Постанова

Іменем України

25 січня 2021року

м. Київ

справа № 520/15258/18-ц

провадження № 61-15746св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кобзар Олександр Юрійович, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеда С. М., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кобзар О. Ю., ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що від його імені діяла особа, якій він не надавав довіреності. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2009 року, на підставі якого право власності на садовий будинок, площею 276,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2013 року.

Посилаючись на викладене, позивач просиввизнати недійсним договір іпотеки від 14 січня 2010 року, додаткову угоду № 3 до кредитного договору від 13 січня 2010 року № 011/0321/10/08460, додаткову угоду № 4 до кредитного договору від 14 січня 2010 року № 011/0321/10/08460, додаткову угоду № 2 до генеральної кредитної угоди від 14 січня 2010 року № 1001-40/289.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, оскільки права іпотекодержателя на предмет іпотеки виникли, починаючи з грудня 2007 року, вони є дійсними станом на цей час, адже зміна власника не є підставою для визнання недійсним договору іпотеки. Доводи позивача про те, що ОСОБА_4 від його імені за довіреністю представляв його інтереси, у тому числі, ним укладені договори з ПАТ «Ерсте Банк», проте він не уповноважував довіреністю ОСОБА_4 представляти його інтереси, у тому числі при укладанні договорів з ПАТ «Ерсте Банк», суд визнав безпідставними, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що довіреність є сфальсифікованою та не може використовуватись, адже тягар доказування обставин покладається саме на позивача, виходячи із принципу змагальності сторін.

08 липня 2020 року ТОВ «Верра Фінанс» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просило замінити відповідача ПАТ «Фідобанк» на його правонаступника - ТОВ «Верра Фінанс».

Свої вимоги ТОВ «Верра Фінанс» обґрунтовувало тим, що новим кредитором та іпотекодержателем за договорами є ТОВ «Верра Фінанс» на підставі договору про відступлення права вимоги від 02 червня 2020 року № GL3N217657, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. за реєстраційним № 266.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року заяву ТОВ «Верра Фінанс» задоволено. Залучено до участі у справі в якості відповідача ПАТ «Фідобанк» його правонаступника ТОВ «Верра Фінанс».

Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 02 червня 2020 року на підставі договору про відступлення права вимоги № GL3N217657, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. за реєстраційним № 266, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, а отже, існують підстави для залучення до участі у справі ТОВ «Верра Фінанс».

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати її повністю або частково, направивши справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Вказує на те, що суд, шляхом вчинення активних дій, спрямованих на збирання доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, та виготовлення (друку) неякісних нерозбірливих копій з не підписаних цифровим підписом файлів формату «PDF», отриманих 07 липня 2020 року з невідомої електронної адреси, яка не належить заявнику (ТОВ «Верра Фінанс»), порушив норми процесуального права. З наданих до суду документів не вбачається, що предметом позову є кредитний договір, за яким ТОВ «Верра Фінанс» є новим кредитором.

У грудні 2020 року ТОВ «Верра Фінанс» подано до суду відзив на касаційну скаргу, згідно з яким заяву про залучення правонаступника сторони надіслано з офіційної поштової скриньки Сервісу електронної пошти mail.gov.uа, представника ТОВ «Верра Фінанс» за довіреністю - Степанової Снєжани Петрівни, яка є одночасно співробітником представника ТОВ «Верра Фінанс» - Іскри С. Л. Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідальний працівник суду або ОСП перед реєстрацією документів, що надійшли в електронній формі, повинен переконатися в тому, що електронний документ доступний для перегляду, адресований органу та оформлений відповідно до вимог законодавства. У разі реєстрації отриманого документу його авторові автоматично надсилається відповідне повідомлення. В іншому випадку авторові надсилається повідомлення із зазначенням причини відмови в реєстрації документа. Проте відповідної відмови у реєстрації заяви про залучення правонаступника, надісланої до Одеського апеляційного суду, на електрону адресу заявника не надходило. Друк документів, надісланих ТОВ «Верра Фінанс» за допомогою засобів електронного зв`язку, жодним чином не є вчиненням судом активних дій спрямованих на збирання доказів, що стосуються предмета спору з власної ініціативи суду. ТОВ «Верра Фінанс» на підставі договору про відступлення права вимоги є новим кредитором за кредитним договором від 25 грудня 2007 pоку № 011/0321/10/08460 та новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 14 січня 2010 року № 29, a додаткові угоди є невід`ємними частинами кредитного договору, права вимоги за ними також перейшли до ТОВ «Верра Фінанс». Оскільки кредитний договір є невід`ємною частиною генеральної кредитної угоди, то розгляд справи № 520/15258/18 у частині визнання недійсною додаткової угоди № 2 до генеральної кредитної угоди від 14 січня 2010 poку № 10.01-40/289 може вплинути на права ТОВ «Верра Фінанс» як правонаступника ПАТ «Фідобанк» та як нового кредитора.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

09 грудня 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

25 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Ертсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 (в особі його представника ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 07 грудня 2007 року) укладено генеральну кредитну угоду № 10.01-40/289 та в її рамках кредитний договір № 011/0321/10/08460, відповідно до умов яких позивачу надавався кредит у сумі 610 000,00 доларів США для рефінансування залишку заборгованості за кредитом, який отриманий позичальником у ТзОВ «СоцКом Банк» (кредитний договір від 20 серпня 2007 року № 014//1-795).

25 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 011/0321/10/08460 у частині визначення порядку погашення заборгованості.

24 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до генеральної кредитної угоди № 1001-40/289, якою зменшено ліміт кредитування.

Додатковою угодою № 3 до кредитного договору № 011/0321/10/08460, укладеною 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 грудня 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т. Ю., та ПАТ «Ерсте Банк» внесено зміни до кредитного договору у частині визначення строку його дії та розміру ліміту заборгованості.

Додатковою угодою № 2 до генеральної кредитної угоди № 10.01-40/289, укладеною 14 січня 2010 року між ОСОБА_1 , в особі представника - Таргоніна Д. М., що діяв на підставі довіреності, посвідченої 04 грудня 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т. Ю., та ПАТ «Ерсте Банк» внесено зміни до генеральної кредитної угоди про дострокове припинення строку дії Генеральної кредитної угоди № 10.01-40/289 у зв`язку із зміною позичальника за кредитним договором.

14 січня 2010 pоку між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 011/0321/10/08460/1, відповідно до якого банку передано в іпотеку садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку на якій він знаходиться.

Додатковою угодою № 4 до кредитного договору № 011/0321/10/08460 укладеною 14 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_3 , ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 змінено сторону у зобов`язанні, на підставі чого ОСОБА_1 виведений як сторона із кредитного договору, а позичальником стала ОСОБА_2 .

Нормативно-правове обґрунтування

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). Для вирішення проблеми процесуального правонаступництва, означеної в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року, у світлі обставин справи № 264/5957/17 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (див. також пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17). Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті).

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.

Відповідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні.

В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України).

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що 02 червня 2020 року на підставі договору про відступлення права вимоги № GL3N217657, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. за реєстровим № 266, ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», відступив ТОВ «Верра Фінанс» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, серед яких іпотечний договір від 14 січня 2010 року № 011/0321/10/08460/1 та кредитний договір від 25 грудня 2007 року № 011/0321/10/8460, за якими іпотекодавцем і позичальником є ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про залучення до участі у справі ТОВ «Верра Фінанс» у порядку сингулярного правонаступництва.

Твердження заявника про те, що з наданих до суду документів не вбачається, що предметом позову є кредитний договір, за яким ТОВ «Верра Фінанс» є новим кредитором, а кредитний договір від 25 грудня 2007 року № 011/0321/10/08460 не є предметом позову у цій справі, безпідставні та необґрунтовані, оскільки цей кредитний договір укладений в рамках генеральної кредитної угоди № 10.01-40/289, яка на підставі Додаткової угоди № 2 до генеральної кредитної угоди № 10.01-40/289, укладеної 14 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк». За цією Додатковою угодою № 2 достроково припинено дію, укладеної між сторонами 25 грудня 2007 року генеральної кредитної угоди № 10.01-40/289.

Таким чином, ТОВ «Верра Фінанс» надало всі необхідні докази, що підтверджують факт відступлення права вимоги, а доводи заявника ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Доводи заявника про те, що суд, шляхом вчинення активних дій, спрямованих на збирання доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, та виготовлення (друку) неякісних нерозбірливих копій з не підписаних цифровим підписом файлів формату «PDF», отриманих 07 липня 2020 року з невідомої електронної адреси, яка не належить заявнику (ТОВ «Верра Фінанс»), порушив норми процесуального права, не заслуговують на увагу суду, оскільки це спростовується матеріалами справи, зокрема, електронним листом ТОВ «Верра Фінанс» від 08 липня 2020 року із клопотанням про заміну ПАТ «Фідобанк» на його правонаступника - ТОВ «Верра Фінанс», а також доданими до електронного листа документами.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик