ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2025 року
м. Київ
справа № 520/23826/23
адміністративне провадження № К/990/16111/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді Калиновський В.А., Кононенко З.О.)
у справі №520/23826/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якій просив:
- визнати протиправними дії МВС України щодо відмови в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всіх необхідних документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
- зобов`язати МВС України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всі необхідні документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії МВС України щодо відмови в підготуванні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всіх необхідних документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всі необхідні документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань МВС України.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
4.1. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 16.03.1985 по 01.09.1998, що підтверджується довідкою від 15.10.2019 №12/437/2632.
4.2. На час звільнення позивача з військової служби в МВС ОСОБА_1 виповнилось 39 років, вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні склала - 15 років 05 місяців 19 днів, що підтверджується довідкою від 03.10.2019 №12/360/2548, яка додана до позовної заяви.
4.3. 11.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області подання та всі необхідні документи про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Копію вказаного подання та підтвердження надсилання його до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області надіслати заявнику за адресою: АДРЕСА_1 або на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2.
4.4. У відповідь на вказану заяву, позивачем було отримано лист від 28.08.2023, в якому відповідачем зазначено, що відповідно до Закону особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги мають право на довічну пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 12 Закону пенсія за вислугу років призначається зазначеним особам за умов, зокрема: відповідно до пункту «а» - незалежно від віку, якщо ці особи звільнені зі служби в період по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; відповідно до пункту «б» - у разі досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку та за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. За інформацією, доданою до звернення позивача, на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції), а саме 01 вересня 1998 року, вислуга позивача складала 15 років 05 місяців 19 днів, але на зазначену дату позивач не досягнув 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу.
Враховуючи зазначене, позивач не має права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом. Підстав для оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років та направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в МВС України немає.
4.5. Водночас суд першої інстанції встановив на час досягнення ОСОБА_1 45 років наявність стажу 27 календарних років, з яких 15 років 05 місяців 19 днів становить служба в органах МВС України
4.6. Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку (до набрання чинності Законом від 04.04.2006 № 3591-IV) та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. За висновками суду в спірних правовідносинах застосуванню підлягає Закон №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення права позивача на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Оскільки на момент досягнення ОСОБА_1 45 років (на ІНФОРМАЦІЯ_3) діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка давала позивачу право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від підстав та часу звільнення, то подальші зміни в законодавстві не можуть позбавити позивача права на пенсійне забезпечення за умови дотримання інших обов`язкових показників, а саме: наявність загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанцій виснував, що на час звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ України (01.09.1998) та на час звернення останнього із заявою до відповідача щодо підготовки та направлення до пенсійного органу подання та всіх необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ (11.08.2023) діяла редакція пункту «б» статті Закону №2262-ХІІ, згідно якої право на пенсію за вислугу років мали особи в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку за наявності у них трудового стажу (страхового стажу) 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. При цьому, апеляційний суд вказав, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України ОСОБА_1 не досяг 45 років та не мав 25 років трудового стажу (страхового стажу).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023.
7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).
Зокрема скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної постанови, не врахував висновки, що викладені у постановах Верховного Суду України від 10.02.2015 у справі №21-630а14, від 01.07.2014 у справі №21-244а14 та постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №686/651/17, від 30.01.2018 у справі №539/3872/14-а, від 17.06.2020 у справі №554/2032/17, від 04.05.2022 у справі №640/25383/19.
7.2. Вважає, що суд апеляційної інстанції не визначив, яка саме редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
7.3. Зазначає, що незалежно від підстав та часу звільнення правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону №2262-ХІІ особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку (до набрання чинності Законом України від 04.04.2006 №3591-IV) та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Відтак, на переконання скаржника, застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент подання заяви про призначення пенсії та звільнення з військової служби.
Оскільки станом на час досягнення ОСОБА_1 45 років (ІНФОРМАЦІЯ_3) діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ, яка давала позивачу право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від підстав та часу звільнення, то подальші зміни в законодавстві не можуть позбавити його права на пенсійне забезпечення.
8. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надсилав, хоча й був належним чином повідомлений про відкриття касаційного провадження у справі (03.06.2024).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом №2262-ХІІ.
11. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
12. Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13. Редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.
14. Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) - 01.09.1998, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
15. Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на пенсію (досягнення 45 років) - ІНФОРМАЦІЯ_3, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
16. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 №3591-IV внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачає, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
17. Відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
18. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
19. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
20. З огляду на викладене, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону №2262-ХІІ особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку (до набрання чинності Законом від 04.04.2006 № 3591-IV) та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
21. Отже, в спірних правовідносинах застосуванню підлягає Закон №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення права позивача на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
22. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №539/3872/14-а, від 28.05.2019 у справі №404/8137/13-а, від 17.06.2020 у справі №554/2032/17 та відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №640/25383/19.
23. Відтак, суд апеляційної інстанції помилково пов`язує наявність права на спірну пенсію із досягненням на день звільнення позивачем 45-річного віку та наявністю 25 років трудового стажу.
24. Суд першої інстанції встановив, що на час досягнення ОСОБА_1 45 років останній мав стаж 27 календарних років, з яких 15 років 05 місяців 19 днів становить служба в органах МВС України.
25. Оскільки на момент досягнення ОСОБА_1 45 років (на ІНФОРМАЦІЯ_3) діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ, яка давала позивачу право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від підстав та часу звільнення, то подальші зміни в законодавстві не можуть позбавити позивача права на пенсійне забезпечення за умови дотримання інших обов`язкових показників, а саме: наявність загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ
26. Згідно з п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, (далі - Порядок № 3-1) заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
27. Міністерства та інші органи визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
28. Відповідно до п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
29. Оскільки відмова відповідача у оформленні подання про призначення пенсії за вислугу років та направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області мотивована тим, що позивач на день звільнення зі служби не досяг необхідного 45-річного віку для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, такі дії є протиправними.
30. На цій підставі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання МВС України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подання та всі необхідні документи про призначення ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
31. Відповідно до частини 1 статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
32. З огляду на таке, Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржувану постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023.
Керуючись статтями 341 345 352 355 356 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі №520/23826/23 скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
О.П. Стародуб