№ 520/25012/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 520/25012/21

адміністративне провадження № К/990/5201/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування висновку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді - Жигілій С.П., Русанова В.Б.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), в якому просила: визнати протиправними і скасувати окремі положення довідки НАЗК від 23 вересня 2021 року №588/21, а саме: абзаци 1, 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» в частині висновків про недостовірність інформації та порушення нею пунктів 2, 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»; абзаци 1, 2 пункту 4.5 розділу IV «Висновки» в частині набуття суб`єктом декларування активів, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер 3222480401:01:111:0028) та житлового будинку (реєстраційний номер 1702299232109), щодо яких різниця між їх вартістю і законними доходами суб`єкта декларування у розумінні пунктів 7, 8 частини першої статті 46 Закону становить: 2 370 682,32 грн, що у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого відповідним законом) на день набуття таких активів, але не перевищує межі, встановленої статтею 368-5 Кримінального кодексу України, що є ознакою необґрунтованості активу.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що оскаржені позивачем висновки Управління проведення обов`язкових повних перевірок НАЗК, викладені в довідці від 23 вересня 2021 року №588/21, є необґрунтованими, та такими, що прийняті з істотними порушеннями вимог чинного законодавства та без дотримання встановленої процедури. ОСОБА_1 зазначала, що оскаржені нею окремі положення довідки сформовано за відсутності належної оцінки джерел інформації та усіх письмових пояснень позивача, на підтвердження яких вона надала необхідні документи. Водночас, очевидні технічні та методологічні помилки, допущені нею під час заповнення декларації 2020 року, були безпідставно кваліфіковані НАЗК, як недостовірна інформація. Посилаючись на те, що усі відомості, зазначені нею в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, були указані, з урахуванням роз`яснень від 13 лютого 2020 року № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», а тому є достовірними у розумінні Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції», просила суд задовольнити позов.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано абзаци 1, 2 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» довідки НАЗК від 23 вересня 2021 року №588/21 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення ОСОБА_1 пунктів 2, 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» та абзаци 1, 2 пункту 4.5 розділу IV «Висновки» довідки НАЗК від 23 вересня 2021 року №588/21 в частині висновків набуття суб`єктом декларування активів, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 3222480401:01:111:0028) та житлового будинку (реєстраційний номер 1702299232109), щодо яких різниця між їх вартістю і законними доходами суб`єкта декларування у розумінні пунктів 7, 8 частини першої статті 46 Закону становить: 2 370 682,32 грн, що у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого відповідним законом) на день набуття таких активів, але не перевищує межі, встановленої статтею 368-5 Кримінального кодексу України, що є ознакою необґрунтованості активу.

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з тих підстав, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

4. Предметом спору у цій справі є правомірність окремих висновків довідки НАЗК, складеної за результатами здійснення повної перевірки декларації позивача.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

6. Скаргу обґрунтовано тим, що у межах цього спору розглядався спір щодо визнання протиправними та скасування окремих положень довідки НАЗК, яку складено на підставі положень Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і висновки цієї довідки безпосередньо породжують правові наслідки для позивача, як для суб`єкта декларування, у вигляді обов`язку подати нову декларацію із достовірними відомостями.

6.1. Заявник також указує, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Проте, суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження у справі.

6.2. Водночас, застосовані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду, сформовані у справах №№ 826/7667/17, 800/559/17, 9901/152/18 та 9901/497/18 не є релевантними до спірних правовідносин, так як їх сформовано за інших, ніж установлено у цій справі обставин. Заявник зазначає, що такі види перевірок, як перевірка дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» проводиться щодо державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб у випадках, передбачених Законом), а повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (проводиться щодо суб`єктів декларування та полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей), що є різними заходами контролю за суб`єктним складом, наслідками та застосуванням мірі відповідальності, зокрема, різними за правовим врегулюванням, тому правовідносини у цій справі та у справах, на які посилався суд, не є подібними.

6.3. Крім того, на час звернення ОСОБА_1 з касаційною скаргою Верховний Суд прийняв до розгляду та відкрив касаційне провадження у справах №№240/24844/21 та 520/11493/21 (обставини яких є ідентичними до спірних правовідносин) з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.4. ОСОБА_1 наголошує, що статтею 55 Конституції України гарантоване та конкретизоване у законах України право на судовий захист і у відповідності до частини першої статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Ураховуючи те, що оскаржувана довідка безпосередньо породжує правові наслідки для позивача, як для суб`єкта декларування, вона є предметом судового оскарження, а тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що довідка, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, є помилковими.

7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки Судом правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України щодо наявності підстав для закриття провадження у справі за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8. У відзиві на касаційну скаргу НАЗК просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що твердження позивача є безпідставними, оскільки нею не надано доказів на підтвердження наявності порушеного права та не наведено достатніх доводів, того, що оскаржена довідка є актом індивідуальної дії. Ураховуючи те, що у НАЗК відсутня владна управлінська функція щодо особи на стадії формування довідки, а сама довідка є лише документом, що фіксує факт проведення перевірки та містить систематизовану інформацію, зібрану із різних достовірних джерел під час такої перевірки, суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі. Також відповідач одночасно посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у справі №260/3380/21, які він вважає застосовними до спірних правовідносин.

9. Крім того, 07 квітня 2023 року НАЗК надіслало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 346 КАС України. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на наявність виключної правової проблеми, яка, на його думку, полягає в тому, що наразі адміністративними судами під час розгляду такого питання формується різна судова практика. Зокрема, деякі суди за наслідками розгляду таких спорів ухвалюють рішення по суті заявлених вимог, а деякі закривають провадження у справах, з підстав того, що відповідні довідки не є рішеннями суб`єкта владних повноважень та не можуть бути оскаржені в судовому порядку. Вказана правова проблема, на думку відповідача, також полягає у застосуванні судами різних підходів до тлумачення положень пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, яким визначено загальні критерії акту індивідуальної дії. Водночас, НАЗК послалося на висновки Верховного Суду, сформовані у цивільній справі № 160/4098/22, що, на його думку, підлягали обов`язковому врахуванню судами під час розгляду справ, в яких оскаржуються складені НАЗК довідки.

10. Обговоривши подане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки порушене відповідачем питання процесуального характеру не свідчить про наявність виключної правової проблеми, як правового питання виняткового характеру, щодо якого постає проблема невизначеності і вирішення якого виходить за межі процесуальних повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Водночас висновки Верховного Суду, висловлені у цивільній справі № 160/4098/22 сформовано за інших, ніж установлено в цій справі обставин, та за іншого правового регулювання. Так, у цивільній справі №160/4098/22 вирішувався спір щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, фізичної особи шляхом спростування недостовірної інформації, зазначеного у рішенні НАЗК. Особливістю цього спору було те, що це рішення було направлене до Генеральної прокуратури України, яка надалі внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 366-1 Кримінального кодексу України. Тому цей висновок не є застосовним до спірних правовідносин, предметом оскарження у яких є лише довідка (її окремі положення) НАЗК, складення якої лише передує вжиттю заходів щодо притягнення суб`єкта декларування до відповідальності на підставі відповідного рішення, що також приймається за цією довідкою.

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

12. Оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

13. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. За умовами пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); добросовісно (пункт 5).

15. Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є: верховенство права (пункт 1); змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4).

16. За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

17. За правилами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

18. Отже, виходячи із основних завдань та принципів, визначених нормами КАС України, вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин насамперед спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас, дотримання принципу верховенства права полягає в тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому саме на адміністративні суди покладено обов`язок офіційного з`ясування усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, що і забезпечує ефективність такого захисту.

19. Так, із змісту пункту 1 частини першої статті 238 КАС України випливає, що провадження у справі на підставі цього пункту може бути закрито за умови, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

20. Разом з тим, спір у цій справі виник у зв`язку із складенням НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої суб`єктом декларування.

20.1. Закриваючи провадження у справі на підставі указаної норми, суд апеляційної інстанції, серед іншого, послався на те, що у НАЗК відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії формування оскаржуваної довідки, яка складена відповідачем на виконання повноважень, передбачених пунктами 7-1 частини першої статті 11 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VІІ), а саме, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування. Тому, складена відповідачем довідка має суто інформаційний характер.

21. Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на практику Верховного Суду сформованої після відкриття касаційного провадження у справах №№160/4098/22, 240/24844/21 та 640/29515/21, обставини яких є подібними до спірних правовідносин.

22. Так, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом №1700-VII. Зокрема, статтею 4 визначено статус НАЗК, яке згідно з частиною першою указаної норми є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

23. Коло повноважень НАЗК окреслене у статті 11 Законом №1700-VII, відповідно до приписів підпункту 7-1 частини першої якої НАЗК здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірку декларацій суб`єктів декларування, зберігає та оприлюднює такі декларації, проводить моніторинг способу життя суб`єктів декларування. Види контролю під час перевірки декларацій визначені статтею 51-1 Закону №1700-VІІ.

24. Повна перевірка декларацій НАЗК здійснюється відповідно до положень статті 51-3 Закону №1700-VІІ, частинами другою, третьою якої передбачено, що у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей НАЗК письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів НАЗК надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб`єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі НАЗК інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

25. Процедуру проведення НАЗК повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначає Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 29 січня 2021 року № 26/21 (далі - Порядок №26/21).

26. За правилами до пункту 1 розділу ІІІ цього Порядку за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.

27. Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №26/21 установлено, що довідка повинна містити таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами повної перевірки.

28. За умовами абзацу 1 пункту 5 розділу ІІІ Порядку №26/21, у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції НАЗК та повноважень посадових осіб структурного підрозділу, який проводив перевірку, уповноважена особа, яка здійснювала таку перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, розпочинає збір даних для встановлення наявності підстав для складення протоколу про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі наявності зазначених підстав уповноважена особа складає відповідний протокол і направляє його до суду в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

28.1. Цією ж нормою (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №26/21) установлено алгоритм дій НАЗК у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції посадових осіб інших структурних підрозділів його апарату, а саме:

У разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції Національного агентства та повноважень посадових осіб структурного підрозділу, який проводив перевірку, уповноважена особа, яка здійснювала таку перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, розпочинає збір даних для встановлення наявності підстав для складення протоколу про таке правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі наявності зазначених підстав уповноважена особа складає відповідний протокол і направляє його до суду в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції посадових осіб інших структурних підрозділів апарату Національного агентства, уповноважена особа, яка здійснювала таку перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, передає інформацію та матеріали перевірки до такого структурного підрозділу.

У разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції інших органів, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, у двох примірниках.

29. Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №26/21 передбачено, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

30. За правилами пунктів 9-10 розділу ІІІ Порядку №26/21 у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування. На офіційному вебсайті НАЗК оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону №1700-VII.

31. Таким чином, аналізуючи наведені норми закону у взаємозв`язку з оцінюванням алгоритму проведення самої процедури перевірки декларації та наслідками її завершення, Верховний Суд у справах №№640/29515/21, 240/24844/21 та 160/4098/22 констатував, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

31.1. Так, спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням. Тому, Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

31.2. Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування (позивача), з огляду на її правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, є втручанням в її особисте та/або сімейне життя, що гарантоване, приписами статті 32 Конституції України.

Суд також наголошує, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), можє бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб`єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.

Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

32. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд у справах №№640/29515/21, 240/24844/21 та 160/4098/22 зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

32.1. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, Суд не знаходить підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №160/4098/22, від 06 квітня 2023 року №640/29515/21 та від 15 червня 2023 року у справі №240/24844/21.

33. З урахуванням викладеного висновок суду апеляційної інстанції про те, що у НАЗК відсутня владна управлінська функція щодо суб`єкта декларування на стадії формування оскаржуваної довідки, що не створює для позивача будь-яких юридичних наслідків і не зачіпає її прав та інтересів є таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

34. Верховний Суд відхиляє аргументи НАЗК, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у справі №260/3380/21, так як предметом цього спору були дії НАЗК щодо визначення адвоката суб`єктом декларування та зобов`язання його подати декларацію. А отже, обставини цієї справи є відмінним від спірних правовідносин.

35. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті вимог.

37. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно розглянути справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вирішити спір по суті вимог.

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

39. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року скасувати, а справу №520/25012/21 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська