№ 520/196/25 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

справа № 520/196/25

адміністративне провадження № К/990/19808/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №520/196/25

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою адвоката Комова Олега Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, прийняту у складі судді Кухар М.Д., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Макаренко Я.М., суддів Жигилія С.П., Перцової Т.С.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 20.11.2024 №322 «Про застосування дисциплінарних стягнень» у частині застосування до капрала ОСОБА_1 поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №1 полку Управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 11.12.2024 №1656 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капрала ОСОБА_1 поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №1 полку Управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";

- поновити з 12.12.2024 ОСОБА_1 на посаді капрала поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №1 полку Управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";

- стягнути з Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.12.2024 по дату ухвалення судового рішення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на користь ОСОБА_1 понесені витрати на судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

3. Департаментом поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 17 лютого 2025 року до суду першої інстанції було подано заперечення на додаткові пояснення у справі, надіслані до суду представником позивача 08 січня 2025 року, в яких відповідач просив суд адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем 15-денного строку звернення до суду на оскарження спірних наказів, встановленого частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.

5. На виконання вимог вказаної ухвали, 24.02.2025 представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено про те, що позивач з 11.12.2024 по 06.01.2025 у період протягом 15 днів після ознайомлення з наказом від 11.12.2024 №1656 о/с «По особовому складу» з 11.12.2024 до 22.12.2024 (щонайменше) проходив лікування на підставі виписаних йому медичних документів (висновків, рекомендацій) від закладів охорони здоров`я зі структури МВС України. Поважною причиною пропуску процесуального строку зі зверненням із позовною заявою до суду про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є те, що в позивача з 11.12.24 до 06.01.2025 (щонайменше) не було можливості отримати копії матеріалів службового розслідування, зокрема: необхідних наказів, службової характеристики, власних пояснень, висновку комісії тощо, тому позивач звернувся до Адвокатського об`єднання «СПРАВАР» та адвоката Комова Олега Геннадійовича за правничою допомогою і підписав договір про надання правової (правничої) допомоги №3012/24-ПД-01 від 30 грудня 2024 року. Трудову книжку позивач від відповідача отримав теж із запізненням 16.12.2024, а не в день ознайомлення з наказом від 11.12.2024 №1656 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції.

6. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву №520/196/25 залишено без розгляду.

7. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, встановлений частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту, оскільки з оскаржуваним наказом від 11.12.2024 №1656 о/с позивач ознайомлений 11.12.2024, а з позовом звернувся до суду лише 03.01.2025.

8. Оцінюючи доводи представника позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до матеріалів справи позивачем не надано доказів його перебування на лікарняному у період часу з 12.12.2024 по 06.01.2025, тоді як із наказом від 11.12.2024 №1656 о/с про звільнення позивач був ознайомлений 11.12.2024, а тому строк оскарження зазначеного наказу спливає 26.12.2024 включно (15 днів відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). При цьому, судами попередніх інстанції проаналізовано доводи позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом, однак такі підстави вже досліджувалися, їм надана оцінка, тоді як інших поважних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду представником позивача у заяві від 24.02.2025 не зазначено, а тому суди дійшли висновку про залишення без розгляду позовної заяви.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Адвокат Комов Олег Геннадійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10. У касаційній скарзі представник позивача посилається на те, що судом першої інстанції при винесені ухвали про залишення позову без розгляду не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, чим порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у поновленні строку звернення до суду, допустився надмірного формалізму, в результаті чого порушив право позивача на доступ до правосуддя.

11. Касатор зазначає про те, що станом на 11.12.2024 позивач перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності, а також кожний листок непрацездатності йому видавався на підставі медичних висновків, які спочатку надаються для отримання листка непрацездатності, зокрема й відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії лікарні з поліклініки «ДУ ТМО МВС України по Одеській області» №652 від 22.11.2024, консультативного висновку від 28.11.24 та результату огляду №8465791 від 28.11.24 позивачу був виданий листок непрацездатності №14725471-2027426882-1 від 29.11.24 по 03.12.24. Представник позивача звертає увагу на те, що відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами. Також позивач неодноразово отримував консультативні висновки лікарів з рекомендаціями щодо перебування на лікуванні щонайменше до 22.12.2024.

12. Касатор також зазначає про те, що судом першої інстанції неправомірно не враховано такі обставини, що підтверджують поважність пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду: територіальне місцезнаходження суду та місце проживання заявника - місто Харків (територія можливих активних бойових дій); ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу у місті Харкові, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу з 12.12.24 по день подання заяви 06.01.2025; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку, - короткий проміжок часу; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку, - хвороби позивача, перебування на лікуванні, звернення за правничою допомогою, вжиття заходів із направлення запиту до відповідача з метою отримати матеріали службового розслідування; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) - позивач добросовісно вживав відповідних заходів, про що зазначає в цій заяві з огляду на свій фізичний стан. Крім того представник позивача просить врахувати те, що станом на 31.12.24 ОСОБА_1 продовжував планове лікування, що підтверджується направленням №4622-5519-3154-5105 від 31.12.2024 лікаря ОСОБА_2 на консультацію лора, невролога, кардіолога та на госпіталізацію, стаціонарне лікування загального напрямку (неврологія, ургентне) в КНП «Міська лікарня № 28» Харківської міської ради. Водночас суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 65/2022 "Про загальну мобілізацію" мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Указані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

IV. Позиція інших учасників справи

13. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

14. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А. від 14 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Комова Олега Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року.

15. Підставою відкриття касаційного провадження є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

16. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2025 року відмовлено адвокату Комову Олегу Геннадійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , у задоволенні заяви про зупинення дії ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №520/196/25.

17. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 10 липня 2025 року.

VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

19. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

20. Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, зокрема, запроваджено інші строки звернення до суду.

21. Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

22. Отже, законодавець пов`язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

24. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

25. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

26. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

27. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

28. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

29. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

30. Предметом спору у цій справі є правомірність наказів відповідача про застування до позивача як поліцейського, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 11.12.2024 №1656 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. З цим наказом позивач ознайомлений під особистий підпис 11.12.2024, що не заперечувалось учасниками справи та підтверджується підписом позивача про ознайомлення з вказаним наказом та отримання витягу з наказу 11.12.2024 (т.2, а.с. 47).

32. Таким чином, ураховуючи приписи Дисциплінарного статуту та з огляду на ознайомлення позивача із наказом 11.12.2024, кінцевим строком звернення до суду із позовною заявою є 26.12.2024 включно (15 днів). Однак позивач звернувся з позовом до суду лише 03.01.2025, тобто з пропуском п`ятнадцятиденного строку, встановленого Дисциплінарним статутом.

33. У зв`язку із наведеним Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем п`ятнадцятиденного строку для звернення до суду для оскарження наказу про звільнення зі служби в поліції.

34. На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що з 11 грудня 2024 року до 22 грудня 2024 року (щонайменше) проходив лікування на підставі виписаних йому медичних документів (висновків, рекомендацій) від закладів охорони здоров`я зі структури МВС, однак жодних документів на підтвердження цієї позиції не надає.

35. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали такі доводи позивача безпідставними, оскільки документально підтверджений термін перебування позивача на лікарняному закінчився саме 11.12.2024, тоді як за даними результату огляду позивача 11.12.2024 (а.с. 105 том 1) ОСОБА_1 було призначено лікування медичними препаратами, що не свідчить про перебування позивача на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні. Разом з тим, саме з 11.12.2024 розпочав перебіг п`ятнадцятиденний строк для звернення позивача до суду, а за період в межах цього строку (з 12.12.2024 по 26.12.2024) позивачем не подано доказів перебування його на стаціонарному лікуванні або в стані тимчасової непрацездатності.

36. Також судом апеляційної інстанції правильно було вказано на те, що перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника. Отже, навіть існування тимчасової непрацездатності не доводить позбавлення такої особи можливості реалізувати своє право на захист порушених прав.

37. Також Верховний Суд уважає безпідставними посилання представника позивача в касаційній скарзі на те, що станом на 31.12.2024 позивач продовжував планове лікування (направленням №4622-5519-3154-5105 від 31.12.2024 лікаря ОСОБА_2 на консультацію лора, невролога, кардіолога, та на госпіталізацію стаціонарне лікування загального напрямку (неврологія, ургентне) в КНП «Міська лікарня № 28» Харківської міської ради), оскільки строк звернення до суду для оскарження наказу про звільнення сплинув ще 26.12.2024, тоді як направлення на консультації у лікарів-спеціалістів не свідчить про те, що через такі консультації у позивача були перешкоди вчасно звернутися до суду у строк до 26.12.2024.

38. Стосовно посилання касатора на те, що судом першої інстанції не враховано територіального місцезнаходження суду та місце проживання заявника - місто Харків (територія можливих активних бойових дій); ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу у місті Харкові, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу з 12.12.24, Верховний Суд зазначає таке.

39. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано було вказано на те, що уведення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

40. Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені представником позивача доводи щодо ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу у місті Харкові, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу не можуть бути єдиною підставою для поновлення строку звернення до суду, та мають підтверджувати те, що тривалість ракетних обстрілів була такою, що об`єктивно унеможливлювала складання і направлення адміністративного позову в межах строків, передбачених КАС України, або що внаслідок цих обстрілів позивач звертався за медичною допомогою чи мав інші порушення здоров`я, що перешкоджали зверненню до суду.

41. Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає на необхідне зазначити про те, що встановлені у цій справі обставини не свідчать про застосування судами надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом, як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя, тому доводи касатора про застосування надмірного формалізму судами при залишення без розгляду позову ОСОБА_1 є безпідставними.

42. Верховний Суд наголошує, що застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду, тоді як безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

43. У розглядуваному випадку, за установлених у справі обставин, немає підстав вважати підхід судів першої та апеляційної інстанцій до застосування наслідків пропуску процесуального строку звернення до суду надто формальним, невиправдано суворим або таким, що має ознаки безпідставного обмеження доступу до суду.

44. Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що поважними причинами пропуску строку визначеного законом є те, що у позивача в період з 11.12.2024 по 06.01.2025 не було можливості отримати матеріали службового розслідування, а після звернення позивача до адвоката останнім направлено адвокатський запит 02.01.2025, у відповідь на який не було надано повністю матеріалів службового розслідування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в період з 11.12.2024 по 06.01.2025 у позивача не було можливості отримати копії відповідних доказів самостійно або що йому було відмовлено у наданні таких доказів.

45. Крім того, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що неможливість отримання вказаних доказів не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а може лише свідчити про те, що позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і вказана причини не пов`язується з початком перебігу строку на звернення до суду.

46. Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують факту пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом та не свідчить про поважність причин його пропуску, Верховний Суд зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є правильним.

47. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІ. Судові витрати

49. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу адвоката Комова Олега Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №520/196/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко