ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа №520/18808/21

адміністративне провадження № К/990/1982/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2022 (колегія суддів у складі: Бартош Н. С., Подобайло З. Г., Григорова А. М.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури щодо не включення позивача до списків складених керівниками структурних підрозділів про встановлення щомісячної надбавки до посадових окладів та не виданні відповідних наказів про встановлення щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період: 2015 рік - січень, червень, листопад; 2017 рік - січень, лютий, липень; 2018 рік - лютий-травень, червень, липень, серпень; 2019 рік - червень, грудень; 2020 рік - лютий, березень, квітень;

- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури в частині ненарахування та невиплати позивачу передбаченої законодавством додаткової заробітної плати, у розмірі 7189,53 грн, а саме: надбавки, у розмірі 10% від посадового окладу, за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період: 2015 рік: січень - 166,70 грн, червень - 166,70 грн, листопад - 158,76 грн; 2017рік: січень, лютий 202,30 грн, 202,30 грн відповідно, липень - 109,1 грн; 2018 рік: лютий-травень 578 грн, 578 грн, 578 грн, 578 грн відповідно, червень 520,20 грн, липень - 499,18 грн, серпень - 394,09 грн; 2019 рік: червень - 575,50 грн, грудень - 573 грн, 2020 рік: лютий - 573 грн, березень - 272,85 грн, квітень - 463,85 грн;

- стягнути з Харківської обласної прокуратури та виплатити одним платежем позивачу додаткову заробітну плату у розмірі 7189,53 грн, а саме: надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, за період: 2015 рік: січень - 166,70 грн, червень - 166,70 грн, листопад - 158,76 грн; 2017рік: січень, лютий 202,30 грн, 202,30 грн відповідно, липень - 109,1 грн.; 2018 рік: лютий-травень 578 грн, 578 грн, 578 грн, 578 грн відповідно, червень 520,20 грн, липень - 499,18 грн, серпень - 394,09 грн; 2019 рік: червень - 575,50 грн, грудень - 573 грн, 2020 рік: лютий - 573 грн., березень - 272,85 грн, квітень - 463,85 грн;

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час роботи в органах прокуратури він мав допуск та доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності він постійно працював із відомостями, що становлять державну таємницю та мають ступінь секретності, однак за період: 2015 рік - січень, червень, листопад; 2017 рік - січень, лютий, липень; 2018 рік - лютий-травень, червень, липень, серпень; 2019 рік - червень, грудень; 2020 рік - лютий, березень, квітень надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не встановлювалася та не виплачувалась.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач у період з 04.08.2011 по 24.04.2020 проходив службу в органах прокуратури України спочатку у штаті прокуратури Дзержинського району м. Харкова, у подальшому, з 06.11.2014 - прокуратури Харківської області.

Згідно з наказом від 09.12.2014 № 259дск з 09.12.2014 заявник мав допуск до державної таємниці, який було припинено наказом від 14.02.2020 № 30ртч/20.

Як указував позивач, під час роботи в органах прокуратури мав доступ до державної таємниці та за умовами своєї професійної діяльності він постійно працював із відомостями, що становлять державну таємницю та мають ступінь секретності, однак за період: 2015 рік - січень, червень, листопад; 2017 рік - січень, лютий, липень; 2018 рік - лютий-травень, червень, липень, серпень; 2019 рік - червень, грудень; 2020 рік - лютий, березень, квітень надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не встановлювалася та не виплачувалась.

Вважаючи, що відповідачем протиправно у спірному періоді не виплачувалась надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 позов залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки щомісячна надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, що пов`язана з роботою з документами, які становлять державну таємницю, призначається саме за фізичне виконання найманим працівником відповідного обсягу роботи (тобто за працю), а не за сам факт наявності допуску до державної таємниці, у той час як факт праці заявника із інформацією з кола державної таємниці у спірні проміжки часу матеріалами справи не доведений, суд дійшов висновку про відсутність порушеного суб`єктивного права позивача. При цьому суд послався на те, що позивач не долучив до позову доказів ведення у спірні проміжки часу перманентної роботи із документами та інформацією категорії - державна таємниця або належності до категорії осіб, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, адже такими вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт, згідно з укладеними договорами, займаються розробленням, виготовленням/обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2022 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період січень, червень, листопад 2015 року, січень, лютий, липень 2017 року, лютий-травень, червень, липень, серпень 2018 року; червень, грудень 2019 року; з 01 до 14 лютого 2020 року. Зобов`язано Харківську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період січень, червень, листопад 2015 року, січень, лютий, липень 2017 року, лютий-травень, червень, липень, серпень 2018 року; червень, грудень 2019 року; з 01 до 14 лютого 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1326,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності. Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації. При цьому суд зазначив, що факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи відповідача про відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки в даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. Також суд наголосив, що обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості. Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов`язків виконував службові обов`язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період січень, червень, листопад 2015 року, січень, лютий, липень 2017 року, лютий-травень, червень, липень, серпень 2018 року; червень, грудень 2019 року; з 01 до 14 лютого 2020 року. При цьому, оскільки допуск до державної таємниці позивачу припинено наказом від 14.02.2020 № 30ртч/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підставі для нарахування та виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у період з 15.02.2020. Разом з тим, суд вважав безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення вказаної надбавки у розрахованій позивачем сумі, оскільки саме до виключної компетенції відповідача належить розрахунок належної позивачу до виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2022 в частині задоволених позовних вимог, залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2021.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статті 30 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 2, 5 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 (далі - Положення № 414) про можливість отримання прокурором компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці за наявності у особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровані норми статті 30 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 2, 5 Положення № 414, відповідно до яких необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі, не надано оцінку врегулювання питання виплати прокурорам надбавок враховуючи накази Генерального прокурора від 10.02.2020 № 82 «Про порядок виплати працівникам органів прокуратури України надбавки до посадових окладів у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», Генеральної прокуратури України від 01.09.2016 № 313 «Про порядок виплати працівникам органів прокуратури України надбавки до посадових окладів у зв`язку роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», Положення про розміри і порядок виплати працівникам органів прокуратури України надбавки до посадового окладів у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 19.02.2013 № 24.

Наголошує, що допуск до державної таємниці за суттю та правовою природою є виключно дозволом на роботу із інформацією категорії - державна таємниця, проте не є безумовним доказом фактичного виконання прокурором такої роботи, а підставою виплати компенсації є включення працівника до наказу про встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень до посадових окладів відповідно до виконаної роботи.

Крім того, скаржник посилається на те, що правовідносини, що досліджувались судом апеляційної інстанції у справах № 802/74/15-а, № 296/6615/17, № 806/2056/18 та № 240/229/20 не є подібними до правовідносин у справі що розглядається, оскільки, предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин різні. Зазначає, що посилаючись на вищевказані висновки судом апеляційної інстанції не враховано, що посада позивача не передбачає постійну роботу пов`язану з доступом до державної таємниці.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

17.01.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2022.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 520/18808/21.

Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Харківської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю».

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону України «Про державну таємницю».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Статтею 30 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414, затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, ураховує, що на час розгляду цієї касаційної скарги вже було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20.

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом від 09.12.2014 № 259дск позивач з 09.12.2014 мав допуск до державної таємниці, який було припинено наказом від 14.02.2020 № 30ртч/20.

За змістом пункту 2 Положення № 414 компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «таємно» встановлюється 10 відсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон України «Про державну таємницю» та прийняте урядом на його виконання Положення.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону України «Про державну таємницю», пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач мав допуск і доступ до державної таємниці, працював в умовах режимних обмежень з інформацією з грифом «таємно», у зв`язку з чим відповідачем йому встановлена 10 відсоткова надбавка до посадового окладу.

Проте указана надбавка виплачувалась періодично.

Обставини призначення та виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень до посадових окладів за періоди: лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року; березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року; січень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2019 року; січень 2020 року, як встановлено судами попередніх інстанцій, не є предметом доказування у даній справі, тому що не оспорюються позивачем і не заперечуються відповідачем.

Предметом спору у цій справі є ненарахування та невиплата позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди: січень, червень, листопад 2015 року, січень, лютий, липень 2017 року, лютий-травень, червень, липень, серпень 2018 року; червень, грудень 2019 року; лютий, березень, квітень 2020 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Розподілів обов`язків основним завданням позивача було виконання завдань та доручень керівництва Управління та відділу, здійснення особистого прийому, розгляд заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, звернень, інформаційних запитів та скарг на дії та рішення слідчих у кримінальних провадженнях, здійснення процесуального керівництва та підтримання публічного (державного) обвинувачення у кримінальних провадження слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, проведення роботи із висвітлення у засобах масової інформації результатів досудового розслідування найбільш актуальних, резонансних кримінальних проваджень, проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях, перевірка законності закриття кримінальних проваджень, зупинення досудового розслідування та інших процесуальних рішень, додержання конституційних прав громадян під час досудового розслідування, обґрунтованості клопотань про продовження строку досудового розслідування, вжиття заходів щодо усунення порушень закону.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечує факт виконання позивачем роботи/завдання, які вимагають наявність доступу до державної таємниці.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, сукупність вищевказаних фактичних обставин справи указує на те, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

Доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи передбачав роботу по забезпечення режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах.

Послання скаржника на те, що наявність допуску до державної таємниці не є безумовним доказом фактичного виконання громадянином такої роботи, а підставою виплати компенсації є включення працівника до наказу про встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень до посадових окладів відповідно до виконаної роботи, Верховний Суд вважає також необґрунтованими, оскільки у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.

Отже, той факт, що у спірний період не видавалися накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавку за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, у даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач мав допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов`язків виконував службові обов`язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці.

При цьому, оскільки допуск до державної таємниці позивачу припинено наказом від 14.02.2020 № 30ртч/20, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у період з 15.02.2020.

З огляду на наведене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період січень, червень, листопад 2015 року, січень, лютий, липень 2017 року, лютий-травень, червень, липень, серпень 2018 року; червень, грудень 2019 року; з 01 до 14 лютого 2020 року. Також суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог про стягнення вказаної надбавки у розрахованій позивачем сумі, оскільки саме до виключної компетенції відповідача належить розрахунок належної позивачу до виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.

Щодо посилання скаржника на те, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20, які не є подібними до правовідносин у справі що розглядається, Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20 у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі на предмет їх подібності, колегія суддів зазначає, що правові висновки, викладені у вказаних постановах Верховного Суду сформовані у контексті правовідносин та фактичних обставин справи, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не в повній мірі є подібними до тих, які виникли у цій справі, проте в цих постановах Верховний Суд висловив правовий висновок щодо застосування статті 30 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 2, 5 Положення № 414 в аспекті визначення необхідних умов отримання компенсації у зв`язку з виконання робіт, які передбачають доступ до державної таємниці.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк В.М. Соколов