ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 520/3503/23

адміністративне провадження № К/990/26251/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/3503/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (суддя - Тітов О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді: Кононенко З.О., Калиновський В.А.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - Головне управління ДСНС, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 16 серпня 2022 року №400 о/с в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби ( у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу), поновлення його на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без руху, для надання доказів на підтвердження дати повернення позивача з окупованої території в Україну. Надано термін п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Також 03 березня 2023 року Харківський окружний адміністративний суд залишив позов ОСОБА_1 без руху, для надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропуску звернення до суду та надання доказів, на підтвердження їх поважності. Надав десять днів з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків.

На виконання вище зазначених ухвал, 12 березня 2023 року позивач надав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в обґрунтування якої зазначив, що через військові дії, окупацію та подальшу евакуацію був позбавлений можливості дізнатися про обставини звільнення та отримати копію наказу про звільнення. Відповідна копія наказу була отримана у відповідь на адвокатський запит лише 19 січня 2023 року. А тому, позивач просить поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року позов повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що він пропустив місячний строк, визначений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції вважав неповажними причини зазначені позивачем для поновлення цього строку. Зауважив, що незнання позивачем про порушення його прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. На підставі цього суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України. Одночасно з цим, суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Позивачем в позовній заяві та заяві про усунення недоліків (12 березня 2023 року) не наведено поважних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього, або його представника, можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк з дня прийняття наказу. З пояснень позивача встановлено, що він покинув окуповану територію країни (тимчасово контрольовану агресором) та отримав дозвіл на тимчасове проживання в Фінляндії з 10 червня 2022 року. Цей суд зазначив, що позивач не надав доказів вжиття ним заходів з метою дізнатися про своє службове становище в зв`язку з тривалою відсутністю на службі. Позивачем не доведено об`єктивної неможливості звернення до відповідача для отримання інформації щодо статусу трудових відносин між позивачем та відповідачем, з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, дій або бездіяльності, що могли порушувати його права.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить їх рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття у ній провадження.

На обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що у спірних правовідносинах, в контексті обрахунку строків звернення до суду за оскарженням наказу про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, приписи частини п`ятої статті 122 КАС України повинні застосовуватись виключно у сукупності з положеннями Закону України від 5 березня 2009 року № 1068-VI «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту», яким затверджено Дисциплінарний статут служби цивільного захисту (пункти 93, 100) (далі - Закон № 1068-VI).

Скаржник указує на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, які викладені у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Стверджує, що такими доказами є наявність відповіді відповідача на адвокатський запит - 19 січня 2023 року, а саме: копія наказів від 16 серпня 2022 року №400 о/с. Інших доказів не має та не може бути, у тому числі в призмі, обов`язковості, згідно норм Дисциплінарного статуту, ознайомити особу з наслідками дисциплінарного провадження без будь-яких законодавчо встановлених альтернатив та відсутності вказаного факту по відношенню до позивача.

Скаржник підкреслив, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано зазначеного взагалі та не надано цьому жодної об`єктивної оцінки.

Скаржник вважає, що строк звернення до суду при незаконному звільненні урегульовано саме трудовим законодавством, оскільки частина друга статті 233 Кодексу законів про працю лише деталізує момент початку відліку строку, який не унормовано частиною п`ятою статті 122 КАС України, а частина третя статті 122 КАС України прямо передбачає таку можливість.

Отже, на переконання скаржника, постановляючи оскаржувані рішення суд першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права.

Крім того, представник позивача зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували в оскаржуваних рішеннях висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду/Великої Палати Верховного Суду:

- від 12 лютого 2020 року у справі №320/5468/18: законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти;

- від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17: день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів;

- від 17 грудня 2021 року у справі № 640/16928/21: під поняттям «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені;

- від 08 лютого 2022 року справа № 755/12623/19: досліджуючи спірне питання застосування строків звернення до суду щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, строки звернення до суду з цих питань врегульовані саме трудовим законодавством.

Також скаржник вважає, що наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про те, що:

- тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин (постанова від 13 листопада 2018 року в справі № 804/958/17);

- незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова від 10 листопада 2022 року в справі № 990/115/22).

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, у яких просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Звертає увагу на те, що позивач не подав рапорт на евакуацію, а тим більше залишив територію України та виїхав за кордон, не з`явився при першій необхідності до найближчого пожежного підрозділу та не повідомив про бажання проходити службу, не вийшов на зв`язок. Такі дії, на переконання Головного управління ДСНС, свідчать про небажання позивача продовжувати служб.

Нормативне врегулювання

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Оцінка Верховного Суду

Надаючи правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту наведених вище норм випливає, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, з аналізу вищевказаного вбачається, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №320/5468/18.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17 вересня 2020 року у справі №380/2210/20.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Позиція Верховного Суду

Предметом позову в цій справі є, скасування наказів Головного управління ДСНС №404 о/с від 16 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, з встановленням таких способів відновлення прав позивача як, поновлення на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи установлено, що з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду майже через шість місяців з дня винесення спірних наказів, а саме: 16 лютого 2023 року.

Суди попередніх інстанцій установили, що як на підставу для поновлення строку звернення до суду, позивач посилається на введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану та на те, що з 05 травня цього ж року позивач внаслідок обстрілів населеного пункту Липці Харківського району Харківської області вимушено покинув підрозділ, переховувався в підвалах власного житлового будинку, в подальшому з метою збереження життя та евакуації сім`ї був вимушений покинути окуповану територію. Позивач зазначає, що копію наказу про звільнення отримав 19 січня 2023 року у відповідь на адвокатський запит, отже, на його думку, строк звернення до суду ним не пропущений, або ж якщо пропущений, то з поважних причин.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач покинув окуповану територію країни (тимчасово контрольовану агресором) - 10 червня 2022 року (дозвіл на тимчасове проживання в Фінляндії ).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновків, що позивачем не наведено поважних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього, або його представника, можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк з дня прийняття наказу.

Суди зазначили, що позивач не надав доказів вжиття ним заходів з метою дізнатися про своє службове становище в зв`язку з тривалою відсутністю на службі. Останнім не доведено об`єктивної неможливості звернення до відповідача для отримання інформації щодо статусу трудових відносин між позивачем та відповідачем, з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, дій або бездіяльності, що могли порушувати його права.

Суди попередніх інстанцій зауважили, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Поряд з цим зазначили, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22.

З указаного слідує, що суди фактично зосередилися на оцінці дотримання позивачем його трудових обов`язків, вказавши, що позивач має (повинен) цікавитися своїм трудовим становищем.

Проте, ключовим питанням у цьому випадку є - коли дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав ОСОБА_1 .

Колегія суддів повторно звертає увагу, що ОСОБА_1 оскаржує наказ Головного управління ДСНС від 16 серпня 2022 року №400 о/с про його притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 11 липня 2013 року №593 - у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу та реалізацію вказаного наказу наказом від 16 серпня 2022 року №404 о/с.

Законом № 1068-VІ від 05 березня 2009 року затверджено Дисциплінарний статут служби цивільного захисту.

Відповідно до пункту 100 Дисциплінарного статуту - про накладення дисциплінарного стягнення на порушника може видаватися наказ, зміст якого доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під її підпис. У разі звільнення зі служби особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під її підпис безпосередній начальник складає про це акт.

Згідно пункту 93 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, особа рядового або начальницького складу має право оскаржити накладене на неї дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його накладення старшому за підпорядкованістю начальнику або до суду.

Системний аналіз вказаних норм Дисциплінарного статуту вказує, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення та наказ про звільнення зі служби - як реалізація дисциплінарного стягнення, доводяться до відома особи рядового або начальницького складу цивільного захисту виключно під підпис, без будь-яких альтернатив, оскільки інше, вказаним Дисциплінарним статутом не унормовано.

Про звільнення позивача не повідомлено у встановленому законом порядку. Відповідачем не доведено протилежного.

Водночас, позивач зазначає, що копію оскаржуваного наказу про звільнення отримав 19 січня 2023 року у відповідь на адвокатський запит, і в місячний строк - 16 лютого 2023 року звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Таким чином ураховуючи, що спірні накази під підпис позивачу не доводились, то це свідчить про те, що позивач не знав про своє звільнення раніше, ніж отримав відповідь на адвокатський запит.

Суди установили, що з 10 червня 2022 року позивач покинув окуповану територію країни (тимчасово контрольовану агресором) та проживав в Фінляндії.

Наказ про звільнення прийнято відповідачем 16 серпня 2022 року, у час коли позивач перебував за кордоном.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ці обставини могли об`єктивно вплинути на його обізнаність щодо рішення роботодавця про його звільнення.

Ураховуючи, що про звільнення відповідач не повідомив позивача у встановленому законом порядку, про порушення своїх прав (винесення спірних наказів) ОСОБА_1 дізнався лише 19 січня 2023 року (відповідь на адвокатський запит), колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про пропуск строку звернення до суду є передчасним. Суди не врахували всіх означених обставин цієї справи.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 указала, що строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок КАС ВС, що, звертаючись 27 липня 2022 року до суду з позовом про оскарження спірного рішення від 15 лютого 2022 року, позивачка пропустила місячний строк звернення до суду із цим позовом. КАС ВС взяв до уваги доводи про введення в Україні з 24 лютого 2022 року військового стану та пов`язані із цим обмеження та з урахуванням цього зауважив, що позивачкою та її представником так і не було наведено жодних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у них можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання спірного рішення (08 червня 2022 року) й ознайомлення з його змістом і мотивами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

У той же час, правова позиція Верховного Суду, викладена у зазначеній вище постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, на яку посилався в оскарженому рішенні суд апеляційної інстанції, не є релевантною до спірних правовідносин і стосується інших фактичних обставин справи, адже у зазначеній справі отримання спірного рішення, ознайомлення з його змістом і мотивами не було спірним.

Також є необґрунтованими, посилання при формуванні вище згаданих висновків на правову позицію наведену Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №804/958/17, оскільки спірні правовідносини, що були предметом аналізу у наведеній справі (довготривала процедура погодження та сплати судового збору, при вирішенні питання поновлення строку на апеляційне оскарження) не є релевантними до цієї справи.

Отже доводи, викладені в касаційній скарзі про те, що є необхідність відступлення від висновків викладених у справах (№ 990/115/22 та № 804/958/17) не знайшли своє підтвердження.

Щодо доводів Головного управління ДСНС стосовно обов`язку позивача ознайомитися із результатами дисциплінарного провадження, то такий обов`язок кореспондується з обов`язком прямого начальника вживати заходи щодо повідомлення підлеглого про ініціювання щодо нього дисциплінарного провадження, отримання від порушника дисципліни письмового пояснення. На стадії вирішення судом першої інстанції питання відкриття провадження у справі позивач об`єктивно не може спростувати факт своєчасної обізнаності про відкриття дисциплінарного провадження та його результатів, а суд - упевнитися, що відсутність у позивача, або його представника, можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк з дня прийняття оскаржуваного наказу пов`язано саме з байдужістю або небажанням позивача дізнатися про дисциплінарне стягнення.

Підсумовуючи вище наведене, судова колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними.

Наведені обставини й міркування в цьому індивідуальному випадку вказують на те, що суди попередніх інстанцій допустили формальний підхід до застосування норм статті 122 КАС України всупереч принципу ефективного доступу до правосуддя.

З огляду на це колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про передчасність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин наслідків, встановлених пунктом 9 частини четвертої статті 196 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки оскаржувані судові рішення перешкоджають подальшому провадженню у справі та позбавляють особу права на доступ до суду, а також не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, їх належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

За таких обставин і правового регулювання касаційну скаргу належить задовольнити.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року скасувати, а справу № 520/3503/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак