ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 520/17713/24

адміністративне провадження № К/990/48047/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (суддя: Сагайдак В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року (судді: Калиновський В.А., Кононенко З.О. , Мінаєва О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2024 року №1266073-2405-2031-UA63120270000028556 про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (за адресою: АДРЕСА_1 ) за 2023 рік на загальну суму 795.37 грн;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2024 року №1266067-2405-2031-UA63120270000028556 про визначення ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (за адресою: АДРЕСА_2 ) за 2023 рік на загальну суму 395.55 грн;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що cудами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях помилково застосовано норму п. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), без урахування існуючих спеціальних норм щодо пільг для об`єктів житлової нерухомості до 85 кв.м., зокрема: п.п. 266.4.2 п. 266.4., п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України та норм місцевого законодавства у місті Харкові, зокрема: (1) п. 3 Додатку N1 Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 №542/17, (2) п.п. 1.1. пункту 1 Рішення Харківської міської ради «Про продовження дії пільг з місцевих податків» від 19.08.2024 №633/24. Позивач вважає, що податкова пільга, визначена п."а" п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України та податкова пільга, встановлена Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 N542/17 зі змінами та доповненнями, є різними за своєю природою, а відтак підлягають застосуванню послідовно.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.04.2024 №373319623, ОСОБА_1 є власником житлової нерухомості (квартир):

1. за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 55.9, розмір частки 100%.

2. за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 55.6, розмір частки - , що складає 27.8 кв.м.

Загальний розмір об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності ОСОБА_1 , складає 83.7 кв.м.

24 червня 2024 року ОСОБА_1 отримав через електронний кабінет платника податків від ГУ ДПС у Харківській області податкові повідомлення - рішення:

- від 24.06.2024 року №1266073-2405-2031-UA63120270000028556, яким йому визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 795.37 грн.

- від 24.06.2024 року №1266067-2405-2031-UA63120270000028556, яким йому визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік за адресою: АДРЕСА_2 , на загальну суму 395.55 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що контролюючим органом правомірно було застосовано до об`єктів житлової нерухомості позивача пільгу у розмірі 60 кв.м. Посилання позивача на зменшення бази оподаткування для квартир до 85 кв.м. не відповідає дійсності, адже відповідно пунктом 4 Додатку1 рішенням Харківської міської ради, на яке посилається позивач, чітко визначено, що база оподаткування для квартири/квартир незалежно від їх кількості зменшується на 60 кв. метрів, а не на 85 кв.м, як помилково вважає позивач.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

За правилами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно підпункту «б» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Тобто, відповідно до абз. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метри. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, в автоматичному режимі з урахуванням рішення 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з місцевих податків» ОСОБА_1 були направлені податкові повідомлення - рішення на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік: від 24.06.2024 року № 1266067-2405-2031-UA63120270000028556 на суму 395,55 грн та від 24.06.2024 року № 1266073-2405-2031-UA63120270000028556 на суму 795,37 грн.

Поряд із цим позивач стверджує, що пільга, встановлена п.3 Додатку N1 Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 № 542/17 зі змінами та доповненнями, для фізичних осіб (в тому числі за 2023 рік) встановлює зменшену ставку оподаткування - 0 % для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв.м., що перебувають у власності зазначених осіб; така пільга встановлена рішенням 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з місцевих податків» та рішенням Харківської міської ради «Про продовження дії пільг з місцевих податків» від 19.08.2024 №633/24, якими визначено, що за період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків за будь яке житлове майно. Вказане, на його думку, підтверджується наявними в матеріалах справи Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 30.04.2024 №564/24 (а.с.48) та Рішенням 29 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 19.08.2024 №633/24 (а.с.87).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди керувалися приписами додатку №1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", пунктом 2 якого встановлено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1%. Поряд із цим, саме означене вище рішення відсутнє в матеріалах справи, судами, своєю чергою, не зазначено ані редакцію застосованого рішення місцевої ради, ані періоду її дії, - що позбавляє суд касаційної інстанції можливості констатувати поширення/непоширення такого нормативно-правового акту на спірні правовідносини. Не вдалося колегії суддів ознайомитись із відповідним документом і на офіційному сайті Харківської міської ради.

Колегія суддів також враховує, що наявний у матеріалах справи розрахунок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с.46) дозволяє стверджувати про врахування податковим органом при нарахуванні та обчисленні позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік податкових пільг, встановлених рішенням 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з місцевих податків», відповідно, після ухвалення Харківською міською радою додаткових пільг в частині сплати такого податку рішенням від 19.08.2024 №633/24, позивач мав законні очікування щодо їх поширення на спірні правовідносини, як таких, що спрямовані на зменшення податкового тягаря для платників податків в умовах воєнної агресії російської федерації проти України.

Однак, судами попередніх інстанцій не було жодним чином проаналізовано та оцінено застосовність пільг, встановлених Рішенням 29 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 19.08.2024 №633/24, на предмет їх поширення на спірні правовідносини, незважаючи на те, що ключовими питаннями під час розгляду цієї справи є саме розмір пільги та розмір бази оподаткування об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності позивача у місті Харкові за 2023 рік.

Згідно з частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.

В контексті наведеного Верховний Суд зауважує, що в адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного та господарського судочинства, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Ця особливість випливає із специфіки завдань адміністративного судочинства і, зокрема, покладає на адміністративний суд обов`язок самому вживати заходи щодо встановлення реального змісту спірних правовідносин, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

Наведене в сукупності свідчить про невиконання судами попередніх інстанцій вимог щодо офіційного з`ясування обставин справи. Зокрема, судами не надано оцінку ключовим доводам учасника справи, не досліджено наявні у матеріалах справи докази та не надано оцінку обставинам, на які посилається учасник справи. Висновки судів ґрунтуються на документах, які відсутні в матеріалах справи чи у вільному доступі.

В свою чергу в силу приписів частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Отже наведені вище допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення унеможливлюють розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів по суті спору.

Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 345, 349, 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: І.В. Дашутін

О.О. Шишов