№ 520/17688/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа №520/17688/23

адміністративне провадження № К/990/4125/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кузьмін Сергій Олександрович, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 (суддя - Сліденко А. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 (колегія суддів у складі: Чалого І. С., Ральченка І. М., Катунова В. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати командиру відділення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), в розрахунку до 100 000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06.03.2022 по 31.12.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити командиру відділення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06.03.2022 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

У справі беруть участь треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він у період, указаний в довідці від?17.05.2023?№ 711, виданій командиром військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, спрямованих на оборону України в умовах збройної агресії російської федерації. Стверджує, що служив у 1 зенітному ракетному дивізіоні військової частини НОМЕР_1 , який у спірний період виконував бойові завдання, що, на його думку, дає йому право на додаткову винагороду у 100 000?грн за весь час, проте відповідач її не виплатив.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу по теперішній час.

У періоду часу з 06.03.2022 по 31.12.2022 позивач обіймав посаду командира відділення 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в сумі 100 000,00 грн щомісячно з березня 2022 року по грудень 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 позов задоволено частково. Суд вийшов за межі позову. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 видати накази з приводу призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди за 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022 у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі з утриманням належних податків і зборів та з урахуванням раніше здійснених платежів. Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період, у який позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, останній набув право на отримання спірної грошової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за інший період служби позивач такого права не набув.

Зокрема, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах Журнал бойових дій у 1 зенітному ракетному дивізіоні як структурному підрозділі військової частини НОМЕР_1 вівся, за поданими до справи копіями документів із грифом «ДСК» (оглянутих та досліджених у судовому засіданні і повернутих без долучення до матеріалів справи) містить інформацію про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) та пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результат яких неможливий до оцінки (09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022). Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що попри відсутність належного документального оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 фактів та обставин залучення заявника до виконання 1 зенітним ракетним дивізіоном бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) суду належить визнати за заявником право на отримання за перелічені дні додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі. Крім того, суд зазначив, що належних та допустимих доказів про безпосередню участь заявника в інші дні з проміжку часу з 07.03.2022 по 31.12.2022 у бойових діях зенітного ракетного дивізіону з вогневого ураження повітряних цілей до матеріалів справи учасники справи не подали, а тому суд виходить із відсутності таких доказів.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що спрямованість та правовий характер додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, здатні призвести до втрати заявником права на отримання означеного платежу у разі існування істотних/вагомих/суттєвих дефектів у письмовому рапорті відповідного командира в частині невідображеня із достатньою прийнятністю поза розумним сумнівом обставин особистої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях. На думку суду, зміст складених у спірних правовідносинах командиром 1 зенітного ракетного дивізіону рапортів додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, підвищеної до 100 000,00 грн, явно та очевидно унеможливлює прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 рішення про призначення згаданого платежу, позаяк в кожному із рапортів не указано із достатньою, поза розумним сумнівом, прийнятністю обставин безпосередньої та особистої участі кожного окремого військовослужбовця у виконанні 1 зенітним ракетним дивізіоном військової частини НОМЕР_1 бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що «відсутність у матеріалах справи доказів, котрі б підтверджували проходження заявником у період 07.03.2022-31.12.2023 (окрім, 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) з огляду на встановлену у ході розгляду справи специфіку використання зенітного ракетного комплексу як колективної зброї підрозділу Зенітних ракетних військ Повітряних Сил) щоденної військової служби в умовах, які зумовлюють набуття права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі, змушує суд до залишення позову без задоволення за винятком календарних дат - 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022, відносно яких праву заявника належить надати захист у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту».

Стосовно доводів позивача про довідку військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 711, суд зазначив, що даний документ може опосередковано підтверджувати участь заявника у Заходах, але виключно у поєднані з іншими об`єктивними даними, які беззаперечно та неспростовно підтверджують проходження військової служби, у визначених Постановою № 168 умовах для набуття права на отримання додаткової винагороди у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі. Оскільки таких даних відносно заявника судом у ході розгляду справи не виявлено, то суд дійшов висновку, що сама лише обставина існування згаданої довідки не зумовлює набуття заявником права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у підвищеному до 100 000,00 розмірі.

Разом із тим, суд першої інстанції зазначив, що оскільки у силу нездоланних дефектів оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 звітних облікових документів про здійснені протягом з 06.03.2022 по 31.12.2022 бойових дій зенітного ракетного дивізіону без відображення особистої та безпосередньої участі кожного окремого військовослужбовця у виконанні бойового завдання з зенітного прикриття об`єктів, територій, населених пунктів в частині вогневого ураження повітряних цілей противника, а також у силу невідображення обставин безпосередньої та особистої участі кожного конкретного військовослужбовця у виконанні згаданого бойового завдання у рапорті на призначення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі, відсутні інші джерела здобуття об`єктивних даних про безпосередню участь заявника у виконанні згаданого бойового завдання, то суд дійшов висновку про відсутність у заявника у контексті спірних правовідносин порушеного права на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі (окрім підтверджених оглянутими у ході розгляду справи матеріалами стосовно виконання 1 зенітним ракетним дивізіоном військової частини НОМЕР_1 бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника - 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022 та про нездатність відновлення цього права у спосіб формального спонукання суб`єкта владних повноважень до вирішення по суті складених, у тому числі і відносно заявника відповідних рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку.

Щодо епізоду в частині календарної дати - 06.03.2022, суд першої інстанції зазначив, що складеною відповідачем відносно позивача довідкою про грошове забезпечення підтверджені обставини призначення, обчислення, нарахування та виплати саме за цей день додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.12.2023 вирішив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі № 520/17688/23 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати командиру 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 06.03.2022 по 31.12.2022. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 06.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплаченої суми грошової винагороди».

Суд апеляційної інстанції, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, частково не погодився із висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що фактично діяльність 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у спірний період в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у розумінні пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Ураховуючи викладене, апеляційний суд уважав обґрунтованими вимоги позивача щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн щомісячно, утім пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, за період з 06.03.2022 по 31.12.2022. Разом з тим, суд зазначив, що під безпосередньої участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони слід розуміти виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, зокрема за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

Водночас суд апеляційної інстанції уважав помилковою позицію позивача стосовно того, що за умови зазначення періоду з 06.03.2022 по 31.12.2022 у довідці від 17.05.2023 № 711 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 позивач набув право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за весь указаний період, з огляду на те, що метою видання такої довідки може бути також необхідність підтвердження наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, отже включає в себе ширший перелік підстав, ніж для отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, установленої Постановою № 168. При цьому судом апеляційної інстанції установлено, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 17.05.2023 № 711 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 видана саме за формою, установленою додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначення у довідці від 17.05.2023 № 711 періодів з 06.03.2022 по 31.12.2022 не є безумовною підставою для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, установленої Постановою № 168, за весь указаний період, оскільки така довідка може бути видана не лише для цілей підтвердження права на отримання винагороди, установленої Постановою № 168, а й з іншою метою, відмінною від тієї, з приводу якої виникли спірні правовідносини.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що періоди, зазначені у довідці, не виключають участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що дає право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, проте періоди проходження особою служби, які не внесені до неї, виключають.

Суд апеляційної інстанції, ураховуючи функціональне призначення та специфіку завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що входить до зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України, які полягали у безпосередньому ураженні повітряних цілей, пошук та виявлення яких проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), дійшов висновку, що безпосередньою участю військовослужбовця даного військового підрозділу у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони слід уважати саме час при виконанні бойових завдань з безпосереднього вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі). Отже, діяльність позивача як командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 безпосередньо пов`язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.

Крім того, судом апеляційної інстанції у ході судового розгляду також установлено, що у період, який охоплюється довідкою від 17.05.2023 № 711, а саме: з 06.03.2022 по 31.12.2022, яка видана на підставі копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 439 від 31.03.2023, № 438 від 31.03.2023, № 437 від 31.03.2023, № 436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023 (зареєстровані у книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023); витяги із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 (р.н. № 64/86дск від 21.03.2023, р.н. № 64/87дск від 21.03.2023), позивач приймав участь у виконанні зенітним ракетним дивізіоном військової частини НОМЕР_1 бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що є підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, установленої Постановою № 168, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про набуття позивачем права на отримання такої винагороди у спірний період, утім із розрахунку пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

Отже, ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, установлюючи протиправність дій військової частини щодо ненарахування грошової винагороди пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань, однак обрав неправильний спосіб захисту порушених прав та допустив порушення норм процесуального права (взявши до уваги покази свідка, отримані в іншій справі та не долучив до матеріалів справи всіх доказів, які безпосередньо були досліджені судом першої інстанції), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни судового рішення в цій частині з підстав, викладених в цій постанові, та викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в іншій редакції, а саме: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати командиру 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 06.03.2022 по 31.12.2022; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 06.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплаченої суми грошової винагороди.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови № 168 в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин з приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом; пункту 2-1 Постанови № 168, абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168.

Крім того, скаржник уважає, що суди попередніх інстанцій фактично позбавили позивача належного судового захисту, адже не з`ясували обставин, на яких були основані позовні вимоги, тобто щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, які велися на території Харківської області у період з 06.03.2022 по 31.12.2022, коли позивач виконував завдання у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника, із прикриття угруповань військ і об`єктів цивільної та військової інфраструктури від ударів противника з повітря, ураження повітряних цілей противника (ракет та безпілотних літальних апаратів). Зважаючи на обов`язок відповідача як суб`єкта владних повноважень у цьому спорі доводити правомірність своїх рішень/дій, підхід судів попередніх інстанцій до вирішення справи, за яким доводити свої твердження мав би позивач, на думку скаржника, суперечить завданням і принципам адміністративного судочинства.

Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не спростовується той факт, що ОСОБА_1 у період з 06.03.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Окремо зазначає, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 постійно перебувають у зоні розгортання зенітних- ракетних комплексів, несуть бойові чергування. Уважає несправедливими висновки судів попередніх інстанцій про застосування до позивача виплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в розрахунку 100000 грн щомісячно пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за указаний період.

Наголошує, що військовослужбовцями 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 виконуються бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей, бойові завдання у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей, що відповідає Окремому дорученню Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, відповідно до якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» необхідно розуміти виконання військовослужбовцем, у тому числі і зазначених вище бойових завдань.

Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки порушенню судом першої інстанції строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відзиву на касаційну скаргу або пояснень від третіх осіб не надходило.

Рух касаційної скарги

01.02.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кузьмін С. О., на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 520/17688/23.

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кузьмін С. О., на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

У цій справі ОСОБА_1 (військовослужбовець Повітряних Сил Збройних Сил України), відповідно до пункту 1 Постанови № 168, просить нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грнь щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди (що підтверджено довідкою).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Пункт 1 Постанови № 168 установлює, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою урегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

За пунктом 1 директиви Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 (діяла до 01.06.2022) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

З 01.06.2022 застосовується Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Окреме доручення).

Пунктом 1 Окремого доручення установлено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Пунктом 2 Окремого доручення передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Згідно з пунктом 3 Окремого доручення райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), у яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

За приписами пункту 5 цього доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100?000 гривень або 30?000 гривень здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100? 000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності висновків про застосування абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення у правовідносинах між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням цих військових частин щодо (не) виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (пункти 1, 1-2), необхідно зазначити, що порядок виплати такої винагороди військовослужбовцям Зенітних ракетних військ Збройних Сил України вже був досліджений Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23 зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може уважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати, відповідно до Постанови № 168.

Підсумовуючи, Верховний Суд у справі № 520/17681/23 дійшов висновку, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1 зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у спірний період ОСОБА_1 обіймав посаду командира відділення 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку військової частини НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_1 безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - військова частина НОМЕР_3 ), яке у свою чергу підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Військова частина НОМЕР_1 входить до складу зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України.

Крім того, суд першої інстанції установив, що відповідачем визнано, що 1 зенітний ракетний дивізіон НОМЕР_2 зенітного ракетного полку протягом періоду часу з 06.03.2022 по 31.12.2022 постійно та безперервно дислокувався на території, яка згадана у розпорядженнях Головнокомандувача Збройних Сил України як територія ведення бойових дій.

Також відповідачем визнано, що бойові розпорядження (накази) командиром військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ракетний полк) відносно 1 зенітного ракетного дивізіону видавалися, стосувалися здійснення зенітного ракетного прикриття об`єктів, територій, населених пунктів, дія цих бойових розпоряджень у часі повністю поглинає весь часовий проміжок з 06.03.2022 по 31.12.2022.

Журнал ведення бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 заповнювався щоденно, достатньо конкретизованих відомостей про особисту та безпосередню участь кожного конкретного військовослужбовця у бойових діях не містить.

Командиром 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ракетного полку) складалися рапорти про участь особового складу у виконанні бойових дій протягом з 06.03.2022 по 31.12.2022 загального характеру, без щонайменшої конкретизації особистої та безпосередньої участі у бойових діях чи виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника кожного конкретного військовослужбовця із особового складу указаного зенітного ракетного дивізіону; складені рапорти передавалися за командою.

Командиром військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ракетного полку) за цими рапортами наказів про призначення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі відносно позивача не видавалося (окрім календарної дати - 06.03.2022).

Також судом першої інстанції установлено, що об`єктивних даних про те, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться у підпорядкуванні будь-якого іншого військового формування (у тому числі будь-якого Угрупування), окрім військової частини НОМЕР_3 , не виявлено.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_3 від 21.11.2022 № 350/172/1/1920/нс за функціональним призначенням військова частина НОМЕР_1 не веде бойових (воєнних) дій, не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України та виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 15.06.2023 № 350/172/1/1947/нс у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 військовій частині НОМЕР_1 встановлювалися бойові завдання щодо протиповітряного прикриття об`єктів шляхом ураження повітряних цілей противника, бойових завдань щодо виявлення повітряних цілей противника військовій частині НОМЕР_1 не доводилося через невластивість таких завдань функціональному призначенню військової частини НОМЕР_1 .

Також суд першої інстанції установив, що військова частина НОМЕР_1 не отримувала бойових наказів чи бойових розпоряджень саме на проведення бойової роботи з виявлення повітряних цілей противника як окремого та самостійного бойового завдання, а не невід`ємного складового етапу протиповітряного бою з вогневого ураження повітряних цілей противника.

При цьому суд першої інстанції з`ясовував, що у спірних правовідносинах Журнал бойових дій у 1 зенітному ракетному дивізіоні як структурному підрозділі військової частини НОМЕР_1 вівся, за поданими до справи копіями документів із грифом «ДСК» (оглянутих та досліджених у судовому засіданні і повернутих без долучення до матеріалів справи) містить інформацію про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) та пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результат яких неможливий до оцінки (09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022). Додатково ці обставини підтверджені довідкою військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2023 № 1269.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на вимогу суду військовою частиною НОМЕР_1 надані копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 з приводу щоденного призначення на чергування повної бойової обслуги (із грифом «ДСК», які після огляду та дослідження у судовому засіданні повернуті) за період з 26.11.2022 по 31.12.2022, з яких суд установив, що саме наказами командира військової частини НОМЕР_1 визначався конкретний склад за посадами та прізвищами військовослужбовців із повної бойової обслуги, зокрема, 1 зенітного ракетного дивізіону. З наведених документів випливає, що заявник за посадою відповідно до рішень командира військової частини НОМЕР_1 об`єктивно був здатен входити до складу бойової обслуги зенітного ракетного комплексу.

Також суд першої інстанції з наданих відповідачем копій рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 з питання призначення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 07.03.2022 по 31.12.2022, установив, що вони не містять щонайменшої інформації з приводу особистої та безпосередньої участі кожного окремого військовослужбовця у бойових діях з вогневого ураження повітряних цілей противника.

Разом з тим, суд першої інстанції установив, що відповідачем визнані ті обставини, що указані в цих рапортах командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 бойові накази та бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 існують у дійсності, поглинають увесь проміжок часу з 06.03.2022 по 31.12.2022, стосуються виконання бойових завдань саме із здійснення зенітного ракетного прикриття об`єктів, територій, населених пунктів. Відносно цих рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 командиром військової частини НОМЕР_1 були прийняті рішення у формі письмової резолюції наступного змісту: «В наказ встановленим порядком після розгляду комісією», «Розглянути на засіданні комісії». У ході розгляду справи судом першої інстанції з`ясовано, що комісія щодо визначення порядку виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану була створена наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2022 № 18. Результати розгляду комісією рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 з питання призначення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період часу з 06.03.2022 по 31.12.2022, оформлені протоколами від 28.12.2022 № 2 та від 24.01.2023 № 3, згідно з якими не вбачається прийняття за цими рапортами жодного рішення.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що попри відсутність належного документального оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 фактів та обставин залучення заявника до виконання 1 зенітним ракетним дивізіоном бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника (30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022) суду належить визнати за заявником право на отримання за перелічені дні додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі. При цьому суд першої інстанції зазначив, що належних та допустимих доказів про безпосередню участь заявника в інші дні з проміжку часу з 07.03.2022 по 31.12.2022 у бойових діях зенітного ракетного дивізіону з вогневого ураження повітряних цілей до матеріалів справи учасники справи не подали, а тому суд виходив із відсутності таких доказів.

При цьому, суд зазначив, що матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних про відсутність заявника за місцем дислокації 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Отже, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували проходження позивачем у період з 07.03.2022 по 31.12.2022 (окрім, 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022), з огляду на установлену у ході розгляду справи специфіку використання зенітного ракетного комплексу як колективної зброї підрозділу Зенітних ракетних військ Повітряних Сил, щоденної військової служби в умовах, які зумовлюють набуття права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення за винятком календарних дат: 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022, відносно яких праву заявника належить надати захист у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.

Окрім того, суд першої інстанції не знайшов підстав для висновку про об`єктивну здатність позивача бути причетним до виконання саме цього бойового завдання (тобто до виявлення повітряних цілей противника), з огляду на визначений у пункті 78 Керівництва Зенітних Ракетних військ Протиповітряної оборони, затвердженого наказом Головнокомандувача військ протиповітряної оборони Міністерства оборони Союзу радянських Соціалістичних Республік від 24.03.1987 № 047, (далі - Керівництво) зміст бойових дій зенітного ракетного дивізіону з ураження повітряного противника та приписи телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 і Окремого доручення, де співвідносно з функціональним призначенням військової частини НОМЕР_1 та фактичними обставинами спірних правовідносинах, підвищена до розміру 100 000,00 грн додаткова грошова винагорода підлягає виплаті саме за вогневе ураження повітряних цілей.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору частково не погодився з указаними висновками суду першої інстанції.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що зенітні ракетні війська - рід військ у складі Повітряних Сил, призначені для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ, протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об`єктів.

Зенітні ракетні війська забезпечують протиповітряну оборону у взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які призначені для ведення радіотехнічної розвідки повітряного, наземного і морського противника, пізнання виявлення цілей і оповіщення про них військ ППО, інших видів збройних сил, забезпечення наведення винищувачів на ціль, дій зенітних військ і виконання інших завдань.

Виконання бойових завдань у районах ведення воєнних дії з виявлення повітряних цілей покладено на радіотехнічні війська.

Згідно з Керівництвом ведення дивізіоном бойової роботи здійснюється лише при переведенні дивізіону в готовність № 1 з моменту надходження з командного пункту полку відповідного наказу. При надходженні з командного полку наказу перевести дивізіон у режим готовності № 2, засоби радіолокаційної розвідки, зенітно-ракетні комплекси, засоби розвідки та цілевказівки вимикаються та знаходяться в режимі очікування.

Наведене зумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що військова частина НОМЕР_1 , ураховуючи функціональне призначення та специфіку завдань, виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей.

При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на наявну в матеріалах справи інформацію, викладену в листі військової частини НОМЕР_3 від 26.07.2023 № 350/172/1/2509/пс, складеному на звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якого військова частина НОМЕР_1 не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій. У зазначений період військовій частині НОМЕР_1 на підставі бойових розпоряджень встановлювалися бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника). Бойові завдання у районах проведення бойових дій з виявлення повітряних цілей не визначалися, такі завдання не властиві для підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Також стосовно безпосередніх бойових завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 указано, що у відповідності до функціонального призначення та специфіки завдань військова частина НОМЕР_1 не веде бойові (воєнні) дії, а виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактично діяльність 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у спірний період в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у розумінні пункту 1 Окремого доручення є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції уважає обґрунтованими вимоги позивача щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн щомісячно, утім пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, за період з 06.03.2022 по 31.12.2022.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під безпосередньої участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони необхідно розуміти виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, зокрема за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що ураховуючи функціональне призначення та специфіку завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що входить до зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України, які полягали у безпосередньому ураженні повітряних цілей, пошук та виявлення яких проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), безпосередньою участю військовослужбовця даного військового підрозділу у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони необхідно уважати саме час при виконанні бойових завдань з безпосереднього вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що діяльність позивача як командира відділення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 безпосередньо пов`язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.

Суд апеляційної інстанції також установив, що у період, який охоплюється довідкою від 17.05.2023 № 711, а саме: з 06.03.2022 по 31.12.2022, яка видана на підставі копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 439 від 31.03.2023, № 438 від 31.03.2023, № 437 від 31.03.2023, № 436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023 (зареєстровані у книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023); витяги із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 (р.н. № 64/86дск від 21.03.2023, р.н. № 64/87дск від 21.03.2023), позивач приймав участь у виконанні зенітним ракетним дивізіоном військової частини НОМЕР_1 бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що є підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, установленої Постановою № 168, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про набуття позивачем права на отримання такої винагороди у спірний період, утім із розрахунку пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

Водночас суд апеляційної інстанції, ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, установлюючи протиправність дій військової частини щодо ненарахування грошової винагороди пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань, однак обрав неправильний спосіб захисту порушених прав та допустив порушення норм процесуального права (взявши до уваги покази свідка, отримані в іншій справі та не долучив до матеріалів справи всіх доказів, які безпосередньо були досліджені судом першої інстанції), дійшов висновку про наявність підстав для зміни судового рішення в цій частині з підстав, викладених в цій постанові, та викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в іншій редакції.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що він, як і інші військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 цілодобово захищають повітряний простір України, унеможливлюють ракетні атаки російської федерації на цивільну та військову інфраструктуру, відбивають ракетні атаки, які спрямовані на знищення саме зенітних-ракетних комплексів, постійно перебувають у зоні розгортання зенітних-ракетних комплексів, несуть бойові чергування, що свідчать про його безпосередню участь у бойових діях протягом усього спірного періоду, тому, на його думку, додаткова винагорода має виплачуватися за весь час, зазначений у довідці № 711.

Згідно з Постановою № 168 та відповідно до сформованої усталеної практики Верховного Суду, військовослужбовцям хто «безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує заходи безпеки й оборони в районах їх проведення», передбачена виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Пункт 1 Окремого доручення установлює, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема: бойових завдань у складі військової частини, яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій (абзац 2); бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (абзац 9); бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей уважається «безпосередньою участю» незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» (що за Постановою № 168 підлягає збільшеній оплаті) лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій.

Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.

Поряд із цим періоди виплати винагороди та підхід до їх обчислення суттєво різняться залежно від роду військ і характеру бойових завдань.

Судами попередніх інстанцій установлено, що військова частина НОМЕР_1 не вела бойові (воєнні) дії, а виконувала бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей.

При цьому, суд першої інстанції за поданими до справи копіями документів із грифом «ДСК» (оглянутих та досліджених у судовому засіданні і повернутих без долучення до матеріалів справи) установив, що випадки вогневого ураження повітряних цілей противника зафіксовані 30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022, а пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результатах яких неможливий до оцінки, зафіксовані 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних про відсутність позивача за місцем дислокації 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1

Отже, з урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 не веде бойових (воєнних) дій, не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України (абзац 2 пункту 1), а виконання завдання з виявлення повітряних цілей (абзац 10 пункту 1) також передбачає перебування саме в такому районі, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що «безпосередня участь» у випадку позивача може підтверджуватися лише виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тобто підставою для визнання військовослужбовця ОСОБА_1 таким, що брав «безпосередню участь», є саме фактичне виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей що, у випадку зенітних ракетних військ, означає дні здійснення пусків по повітряним цілям (і ніяк не виявлення повітряних цілей, як помилково уважає позивач).

Адже, саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу).

За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі.

При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може уважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати, згідно з Постановою № 168.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право на підвищену оплату за виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач проходив службу за абзацом 2 пункту 1 Окремого доручення відсутнє, оскільки указана військова частина не перебувала у складі діючих військових угруповань.

За абзацом 10 пункту 1 Окремого доручення право на виплату додаткової винагороди також відсутнє, оскільки військова частина НОМЕР_1 не вела воєнні (бойові) дії у зоні бойових дій для виконання завдання з виявлення повітряних цілей і, як установлено судами попередніх інстанцій, для військової частини НОМЕР_1 не характерно виконання таких завдань.

Є підстави для виплати винагороди за абзацом 9 пункту 1 Окремого доручення, а саме: за конкретні дні, у які зафіксовано виконання завдання з вогневого ураження повітряних цілей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при розгляді цього спору дійшов обґрунтованих висновків, що, ураховуючи функціональне призначення та специфіку завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що входить до зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України, які полягали у безпосередньому ураженні повітряних цілей, пошук та виявлення яких проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), безпосередньою участю військовослужбовця даного військового підрозділу у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони необхідно уважати саме час при виконанні бойових завдань з безпосереднього вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).

Як зазначено вище, Журнал бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку містить інформацію про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника 30.03.2022, 23.08.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022 та пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результатах яких неможливий до оцінки, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 09.09.2022, 15.10.2022.

Отже, позиція позивача про виконання ним інших завдань, за які він уважає, що має щомісяця отримувати підвищену винагороду, є передчасною, оскільки такі завдання, з урахуванням військової частини, у якій він проходив службу, залежно від роду військ і характеру бойових завдань, мають інший порядок виконання та оплати.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначення у довідці 17.05.2023 № 711 періодів з 06.03.2022 по 31.12.2022 не є безумовною підставою для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, за весь указаний період, оскільки така довідка може бути видана не лише для цілей підтвердження права на отримання винагороди, установленої Постановою № 168, а й з іншою метою, відмінною від тієї, з приводу якої виникли спірні правовідносини. Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно зверну увагу на те, що періоди, зазначені у довідці, не виключають участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що дає право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, проте періоди проходження особою служби, які не внесені до неї, виключають.

Доводи позивача про те, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у спірний період виконували і вогневе ураження повітряних цілей, і виявлення повітряних у районах ведення воєнних (бойових) дій, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд уже установив, що пошук та виявлення повітряних цілей проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), а сама військова частина НОМЕР_1 не входила до складу діючого угруповання військ у районі бойових дій. Отже, його чергування та моніторинг/виявлення поза фронтом не відповідають обов`язковим умовам для нарахування додаткової винагороди.

Суд апеляційної інстанції підкреслив, що зенітні ракетні війська забезпечують протиповітряну оборону у взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які призначені для ведення радіотехнічної розвідки повітряного, наземного і морського противника, пізнання виявлення цілей і оповіщення про них військ ППО, інших видів збройних сил, забезпечення наведення винищувачів на ціль, дій зенітних військ і виконання інших завдань; при надходженні з командного полку наказу перевести дивізіон у режим готовності № 2, засоби радіолокаційної розвідки, зенітно-ракетні комплекси, засоби розвідки та цілевказівки вимикаються та знаходяться в режимі очікування.

Тобто, 1 зенітний ракетний дивізіон військової частини НОМЕР_1 діє, спираючись на дані радіотехнічних підрозділів і не здійснює самостійного виявлення, що ще раз підтверджує безпідставність тверджень позивача.

Доводи позивача про його постійну та безпосередню участь у заходах оборонного характеру у зоні бойових дій та посилання на події в Харківській області у період його служби не спростовують того, що виконання у складі військової частини НОМЕР_1 полягало виключно у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає терміну «безпосередня участь», згідно з пунктом 1 Окремого доручення, навіть, якщо частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій.

Позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій несправедливо звели його участь у бойових діях лише до часу виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тоді як він та інші військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 постійно перебувають у зоні розгортання зенітних-ракетних комплексів, несуть бойові чергування, цілодобово захищають повітряний простір України, унеможливлюють ракетні атаки російської федерації на цивільну та військову інфраструктуру, відбивають ракетні атаки, які спрямовані на знищення саме зенітних-ракетних комплексів, і посилається при цьому на правову позицію Верховного Суду у справі № 520/690/23 про події в Харківській області у період травень-початок вересня 2022 року (у нашій справі спірні правовідносини охоплюють період з 06.03.2022 по 31.12.2022).

З цього приводу необхідно зазначити таке.

З 01.06.2022 правове регулювання виплат змінено насамперед у питанні ураження повітряних цілей: у новому Окремому дорученні № 912/з/29 з`явився детальніший опис (окремо «виявлення повітряних цілей» та «вогневе ураження»). Тобто, якщо в попередньому акті (телеграма № 248/1298 від 25.03.2022) було формально зазначено, що вогневе ураження повітряних цілей може визнаватися «безпосередньою участю» навіть поза межами районів бойових дій, то з 01.06.2022 визначення стало іншим бойові завдання щодо виявлення повітряних цілей передбачаються у районах ведення бойових дій. Тож на відміну від попереднього акта (телеграма № 248/1298 від 25.03.2022), виконання завдань (виявлення повітряних цілей) більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій.

Таким чином, позивач безпідставно ототожнює будь-яке інше бойове чергування зенітних ракетних військ за весь спірний період, указаний у довідці № 711, починаючи з 01.06.2022 із «безпосередньою участю» у бойових діях, оскільки в Окремому дорученні Головнокомандувач Збройних Сил України не уважає виявлення повітряних цілей (поза фактичною зоною бойових дій) рівнозначним участі в бойових діях.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 є необґрунтованим, оскільки вона стосується військовослужбовця-фельдшера медичного пункту, щодо якого суд установлював сам факт проходження служби у зоні бойових дій. У випадку позивача відомі як місце служби, так і характер виконуваних ним завдань, що полягали у вогневому ураженні повітряних цілей, а не у їх виявленні (у районах ведення бойових дій), що відповідає функціям зенітних ракетних військ.

Отже, ці справи не є аналогічними і не стосуються подібних правовідносин.

З огляду на це, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про набуття позивачем права на отримання такої винагороди у спірний період, утім із розрахунку пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі), оскільки судом апеляційної інстанції установлено, що у період, який охоплюється довідкою від 17.05.2023 № 711, а саме: з 06.03.2022 по 31.12.2022, яка видана на підставі копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 439 від 31.03.2023, № 438 від 31.03.2023, № 437 від 31.03.2023, № 436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023 (зареєстровані у книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023); витяги із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 (р.н. № 64/86дск від 21.03.2023, р.н. № 64/87дск від 21.03.2023), позивач приймав участь у виконанні зенітним ракетним дивізіоном військової частини НОМЕР_1 бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що є підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, установленої Постановою № 168.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині протиправності дій військової частини щодо ненарахування грошової винагороди пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань, однак дійшов висновку, що суд першої інстанції обрав неправильний спосіб захисту порушених прав та допустив порушення норм процесуального права. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни судового рішення першої інстанції в цій частині з підстав, викладених в постанові суду апеляційної інстанції, та викладення абзацу третього резолютивної частини рішення в іншій редакції.

Водночас суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови від 07.12.2023 зазначив тільки про зміну абзацу третього резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023, однак в резолютивній частині постанови від 07.12.2023 не зазначено про зміну судового рішення першої інстанції в частині протиправності дій військової частини щодо ненарахування грошової винагороди пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань.

Верховний Суд звертає увагу, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати командиру 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 06.03.2022 по 31.12.2022. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 06.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплаченої суми грошової винагороди».

Проте Верховний Суд уважає наведені висновки суду апеляційної інстанції помилковими і такими, що не можуть призвести до відновлення порушеного права, зважаючи на таке.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд висловив думку, що під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський суд з прав людини указав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки діяльність позивача пов`язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення, ураховуючи дані довідки від 17.05.2023 № 711 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 із зазначенням періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що є підставою для нарахування та виплати додаткової грошового винагороди у розмірі 100 000 грн, установленої Постановою № 168, позивач набув право на отримання такої допомоги у дні, в які зафіксовано випадки з вогневого ураження повітряних цілей, а саме: 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції уважає, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати командиру відділення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022 підлягає визнанню протиправною, а належним та ефективним способом захисту прав позивача, є саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн за дні, в які зафіксовано випадки з вогневого ураження повітряних цілей, а саме: 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022.

Суди попередніх інстанцій хоча і дійшли правильного висновку, що у спірних правовідносинах підвищена до 100 000,00 грн додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168, підлягає виплаті саме за вогневе ураження повітряних цілей і позивач набув право на таку винагороду пропорційно часу участі у таких діях та заходах, але ухвалили помилкові судові рішення по суті заявленої позовної вимоги.

Таким чином, з огляду на протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Верховний Суд уважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, є саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн за дні, в які зафіксовано випадки з вогневого ураження повітряних цілей, а саме: 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

За результатами касаційного перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кузьмін Сергій Олександрович, задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 520/17688/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати командиру відділення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку до 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити командиру відділення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку до 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

..........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду