№ 520/28894/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 520/28894/24

адміністративне провадження № К/990/47151/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/28894/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (колегія суддів у складі Перцової Т.С., суддів Макаренко Я.М., Жигилія С.П.)

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просив:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01 січня 2021 року по 16 листопада 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01 січня 2021 року по 16 листопада 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій вказати підстави та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.

4. Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.

6. Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд зазначив, що позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.

7. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Мосіна А.В. 18 листопада 2024 року о 04:30 год, що підтверджується довідкою, наявною у матеріалах справи (а.с.52).

8. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

9. Апеляційний суд констатував, що строк для усунення недоліків закінчився 28 листопада 2024 року, а станом на момент постановлення указаної ухвали недоліки апеляційної скарги не усунуто та/або не подано заяви про продовження строку на усунення недоліків.

10. З огляду на викладене апеляційний суд констатував наявність підстав для повернення апеляційної скарги у порядку частини п`ятої статті 298 КАС України.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

11. Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року, а справу №520/28894/24 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

12. У тексті касаційної скарги позивач зазначає, що предмет спору у цій справі стосується невиплати належних сум грошового забезпечення (заробітної плати) при звільненні.

13. Звертає увагу, що індексація заробітної плати, а у даному випадку грошового забезпечення, а також доплата за службу в особливих умовах, є його невід`ємною частиною, а тому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

14. Звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо), тобто компенсація невідбутої відпустки також, на думку позивача, є частиною грошового забезпечення.

15. З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року, а справу №520/28894/24 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

16. 02 січня 2025 року до касаційного суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому відповідач заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

17. 09 грудня 2024 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року для розгляду справи №520/28894/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №520/28894/24.

20. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року справу №520/28894/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Спірні правовідносини у справі склались з приводу стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем служби у поліції, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та доплати за службу в особливих умовах. На стадії касаційного провадження спірним є питання звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

23. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.

24. Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд зазначив, що позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.

25. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Мосіна А.В. 18 листопада 2024 року о 04:30 год, що підтверджується довідкою, наявною у матеріалах справи (а.с.52).

26. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, оскільки у строк, наданий судом, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

27. Так, положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

28. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина шоста статті 296 КАС України).

29. У тексті апеляційної скарги позивач зазначив, що позов стосується стягнення належної заробітної плати (грошового забезпечення), а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

31. Як зазначалось вище, спірним у цій справі є стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем служби у поліції, компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та доплати за службу в особливих умовах.

32. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

33. Статтею 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

34. За приписами статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

35. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Так, основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

36. Суми гарантійних і компенсаційних виплат, а також виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з абзацом першим пункту 2.2 та підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.

37. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, в пункті 2.2 його мотивувальної частини суд зробив висновок, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

38. Таким чином, індексація заробітної плати, а у цій справі - грошового забезпечення поліцейського, є його складовою частиною.

39. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №380/6777/24, від 24 травня 2019 року у справі №805/532/17-а, від 28 листопада 2019 року у справі №816/3303/14, від 04 березня 2021 року у справі №400/3196/20 і Суд не вбачає підстав для відступу від них.

40. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29 квітня 2020 року №375 установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

41. Відповідно до пункту 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260) до складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

42. З огляду на викладене доплата за службу в особливих умовах (на період карантину) входить до складу грошового забезпечення позивача.

43. Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

44. Колегія суддів звертає увагу на пункт 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», у якому зазначено, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

45. Отже, компенсація за невикористану частину щорічної відпустки поліцейського охоплюється поняттям заробітної плати [у цій справі - грошового забезпечення], яка належить працівникові при звільненні.

46. За таких обставин, позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

47. Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції у тексті ухвали від 12 листопада 2024 року [про залишення апеляційної скарги без руху] не навів жодних обґрунтувань, якими керувався, коли дійшов висновку про те, що позивач не звільнений від сплати судового збору.

48. Отже, суд апеляційної інстанції помилково залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі №520/28894/24 без руху з підстав ненадання до суду документу про сплату судового збору, та в подальшому повернув апеляційну скаргу позивачу.

49. Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, то вона підлягає скасуванню.

50. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

51. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

52. За указаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

53. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року скасувати, а справу №520/28894/24 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду