ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2020 року
Київ
справа №520/3280/19
адміністративне провадження №К/9901/26321/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Шипуліна Т. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (суддя - Бабаєв А.І.) в частині задоволення позовних вимог та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року (судді - Перцова Т.С., Чалий І.С., Жигилій С.П.) у справі № 520/3280/19 за позовом Краснокутського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та визнання висновків акта про результати перевірки такими, що не відповідають діючому законодавству України,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2019 року Краснокутський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України (далі - Краснокутський РСТК ТСОУ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС), в якому з урахуванням уточнень просив суд скасувати рішення Слобожанського управління Головного управління ДФС у Харківській області від 27 лютого 2019 року № 3/20-40-50-05-25 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та визнати висновки акта від 6 лютого 2019 року № 894/20-40-50-05-05/05405026 про результати перевірки платника єдиного податку, яким було виявлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, такими, що не відповідають законодавству України.
Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача з оскаржуваним рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки статутом Краснокутського РСТК ТСОУ взагалі не передбачено формування статутного фонду/капіталу, а тому визначення частки його засновника - Харківської обласної організації Товариства сприяння обороні України в статутному капіталі є неможливим. Враховуючи викладене, позивач вважав протиправним застосування до нього вимог підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Слобожанського управління Головного управління ДФС у Харківській області від 27 лютого 2019 року № 3/20-40-50-05-25 про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку, встановлених підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України, оскільки контролюючим органом не доведено, що сукупність часток юридичних осіб, які не є платниками податку, у статутному капіталі позивача дорівнює або перевищує 25%. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що у засновника позивача (Харківської обласної організацієї Товариства сприяння обороні України), який є неприбутковим громадським об`єднанням, відсутній статутний фонд/капітал; згідно із статутом позивача розмір статутного капіталу та частки засновників (учасників) в статутному капіталі також не визначені. Таким чином, на думку судів, контролюючим органом було безпідставно визначено частку Харківської обласної організації товариства сприяння обороні України у відсотковому співвідношенні до несформованого статутного фонду. При цьому, суди послалися на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 8 лютого 2019 року у справі № 803/736/15-a.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме, підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України. Відповідач вказав, що позивач є юридичною особою, у якого статутний фонд дорівнює нулю; при цьому, він має єдиного засновника, який не є платником єдиного податку, що свідчить про неможливість застосування позивачем спрощеної системи оподаткування. З огляду на викладене, відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій повною мірою не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Краснокутський РСТК ТСОУ з 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва платника єдиного податку від 24 травня 2012 року серії Б № 777836 (третя група за ставкою 5%).
Засновником позивача є Харківська обласна організація Товариства сприяння обороні України. Вказана організація є юридичною особою (неприбутковим громадським об`єднанням), при створенні якої статутний фонд/капітал не передбачався та не формувався.
Крім того, згідно із статутом позивача розмір статутного капіталу та частки засновників (учасників) в статутному капіталі не визначені.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення формування статутного капіталу позивача містять запис: «Розмір (грн.): 0.00».
Головним управлінням державної фіскальної служби у Харківській області проведено перевірку Краснокутського РСТК ТСОУ щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 6 лютого 2019 року № 894/20-40-50-05-05/05405026, відповідно до висновків якого позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України. Так перевіркою встановлено, що позивач з 2016 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, мав єдиного засновника - Харківську обласну організацію Товариства сприяння обороні України, який у 2016 - 2018 роках не був платником єдиного податку та перебував на загальній системі оподаткування.
На підставі акта контролюючим органом прийнято рішення від 27 лютого 2019 року № 3/20-40-50-05-25 про анулювання реєстрації Краснокутського РСТК ТСОУ платником єдиного податку.
Позивач, вважаючи вищевказане рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів) виходить з такого.
Згідно з підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
Отже, суб`єкт господарювання не може вважатися суб`єктом малого підприємництва, якщо 25% чи більше від статутного капіталу (частки в управлінні) такого суб`єкта господарювання є прямо чи опосередковано об`єктом контролю осіб, які, в свою чергу, не є суб`єктами малого підприємництва.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є суб`єктом господарювання, створеним у формі об`єднання громадян без формування статутного фонду, єдиним засновником якого є неприбуткове громадське об`єднання - Харківська обласна організація Товариства сприяння обороні України, яка, в свою чергу, є відокремленим підрозділом Громадської організації «Товариство сприяння обороні України».
Відповідно до статуту Краснокутського РСТК ТСОУ, якому було надано оцінку судами попередніх інстанцій, зокрема, статті 5, саме Громадська організація «Товариство сприяння обороні України» та його підрозділ обласного рівня, який є засновником позивача, здійснюють управління ним (а. с. 35), відтак, Краснокутський РСТК ТСОУ є підконтрольною особою засновника, який, як встановлено судами, не є платником єдиного податку.
Враховуючи викладене, Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій, відповідно до яких дія норми підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України поширюється виключно на правовідносини з товариством зі сформованим статутним фондом, занадто формальними, без урахування суті спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає недоречним посилання судів попередніх інстанцій на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 8 лютого 2019 року у справі № 803/736/15-a, враховуючи, що обставини вказаної справи та справи, що розглядається, зокрема, організаційно-правова форма суб`єктів господарювання, кількість учасників таких суб`єктів господарювання, є відмінними.
Колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень було повно встановлено обставини справи, проте, неправильно застосовано норму матеріального права до спірних правовідносин, а саме: підпункт 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене вище, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі судові рішення - скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Краснокутського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення Слобожанського управління Головного управління ДФС у Харківській області від 27 лютого 2019 року № 3/20-40-50-05-25 про анулювання реєстрації платника єдиного податку відмовити.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. Б. Гусак
Судді Т. М. Шипуліна
Є. А. Усенко