Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 520/15132/19

провадження № 61-14687св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради,

треті особи: Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59 Д»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2019 року в складі судді Маломуж А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59 Д», про скасування записів про державну реєстрацію прав власності на багатоквартирний будинок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . У цьому будинку власники квартир та нежитлових приміщень створили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59Д» (далі - ОСББ «Вільямса 59Д»).

У зв`язку із створенням ОСББ їй стало відомо, що зазначений будинок, який є спільним майном власників квартир та нежитлових приміщень, згідно з відомостей реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстрований за Молодіжним житлово-будівельним товариством «ДОМ» (далі - МЖБТ «ДОМ») на підставі свідоцтв про право колективної власності від 29 грудня 2003 року

№ 029186 та від 18 листопада 2004 року № 423005, виданих Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 збудований замовником МЖБТ «ДОМ» двома чергами, відповідно до проектно-кошторисної документації, згідно з рішенням Одеської міської ради від

15 жовтня 2001 року № 2806-ХХІІІ та рішенням виконкому Одеської міської ради від 21 червня 2001 року № 454 на земельній ділянці площею 0,5427 га, за рахунок коштів інвесторів - членів товариства. Після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів всі квартири та нежитлові приміщення у цьому будинку передано забудовником у власність інвесторів. При цьому інвестиційний договір не передбачав реєстрацію права власності забудовника на збудований за кошти інвесторів та прийнятий до експлуатації багатоквартирний будинок. У зв`язку із державною реєстрацією права власності інвесторів на відповідні частини нерухомості (квартири та нежитлові приміщення) в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», новозбудований багатоквартирний будинок був об`єктом спільної власності власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному буднику згідно зі статтями 355 382 ЦК України.

Разом з тим Виконавчий комітет Одеської міської ради видав МЖБТ «ДОМ» свідоцтва про право колективної власності від 29 грудня 2003 року № 029186 та від 18 листопада 2004 року № 423005 на цей будинок, які зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно під № 3364 стр. 52 кн. 23 м/с від

29 грудня 2003 року та під № 3382 в книзі 24м/с-5 від 18 листопада 2004 року відповідно.

Крім того, МЖБТ «ДОМ» припинено у зв`язку з ліквідацією за рішенням засновників (дата державної реєстрації припинення - 12 вересня 2014 року), а у разі припинення юридичної особи, право власності припиняється.

У зв`язку зі створенням ОСББ «Вільямса 59Д» загальні збори співвласників прийняли рішення про самостійне утримання багатоквартирного будинку. Рішенням господарського суду Одеської області від 03 квітня 2017 року у справі № 916/3484/16 зобов`язано Обслуговуючий кооператив «МЖСТ ДОМ» передати в управління (на баланс) ОСББ «Вільямса 59Д» багатоквартирний, житловий будинок, який розташований в

АДРЕСА_2 , разом з документацією щодо технічного стану об`єкта, бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності за об`єктом, обліку мешканців об`єкта та власників й співвласників житлових та нежитлових приміщень тощо.

Однак всупереч статті 382 ЦК України, незважаючи на державну реєстрацію прав власності інвесторів на певні частини будинку (квартири та нежитлові приміщення), у реєстрі прав власності на нерухоме майно власником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 зареєстровано МЖСТ «ДОМ», що є неприпустимим.

У зв`язку з чим об`єднання, яке здійснює управління спільним майном, звернулось до управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про скасування державної реєстрації права власності юридичної особи - МЖСТ «ДОМ» на об`єкт нерухомого майна - багатоквартирний будинок, розташований в АДРЕСА_2 , однак листом від 19 квітня 2019 року представнику ОСББ «Вільямса 59Д» надано відповідь, що для вирішення порушеного питання управління пропонує звернутись до суду для отримання відповідного рішення суду для подальшого належного подання та оформлення заяви про скасування права власності.

Посилаючись на ці обставини, просила суд:

скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис № 3364 стр. 52 кн. 23 м/с від 29 грудня 2003 року про реєстрацію права власності МЖБТ «ДОМ» на будинок АДРЕСА_2 ;

скасувати в реєстрі прав власності на нерухоме майно запис № 3382 в книзі 24м/с-5 від 18 листопада 2004 року про реєстрацію права власності МЖБТ «ДОМ» на будинок АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада

2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, яким чином скасування реєстрації права власності на весь багатоквартирний будинок усунуть порушені її права як власника квартири АДРЕСА_1 , та в чому саме полягає їх порушення.

Окрім того, належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок. Позивач пред`явив позов про скасування записів про державну реєстрацію прав власності на багатоквартирний будинок, але не зазначив, яким чином саме Виконавчий комітет Одеської міської ради має відношення до вказаних вимог і яким чином порушує її законні права та інтереси, що є також самостійною підставою для відмови у позові.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2019 року змінено в частині обґрунтування підстав відмови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент видачі спірних свідоцтв державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалась на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, у редакціях що діяли на момент видачі свідоцтв від 28.01.2003 року та від 28.05.2004 року. Відповідно до Розпорядження міського голови від 20.01.2003 року №59-01р «Про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна» оформлення і видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб в м. Одесі доручено Виконавчому комітету Одеської міської ради в особі юридичного управління та Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості. Вимога отримання юридичними особами-забудовниками свідоцтва про право власності побудовані ними багатоквартирні житлові будинки обумовлювалася недосконалістю регуляторної бази і неможливістю зареєструвати право власності на квартиру в будинку, який сам не зареєстрований, внаслідок чого забудовникам приходилося реєструвати "багатоповерхівку" в цілому.

Відповідно до статті 384 ЦК України будинок споруджений або придбаний житлово-будівельним кооперативом, є його власністю. У разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. Отже, внаслідок набуття права власності на квартиру у особи, яка повністю за неї розрахувалася, у ЖБК право власності на таку квартиру припиняється. При таких обставинах, сама по собі державна реєстрація права власності на підставі виданих свідоцтв про право власності від 29.12.2003 року та від 18.11.2004 року прав власників придбаних у багатоповерховому будинку квартир і в тому числі позивача, не порушує. Доводи апеляційної скарги, що існування записів про державну реєстрацію прав власності на багатоквартирний будинок за МЖБТ «ДОМ» порушує її права, як мешканця і власника квартири АДРЕСА_1 , оскільки не надає їй права розпоряджатися майном, є неспроможними, оскільки державна реєстрація права колективної власності на багатоповерховий будинок в цілому не створює перешкод для розпорядження позивачем належною їй квартирою у цьому будинку. Тому висновок суду про недоведеність позивачем порушення відповідачем його прав відповідає встановленим у справі обставинам і заснований на законодавстві.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині підстав відмови у позові, апеляційний суд виходив з того, щопозивач обґрунтувала заявлені вимоги про скасування записів про державну реєстрацію прав власності на багатоквартирний будинок незаконністю дій Виконавчого комітету Одеської міської ради, який видав свідоцтва про право колективної власності на багатоквартирний будинок МЖБТ «ДОМ», на підставі яких здійснено оскаржувані записи про державну реєстрацію права власності. Встановивши факт державної реєстрації припинення юридичної особи МБЖТ «ДОМ» і відсутність правонаступників, суд першої інстанції не зазначив особу, права якої можуть бути вирішеними при розгляді заявлених вимог по суті та не вжив заходів про залучення такої особи в якості третьої особи без самостійних вимог. Тому із заявлених вимог і встановлених у справі обставин у суду першої інстанції не було підстав для висновку про неналежність відповідача. При цьому суд одночасно прийшов до висновку про недоведеність позивачем порушення його прав Виконавчим комітетом Одеської міської ради при розгляді заявлених вимог по суті.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення не є законними та обґрунтованими, оскільки ухвалені з порушенням статті 382 ЦК України щодо визначення правового режиму власності у багатоквартирному будинку.

Суди вирішили цей позов без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 592/7293/16-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від

04 вересня 2018 року у справі № 925/39/18, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від

27 травня 2020 року у справі № 910/6817/19.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду,

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі

№ 592/7293/16-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 04 вересня 2018 року у справі

№ 925/39/18, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 27 травня 2020 року у справі

№ 910/6817/19).

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 зареєстрований за МЖБТ «ДОМ» на підставі свідоцтв про право колективної власності від 29 грудня 2003 року № 029186 та від

18 листопада 2004 року № 423005, виданих Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого 28 грудня 2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі інвестиційного договору від 23 жовтня 2004 року та акта приймання-передачі квартири від 21 грудня 2004 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 10 січня 2005 року.

Відповідно до акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс 15 травня 2014 року житловий комплекс за адресою:

АДРЕСА_2 переданий з балансу МЖБТ «ДОМ» на баланс обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ».

12 вересня 2014 року МЖБТ «ДОМ» «ДОМ» за рішенням засновників припинено, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи.

22 червня 2016 року здійснено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи - ОСББ «Вільямса 59Д».

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 квітня 2017 року у справі № 916/3484/16, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 27 червня 2017 року та Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2017 року, зобов`язано ОК МЖСТ «ДОМ» передати в управління (на баланс) ОСББ «ВІЛЬЯМСА59Д» багатоквартирний житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_2 , разом з документацією щодо технічного стану об`єкта, бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності за об`єктом.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду..

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені,а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року у справі № 680/195/19 (провадження № 61-18748св20) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені,а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що «порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову».

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у позові, суди зробили висновок, що сама по собі державна реєстрація права власності на багатоповерховий будинок за МЖБТ «ДОМ» на підставі виданих відповідачем свідоцтв про право власності від 29 грудня 2003 року № 029186 та від 18 листопада 2004 року № 423005 прав власників придбаних у багатоповерховому будинку квартир і в тому числі позивача не порушує, оскільки не створює перешкод для розпорядження позивачем належною їй квартирою у цьому будинку.

Разом з тим суди не звернули уваги, що позивач оспорює державну реєстрацію (записи № 3364 від 29 грудня 2003 року та № 3382 від 18 листопада 2004 року) права власності за «МЖСТ ДОМ» на будинок АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 є власником квартири в цьому будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого 28 грудня

2004 року. Саме у зв`язку з цим оспорювані записи не порушують прав позивача.

Томусуди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 , проте помилилися щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим оскаржені судові рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня

2021 року у справі № 680/195/19 (провадження № 61-18748св20), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук