№ 520/31345/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 520/31345/23

адміністративне провадження № К/990/18826/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 520/31345/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, постановлену у складі головучого судді Сагайдак В.В.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Харківській області від 14.06.2022 № 289 о/с;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Харківській області від 03.03.2022 №296;

1.3. зобов`язати начальника ГУНП в Харківській області поновити ОСОБА_1 старшого сержанта поліції, на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області;

1.4. стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 14.06.2022 до дня поновлення на роботі;

1.5. допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , старшого сержанта поліції, на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення 14.06.2022 до дня поновлення на роботі.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 24.02.2022 (з моменту початку збройної агресії рф) ніс службу на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області у місті Ізюм, яке з перших днів збройної агресії перебувало під обстрілами з боку збройних сил російської федерації, а в подальшому було тимчасово окуповане. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - Мінреінтеграції) від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим Міністерством юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, місто Ізюм Ізюмської міської територіальної громади Харківської області віднесено до переліку територій, як територія, на якій велися активні бойові дії та перебувала в тимчасовій окупації з 24.02.2022 по 08.09.2022.

2.1. Позивач пояснював, що на початку березня 2022 року внаслідок авіанальотів окупаційних військ адміністративна будівля Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області була зруйнована, а від начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Ткаченка О.А. отримано наказ перебувати за місцем своєї реєстрації до особливого розпорядження. Таким чином позивач разом зі своєю дружиною та двома неповнолітніми синами опинився на тимчасово окупованій території за місцем свого проживання. Наголошував, що спроби покинути окуповану територію та переміститися на підконтрольну територію України не увінчалися успіхом, оскільки на всій окупованій території було розміщено блок-пости з військовими окупантами, а також загальновідомим є той факт, що будь-які офіційно визнані гуманітарні коридори, які б надавали можливість йому з родиною безпечно та без ризику для життя покинути окуповану територію, були відсутні. Підкреслював, що він та його дружина (старший слідчий СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області), як співробітники поліції, учасники антитерористичної операції, знаходячись в окупації, перебували в постійній небезпеці та під тиском окупаційної адміністрації, відмовилися співпрацювати з незаконною окупаційною владою, що, на переконання позивача, свідчить про безумовну відданість Присязі поліцейського.

2.2. У цьому зв`язку, позивач підкреслював, що 28.04.2022 він зазнав фізичного насилля від окупантів та через це знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря травматолога КНП «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» Кузнєцова Ю.Є. з 28.04.2022 по 12.08.2022 з діагнозом «відкритий вивих кісток лівого передпліччя, післятравматична контактура лівого ліктьового суглоба з порушенням функції лівої верхньої кінцівки».

2.3. За доводами позовної заяви, позивач не отримував усного наказу начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Ткаченка О.А. від 28.04.2022 евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу для несення служби та виконання своїх функціональних обов`язків у строк до 30.04.2022, за невиконання якого позивача фактично звільнено. На підтвердження цих доводів позивач пояснював, що з березня 2022 року на території міста Ізюм зникла електрика та мобільний зв`язок, через що він не мав доступу до мережі інтернету, а відповідно і до месенджерів Viber, WhatsApp, Telegram та інших, а також електронної пошти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано п`ятиденний строк для усунення недоліків, роз`яснено, що в іншому випадку позовна заява буде повернута.

3.1. Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3.2. Суд першої інстанції установив, що позивач звільнений зі служби 14.06.2022 відповідно до наказу № 289 о/с, отже, граничним строком оскарження вказаного наказу є 14.07.2022, однак, до суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся 03.11.2023. При цьому, суд цієї інстанції урахував, що такому зверненню передувало ще кілька звернень позивача до суду із цим позовом, який йому зрештою було повернуто через пропуск строку звернення до суду та недоведення поважності причин такого пропуску.

3.3. Так, вперше ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із таким позовом 09.11.2022. Однак, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десять днів з моменту отримання ухвали, для усунення недоліки позовної заяви.

3.4. На виконання вимог вказаної ухвали представником позивача 29.11.2022 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду та уточнену позовну заяву. Проте, 05.12.2022 ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду, позовну заяву було повернуто, у зв`язку з тим, що начебто станом на 05.12.2022 вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано та недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто.

3.5. Повторно представник позивача звернувся до адміністративного суду із цим же позовом 18.12.2022 з одночасним поданням клопотання про поновлення строку звернення до суду. Цей позов ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 залишено без руху, у зв`язку із недоведеністю поважності причин пропуску строку звернення до суду.

3.6. На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача 31.12.2022 за допомогою сервісу «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з клопотанням про поновлення строку звернення до суду. Проте, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 позовну заяву повернуто.

3.7. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 520/31345/23, залишеної без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023, ОСОБА_4 повернуто втретє подану ним позовну заяву.

3.8. Повертаючи ОСОБА_1 вчетверте подану ним позовну заяву ухвалою від 21.12.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у цій справі (520/31345/23), суд першої інстанції зважив на вищевказане та дійшов висновку, що викладені представником ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом не можуть бути визнані поважними, такими, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами (перебування на стаціонарі, стихійне лихо тощо) для своєчасного вчинення відповідних дій.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

4.1. Підставою подання касаційної скарги є оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви після її перегляду в апеляційному порядку, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права.

4.2. Скаржник наголошує на тому, що ним 20.11.2023 подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків разом із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду, до вирішення яких, на його переконання, суд підійшов формально та дійшов помилкового висновку про необхідність повернення його позовної заяви у зв`язку з неусуненням її недоліків.

4.3. Касатор підкреслює, що він разом зі своєю родиною зареєстрований та фактично проживає в місті Ізюм Ізюмської міської територіальної громади Харківської області, яке наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим Міністерством юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, внесене до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до цього наказу місто Ізюм перебувало в тимчасовій окупації з 24.02.2022 по 08.09.2022.

4.4. У цьому зв`язку скаржник акцентує увагу Суду на тому, що з березня 2022 року на території міста Ізюм зникла електрика та мобільний зв`язок, через що, він не мав доступу до мережі інтернет, а відповідно і не мав доступу до всіх можливих месенджерів: Viber, WhatsApp, Telegram, тощо та електронної пошти, таким чином 14.06.2022 не був ознайомлений з наказом про звільнення та не мав змоги у місячний строк (до 14.07.2022) звернутися до суду для його оскарження.

4.5. Зауважує, що загальновідомим є той факт, що після початку окупації Ізюмської територіальної громади були відсутні будь-які офіційно визнані гуманітарні коридори, які б надавали можливість йому з родиною (малолітніми дітьми) безпечно та без ризику для життя покинути окуповану територію. Поруч із цим касатор просить взяти до уваги той факт, що він та його дружина ОСОБА_5 , являючись працівниками правоохоронного органу, учасниками бойових дій, знаходячись в окупації, перебували в постійній небезпеці та під тиском окупаційної адміністрації. ОСОБА_1 наголошує на тому, що він безпосередньо зазнав фізичного насилля з боку окупантів, проте відмовився співпрацювати з незаконними квазіутвореннями, що, на його погляд, свідчить про його свідому громадянську позицію та відданість Присязі поліцейського.

4.6. Наполягає на тому, що у зв`язку з отриманням 28.04.2022 травм, завданих йому окупантами, знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря-травматолога КНП «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» Кузнєцова Ю.Є. з 28.04.2022 по 12.08.2022 з діагнозом: відкритий вивих кісток лівого передпліччя, післятравматична контрактура лівого ліктьового суглоба з порушенням функції лівої верхньої кінцівки. Враховуючи значні руйнування лікарні в період окупації міста, відсутність ліків, медичного обладнання та лікарів, що призвело до неналежного надання йому медичної допомоги, після деокупації скаржник указує, що був змушений проходити обстеження, лікування та реабілітацію у зв`язку з отриманим ушкодженням.

4.7. Скаржник пояснює, що у вересні 2022 року після деокупації міста Ізюм він одразу уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Меркуловою Н.А., проте через нестабільний мобільний зв`язок, відсутність електрики, не мав змоги отримувати інформацію про хід виконання доручення. Незважаючи на отримання Меркуловою Н.А. копій оскаржуваних наказів на її адвокатський запит, скаржник особисто ознайомився та отримав ці накази лише 20.10.2023, що підтверджується даними, які містяться на супровідному листі ГУНП в Харківській області з датою направлення означених документів, що, на його переконання, є належним доказом підтвердження моменту отримання безпосередньо ним оскаржуваного наказу.

4.8. Підсумовуючи наведене, касатор констатує, що був неправомірно позбавлений практичної можливості оскаржити рішення та дії, які становлять втручання у його права, а тому його право на справедливий суд, одним із аспектів якого є доступ до суду, є порушеним.

5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

6. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи

7. Не погодившись із доводами касаційної скарги, ГУНП в Харківській області подало письмовий відзив на касаційну скаргу, уважаючи її доводи безпідставними, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанції законними та обґрунтованими.

7.1. ГУНП в Харківській області наголошує, що суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав раніше, ніж отримав 20.10.2023 дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , військовий квиток серія НОМЕР_2 та витяг з наказу про звільнення від 14.06.2022, що підтверджується, зокрема тим фактом, що вперше ОСОБА_1 звернувся з аналогічним позовом 09.11.2022 (справа № 520/9788/22).

8. 14.06.2024 до Суду через систему «Електронний суд» надійшла заява адвокатки Галан Олени Олексіївни про вступ у справу як представника на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 07.06.2024, укладеному із ОСОБА_1 , та ордеру на надання правничої допомоги серії АО № 1130461 від 10.06.2024.

8.1. 17.06.2024 адвокаткою Галан О.О. подано письмову відповідь на відзив, у якому остання зветрала увагу Суду на ту обставину, що Законом України від 15.03.2022 №2123-ІХ «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою отимізації діяльності у тому числі під час дії воєнного стану», яким, зокрема, Дисциплінарний статут Національної поліції України доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, з-поміж іншого, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду. Так, частиною першою статті 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (у редакції Закону № 2123-ІХ) передбачено, що у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (уразі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосеренього керівника. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (частина друга статті 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

8.2. Тож, за висновком сторони позивача, наведене означає, що єдиними та допустими доказами належного повідомлення поліцейського про наказ щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення є документи, які підтверджують, що у разі якщо така інформація надсилається йому засобами поштового зв`язку, то відповідач повинен направити її на адресу його місця проживання, зазначену в його особовій справі. Направлення ж на будь-які інші адреси, що не указані в особовій справі поліцейського не відповідає установленому законодавцем порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

10. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень Суд виходить із такого.

11. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

12. Частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.

13. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

14. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

15. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

16. У Рішенні Конституційний Суд України від 13.12.2011 №17-рп/2011 зауважив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

17. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

18. Норми, які регламентують строки звернення до суду, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

19. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

20. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Отже, згідно із зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

22. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

23. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

24. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

25. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними.

26. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

27. Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

28. Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

29. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

30. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

31. Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Так, відповідно до частини першої статті 169 КАС України у випадку невиконання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - позовна заява залишається без руху.

32. Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

33. Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

34. При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

35. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

36. Мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині з метою уникнення перешкод для належного виконання учасником справи рішення суду та забезпечення його зрозумілості для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання.

37. Матеріалами справи підтверджується, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом, у якому виклав обставини подібні до тих, які зазначені ним у касаційній скарзі.

38. Зі змісту мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції від 16.11.2023 про залишення позовної заяви без руху слідує, що суд першої інстанції вважав викладені представником ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду неповажними та такими, що не є об`єктивно непереборними та незалежними від волевиявлення позивача або пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами (перебування на стаціонарі, стихійне лихо тощо) для своєчасного вчинення відповідних дій. При цьому такі висновки суду ґрунтуються на описі хронології попередніх звернень позивача із аналогічними позовними заявами без реальної оцінки наведених позивачем у поданому клопотанні обставин. Разом з тим, визначаючи в мотивувальній частині спосіб усунення недоліків позовної заяви, суд цієї інстанції указав, що позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог статей 160 161 КАС України, а саме надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин пропуску строку звернення та відмінних від вже розглянутих судом.

39. Водночас у резолютивній частині вказаної ухвали наведені позивачем у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду неповажними не визнавалися, у задоволенні цього клопотання позивачу не відмовлено.

40. З огляду на наведене, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 16.11.2023 про залишення позову без руху, належним чином не вирішив заявлене клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та не встановив належний спосіб усунення такого недоліку.

41. На виконання цієї ухвали суду першої інстанції позивачем 20.11.2023 подано заяву про усунення недоліків разом із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду, де він наводив обставини подібні до тих, які, викладені ним у касаційній скарзі.

42. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 позовну заяву повернуто позивачу відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

43. Зі змісту мотивувальної частини цієї ухвали суду першої інстанції слідує, що, повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою цього суду від 16.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

44. Однак Верховний Суд звертає увагу на те, що вказане не відповідає дійсності, позаяк у резолютивній частині ухвали суду цієї інстанції від 16.11.2023 наведені позивачем у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду неповажними не визнавалися, у задоволенні цього клопотання позивачу не відмовлено.

45. Висновки суду в ухвалі від 21.12.2023 знову ґрунтуються на описі хронології попередніх звернень позивача із аналогічними позовними заявами без реальної оцінки наведених позивачем у поданому клопотанні обставин, а у резолютивній частині вказаної ухвали наведені позивачем у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду неповажними не визнавалися, у задоволенні цього клопотання позивачу не відмовлено.

46. Дослідивши подану позивачем заяву про усунення недоліків разом із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що в установлений в ухвалі суду строк, позивачем недоліки позовної заяви не усунуто, у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

47. У резолютивній частині ухвали суду першої інстанції від 21.12.2023 про повернення позовної заяви наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду неповажними не визнавалися, у задоволенні цього клопотання йому не відмовлено. При цьому заявлене клопотання учасника справи, який звертається із позовною заявою, про поновлення строку звернення до суду мало б бути вирішене судом.

48. Частиною четвертою статті 169 КАС України окремими підставами для повернення позовної заяви позивачеві передбачені випадки, коли:

- позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1);

- у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункт 9).

49. За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо після залишення позовної заяви без руху у зв`язку з відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду або ж якщо причини, вказані у клопотанні, будуть судом визнані неповажними, заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

49. Як слідує із змісту мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції від 21.12.2023 до цієї позовної заяви судом першої інстанції застосовані наслідки, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Однак, інших недоліків позовної заяви, ніж пропущення строку звернення до суду із цим позовом, судом першої інстанції в ухвалі від 16.11.2023 про залишення позову без руху не було зазначено.

50. Водночас наслідки, передбачені частиною другою статті 123 цього Кодексу та пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України до даної позовної заяви судом цієї інстанції не застосовано.

51. Наведене вказує на допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині визначення підстав повернення позовної заяви.

52. Оцінюючи історію позивача в контексті доводів касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, Верховний Суд приходить до висновку, що позивачу не було забезпечено належний рівень доступу до суду, а питання щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду, які були ним зазначені у клопотаннях про поновлення такого строку, що подавалися ним кожного разу разом із попередньо поданими позовними заявами, не вирішувалися судами по суті. Суди попередніх інстанції, досліджуючи хронологію звернень позивача до суду із аналогічними позовними заявами, не врахували, що жодне із поданих ним клопотань про поновлення строку звернення до суду не були вирішені судами.

53. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій продемонстровано формальний підхід до вирішення питання в частині надання оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, що може призвести до фактичної відмови позивачу у доступі до правосуддя.

54. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

55. У частині четвертій статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

56. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

57. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року скасувати, а справу № 520/31345/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк