№ 520/21615/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 520/21615/18

провадження № 61-11115св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Пучковою І. М., та постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Траст Фінанс»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В. (далі - приватний нотаріус Верповська О. В.), про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-5815/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк», яке було реорганізовано у ПАТ «ВіЕс Банк», заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року у розмірі 1 089 134 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2018 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Траст Фінанс», замінено сторону у справі № 2-5815/09 з ПАТ «ВіЕс Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Траст Фінанс». На підтвердження наявності підстав для заміни сторони ТОВ «ФК «Траст Фінанс» надало суду копію договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, укладеного з ПАТ «ВіЕс Банк».

Позивач має сумніви у справжності цього договору, оскільки кредитор ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» не повідомляли йому про укладення договору відступлення права вимоги, відомості щодо виникнення у нього зобов`язання перед новим кредитором відсутні. При цьому ТОВ «ФК «Траст Фінанс» звернулося до приватного виконавця для здійснення примусового стягнення з нього боргу.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги і просив:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, укладений між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»;

- визнати недійсним договір відступлення прав за іпотечними договорами від 29 грудня 2017 року, укладений між ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» в частині відступлення прав за іпотечним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Фольксбанк»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Верповської О. В. від 02 січня 2018 року, індексний номер 39069822, про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку 5110136900:22:016:0024 за ТОВ «ФК «Траст Фінанс».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що під час укладення договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, його сторони ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «ФК «Траст Фінанс», дотрималися вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а тому суд дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо наявності підстав для визнання цього договору недійсним є безпідставними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси

від 07 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 26 травня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник посилається на порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389, частина третя статті 411 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Траст Фінанс» та АТ «Таскомбанк» просять залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що 23 жовтня 2008 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 укладений договір № KF53257 про надання кредиту.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-5815/09 за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року у розмірі 1 089 134 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2014 року у якості правонаступника позивача ПАТ «Фольксбанк» залучено ПАТ «ВіЕс Банк».

29 грудня 2017 року між ПАТ «ВіЕс Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Траст Фінанс» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Разом із цим за договором відступлення прав за іпотечними договорами від 29 грудня 2017 року, новий кредитор набув статусу іпотекодержателя за іпотечним договором від 23 жовтня 2008 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судовірішення не відповідають.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У пункті 1 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадія судового процесу, в якій з`ясовується предмет спору, позовні вимоги, заперечення на позовні вимоги, склад учасників судового процесу, вирішення відводів, характер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкодного розгляду справи по суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 200 ЦПК України).

Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті (частина п`ята статті 200 ЦПК України).

З матеріалів справи, зокрема з протоколу та звукозапису судового засідання від 02 березня 2020 року вбачається, що у підготовчому провадженні було оголошено перерву до 19 березня 2020 року для зібрання необхідних доказів у справі (а. с. 35, 36-39, т. 2). З протоколу судового засідання від 19 березня 2020 року вбачається, що після оголошеної у судовому засіданні 02 березня 2020 року перерви, суд не завершуючи підготовче провадження, відкрив судове засідання і оголосив перерву у судовому засіданні до 18 травня 2020 року (а. с. 58, т. 2). При цьому матеріали справи не містять ухвали про закриття підготовчого провадження та ухвали про призначення справи до розгляду по суті, судом також не з`ясовувалась думка сторін щодо дати призначення судового засідання, що передбачено вимогами частини п`ятої статті 200 ЦПК України.

Аналізуючи наведене слід дійти висновку, що підготовче провадження у справі відповідно до пункту 3 частини другої статті 200 ЦПК України судом першої інстанції не було завершено. Суд не виконав усі процесуальні дії, які мають бути здійснені у цьому провадженні. Призначення справи до судового розгляду по суті за правилами ЦПК України не відбулося.

Також районний суд не звернув увагу на те, що в підготовчому провадженні позивач надав заяву про збільшення позовних вимог і остання була прийнята до розгляду судом, про що зазначено в протоколі судового засідання від 13 листопада 2019 року (а. с. 208, т. 1). У цій заяві на вирішення суду позивач ставив три позовні вимоги, однак з ухваленого судом першої інстанції рішення вбачається, що суд вирішив лише одну вимогу - про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року, інші дві вимоги - про визнання недійсним договору відступлення прав за іпотечними договорами від 29 грудня 2017 року та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, залишилися поза увагою та оцінкою суду першої інстанції.

На допущені вище судом першої інстанції порушення норм процесуального права звертав увагу ОСОБА_1 у поданій до суду апеляційної інстанції скарзі, однак останні залишилися без належної оцінки апеляційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 402 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук