№ 520/16852/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 520/16852/21

адміністративне провадження № К/990/25635/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Губської О.А., Смоковича М.І.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року (головуючий суддя Ніколаєва О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року (головуючий суддя Русанова В.Б., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.)

І. Суть спору

У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування вересня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно;

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85 863,22 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно у сумі 135 290,63 грн відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних позивач зазначає, що відповідачем невірно застосовано вимоги законодавства при здійсненні нарахування та виплаті йому індексації грошового забезпечення, а саме, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення, застосувавши базовий місяць - грудень 2015 року, січень 2016 року, а не січень 2008 року. Також зазначає про невиплату позивачу у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 з 14 вересня 2015 року був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

У період служби позивач у 2016 році отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 18 березня 2016 року, відповідно до якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

ОСОБА_1 з 09 вересня 2020 року виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується копією витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 09 вересня 2020 року №180.

Позивач 06 квітня 2021 року звернувся до відповідача з заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у період з 01 грудня 2015 року по 09 вересня 2020 року.

Листом від 17 червня 2021 року №40/17/32-2173 відповідач повідомив позивача про те, що індексація грошового забезпечення за спірні періоди здійснювалася відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1078 з врахуванням базових місяців (вересень 2015 року, січень 2016 року та березень 2018 року).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця січня 2008 року за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року є протиправною та призвела до виплати належних позивачу сум у заниженому розмірі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав позовні вимоги щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн та стягнення на користь позивача щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення в розмірі 4457,77 грн за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно необґрунтованими, оскільки з березня 2018 року по листопад 2018 року (включно) відповідач правомірно не проводив нарахування та виплату на користь позивача індексації грошового забезпечення, оскільки в цей період відбулось перевищення індексу споживчих цін (103%), а з грудня 2018 року по вересень 2020 року відповідачем щомісячно нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Крім того, суд першої інстанції вважав передчасними позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період у визначеній сумі, оскільки дане питання є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на нарахування та виплату такої індексації.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі № 520/16852/21 - змінено в частині мотивів відмови в позові про зобов`язання Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно у загальній сумі 135 290,63 грн відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виклавши його в редакції вказаної постанови. У іншій частині - залишено без змін.

Змінюючи мотиви суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року, в тому числі, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність доводів позивача у цій частині.

Так, судом цієї інстанції зазначено, що згідно із сформованою Верховним Судом позицією у цій категорії спорів, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з 01 грудня 2015 року по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції для нарахування позивачу суми індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року з`ясуванню підлягають обставини, які необхідні для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; встановлення, чи порушене право позивача на отримання суми індексації-різниці грошового забезпечення за указаний період, а якщо порушене, то яка сума належить до перерахунку й виплати з боку відповідача за указаний період, що судом першої інстанції зроблено не було.

Врахувавши підходи щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які сформовані Верховним Судом у вищенаведених постановах, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки у березні 2018 року сума, на яку збільшилося грошове забезпечення позивача з урахуванням саме сталих складових (7870,47 грн), порівняно з лютим 2018 року є більшою ніж 4463,15 грн (сума можливої індексації у березні 2018 року), то ОСОБА_1 не має право на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року.

У підсумку суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо стягнення фіксованої суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року в розмірі 4463,15 грн, а також визначення конкретної суми індексації, яка підлягає стягненню, проте з інших підстав та мотивів, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції в цілому погодився із висновками суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

20 липня 2023 року Дяченко Олексій Володимирович , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу замінено суддю Данилевич Н.А., яка входила до складу колегії суддів, та визначено новий склад колегії суддів, до якого входять: суддя-доповідач Мацедонська В.Е., судді -Губська О.А., Смокович М.І.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування позиції, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" щодо права військовослужбовців на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Кабінету Міністрів України, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 та від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.

Скаржник указує, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору не досліджено умови, із якими пункти 3, 4, 5, 6 Порядку № 1078 пов`язують виплату індексації-різниці у фіксованому розмірі та не встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для визначення суми індексації-різниці, а саме: (1) розмір грошового доходу позивача в лютому 2018 року; (2) розмір грошового доходу позивача в березні 2018 року; (3) грошовий дохід позивача збільшився чи зменшився в березні 2018 року в порівнянні із лютим 2018 року; (4) розмір індексації грошового забезпечення в березні 2018 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року, (5) внаслідок чого позбавлено позивача права на отримання індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по дату звільнення.

Скаржник наголошує, що на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення існувала правова позиція Верхового Суду, викладена у постановах від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, згідно якої визначено, що суди при розгляді справ про виплату індексації грошового забезпечення мають дослідити розмір збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року, визначити суму індексації, яка припадає на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) при застосуванні базового місяця січень 2008 року та, як наслідок, визначити, чи належить позивачу індексація, починаючи з березня 2018 року.

Підкреслює, що у постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 суд касаційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у фіксованому розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

При цьому, за твердженнями представника позивача, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставних висновків, що у березні 2018 року сума, на яку збільшилося грошове забезпечення позивача (7870,47 грн), порівняно з лютим 2018 року є більшою, ніж 4463,15 грн (сума можливої індексації у березні 2018 року).

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 щодо необхідності визначення у судовому рішенні загальної суми індексації грошового забезпечення належної до виплати за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Так, у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив, що у позовній заяві позивач просив зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах. Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту, на думку суду касаційної інстанції, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

VІ. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Частиною четвертою статті 9 Закону № 1282-XII визначено, що Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року (далі - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Унесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/15397/21, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

У наведених постановах Верховний Суд зазначив, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) є січень 2008 року.

При цьому, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

У цій справі частково задовольняючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що обчислення цієї індексації за спірний період відповідач має здійснити, виходячи із місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

При цьому, судами відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про нарахування й виплату індексації грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах. Так, суд першої інстанції вказав на передчасність цієї вимоги, оскільки повноваження щодо обрахунку індексації у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, відповідно до Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача.

Разом з тим, Верховний Суд у цій категорії спорів, зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 400/3784/22).

У цих постановах Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

Отже, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації.

Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2020 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги в частині права позивача на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, дійшли протилежних висновків щодо наявності/відсутності підстав для їх задоволення.

Так, суд першої інстанції зазначив про передчасність цих вимог, позаяк відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а тому неможливо порівняти розмір підвищення грошового доходу із сумою індексації, що склалася у місяці підвищення доходу для встановлення наявності підстав для застосування абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши практику Верховного Суду щодо застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 у цій категорії спорів, зазначив про помилковість таких висновків суду першої інстанції та дійшов висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Застосувавши визначений Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 підхід до розрахунку суми індексації-різниці грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначив, що у березні 2018 року сума, на яку збільшилося грошове забезпечення позивача (7 840,47 грн), порівняно з лютим 2018 року є більшою ніж 4463,15 грн (розрахована судом можлива сума індексації у березні 2018 року).

Із змісту рішення суду апеляційної інстанції слідує, що такий розрахунок судом здійснено на підставі розрахункових відомостей грошового забезпечення позивача, відповідно до яких ОСОБА_1 у лютому 2018 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 12196,13 грн, яке складається із: посадового окладу - 980,00 грн, окладу за військовим званням - 115,00 грн, надбавки за вислугу років - 273,75 грн, надбавки за ВОВЗ - 684,38 грн, преміювання - 10143,00 грн.

Також, у березні 2018 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 20066,60 грн, яке складається із: посадового окладу - 4230,00 грн, окладу за військовим званням - 1200,00 грн, надбавки за вислугу років - 1900,50 грн, надбавки за ВОВЗ - 1466,10 грн, преміювання - 11270,00 грн.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції не наведено мотивів, якими він керувався, визначаючи, які саме складові грошового забезпечення він уважав за необхідне включити до обрахунку суми грошового забезпечення в березні 2018 року та суми грошового забезпечення у лютому 2018 року, тобто які із них судом визначено як постійні (сталі), а які із них мають разовий характер в розумінні положень статті 9 Закону № 2011-XII та Постанови № 704.

Так, окрім зазначення самої суми (7870,47 грн), на яку, як уважав суд апеляційної інстанції, збільшилося грошове забезпечення позивача у березні 2018 року в порівнянні із лютим 2018 року, аналізу цих виплат в розрізі кожної із складових з урахуванням їх характеру, визначеного нормативно-правовими актами, на підставі яких здійснюється відповідна виплата, судом не здійснено, як і не наведено самого розрахунку суми збільшення грошового забезпечення.

Без з`ясування цих обставин висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року не можуть вважатися обґрунтованими.

Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів з метою правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

Таким чином Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин у частині вимог, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року, та, як наслідок, помилково не застосував абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та не встановив істотні для справи обставини, необхідні для правильного розв`язання спору в цій частині.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, при цьому, формально підійшов до визначення кола обставин, які належить з`ясувати для правильного їх застосування, в тому числі і щодо визначення складових, які мають враховуватися до грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року.

Беручи до уваги наведене, доводи, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.

Отже, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог щодо здійснення розрахунку конкретної суми індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно в сумі 135 290,63 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, для цілей застосування положень Порядку № 1078 на підставі належних та допустимих доказів дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

В іншій частині відповідно до приписів статті 350 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

VII. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №520/16852/21 в частині відмовлених позовних вимог щодо здійснення розрахунку конкретної суми індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 09 вересня 2020 року включно у сумі 135 290,63 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №520/16852/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. А. Губська

М. І. Смокович