№ 520/2320/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2021 року

Київ

справа №520/2320/19

адміністративне провадження № К/9901/27291/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №520/2320/19

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (у складі головуючого судді Рубан В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.)

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області, в якому просила:

зобов`язати ГУ Державної міграційної служби у Харківській області дати наказ до Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області видати на ім`я сина позивача, ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

визнати протиправною відмову Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області видати на ім`я сина позивача, ОСОБА_2 , паспорт у формі книжечки.

2. В обґрунтування позову зазначала, що її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Немишлянського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області із заявою про видачу бланка паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, проте йому було протиправно відмовлено в оформлені паспорта у формі книжечки з посиланням на Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, Конституцію України та на Закони України.

3. Позивач зазначала, що в заяві до Немишлянського РВ від 27.12.2018 її син, ОСОБА_2 , посилався виключно на Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, на Конституцію України та на Закони України.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області видати на ім`я сина позивача, ОСОБА_2 , паспорт у вигляді книжечки за його заявою від 27.12.2018.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області повторно розглянути заяву від 27.12.2018 ОСОБА_2 та його законних представників про видачу ОСОБА_2 паспорту, із урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно наданої відповідачем, відповіді на звернення ОСОБА_2 та його законних представників, відповідач фактично відмовив в видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки. Крім того встановлено, що фактично відповідачем відмовлено позивачу в видачі паспорта у вигляді книжечки, оскільки на його думку на це взагалі відсутні законні підстави.

6. Судами також встановлено, що чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка, а позивач фактично оскаржує протиправну бездіяльність відповідача, який повинен був вчинити відповідні дії для надання можливості ОСОБА_2 отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, при його первинному зверненні.

7. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у спірних правовідносинах законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 № 1474-УІІІ, яким внесено зміни до Закону № 5492-УІ, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації, залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

8. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, у спірних правовідносинах підлягають врахуванню висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901 /2/18).

9. Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ Державної міграційної служби у Харківській області дати наказ до Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області видати на ім`я сина позивача, ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з посиланням на те, що зобов`язання відповідача оформити позивачу паспорт у формі книжечки є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

10. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з огляду на позицію відповідача щодо відсутності підстав для оформлення та видачі паспорту у формі книжечки, останнім фактично не здійснювалась перевірка поданої заяви про видачу паспорту та долучених до неї документів.

11. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що враховуючи те, що відповідачем не було здійснено перевірку документів, які необхідно подати для оформлення паспорту, та приймаючи до уваги те, що повноваженнями щодо перевірки таких документів наділений саме відповідач, а не суд, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорту із урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

12. До Верховного Суду 06 вересня 2019 року надійшла касаційна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 у справі №520/2320/19.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 у справі №520/2320/19.

14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 для розгляду справи №520/2320/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

15. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.09.2021 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не вирішено усі позовні вимоги, оскільки позивач звернувся до суду з позовною вимогою не про зобов`язання розглянути заяви ОСОБА_2 , а саме зобов`язати відповідача оформити та видати бланк паспорту на ім`я ОСОБА_2 .

17. Крім іншого, позивач зазначає, що відповідач вже розглянув заяву ОСОБА_2 у спірних правовідносинах, та вже прийняв неправомірне рішення про відмову в видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав (визначених законом) для відмови в його оформленні, не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

18. Позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у типовій справі № 806/3265/17 (Пз/9901 /2/18), проте помилково не взято до уваги належний спосіб захисту порушеного права, що підлягає відновленню саме шляхом зобов`язання відповідача оформити та видати бланк паспорту на ім`я ОСОБА_2 .

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Немишлянського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області із заявою про видачу йому бланка паспорту у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІ І, при цьому згоди на обробку його персональних даних не надавав.

20. Листом №6323-201/6323-19 від 26.01.2019 Немишлянським районним відділом у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надано відповідь на заяву позивача від 27.12.2018, в якій відмовляючи у видачі паспорту в формі книжечки, посилався на приписи пункту 13 Постанови Верховної Ради України №2503-ХІІ, яким передбачено подання заяви за формою, встановленою МВС України з наданням свідоцтва про народження, 2-х фотокарток розміром 35*45 мм. Крім того, зазначив, що даним пунктом закріплено не тільки перелік необхідних для оформлення паспорта документів, а й особисте їх подання громадянином, який звертається за таким оформленням. Також, відмовляючи у видачі паспорту зазначив, що подання документів представниками особи, яка звертається за отриманням паспорта громадянина України не передбачена, видача документу, що посвідчує особу, не можлива без обробки персональних даних особи, а подача відповідної заяви підтверджує надання дозволу на таку обробку, а також форма заяви, що подана з додатками втратила чинність, крім того зазначено, що для видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ відсутні законні підстави.

21. Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з даним позовом.

ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Конституція України.

22.1. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

22.2. За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

23. Закон України від 20.11.2012 № 5492-VІ «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон № 5492-VІ).

23.1. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VІ «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (тут і далі - в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу ч-и її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України») суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

23.2. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VІ Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

23.3. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VІ визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІЄ). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

23.4. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VІ внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

23.5. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VІ документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Одним із документів

Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VІ).

23.6. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VІ паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України,... містять безконтактний електронний носій.

23.7. За частинами першою, другою статті 14 Закону № 5492-VІ форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

23.8. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VІ бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

23.9. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VІ оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

23.10. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VІ головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.

23.11. Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VІ.

23.12. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23.13. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VІ паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

23.14. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VІ. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

23.15. Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VІ визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

23.16. Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VІ, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

23.17. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VІ забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

24. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

24.1. За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

24.2. За пунктом 3 Постанови № 302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально- технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина

України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано.

24.3. Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

25. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1474-VІІІ) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VІІІ, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

26. У межах встановленого Законом № 1474-VІІІ строку, уряд прийняв постанову від 26.10.2016 № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено). Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

27. Положення про паспорт прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 08.10.1991 № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (який втратив чинність згідно із Законом України від 18.01.2001 № 2235-111 «Про громадянство України»),

27.1. На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність. Однак постановою від 12.06.2013 № 415 уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 № 185, заодно відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

27.2. Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

27.3. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

27.4. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

V. Позиція Верховного Суду

28. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».

29. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

33. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

34. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що син позивачки звернувся до відповідача з заявою про видачу бланка паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

35. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними, суди виходили з того, що відповідач протиправно відмовив в видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки.

36. Таким чином, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки.

37. Як вбачається зі змісту поданої неповнолітнім ОСОБА_2 заяви, він просив видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, заява підписана особисто неповнолітнім, до заяви додані передбачені законодавством копії документів як додатки.

38. Беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач та наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. Наведене підтверджено і судами попередніх інстанцій.

39. Вирішуючи спір (у справі №806/3265/17) по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VІ, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Велика Палата Верховного Суду вважає, що це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

40. Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що законодавець, прийнявши Закон України від 14 липня 2016 року №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VІ, недотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України. При цьому будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

41. Враховуючи наведене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність відмови відповідача у видачі сину позивачки паспорта книжечки.

42. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивач в касаційній скарзі наголошує на тому, що вона звернулася до суду з позовною вимогою не про зобов`язання розглянути заяви ОСОБА_2 , а саме зобов`язати відповідача оформити та видати бланк паспорту на ім`я ОСОБА_2 , а суди попередніх інстанцій протиправно визнали належним способом захисту порушеного права саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про видачу паспорту.

43. Аналізуючи доводи касаційної скарги позивача, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

44. Так, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 визначено, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов`язання_відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

46. Також вказано, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503- ХІІ.

47. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у спірних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 дійшла висновку щодо цієї категорії справ про те, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

48. З огляду на наведене, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, а також на спосіб захисту, який визначив цей суд, коли ухвалював постанову від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, є підстави для того, щоб визнати належним способом захисту у спірних правовідносинах при встановленні неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних саме зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, а не лише зобов`язання відповідача повторно розглянути подані документи для його отримання.

49. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

51. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

52. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій в частині визнання протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області видати на ім`я сина позивача, ОСОБА_2 , паспорт у вигляді книжечки за його заявою від 27.12.2018 винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

53. В частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області повторно розглянути заяву від 27.12.2018 ОСОБА_2 та його законних представників про видачу ОСОБА_2 паспорту, із урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню зважаючи на те, що у спірних правовідносинах, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, а також на спосіб захисту, який визначив цей суд, коли ухвалював постанову від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, належним способом відновлення порушеного права визнано зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області повторно розглянути заяву від 27.12.2018 ОСОБА_2 та його законних представників про видачу ОСОБА_2 паспорту, із урахуванням висновків суду, які зроблені під час розгляду цієї справи - скасувати.

3. В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Немишлянського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

4. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко ,

Судді Верховного Суду