ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 520/34809/24
адміністративне провадження № К/990/7433/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Смоковича М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 (головуючий суддя - Бадюков Ю.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді - Жигилій С.П., Перцова Т.С.)
у справі № 520/34809/24
за позовом ОСОБА_1
до Лозівського міського голови Зеленського Сергія Володимировича,
Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області
про стягнення коштів в якості моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лозівського міського голови Зеленського Сергія Володимировича, Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, в якому просив стягнути з Лозівського міського голови Зеленського С.В. кошти, в якості моральної шкоди, у розмірах, мінімальних, визначених № Б-2815 від 05.12.2024 ( ОСОБА_2 , Пономар) станом на 01.12.2024 32 822, 76 грн із збільшенням за кожний місяць розгляду справи, а також стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Лозівського міського голови Зеленського С.В., виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про стягнення коштів в якості моральної шкоди, роз`яснено ОСОБА_1 його право на звернення із цим позовом до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
3. При постановленні ухвали суд першої інстанції керувався тим, що оскільки позивачем у своєму позові не заявлено вимог щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вимога позивача про відшкодування коштів в якості моральної шкоди не може бути самостійним предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. У підсумку суд першої інстанції виснував, що заявлена позивачем вимога є одним із способів захисту цивільного права, тому така підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
4. Другий апеляційний адміністративний суд підтримав висновки суду першої інстанції та постановою від 05.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 520/34809/24 залишив без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
6. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує, що у цій справі відповідачі є суб`єктами владних повноважень, а тому є належними відповідачами. Оскільки відповідачами є орган місцевої виконавчої влади та головна посадова особа, позивач вважає, що позов повинен розглядатися як адміністративний позов. За доводами позивача, суди попередніх інстанцій, спотворюючи адміністративний позов, помилково указують, що позивачем заявлена лише вимога про стягнення моральної шкоди. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що позивач вважає, що суди попередніх інстанцій могли би вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, як приміром діяв суд апеляційної інстанції при розгляді справи № 629/3815/17 за позовом ОСОБА_1 до Лозівського міського голови Зеленського С.В. про зобов`язання вчинити певні дії. Також позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вважає, що судді апеляційної інстанції мали б заявити собі самовідводи, як того вимагає стаття 36 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк судді Макаренко Я.М., Любчич Л.В., Жигилій С.П. входили до складу колегії суддів при розгляді судової справи № 629/3815/17 за позовом ОСОБА_1 до Лозівського міського голови Зеленського С.В. про зобов`язання вчинити певні дії.
Позиція інших учасників справи
7. Відповідачі правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, відсутність якого відповідно до положень частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В. від 08.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
10. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.07.2025 № 766/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 520/34809/24 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів.
11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Смоковича М.І. для розгляду судової справи № 520/34809/24.
Оцінка Верховного Суду
12. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
14. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
17. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
19. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
20. Спірні правовідносини пов`язані з відшкодуванням ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої протиправним, на думку позивача, рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області «Про початок опалювального сезону 2024-2025 років» № 1936 від 08.10.2024.
21. Згідно з частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
22. Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
23. У цій справі вимоги ОСОБА_1 до суб`єкта владних повноважень не поєднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
24. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
25. Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
26. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
27. Пунктом 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
28. З огляду на викладене та враховуючи те, що вимоги про стягнення моральної шкоди не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що розгляд таких позовних вимог має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
29. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 263/5125/18.
30. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги позивача, що суди попередніх інстанцій могли би вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд керується таким.
31. Згідно із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
32. За правилами наведеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
33. При цьому, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.
34. Реагуючи на доводи касаційної скарги позивача про порушення апеляційним судом приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
35. Вказане порушення позивач вбачає у тому, що судді апеляційної інстанції мали б заявити собі самовідводи, як того вимагає стаття 36 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судді Макаренко Я.М., Любчич Л.В., Жигилій С.П. входили до складу колегії суддів при розгляді судової справи № 629/3815/17 за позовом ОСОБА_1 до Лозівського міського голови Зеленського С.В. про зобов`язання вчинити певні дії.
36. Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
37. За правилами частин першої та другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
38. Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
39. Мотиви скаржника у цій частині дають підстави вважати, що ймовірно позивач незгоден з процесуальним рішенням у справі № 629/3815/17, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для відводу судді.
40. А тому суд касаційної інстанції не вбачає порушення апеляційним судом приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
41. Пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
42. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а вимоги позивача про стягнення з Лозівського міського голови Зеленського С.В. кошти, в якості моральної шкоди, повинні бути розглянуті в межах цивільного, а не адміністративного судочинства.
43. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального або процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
45. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/34809/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
М.І. Смокович