 26 вересня 2018 року у справі № 490/8831/15-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 127/22669/17, від 20 червня 2018 року у справі № 752/13945/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 167/1547/15-к, у справах № 908/998/19,
№ 553/3288/15-ц, № 904/8549/17, у постановах Верховного Суду України
від 13 вересня 2017 року у справі № 556/1838/15-ц, від 21 листопада
2011 року у справі № 5-25кс11, від 14 червня 2017 року у справі № 6-985цс17, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16, від 15 листопада 2017 року у справі № 6-1718цс17,
від 05 червня 2013 року у справі № 6-43цс13, у справах № 6-255цс15,
№ 6-1085цс15, № 6-1077цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 містить доводи щодо неправомірного стягнення з нього заборгованості за договором споживчого кредиту та посилання на неправомірність дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 48185088 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-685/10 від 26 лютого 2010 року.
Заявник стверджує, що завдана йому моральна шкода полягає у систематичних психічних тортурах, переживаннях, знущаннях, незаконному обмеженні прав та свобод, приниженні з боку відповідача та погіршенні у зв`язку з цим стану здоров`я.
Вважає, що ПАТ «МТБ Банк», порушуючи принцип змагальності, не спростував свою причетність до завдання йому моральної шкоди.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду
м. Одеси від 22 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 23 лютого 2022 року, ОСОБА_1 вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права та не врахували, що у постанові Верховного Суду
від 02 грудня 2020 року міститься висновок щодо неправильного нарахування банком розміру заборгованості за договором споживчого кредиту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У відзиві, поданому у липні 2022 року до Верховного Суду, ПАТ «МТБ Банк» посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року та від 23 лютого 2022 року залишити без змін.
Крім того, банк вказує про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, з огляду на невиконання ОСОБА_1 вимог
частини другої статті 389 ЦПК України.
Вважає, що ОСОБА_1 не зазначив в чому саме полягає завдана йому шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її було завдано та чим обґрунтовано визначений ним розмір такої шкоди.
У додаткових поясненнях ОСОБА_1 вказує на недотримання ПАТ «МТБ Банк» порядку подання відзиву та наполягає на задоволенні касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 квітня 2008 року між ВАТ «МТБ Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 00971/RO, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді неповновлювальної лінії в сумі
53 143,45 доларів США, строком до 17 квітня 2028 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних.
18 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором.
Того ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір для забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, предметом іпотеки за яким є земельна ділянка, загальною площею 0,060 га, кадастровий номер 512378500010020157, за адресою: АДРЕСА_1 .
У травні 2009 року ВАТ «МТБ Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 23 липня 2019 року (справа № 2-685/10) позов ВАТ «МТБ Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «МТБ Банк» суму боргу за договором кредиту в загальному розмірі 499 097,98 грн.
Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог
ВАТ «Морський транспортний банк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів, пені, штрафів за недодержання графіка погашення основної заборгованості та в частині задоволених позовних вимог ВАТ «Морський транспортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів, пені, штрафів скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року та постанова Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ВАТ «Морський транспортний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 386 483,47 грн залишені без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 14 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 16 лютого 2022 року
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За загальним правилом, з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення прав цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ПАТ «МТБ Банк» про відшкодування моральної шкоди, посилався, зокрема на неправомірні дії державного виконавця у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-685/10, виданого 06 травня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього коштів на користь банку.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Натомість саме по собі звернення
ПАТ «МТБ Банк» до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виданого судом виконавчого листа, не можна розцінювати як неправомірні дії.
Суди попередніх інстанцій врахувавши недоведеність, заявлених до
ПАТ «МТБ Банк», позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та встановивши відсутність передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність переоцінки Верховним Судом доказів у справі, підлягають відхиленню, як такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
З урахуванням встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору не суперечать висновкам Верховного Суду та Верховного Суду України, на які заявник посилався у касаційній скарзі.
Щодо касаційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси
від 22 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 23 лютого 2022 року
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.
Враховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 3 частини другої
статті 423 ЦПК України, посилався на те, що постановою Верховного Суду
від 12 грудня 2020 року у справі № 2-685/10 скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду.
Разом із тим підставою для ухвалення Київським районним судом м. Одеси рішення від 14 січня 2020 року про відмову у позові була недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог.
Часткове скасування Верховним Судом постанови Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року із направленням справи № 2-685/10 на новий розгляд до апеляційного суду не може вплинути на результат вирішення по суті справи № 520/14750/19, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня
2020 року.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на даний час остаточне судове рішення у справі № 2-685/10 за позовними вимогами ВАТ «МТБ Банк» до
ОСОБА_1 не прийнято.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суд суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року, ухвали Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2020 року та постанов Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року та від 23 лютого 2022 року - без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року та від 23 лютого
2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта