ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року

м. Київ

справа №520/21542/21

адміністративне провадження № К/990/44213/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/21542/21

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення йому нарахування грошового забезпечення з 30 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування йому грошового забезпечення з 30 січня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1 січня 2021 року до 5 березня 2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з 30 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з 1 січня 2021 року до 5 березня 2021 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням виплачених сум;

- у іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

6 червня 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року.

Ухвалою від 31 серпня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд мотивував цю ухвалу тим, що копію рішення відповідач отримав 7 лютого 2023 року, а апеляційну скаргу подав 6 червня 2023 року без поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Іншою ухвалою від 31 серпня 2023 року суд апеляційної інстанції залишив без руху апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 відповідно до частини третьої статті 298 КАС України.

Водночас суд установив скаржнику десятиденний строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з відповідними доказами.

22 вересня 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про поновлення строку, у якій просила поновити їй пропущений строк на оскарження рішення місцевого суду.

Скаржник мотивував причини пропуску процесуального строку уведенням в Україні воєнного стану, незаповненням вакантних посад юристів у штаті військової частини, значним навантаження в роботі.

4 жовтня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, відповідно до якої:

- відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження;

- відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на основі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд виходив з того, що скаржник не довів наявності поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

У цьому контексті суд наголосив, що рішення було прийняте 17 січня 2023 року та вручене скаржнику 7 лютого 2023 року. Натомість апеляційна скарга була подана 6 червня 2023 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Відхиляючи доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, суд виходив з того, що сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Також суд виснував, що кількість і навантаження на юристів військової частини є суб`єктивним чинником. Натомість доводи скаржника про залучення юристів до чергувань і захисту територіальної цілісності України не підтверджені жодними доказом.

З урахуванням цих обставин і міркувань суд констатував відсутність підстав для поновлення пропущеного апелянтом процесуального строку.

Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в касаційному порядку.

Скаржник просить Верховний Суд скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права. Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового й надмірно формального висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск ним строку для апеляційного оскарження.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 8 лютого 2024 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Другий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження, дійшовши висновку, що скаржник не довів наявності обставин, які обумовили неможливість подання ним апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Верховний Суд погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти усі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень в кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. Водночас суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.

Суд першої інстанції розглянув цю справу 17 січня 2023 року за правилами спрощеного позовного провадження.

7 лютого 2023 року копія цього рішення була вручена військовій частині НОМЕР_1 .

Апеляційну скаргу на вказане рішення військова частина НОМЕР_1 подала 6 червня 2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України.

Доводи скаржника, які покладені в основу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та якими обґрунтовується касаційна скарга, пов`язані із введенням в Україні воєнного стану, залученням особового складу до захисту Вітчизни, надмірним навантаженням на відповідний персонал.

У цьому контексті Суд зауважує, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень та їх обчислення до КАС України не вносилось.

Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд погоджується, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

На тлі викладеного Суд не заперечує, що обставини введенням в Україні воєнного стану і залучення особового складу військової частини НОМЕР_1 до дій по захисту Вітчизни могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, втім зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу).

Тож доводи скаржника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги через введення в Україні воєнного стану і залученням особового складу до оборони Вітчизни у контексті обставин цієї справи Верховний Суд уважає необґрунтованими і погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів скаржника про відсутність у штаті військової частини необхідної кількості працівників для належної організації апеляційного оскарження судових рішень, Суд вважає, що недоліки внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, зокрема щодо підготовки апеляційної скарги, не можуть вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.

Відтак наведене дає підстави Суду вважати правильним висновок суду апеляційної інстанції про неповажність вказаних відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив законну й обґрунтовану ухвалу і підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Отже, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду