№ 520/174/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 520/174/19

адміністративне провадження № К/9901/9579/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 520/174/19

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмської міської ради Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Рубан В. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді: Мельнікової Л. В., суддів: Рєзнікової С. С., Калитки О. М.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської міської ради Харківської області, в якому просив:

- скасувати рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 »;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Ізюмської міської ради щодо не розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 , та надання вказаної земельної ділянки у власність позивача у порядку ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 , та надання вказаної земельної ділянки у його власність у порядку ст. 118 ЗК України.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 820/5134/17, що набрала законної сили 27 березня 2018 року, його заява від 07 червня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 , та надання вказаної земельної ділянки йому у власність, рішенням 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 » протиправно залишена без розгляду. Вказане рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки прийнято всупереч вимогам ст. 118 186-1 ЗК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 08 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов задовольнив частково.

Скасував рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року за № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ». Зобов`язав Ізюмську міську раду Харківської області повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у адміністративній справі № 820/5134/17. В задоволенні решти позовних відмовив.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/5134/17 від 08 жовтня 2018 року рішення 71 сесії Ізюмської міськради 7 скликання від 28 серпня 2018 року за № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 » визнано протиправним, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування вказаного рішення.

Поряд з цим, суди дійшли висновку, що для повного, ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача необхідним є з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, та зобов`язати Ізюмську міськраду повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 , та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у адміністративній справі № 820/5134/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 02 квітня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення таких позовних вимог.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що заява позивача подана 07 червня 2017 року й фактично досі не розглянута Ізюмською міською радою у порядку передбаченому ст. 118 ЗК України та з урахуванням висновків, викладених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 820/5134/17.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 квітня 2020 року року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року.

9. 17 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній просить залишити його касаційну скаргу без розгляду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11 серпня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмської міської ради Харківської області із заявою про безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,03 га., що розташована в АДРЕСА_1 та розташована поряд із належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , відповідно до кадастрового плану.

12. Рішенням Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16 лютого 2015 року № 2883 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки.

13. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 623/2330/15-а рішення Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16 лютого 2015 року «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 » скасовано.

14. 15 червня 2016 року ФОП ОСОБА_2 , з яким у позивача укладено договори стосовно розробки проекту землеустрою, звернувся до Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області із заявою про погодження документації із землеустрою.

15. 29 червня 2016 року ОСОБА_1 листом № 96/41-16 відмовлено в погодженні документації з землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва та повернуто зазначений проект, як такий, що поданий безпідставно.

16. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі № 820/3901/16 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 15 червня 2016 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду. Вказана постанова набрала законної сили 17 жовтня 2016 року.

17. 11 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про повторний розгляд його заяви від 15 червня 2016 року про погодження проекту з урахуванням судових висновків у адміністративній справі № 820/3901/16.

18. 25 квітня 2017 року начальником Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_2 надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 150/122-17, відповідно до якого погоджено проект, розробленим ОСОБА_2 за умови врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 ЗК України наступних питань: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.

19. Рішенням Ізюмської міської ради VІІ скликання від 28 серпня 2017 року № 1221 ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), яка розташована по АДРЕСА_1 , який розроблено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 . Вирішено розглянути повторно звернення ОСОБА_1 після подання ним належним чином звірених копії паспорта, копії картки № НОМЕР_1 фізичної особи - платника податків, копії витягу з Державного земельного кадастру від 22 травня 2017 року № НВ-6304347422017; оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, наданої за формою та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580; позитивного висновку відділу містобудування архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

20. 12 липня 2017 року ОСОБА_1 звертався до начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н. О. із заявою про внесення змін до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25 квітня 2017 року № 150/122-17, виключивши умови врегулювання питань щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки та щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.

На вказану заяву 13 липня 2017 року було надано відповідь № Н-132/0-0.23.021-122/152-17 про відсутність підстав для внесення змін у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Висновок про погодження розробленого ФОП ОСОБА_2 «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва) розташованої по АДРЕСА_1 від 25 квітня 2017 року № 150/122-17 було надано в рамках вимог, передбачених ст. 186 186-1 ЗК України на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року по справі № 820/3901/16 та з урахуванням висновків Харківського апеляційного адміністративного суду у цій справі від 15 березня 2017 року.

21. 17 липня 2017 року позивачем було подано скаргу до Ізюмської міської ради, до якої було додані завірені копії документів для врахування їх під час прийняття рішення Ізюмською міською радою.

22. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року в адміністративній справі № 820/5134/17, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н. О., Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н. О. щодо включення у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25 квітня 2017 року за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект та скасувати окремі положення Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого 25 квітня 2017 року за № 150/122-17 Міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а саме в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ч. 2 ст. 198 ЗК України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки; щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами. Скасовано рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28 серпня 2017 року № 1221 «Про розгляд громадянина ОСОБА_1 ». Зобов`язано Ізюмську міську раду Харківської області повторно прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року апеляційні скарги сторін залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 14 серпня 2018 року касаційні скарги залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного від 27 березня 2018 року залишено без змін.

23. 06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Ізюмської міської ради із заявою щодо виконання вищезазначеного судового рішення та здійснення Ізюмською міською радою повторного розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання земельної ділянки у власність позивача.

24. 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримано рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року за № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 », яким прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 ». Вказаним рішенням відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 . Відмовлено ОСОБА_1 у визначені адреси земельній ділянки.

Вирішено розглянути повторно звернення ОСОБА_1 після подання ним до Ізюмської міської ради належним чином завірених:

- оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення -індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 розробленого ФОП ОСОБА_2 ;

- позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , наданого за формою та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту з запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру»;

- позитивного висновку відділу містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

25. Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень від 10 вересня 2018 року по справі № 820/5134/17 за позовом ОСОБА_1 до начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н. О., Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

26. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року вказану заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року за № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ». В задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині скасування рішення та постановлення окремої ухвали відмовлено. Вказана ухвала набула законної сили.

Відмовляючи в скасуванні рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року за № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 » в ухвалі від 08 жовтня 2018 року у справі № 820/5134/17, суд виходив з того, що приписами ст. 383 КАС України не передбачено можливості вирішення питання про скасування рішень, прийнятих на виконання рішення суду.

27. Вважаючи рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 » протиправним, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Частиною 4 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

31. За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

32. Згідно зі ч. 6 ст. 186, ч. 1, 2, 4 ст. 186-1 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

33. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 Земельного кодексу України).

34. За приписами ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

35. Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

36. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина тринадцята статті 123 Земельного кодексу України).

37. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності для всіх потреб здійснюється відповідною сільською селищною, міською радою. При цьому проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Погодження з виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури є обов`язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта. Відмова у погодженні та затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17 та від 16 липня 2020 року у справі № 755/10113/16-а.

39. Положеннями частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою, матеріали погодження проекту землеустрою.

40. Згідно зі ч. 7 ст. 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач своїм рішенням від 28 серпня 2017 року № 1221 відмовляв ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою. Означене рішення органу міського самоврядування було обґрунтовано наступним:

ОСОБА_1 не додав до заяви висновок про погодження проекту землеустрою відділу містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради;

Наданий ОСОБА_1 висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25 квітня 2017 року № 150/122-17, виданий начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі не відповідає за формою та порядком його отримання вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», беручи до уваги, що станом на 06 липня 2017 року відсутня інформація щодо виконання начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі Ревенко Н. О . Постанови судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В. В. № 820/5134/17 від 14 грудня 2017 року, з огляду на оскарження в Касаційному адміністративному суді Верховного Суду України Управлінням Держгеокадастру Харківської області даної Постанови (справа № 820/5134, адміністративне провадження № К/9901/48653/18 від 26 квітня 2018 року), зважаючи на невідповідність місця розташування земельної ділянки площею 0,0300 гектара, яка розташована в місті Ізюм за вказаною у проекті землеустрою адресою не відповідає Генеральному плану забудови міста Ізюм та згідно до таблиці 4.ДСТУ Б В.2.3-33:2016 межі земельної ділянки, зображені на графічних матеріалах у складі проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 , накладаються перетинаються зі смугою відведення (бічна водовідвідна канава, кювет) автодороги другої категорії Київ - Харків - Довжанське, з огляду на протокол засідання постійної комісії Ізюмської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин з розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року».

42. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт визнання судовим рішенням по справі № 820/5134/17 неправомірними дій начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н. О. щодо включення у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого 25 квітня 2017 року за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект, а також скасування окремих положень означеного Висновку, а саме, - в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст. 20, ст. 198 ЗК України: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки, та щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами, не вимагає в обов`язковому порядку надання нового Висновку.

43. Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду цієї справи судами не встановлено невідповідності місця розташування земельної ділянки, площею 0,0300 гектара, яка розташована в місті Ізюм за вказаним у проекті землеустрою адресом, Генеральному плану забудови міста Ізюм та стосовно того, що згідно до таблиці 4.ДСТУ Б В.2.3-33:2016 межі земельної ділянки, зображені на графічних матеріалах у складі проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 , накладаються перетинаються зі смугою відведення (бічна водовідвідна канава, кювет) автодороги другої категорії Київ - Харків - Довжанське.

44. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності Ізюмської міської ради, яка виразилася у не затвердженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення йому у власність вищеозначеної земельної ділянки, оскільки Ізюмська міська рада здійснювала розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, в результату чого прийнято рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року № 1788.

45. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Таким чином, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

46. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18, 29 вересня 2020 року у справі № 814/2221/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 442/3936/17.

47. Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва.

49. Щодо заяви ОСОБА_1 , в якій останній просить залишити його касаційну скаргу без розгляду.

Положеннями ст. 337 КАС України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

50. Частиною 1 ст. 339 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

51. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що чинними нормами КАС України не передбачено залишення касаційної скарги без розгляду після відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, заяву ОСОБА_1 про залишення касаційної скарги без розгляду слід залишити без задоволення.

52. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

53. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

54. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

55. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

56. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

57. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

59. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій